Постанова

від 08.12.2020 по справі 705/2348/15-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2020року

м. Київ

Справа №761/33311/15-к

Провадження № 51-487км18

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року в кримінальному провадженні №12016250200000403 по обвинуваченню

ОСОБА_6 , громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Смоліно Маловисківського району Кіровоградської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 153 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12років.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 07 вересня 2014 року ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на чергуванні по охороні поля полуниці, що знаходиться на земельній ділянці, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 та знаходиться на території Оксанинської сільської ради за межами населеного пункту с. Оксанино Уманського району Черкаської області, і перебуває в оренді ПП «Пеконт», побачив малолітнього ОСОБА_9 , 2002 року народження, якого в подальшому запросив до приміщення вагончику для чергування, що розташований на території вищевказаного поля, з метою допомогти у прибиранні, на що малолітній ОСОБА_10 погодився.

Перебуваючи у вагончику, близько 18 год. 07 вересня 2014 року ОСОБА_11 діючи умисно, з метою насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом, погрожуючи застосуванням фізичного насильства, вступив з малолітнім ОСОБА_12 у статевий зв`язок неприродним способом, шляхом аногенетального контакту, внаслідок чого спричинив останньому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року зазначений вирок залишений без зміни. Вказаною ухвалою зараховано ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення в період з 20 червня 2017року по 17 січня 2019 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вимоги касаційних скарг і доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений порушує питання про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме судом апеляційної інстанції не перевірено доводи сторони захисту, судом першої інстанції висновки про винуватість засудженого у вчиненні злочину обґрунтовано на припущеннях, не надано оцінку висновку судово-медичної експертизи від 03.11.2014 року, залишено поза увагою протиріччя, які містяться в судово-медичних експертизах. Зазначається про порушення права на захист, а саме, що засуджений був позбавлений можливості на ознайомлення з матеріалами справи. Указується, також, що суд на припущеннях зробив висновок про вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, а також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання щодо витребування у оператора мобільного зв`язку роздруківки телефонних розмов та місцезнаходження телефонів засудженого та потерпілого.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_6 та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.

Прокурор не підтримала касаційну скаргу засудженого, вважала її безпідставною, такою, що задоволенню не підлягає.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК.

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, однак при цьому до його компетенції входить перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

Так за змістом ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути, зокрема, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, а вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Таким чином, перевіряючи дотримання судами нижчих інстанцій вимог КПК України, Верховний Суд, окрім іншого, має з`ясувати, чи навели суди нижчих інстанцій належні й достатні мотиви ухвалення судових рішень та чи обґрунтували свої висновки з посиланням на досліджені докази.

У цьому кримінальному провадженні суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованого йому злочину на підставі сукупності досліджених у судовому засіданні доказів. Зокрема, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ; письмові докази: дані протоколу огляду місця події від 08.09.2014 року та таблицю зображень до нього; дані протоколу огляду місця події від 08.09.2014 року та таблицю зображень до нього; дані висновку судово-медичної експертизи №91 від 07 листопада 2014 року; дані висновку судово-медичної експертизи №322 від 03 листопада 2014 року; дані висновку судово-медичної експертизи №92 від 08 вересня 2014 року.

При цьому питання про визнання зазначених доказів недостовірними чи недопустимими стороною захисту не порушувалося.

В подальшому сторона захисту оскаржила висновки суду першої інстанції в апеляційному порядку. При цьому в апеляційних скаргах ОСОБА_6 та його захисника наводились практично ті ж самі доводи, що і в касаційній скарзі. Зокрема зазначалося, що вирок суду першої інстанції є необґрунтованим, не мотивованим, побудований на припущеннях, судом не надана належна оцінка висновку судово-медичної експертизи від 08.09.2014 року. Крім того, судом першої інстанції було безпідставно не задоволено клопотання про витребування у оператора мобільного зв`язку роздруківки телефонних розмов і місцезнаходження телефонів обвинуваченого та потерпілого, що судом першої інстанції безпідставно встановлено обставину, яка обтяжує покарання вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, оскільки доказів підтвердження цього факту в матеріалах кримінального провадження немає.

Доводи апеляційних скарг щодо недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції з наведенням в ухвалі мотивів на їх спростування.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об`єктивно.

Підстав вважати зазначені висновки суду апеляційної інстанції необґрунтованими Верховний Суд не вбачає.

Твердження засудженого щодо порушення вимог кримінального процесуального закону при зміні обвинувачення також є необґрунтованими.

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 інкримінувалось вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 153 КК України насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом, вчинене щодо малолітнього. 14 травня 2018 року у судовому засіданні прокурором було заявлено про зміну пред`явленого обвинувачення, а саме уточнено і викладено в такій редакції ч. 3 ст.153, яка зазначена у КК України, задоволення статевої пристрасті неприродним способом із погрозою застосування фізичного насильства вчинене щодо малолітнього. Обвинуваченому було вручено змінений обвинувальний акт та надано час до 12червня 2018 року для ознайомлення з ним та підготовки захисту. За таких обставин, порушень вимог кримінального процесуального закону при зміні обвинувального акту Верховним Судом не встановлено.

Суд касаційної інстанції не погоджується з доводами засудженого про безпідставне, на думку останнього, визнання місцевим судом обставиною, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.

Зокрема, як слідує з вироку суду першої інстанції, і потерпілий ОСОБА_9 , і свідок ОСОБА_14 дали показання, що засуджений перебував у стані алкогольного сп`яніння. Таким чином суд першої інстанції мав достатні підстави для констатації вказаної обставини, що обтяжує покарання.

Перевіряючи твердження засудженого щодо безпідставного незадоволення заявленого ним 18 квітня 2018 року клопотання про витребування у оператора мобільного зв`язку роздруківки телефонних розмов і місцезнаходження телефонів обвинуваченого та потерпілого, Верховний виходить з наступного.

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про телекомунікації» вказана інформація зберігається протягом строку позовної давності (тобто протягом 3-х років). На момент заявлення вказаного клопотання вказані строки минули, а тому ця інформація не могла бути надана. Таким чином відмова суду у задоволенні названого клопотання не може бути визнана істотним порушенням КПК.

Також не погоджується Верховний Суд з твердженнями засудженого щодо позбавлення його права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження. Так в матеріалах провадження (т. 4 а. пр. 154) міститься його розписка про ознайомлення з матеріалами провадження у повному обсязі. Вказана розписка написана 13 серпня 2018 року засудженим власноруч.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 436-438, 441, 442 КПК України, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню.

З цих підстав Верховний Суд постановив:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 12 червня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17 січня 2019 року відносно ОСОБА_6 без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3