Ухвала

від 19.04.2019 по справі 554/3170/19

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 19.04.2019 Справа № 554/3170/19

Справа 554/3170/19

1кс/554/5706/2019

У Х В А Л А

Іменем України

18 квітня 2019 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі: слідчого судді - ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві клопотання прокурора Полтавської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170200000260 від 31.08.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191, ч.2 ст.358, ч.1 ст.364 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор звернувся до суду із клопотанням про арешт майна, в обґрунтування якого вказував, що СВ Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018170200000260 від 31.08.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191, ч.2 ст.358, ч.1 ст.364 КК України.

Установлено, що в період часу з 20.08.2018 по 07.09.2018 службовими особами Полтавської філії комунального підприємства "Реєстрація бізнесу" зловживаючи владою, було внесено інформацію про припинення речового права оренди, до державного реєстру речових прав, з метою отримання неправомірної вигоди, 18.01.2019 року до Козельщинського ВП надійшла письмова заява директора ТОВ АФ "Добробут" ОСОБА_6 про те, що колишній директор підприємства, зловживаючи службовим становищем, здійснив виплату авансових платежів за оренду земельних ділянок, після чого достроково розірвав договори оренди земельних ділянок, які знаходились в користуванні ТОВ АФ "Добробут", чим самим розтратив кошти підприємства, 31.08.2018 року до Козельщинського ВП надійшла письмова заява директора ТОВ АФ "Добробут" ОСОБА_6 про те, що невстановлені особи шляхом підробки угод про дострокове розірвання договорів оренди землі припинили право оренди земельних ділянок, які знаходяться в користуванні ТОВ АФ "Добробут".

28.03.2019 до Полтавської місцевої прокуратури надійшла заява генерального директора ТОВ Агрофірма «Добробут» ОСОБА_6 про те, що ТОВ «Партнер Агро Груп» має намір знищити посіви озимої пшениці на земельних ділянках: кадастровий номер 5322080400:00:001:0213, що належить ОСОБА_7 , кадастровий номер 5322080400:00:001:0216, що належить ОСОБА_8 , кадастровий номер 5322080400:00:001:1214, що належить ОСОБА_9 , кадастровий номер 5322080400:00:001:1213, що належить ОСОБА_10 , кадастровий номер: 5322080400:00:001:0329, що належить ОСОБА_11 , які знаходяться за межами населених пунктів на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер 5322082000:00:001:0046, що належить ОСОБА_12 , кадастровий номер 5322082000:00:001:2004, що належить ОСОБА_12 , Михайликівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер 5322085000:00:001:1174, що належить ОСОБА_13 , Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер 5321885100:00:003:0095, що належить ОСОБА_14 , Озерянської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

В жовтні 2018 року ТОВ Агрофірма «Добробут» внесло добрива та засіяло вказані земельні ділянки сільськогосподарською культурою озимою пшеницею.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами: 5322080400:00:001:0213, 5322080400:00:001:0216, 5322080400:00:001:1214, 5322080400:00:001:1213, 5322080400:00:001:0329, 5322082000:00:001:0046, 5322082000:00:001:2004, 5322085000:00:001:1174, 5321885100:00:003:0095, станом на жовтень 2018 року перебували на праві оренди в користуванні ТОВ Агрофірма «Добробут».

Згідно ст.125Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126Земельного кодексуУкраїни право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Приступати до використання земельних ділянок дозволено виключно після державної реєстрації речового права на неї, що передбачено ст. 79-1 ч. 9 Земельного кодексу України, після якої виникають договірні відносини. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, установлено, що ТОВ Агрофірма «Добробут» експлуатувало вказані земельні ділянки на законних підставах та заперечує факт розірвання договорів оренди з власниками земельних ділянок.

Проведеними оглядами вказаних земельних ділянок встановлено, що їх території ростуть посіви зеленого кольору.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 пояснив, що працює в.о. старшого агронома в ТОВ АФ «Добробут» та підтвердив, що на вказаних земельних ділянках було засіяно сільськогосподарську культуру озиму пшеницю. Крім того, ОСОБА_15 підтвердив, що виявлені під час оглядів земельних ділянок посіви зеленого кольору є озимою пшеницею.

Відповідно до п. 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно п.2ст.170КПК Україниарешт майнадопускається зметою забезпеченнязбереження речовихдоказів; спеціальноїконфіскації; конфіскаціїмайна яквиду покаранняабо заходукримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Реалізація предметів здійснюється з дотриманням вимог Порядку обліку, зберігання, оцінки конфіскованого та іншого майна, що переходить у власність держави, і розпорядження ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 1998 р. № 1340.

Зважаючи, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження здобуто докази щодо наявності підстав для накладення арешту на сільськогосподарську культуру озиму пшеницю з метою недопущення знищення вирощеного врожаю, на неї слід накласти арешт.

У зв`язку з вищевикладеним є необхідність у накладенні арешту на вищевказану сільськогосподарську культуру, оскільки є достатні підстави вважати, що не застосування такого заходу може призвести до можливої втрати майна. Таке обмеження права власності буде відповідати завданням кримінального провадження, співрозмірним з огляду на обставини кримінального провадження.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити, з підстав викладених у ньому.

Адвокат ОСОБА_5 , який представляв інтереси ТОВ АФ «Добробут» з клопотанням прокурора погодився.

Адвокат ОСОБА_4 , який представляв інтереси ТОВ «Партнер Груп» прохав відмовити в задоволення клопотання, вважав його необгрунтованим та безпідставним.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного.

Згідно п. 7 ч. 2ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинніподати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до ч. 1ст.170КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2ст.170КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.2ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу(ч. 1ст. 173 КПК України).

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно із ч. 3ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як неодноразово зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях, судам необхідно визначати необхідність втручання в мирне володіння майном, визначення підстав та умов такого втручання й про критерії визначення хиткої межі для дотримання балансу між суспільними і приватними інтересами, щоб не покласти на одну зі сторін непомірного тягаря.

Крім цього, згідно рішення ЄСПЛ від 26.03.2013 року у справі "Рисовський проти України", було зазначено, що "державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (п.71). На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (п.74).

Суд вважає, що прокурором не доведено необхідність застосування арешту шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування арешт на сільськогосподарську культуру озиму пшеницю, якою засіяні земельні ділянки сільськогосподарського призначення: кадастровий номер 5322080400:00:001:0213, що належить ОСОБА_7 , кадастровий номер 5322080400:00:001:0216, що належить ОСОБА_8 , кадастровий номер 5322080400:00:001:1214, що належить ОСОБА_9 , кадастровий номер 5322080400:00:001:1213, що належить ОСОБА_10 , кадастровий номер: 5322080400:00:001:0329, що належить ОСОБА_11 , які знаходяться за межами населених пунктів на території Бреусівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер 5322082000:00:001:0046, що належить ОСОБА_12 , кадастровий номер 5322082000:00:001:2004, що належить ОСОБА_12 , Михайликівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер 5322085000:00:001:1174, що належить ОСОБА_13 , Хорішківської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, кадастровий номер 5321885100:00:003:0095, що належить ОСОБА_14 , Озерянської сільської ради Козельщинського району Полтавської області.

Так в ході розгляду клопотання про накладання арешту прокурором не зазначено конкретну мету накладання арешту. Зокрема, із змісту клопотання так не зрозуміло, чи накладається арешт з метою збереження речових доказів чи з метою задоволення цивільного позову, тощо.

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що в ході досудового розслідування даного кримінального провадження здобуто докази щодо наявності підстав для накладання арешту на сільськогосподарську культуру озиму пшеницю з метою недопущення знищення врожаю, на неї слід накласти арешт, тобто, в супереч вимог ст. 170 та п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України в клопотанні про накладання арешту так і не зазначено конкретні підстави накладання арешту.

Прокурором не надано суду об`єктивних підстав, які б вказували на необхідність накладення арешту.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.117,131,132,167,170-173,175,309 КПК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотання прокурора Полтавської місцевої прокуратури юриста 1 класу ОСОБА_3 про арешт майна за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018170200000260 від 31.08.2018 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191, ч.2 ст.358, ч.1 ст.364 КК України - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 19.04.2019.

Слідчий суддя ОСОБА_1