УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2019 року
м. Київ
справа № 705/2348//15-к
провадження № 51-1994ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17січня 2019 року в межах кримінального провадження №12016250200000403 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смтСмоліно Маловисківського району Кіровоградської області, зареєстрованого у тому АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 Кримінального кодексу України (далі КК).
Суть питання
За вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 3 ст. 153 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
Апеляційний суд Черкаської області ухвалою від 17 січня 2019 року залишив вказаний вирок місцевого суду без змін.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильно надану оцінку доказам та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону України, просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Статтею 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) встановлено вимоги, яким має відповідати касаційна скарга.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга має містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, які є підставами для скасування або зміни судового рішення і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, а також навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 , фактично зводяться до його посилань на неповноту судового розгляду, незгоду з наданою судами оцінкою доказам та по суті заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
При цьому засуджений, порушуючи питання про скасування ухвали апеляційного суду, якою вирок місцевого суду щодо нього залишено без змін, обмежився загальним фразами щодо порушень допущених судом апеляційної інстанції. Зокрема, засуджений не обґрунтував, у чому саме полягали порушення допущенні апеляційним судом, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановленого цим судом судового рішення, і чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування касаційним судом ухвали апеляційного суду згідно з ч. 1 ст.438КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 412-414, 419 цього Кодексу.
Крім того, касаційна скарга засудженого не містить доводів щодо незаконності висновків суду апеляційної інстанції, наведених в ухвалі цього суду на спростування доводів апеляційних скарг сторони захисту.
Суд касаційної інстанції, відповідно до ст. 433 КПК, переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній обґрунтування й недотримання положень ст.427цього Кодексу, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст.427КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч.1ст.429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити йому строк для усунення недоліків п`ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.04.2019 |
Оприлюднено | 17.02.2023 |
Номер документу | 81425931 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Мазур Микола Вікторович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Мазур Микола Вікторович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Мазур Микола Вікторович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні