Ухвала

від 23.04.2019 по справі 179/1122/14-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 179/1122/14-ц

провадження № 61-7620ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та поновлення строку, передбаченого законом для звернення до суду,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та поновлення строку, передбаченого законом для звернення до суду.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Пунктом 1 частини другої статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Ціна позову у цій справі становить 104 415,00грн, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2019 року, а тому справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи зазначене, Верховний Суд приходить до висновку, що касаційна скарга не містить обставин, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 в касаційній скарзі посилається на те, що справа становить виняткове значення для заявника.

Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендує державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Враховуючи те, що предметом позову є стягнення боргу у розмірі 104 415,00 грн, а винятковість справи для особи, яка подала касаційну скаргу, об'єктивно не підтверджена, Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження у справі.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Підстав, передбачених статтею 411 ЦПК України, для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначено.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 28 серпня 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики та поновлення строку, передбаченого законом для звернення до суду.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв