Постанова

від 03.09.2019 по справі 120/476/19-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/476/19-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Томчук А.В.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

03 вересня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Матохнюка Д.Б. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Франчук А.О.,

представника позивача: Бірюкової О.М.;

представника відповідача: Тимошевської Ю.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка" до Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

в лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка" звернулось в суд з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.04.2019 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Вінницькій області №0012451413 від 06.02.2018 року.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.

До суду подано клопотання про заміну належного відповідача, щодо виключення Головного управління ДФС у Вінницькій області як неналежного відповідача та залучити Головне управління ДПС у Вінницькій області як належного відповідача по справі №120/476/19-а відповідно до Розпорядження КМУ від 21.08.2019 року №682-р. Протокольною ухвалою вищезазначене клопотання задоволено.

В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, у період з 30.10.2018 по 19.11.2018 податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Наталка" з податкового законодавства за період з 01.03.2017 по 31.08.2018, валютного - за період з 01.03.2017 по 31.08.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.03.2017 по 31.08.2018.

За результатами даної перевірки складено Акт №5839/1413/20119022 від 26.11.2018, у висновках якого встановлено порушення ТОВ Наталка :

- п. 44.1, ст. 44, п. 198.1, ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу від 02.12.2010 №2755- IV занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду всього на загальну суму 530084 грн., в тому числі за грудень 2017 року на суму 530084 грн.;

- п.201.1., 201.10 ст.201 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 несвоєчасна реєстрація податкових накладних із затримкою реєстрації до 15 календарних днів в сумі 14 299,81 грн.;

- п. 2.9; 3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» затвердженого постановою Правління Національного банку України 15.12.2004р. №637, а саме: перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 9964,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0012451413 від 06.02.2018, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем по податку на додану вартість на 795 126 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями +530 084 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 265 042 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 21.1.1 - 21.1.5 п. 21.1 ст. 21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій; коректно та уважно ставитися до платників податків, їх представників та інших учасників відносин, що виникають під час реалізації норм цього Кодексу та інших законів, не принижувати їх честі та гідності.

Згідно до п. 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Грошове зобов`язання платника податків відповідно до пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 України - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове зобов`язання згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - це письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Відповідно до 14.1.164. ст. 14 Податкового кодексу України план - графік документальних виїзних перевірок - перелік платників податків, що підлягають плановій перевірці контролюючими органами у відповідний період календарного року.

Згідно 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Пунктом 75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Питання, пов`язані з обчисленням податку на додану вартість, обчислення об`єкту оподаткування, формуванням виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів та надання послуг внормовано статтями 14, 44, 198, 201 ПК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкових зобов`язань мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, тому, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

У зв`язку з цим недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач у перевіряємих періодах мав господарські взаємовідносини з ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" (код 41704313).

22.12.2017 між ТОВ "Наталка" і ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" укладено договори-поставки:

- №14-21/17 на поставку насіння кукурудзи, відповідно специфікації до даного договору від 22.12.2017 товаром є насіння кукурудзи Монсанто (ДКС 3939), кількість 350 пос.од ціна без ПДВ 4 583, 34 грн., загальна сума з ПДВ 1 925 002,80 грн.;

-№19-22/17 на поставку добрива змішаного, відповідно специфікації до даного договору від 22.12.2017 товаром є добриво змішане, кількість 155 т, ціна без ПДВ 6 750,00 грн., всього з ПДВ 1255500, 00 грн. Відповідно видаткових накладних №261 від 22.12.2017, №262 від 22.12.2017, товарно-транспортних накладних №1387, 1427, 1491, 1494, 1498, 1388, 1425, 1423 з 22.12.2017 по 27.12.2017 постачальник ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" поставив замовлений товар.

В акті перевірки №5839/1413/20119022 від 26.11.2018 перевіряючими ревізорами-інспекторами підтверджено, що всі розрахунки по господарським операціям проведено вчасно, заборгованості перед контрагентом ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" у ТОВ "Наталка" немає.

Разом з тим, згідно акту перевірки вказано, що товар отриманий від ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" згідно видаткової накладної №262 від 22.12.2017 не було оприбутковано на склад в грудні 2017 року, що свідчить про відсутність факту господарської операції.

Відповідач зазначає, що під час здійснення перевірки ТОВ "Наталка" не надано документи отримані від постачальника ТОВ "ПРОФІ-УНІКО", що підтверджують походження товару від виробника та сертифікати якості.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, фактичність здійснення витрат повинна підтверджуватись розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, однак, самі по собі документи без реального здійснення операції, за наслідком якої сформовані витрати підприємства, не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для формування валових витрат підприємства.

Разом з тим, виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб`єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час проведення перевірки ТОВ "Наталка" податковим органом фактично не встановлено порушень та недоліків в первинних документах, що підтверджують факт виконання договорів сторонами.

Невчасне оприбуткування товару ТОВ "Наталка" придбаного у ТОВ "ПРОФІ-УНІКО" та отриманого згідно видаткової накладної №262 від 22.12.2017, на переконання суду не є підтвердженням відсутності факту здійснення господарської операції.

Згідно з Актом не існує спору стосовно належності оформлення первинних документів, котрі не мають явних та очевидних дефектів форми, змісту, походження чи інших вад, що у силу ст.ст.2, 215, 228 Цивільного кодексу України, ст.ст.207, 208 Господарського кодексу України або ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" об`єктивно спричиняють втрату цими документами юридичної сили.

Обставини наявності у контрагента позивача статусу платника ПДВ і реєстрації виписаних таким контрагентом податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних владним суб`єктом в акті не заперечені.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про необґрунтованість висновків податкових перевіряючих щодо відсутність факту здійснення господарської операції.

Висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються на припущеннях по ланцюгу контрагентів позивача. При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання позивачем податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Будь-яких інших підстав для висновку про порушення позивачем вимог п.198.1, ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого зроблено висновок про заниження податку на додану вартість та податку на прибуток в періоді, що перевірявся не зазначено.

А тому, відповідачем не доведено належним чином викладені у акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства, що полягають у протиправному формуванні податкового кредиту, натомість суд, розглядаючи спір, надає оцінку підставам прийняття оскаржуваного рішення і не має повноважень встановлювати обставини, які не були предметом дослідження контролюючого органу.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 06 вересня 2019 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Матохнюк Д.Б. Шидловський В.Б.