Рішення

від 05.04.2019 по справі 752/22515/18

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/22515/18

Провадження №: 2/752/2838/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2019 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Українська державна база авіаційної охорони лісів про стягнення середнього заробітку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та компенсації моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

у жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Українська державна база авіаційної охорони лісів про стягнення середнього заробітку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та компенсації моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог вказав про те, що 12.01.2015 року між ним та Державним підприємством Українська державна база авіаційної охорони лісів було укладено контракт, відповідно до якого його було призначено на посаду начальника державного підприємства Українська державна база авіаційної охорони лісів . Строк дії контракту - до 11.01.2020 року Наказом Державного агентства лісових ресурсів від 27.01.2017 року № 19-к з ним було припинено трудовий договір та його було звільнено з посади начальника Державного підприємства Українська державна база авіаційної охорони лісів 30.01.2017 року в зв'язку з реорганізацією підприємства за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Однак, у день звільнення повний розрахунок, як того вимагає ст. 116 КЗпП України, проведено не було.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, з ДП Українська державна база авіаційної охорони лісів стягнуто на його користь заборгованість по заробітній платі за період з січня 2016 року по січень 2017 року в розмірі 72 281,24 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з лютого по 26.05.2017 року в розмірі 20 521,04 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 6 979,72 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Проте, рішення суду ДП Українська державна база авіаційної охорони лісів не виконано.

Тому, оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 117 КЗпП України працівникові повинен бути виплачений його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку включно, просив стягнути з ДП Українська державна база авіаційної охорони лісів на його користь середній заробіток за час затримки проведення розрахунку за період з червня 2017 року по 22.10.2018 року в розмірі 91 175,76 грн., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 4 293,06 грн., а також у відповідності до ст. 237 1 КЗпП України у відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.

В судове засідання позивач та його представник не з явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, виходячи з обставин, викладених в ньому. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, котрий в установленому законом порядку повідомлявся про час та місце судового розгляду справи, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, з постановленням заочного рішення, проти чого не заперечує позивач, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року, яке набрало законної сили в установленому порядку, з ДП Українська державна база авіаційної охорони лісів стягнуто на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з січня 2016 року по січень 2017 року в розмірі 72 281,24 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з лютого по 26.05.2017 року в розмірі 20 521,04 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 6 979,72 грн. та моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн. (а.с. 15-20).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним рішенням встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з ДП Українська державна база авіаційної охорони лісів та 30.01.2017 року був звільнений з займаної посади в зв'язку з реорганізацією підприємства за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 44-46).

В день звільнення позивача відповідачем не було здійснено позивачеві виплати всіх сум, що належать йому від підприємства в день його звільнення, а також позивачеві не виплачено його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Судом також встановлено, що рішення суду також не виконано. Докази на підтвердження зворотного в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості сум належних при звільненні роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Крім того, слід зазначити, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 року у справі № 1-5/2012.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100 від 08.02.1995 року нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 року Про практику застосування судами законодавства про працю , задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Зважаючи на викладене, суд, приймаючи до уваги, що фактичний розрахунок з позивачем не проведено, вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення на його користь середнього заробітку за час проведення розрахунку за період з червня 2017 року по 22.10.2018 року.

При цьому суд вважає за можливе покласти в основу судового рішення розрахунок, здійснений позивачем, оскільки останній відповідає вимогам законодавства, а також не спростований відповідачем в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України (а.с. 21).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, суд надходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Статтею 3 зазначеного вище Закону передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001 року.

Відповідно до п. 4 вказаного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів), і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

При дослідженні наданого позивачем розрахунку компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, суд прийшов до висновку про те, що зазначений розрахунок зроблено вірно та у повній відповідності до вимог законодавства та інших наявних у справі доказів.

Останній відповідачем також в розрізі положень ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростований.

Отже, загальний розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, яка підлягає стягненню з відповідача, складає в розмірі 4 293,06 грн.

Відповідно до ст. 237 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування завданої моральної шкоди підлягає стягненню в розмірі 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , позивач звільнений від його сплати. Тому, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 004,68 грн.

У відповідності до квитанцій від 27.10.2018 року позивачем за надані відповідно до договору № 7/3/18 про надання правової допомоги від 16.03.2018 року за правничі послуги було сплачено 6 500,00 грн. (а.с. 10-13, 14).

З огляду на викладене, з урахуванням ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України, суд надходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 116, 117 КЗпП України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Українська державна база авіаційної охорони лісів про стягнення середнього заробітку, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати та компенсації моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства Українська державна база авіаційної охорони лісів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки проведення розрахунку за період з червня 2017 року по 22.10.2018 року в розмірі 91 175,76 грн. (дев'яносто одна тисяча сто сімдесят п'ять гривень 76 копійок), компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 4 293,06 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто три гривні 06 копійок), у відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок), а всього - 100 468,82 грн. (сто тисяч чотириста шістдесят вісім гривень 82 копійки).

Стягнути з Державного підприємства Українська державна база авіаційної охорони лісів на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6 500,00 грн. (шість тисяч п'ятсот гривень 00 копійок).

Стягнути з Державного підприємства Українська державна база авіаційної охорони лісів в дохід держави судовий збір у розмірі 1 004,68 грн. (одна тисяча чотири гривні 68 копійок).

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1.

Відповідач - Державне підприємство Українська державна база авіаційної охорони лісів , код ЄДРПОУ 16392798, адреса: 01013, м. Київ, вул. Деревообробна, буд. 1.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко