Постанова

від 23.07.2019 по справі 922/196/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2019 р. Справа № 922/196/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" (вх.№1496 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/196/19 (ухвалене суддею Хотенцем П.В. у приміщенні господарського суду Харківської області 23.04.2019 о 13:20, повний текст рішення складено 24.04.2019)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "КЄДР-2014", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ", м. Харків

про стягнення 12507,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/196/19 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" на користь ТОВ "КЄДР-2014" 12507,77 грн. безпідставно набутих коштів, 3000,00 грн. витрат на правову допомогу та 1762,00 грн. судового збору, при цьому суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та підтвердженими матеріалами справи.

ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" з рішенням не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог; стягнути з позивача на користь відповідача 2643,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав, що кошти у розмірі 12507,77 грн. були перераховані позивачем на рахунок відповідача на виконання господарських зобов`язань з поставки товару і були набуті відповідачем за наявності їх правової підстави.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/196/19; встановлено учасникам строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали; попереджено сторони, що апеляційна скарга на рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/196/19 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи.

14.06.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін (вх.№5829).

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2019 у зв`язку із відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О.; суддя Шевель О.В.; Пуль О.А.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

У січні 2019 ТОВ "КЄДР-2014" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 12507,77 грн.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "КЄДР-2014" зазначало, що 26.12.2017 між ТОВ "КЄДР-2014" та ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" виникла домовленість в усній формі про поставку товару. Оскільки згідно ст. 208 ЦК України правочини між юридичним особами вчиняються у письмовій формі, а між ТОВ "КЄДР-2014" та ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" відсутній укладений письмовий договір поставки, то він є неукладеним та таким, що не має правових наслідків.

Проте, позивач вказує, що 26.12.2017 менеджером ТОВ "КЄДР-2014" помилково перераховані грошові кошти в сумі 12507,77 грн. на користь ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" відповідно до рахунку - фактури №1411 від 26.12.2017. На думку позивача, наявність рахунку - фактури на суму 12507,77 грн. не є доказом вчинення сторонами правочину, оскільки відсутні докази його отримання та схвалення позивачем, внаслідок чого перерахування спірних коштів відбулось без укладення правочинів і достатньої правової підстави.

Листом від 29.01.2018 позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути помилково перераховані грошові кошти в розмірі 12507,77 грн., але відповіді не отримав.

Оскільки відповідач отримані гроші не повернув, позивач вважає, що наявні всі підставі для повернення сплачених грошових коштів на підставі ст. 1212 ЦК України, як безпідставно набутих, з огляду на відсутність факту щодо наявності зобов`язально - правових відносин між сторонами.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що 26.12.2017 між ТОВ "КЄДР-2014" та ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" було укладено договір поставки у спрощеному порядку. У зв`язку з оплатою позивачем рахунку, відповідачем було виконано замовлення та виготовлено товар. Однак, позивач відмовився вивезти товар зі складу постачальника, направивши листа про те, що платіж за рахунком №1411 від 26.12.2017 є помилковим.

Крім того, ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" повідомило, що 04.06.2018 ТОВ "КЄДР-2014" вже зверталося до господарського суду з позовом про повернення суми попередньої оплати на підставі рахунку - фактури №1411 за усним договором поставки від 26.12.2017 у розмірі 12507,77 грн. (справа №922/1470/18). Правове обґрунтування позовної заяви у справі №922/1470/18 здійснене з посиланням на норми зобов`язального права (ст. 509, 655, 693 ЦК України). Вказаний позов було залишено господарським судом без розгляду.

Надаючи правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об`єктів інтелектуальної власності та інших дій суб`єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За положеннями ст. 208 ЦК України правочини між юридичним особами належить вчиняти у письмовій формі.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України ).

Відповідно ч. 1 ст 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

За положеннями ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ст. 642 ЦК України).

Частиною 1 ст. 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб , тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно (кошти).

Як вказує позивач у позовній заяві та стверджує відповідач, 26.12.2017 між ТОВ "КЄДР-2014" та ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" виникла домовленість про поставку товару.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виставлено позивачу рахунок №1411 від 26.12.2017 на оплату товару, в якому зазначено предмет поставки, кількість та ціну, а саме: базальтовий циліндр - циліндр BASPIPE C 80 D50/30, базальтовий циліндр - циліндр BASPIPE C 80 D60/30, базальтовий циліндр - полуциліндр BASPIPE C 80 D30/30, базальтовий циліндр - циліндр BASPIPE C 80 D35/30, базальтовий циліндр - циліндр BASPIPE C 80 D42/30 на загальну суму 12507,77 грн. Також, в зазначеному рахунку вказано, що постачальником є ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ", а покупцем - ТОВ "КЄДР-2014".

