Рішення

від 16.04.2019 по справі 120/476/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

16 квітня 2019 р. Справа № 120/476/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвин Д.С.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загальногопозовного провадження адміністративну справу

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка"

до: Головного управління ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка" (далі - ТОВ "Наталка", позивач) звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що ГУ ДФС у Вінницькій області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Наталка" за період з 01.03.2017 по 31.08.2018 з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено ОСОБА_5 №5839/1413/20119022 від 26.11.2018 та винесено податкове повідомлення-рішення №0012451413 від 06.12.2018.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки та як наслідок з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач з вернувся до суду з вимогами про скасування.

Ухвалою суду від 06.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

22.03.2019 представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, зі зміст якого відповідає обставинам встановленим і описаним в акті №5839/1413/20119022 від 26.11.2018.

Ухвалою суду від 27.03.2019 постановленою із занесенням до протоколу судового засідання закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача надала пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви, позовні вимоги просила задовольнити повністю.

Представники відповідача заперечили щодо задоволення даного адміністративного позову, вказавши, що перевірка проведена в межах наданих повноважень, у спосіб та у відповідності норм чинного законодавства, виявлені порушення підтверджено обставинами встановленими а акті перевірки, а податкове повідомлення є правомірним, відтак, не підлягає скасуванню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

Так, у період з 30.10.2018 по 19.11.2018 податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Наталка" з податкового законодавства за період з 01.03.2017 по 31.08.2018, валютного - за період з 01.03.2017 по 31.08.2018, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.03.2017 по 31.08.2018.

За результатами даної перевірки складено ОСОБА_5 №5839/1413/20119022 від 26.11.2018, у висновках якого встановлено порушення ТОВ Наталка :

- п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу від 02.12.2010 №2755- IV занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду всього на загальну суму 530084 грн., в тому числі за грудень 2017 року на суму 530084 грн.;

- п.201.1., 201.10 ст.201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 несвоєчасна реєстрація податкових накладних із затримкою реєстрації до 15 календарних днів в сумі 14 299,81 грн.;

- п. 2.9; 3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р. №637, а саме: перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 9964,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0012451413 від 06.02.2018, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем по податку на додану вартість на 795 126 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями +530 084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 265 042 грн.

Разом із тим, не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Спірні правовідносини регламентувались положеннями Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, у відповідних редакціях.

Питання, пов'язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об'єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов'язань мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, тому, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв'язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як підтверджено матеріалами справи, позивач у перевіряємих періодах мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" (код 41704313).

22.12.2017 між ТОВ "Наталка" і ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" укладено договори-поставки:

- №14-21/17 на поставку насіння кукурудзи, відповідно специфікації до даного договору від 22.12.2017 товаром є насіння кукурудзи Монсанто (ДКС 3939), кількість 350 пос.од ціна без ПДВ 4 583, 34 грн., загальна сума з ПДВ 1 925 002,80 грн.;

-№19-22/17 на поставку добрива змішаного, відповідно специфікації до даного договору від 22.12.2017 товаром є добриво змішане, кількість 155 т, ціна без ПДВ 6 750,00 грн., всього з ПДВ 1255500, 00 грн. . Відповідно видаткових накладних №261 від 22.12.2017, №262 від 22.12.2017, товарно-транспортних накладних №1387, 1427, 1491, 1494, 1498, 1388, 1425, 1423 з 22.12.2017 по 27.12.2017 постачальник ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" поставив замовлений товар.

В акті перевірки №5839/1413/20119022 від 26.11.2018 перевіряючими ревізорами-інспекторами підтверджено, що всі розрахунки по господарським операціям проведено вчасно, заборгованості перед контрагентом ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" у ТОВ "Наталка" немає.

Разом з тим, згідно акту перевірки вказано, що товар отриманий від ТОВ "ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" згідно видаткової накладної №262 від 22.12.2017 не було оприбутковано на склад в грудні 2017 року, що свідчить про відсутність факту господарської операції.

Насіння кукурудзи Монсанто (ДКС 3939) в кількості 350 пос.од було оприбутковано по бухгалтерському рахунку 209 Інші матеріали , добриво змішане NPK 33:1:1 в кількості 155 т по бухгалтерському рахунку 208 Матеріали сільськогосподарського призначення , в квітні 2018 року. Згідно наданого для перевірки акту витрат на насіння від 31.08.2018 списання насіння кукурудзи Монсанто (ДКС 3939) в кількості 350 пос.од на посів відбулося в серпні 2018 року, списання добрива відбулося в липні 2018 року, згідно актів про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин.

Як зазначили перевіряючі, ТОВ "Наталка" не надано для перевірки документи отримані від постачальника ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" , що підтверджують походження товару від виробника та сертифікати якості.

В силу пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Статею 200 ПК України визначено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 ПК України).

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктами 201.1, 201.4 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.6 ст. 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного вбачається, що фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

В свою чергу, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивачем.

Суд зауважує, що під час проведення перевірки ТОВ "Наталка" податковим органом фактично не встановлено порушень та недоліків в первинних документах, що підтверджують факт виконання договорів сторонами.

Посилання відповідача щодо невчасного оприбуткування товару ТОВ "Наталка" придбаного у ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" та отриманого згідно видаткової накладної №262 від 22.12.2017, на переконання суду не є підтвердженням відсутності факту здійснення господарської операції. Крім того, в судовому засіданні представник позивача не заперечувала факт невчасного оприбуткування вказаного товару, вказавши що посадова особа товариства - бухгалтер, вже притягнута до адміністративної відповідальності.

На переконання суду, факт невчасного оприбуткування товару жодним чином не спростовує факт реальності господарських операцій ТОВ "Наталка".

В судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що документи, які підтверджують походження товару від виробника та сертифікати якості пред'являлись при поставці товару агроному товариства. Зважаючи на надані пояснення, суд зауважує, що згідно з ОСОБА_5 не існує спору стосовно належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що у силу ст.ст.2, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України або ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" об'єктивно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних владним суб'єктом в акті не заперечені.

Видатки з оплати вартості зазначених у первинних документах товарів понесені позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів, факт чого також визнається сторонами.

Обставини фізичного існування товару, використання платником у межах власної господарської діяльності у тексті акта контролюючим органом визнаються.

За таких обставин, суд приходить до переконання про необґрунтованість висновків податкових перевіряючих щодо відсутність факту здійснення господарської операції.

Серед іншого, не знайшла свого належного підтвердження позиція представників відповідача щодо неможливості посіву "насіння кукурудзи Моесанто" у серпні 2018 за відсутності експертних висновків з даного питання, та ненадання податковим органом доказів щодо наявності спеціальних знань з цього питання у перевіряючих.

Щодо висновків акту перевірки стосовно контрагента позивача ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" зокрема щодо аналізу звітності податкової інформації останнього та висновку щодо відсутності здійснення ним реальної господарської діяльності, за відсутності у ТОВ Профі-Уніко (код ЄДРПОУ 41704313) необхідних умов та ознак, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій, відповідно висновків акту вказано, що дане підприємство фактично не реалізовувало ТОВ Наталка добрива змішаного NPK 33:1:1, насіння кукурудзи Монсанто (ДКС 3939) в грудні 2017 року на суму 3180503,0 грн. в т.ч. ПДВ 530083,80 грн, а відтак податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН на адресу ТОВ Наталка та відображені в податковому обліку не можуть вважатися такими, що підтверджують реальність проведення операцій з придбання даного товару, суд зауважує, що згідно позиції ВС висловленої, зокрема у постанові 11 квітня 2019 року у справі №802/1211/16-а, не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання позивачем податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Верховний Суд в постанові від 23 жовтня 2018 року по справі №815/2946/13-а (№К/9901/4496/18) зазначив, що чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагентів для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Крім того, перевіряючі в акті перевірки вказують на відомості щодо керівника та головного бухгалтера ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1) та на наявність зареєстрованого кримінального провадження №32018100060000023 за фактом фіктивного підприємництва щодо контрагента позивача ТОВ "ПРОФІ-УНІКО", суд відхиляє вказану позицію, оскільки остання, не підтверджена встановленими обставинами, які б свідчили про невиконання контрагентом своїх договірних зобов'язань саме по господарських взаємовідносинах з позивачем, або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій.

Варто наголосити, що в акті перевірки перевіряючі посилаються на інформацію слідчих і оперативних підрозділів ДФС, інших правоохоронних органів відносно ТОВ "ПРОФІ-УНІКО", проте, суд зауважує, що зазначена податкова інформація не може слугувати належним та беззаперечним доказом щодо фактів порушень податкового законодавства товариством, а є лише підставою для проведення перевірки останнього.

Факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №816/809/17.

Доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.07 р. у справі "Інтерсплав проти України" суд нагадує, що держави мають широкі межі самостійної оцінки у визначенні того, у чому полягає публічний інтерес, оскільки національний законодавчий орган, реалізуючи соціальну та економічну політику, має широке коло повноважень. Однак такі межі оцінювання не є абсолютними, і їх застосування підлягає перегляду органами Конвенції (див. рішення у справі "Lithgow and Others v. the United Kindom" від 8 липня 1986 року, Серія А, N 102, стор. 50-51, пп. 121-122). На думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань

Будь-яких інших підстав для висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток в періоді, що перевірявся не зазначено.

Згідно п. 83.1 ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

З врахуванням викладеного відповідачем не доведено належним чином викладені у акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства, що полягають у протиправному формуванні податкового кредиту, натомість суд, розглядаючи спір, надає оцінку підставам прийняття оскаржуваного рішення і не має повноважень встановлювати обставини, які не були предметом дослідження контролюючого органу.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

В даному випадку відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення на порушення принципу обґрунтованості, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 139 КАС України. Згідно частини 1 цієї статті Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0012451413 від 06.02.2018 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" судовий збір у розмірі 11926 (одинадцять тисяч дев'ятсот двадцять шість) грн. 89 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка" (с. Цекинівка, Ямпілький район, Вінницька область, 24545, код ЄДРПОУ 20119022)

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 39402165)

Повний текст рішення складено 25.04.2019

Суддя Томчук Андрій Валерійович