Рішення

від 23.04.2019 по справі 922/196/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/196/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ", м. Харків про стягнення 12507,77 грн/ за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 25.03.2019 року

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ", м. Харків про стягнення з відповідача 12507,77 грн. безпідставно набутих коштів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 січня 2019 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ", м. Харків про стягнення 12507,77 грн. було залишено без руху; надано позивачу строк 10 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору, доказів доплати судового збору у розмірі 159,00 грн. та належним чином засвідчених копій документів.

21 лютого 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014" було усунено недоліки шляхом надання до суду доказів сплати судового збору, доказів доплати судового збору у розмірі 159,00 грн. та належним чином засвідчених копій документів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 лютого 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/196/19; призначено розгляд справи в судовому засіданні на 13 березня 2019 року на 11:20 годин та про розгляд справи повідомлено сторін.

04 березня 2019 року через канцелярію суду, Товариствои з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" подано відзив (вхідний № 5466) на позовну заяву, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Згідно частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засіданні.

Враховуючи пункт 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України 13 березня 2019 року суд починає розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 13 березня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу оголошено перерву у судовому засіданні до 25 березня 2019 року до 11:30 годин.

Протокольною ухвалою від 25 березня 2019 року на підставі частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу оголошено перерву у судовому засіданні до 23 квітня 2019 року до 12:40 годин.

18 квітня 2019 року через канцелярію суду, Товариством з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014" подано відповідь (вхідний № 9651) на відзив, який суд приймає та долучає до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні та у відповіді на відзив підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" (відповідачем) виникла домовленість в усній формі про поставку товару.

26 грудня 2017 року менеджером Товариства з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014" помилково перераховані грошові кошти на користь відповідача відповідно до рахунку-фактури № 1411 від 26 грудня 2017 року, що підтверджується платіжним дорученням № 235 від 26 грудня 2017 року. Менеджер переплутав рахунок-фактуру так як на той час у позивача вже був контрагент, у якого Товариство з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014" замовило поставку товару.

Позивач вважає, що наявність рахунку-фактури № 1411 від 26 грудня 2017 року на суму 12507,77 грн. не є доказом вчинення стронами правочину на вказану суму, так як не містять жодних відомостей про їх отримання та схвалення позивачем, внаслідок чого перерахування спірних коштів відбулось без укладення відповідних правочинів і достатньої правової підстави.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом від 29 січня 2018 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" з вимогою повернути помилково перераховані кошти в розмірі 12507,77 грн., але відповіді на лист-вимогу не отримав. Крім того, на усні звернення та телефоні дзвінки відповідач відмовляється у добровільному порядку повертати безпідставно отримані грошові кошти.

19 лютого 2018 року позивач звернувся до ПАТ КББ "Приватбанк" із заявою № 25 з вимогою повернення помилково перерахованих коштів, на що отримав відповідь від 21 лютого 2018 року, де зазначено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014" варто звертатися напряму до відповідача із зазначеною вимогою.

Оскільки відповідач отримані гроші не повернув, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014" вимагає їх повернення на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Матеріали справи свідчать про те, що листів з пропозиціями, або умовами поставки, проекту договору позивачу від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" не було направлено.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).

У частинах 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно пункту 1 статті 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до пункту 8 статті 181 Господарського кодексу України у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

З матеріалів справи вбачається, що не відгрузки, а ні поставки Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" не здійснило.

Згідно пунктів 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Теж саме зазначено у Постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року по справі № 338/180/17.

Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, є недійсним з моменту його вчинення. Нікчемним є будь-який правочин, який остаточно не може викликати правових наслідків, зазначених особами, які уклали угоду, в якості бажаних.

Згідно статті 203 Цивільного кодексу України обумовлені загальні вимоги, додерження яких є необхідним для чинності правочину.

Правочин, який є недійсним, з урахуванням норм діючого законодавства, породжує правові наслідки недійсності правочину, а саме, згідно пунктів 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього прваочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Наполягання відповідача на те, що є наявною рахунок-фактура № 1411 від 26 грудня 2017 року не є належним первинним документом у розрізі первинної бухгалтерської документації, а саме згідно Листа ДФС від 14 листопада 2017 року № 2608/О/99-99-13-01-02-14ІПК рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа (оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції), а має лише інформаційний характер. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупця за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги. Факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг), тому не може бути врахованим як доказ укладання договору.

Посилання відповідача на те, що товар був готовий до відвантаження на умовах самовивозу не мають ніякого підтвердження, саме тому, що договір не було укладно у розумінні діючого законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить покласти на відповідача витрати на правову допомогу в сумі 6000,00 грн.

Позивач зазначає, що між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конфідент-лекс" укладено договір про надання юридичних послуг з представництва інтересів в суді № 23/05-18 від 23 травня 2018 року, згідно пункту 1.1. якого виконавець бере на себе зобов'язання здійснювати представництво інтересів замовника в судових органах всіх інстанцій на умовах, визначених цим договором, а замовник зобов'язується своєчасно приймати та оплачувати виконавцю юридичні послуги з представництва інтересів замовника у судових органах відповідно до умов договору. Пунктом 1.2. визначені послуги з представництва інтересів замовника. Відповідно до пункту 1.3. договору послуги, визначені пунктом 1.2. договору, надаються персоналом виконавця під яким розуміються працівники виконавця, а також залучені виконавцем треті особи. Згідно пункту 3.1. договору за надання передбачених договором послуг замовник виплачує виконавцю передплату 6000,00 грн. у продовж 5 днів з дати підписання та підтверджується платіжним дорученням № 308 від 23 травня 2018 року на суму 1000,00 грн. та платіжним дорученням № 309 від 29 травня 2018 року на суму 5000,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи суму задоволення позовних вимог, ціну позову, проаналізувавши позовну заяву та складність спору, що виник між сторонами, суд вважає достатньою та співрозмірною щодо наданих послуг на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Таким чином, суд покладає на відповідача витрати позивача на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов*язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 165, 196, 201, 208-210, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" (61036, м. Харків, пр. Гагаріна, буд. 119, код ЄДРПОУ 40231736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014" (61032, АДРЕСА_1, розрахунковий рахунок 26009052335970 в ПАО Приватбанк , МФО 351533, код ЄДРПОУ 39302351) 12507,77 грн. безпідставно набутих коштів, 3000,00 грн. витрат на правову допомогу та 1762,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "24" квітня 2019 р.

Суддя ОСОБА_2