Крім того, у вказаному рахунку зазначено, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів; повідомлення про оплату є обов`язковим, в іншому випадку не гарантується наявність товарів на складі; товар відпускається за фактом надходження коштів на п/р постачальника, самовивозом, за наявності довіреності та паспорта.

Таким чином, вказаний рахунок-фактура вчинено у письмовій формі, містить усі істотні умови договору поставки товару, виражає намір особи (постачальника) вважати себе зобов`язаною (поставити або виготовити відповідний товар) та відповідно положень ст. 641 ЦК України може вважатися пропозицією укласти договір (оферта).

Відповідно до платіжного доручення № 235 від 26.12.2017 позивачем здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 12507,77 грн. на рахунок відповідача з призначенням платежу оплата за товар зг.рах.№144 від 26.12.2017 .

Вищезазначене свідчить, що вказаний рахунок-фактуру №1411 від 26.12.2017 було отримано позивачем та здійснено дії щодо його виконання.

Таким чином, позивач отримавши пропозицію укласти договір (у вигляді рахунку-фактури), вчинив дію відповідно до вказаних у пропозиції умов, а саме сплатив відповідну суму грошей з посилання на вказаний рахунок, чим засвідчив своє бажання укласти договір, тобто прийняв пропозицію.

Доказів повідомлення відповідача (до моменту або в момент одержання ним відповіді про прийняття пропозиції) про відкликання своєї відповіді про прийняття пропозиції всупереч положенням ч. 3 ст. 642 ЦК України позивач не надав.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд вважає, що сторонами було укладено договір поставки на визначених у рахунку-фактурі умовах.

Крім того, згідно матеріалів справи, позивач вже звертався до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача попередньої оплати та штрафних санкцій за договором поставки, укладеним, як він стверджував, в усній формі.

В обґрунтування позову ТОВ "КЄДР-2014" зазначало, що на виконання умов договору ним сплачено грошові кошти відповідно до рахунку №1411 від 26.12.2017, що підтверджується платіжним дорученням. Однак, у зв`язку з тим, що протягом місяця з моменту укладання договору поставки та сплати грошей відповідачем не поставлено товар та підстава, на якій останній набув грошові кошти вже відпала, позивач вимагав повернення попередньої оплати з урахуванням штрафних санкцій. В подальшому позивач звернувся з заявою про залишення позову без розгляду. Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.09.2018 залишено позов без розгляду.

Отже доводи позивача щодо не укладення договору поставки суперечать обставинам справи.

Колегія суддів також враховує, що 30.01.2018 відповідач направив позивачу листа, в якому зазначав, що ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" готове виконати своє зобов`язання по поставці товару у будь-який час, проте ТОВ "КЄДР-2014" своєю заявою (без дати та номеру) в односторонньому порядку відмовилося від своїх зобов`язань прийняти товар. Також відповідач просив позивача вжити всіх можливих заходів по припиненню правопорушення, яке проявляється у безпідставній відмові від прийняття товару, узгодженого до поставки в рахунку на оплату №1411 від 26.12.2017.

12.12.2018 відповідач направив позивачу листа від 11.12.2018, в якому повторно нагадав, що на складі ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" зберігається товар, замовлений до поставки 26.12.2017 ТОВ "КЄДР-2014" згідно рахунку на оплату №1411 від 26.12.2017 та просив виконати свій обов`язок з самовивозу замовленого і оплаченого товару зі складу відповідача.

Обставини проведення та відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідної господарської операції відображені ТОВ "КЄДР-2014" в податковій накладній №99 від 26.12.2017. За даними системи M.E.Doc 15.01.2018 вказана податкова накладна булла затвержена контрагентом (ТОВ "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ"). Факт наявності у відповідача замовленого позивачем товару підтверджується бухгалтерською довідкою №8 від 01.03.2019.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі вищевикладеного, враховуючи договірний характер правовідносин, що виникли між сторонами, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для застосування до цих правовідносин ст. 1212 ЦК України. А тому, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову та приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/196/19 та прийняття нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМЕНЕРГОІЗОЛ" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.04.2019 у справі №922/196/19 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 23.07.2019

Головуючий суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль

Суддя О.В. Шевель