Рішення

від 18.04.2019 по справі 520/689/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан ОСОБА_1, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

18 квітня 2019 р. № 520/689/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рубан В.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Абояна І.І.,

позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 (61168, АДРЕСА_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, ідентифікаційний код 38880485) про скасування податкових вимог, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області;

- визнати протиправною та скасувати податкову Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що винесені відповідачем податкові вимоги від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17, від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17 підлягають скасуванню як не законні.

Позивач в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позов, в якому вказано, що відповідач проти заявленого позову заперечує, оскільки приймаючи спірну податкову вимогу від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17, контролюючий орган діяв правомірно та в межах наданих йому повноважень. Так, представник відповідача зазначив, що у випадку, якщо фізичні особи - підприємці одночасно провадять незалежну професійну діяльність, то вони сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" як фізичні особи-підприємці, залежно від обраної системи оподаткування та як особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Натомість позивач сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише як фізична особа-підприємець, тому в результаті нарахування сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як для особи, яка провадить незалежну професійну діяльність виник борг (недоїмка), що і стало підставою для прийняття податкової вимоги від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17.

04 березня 2019 року позивачем надано через канцелярію суду відповідь на відзив, в якій він зазначив, що за охоплений вимогою від 04.12.2018 року №Ф-141426-17 про сплату боргу період з 01.02.2018 по 31.10.2018 року позивачем на рахунки Державного казначейства платіжними дорученнями № 10 від 01.02.2018 року, №17 від 03.03.2018 року, №24 від 02.04.2018 року, №30 від 03.05.2018 року, №37 від 06.06.2018 року, №43 від 05.07.2018 року, №48 від 01.08.2018 року, №57 від 04.09.2018 року, №64 від 01.10.2018 року, №59 від 05.12.2018 року, №74 від 18.12.2018 року, №16 від 16.01.2019 року, сплачені необхідні платежі з Єдиного соціального податку та подано та прийнято ГУ ДФС у Харківській області Звіт за 2018 рік "про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску" ( Форма №5 (річна). Заборгованість зі сплати Єдиного соціального внеску на дату розгляду позовної заяви відсутня. А тому вимога від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17 підлягає скасуванню.

11 березня 2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив: визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Представником відповідача 03.04.2019 надано через канцелярію суду письмові пояснення з урахуванням заяви позивача про збільшення позовних вимог, в яких він зазначив, що податкову вимогу від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17 слід вважати відкликаною, оскільки зменшилась сума заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску.

Вислухавши позивача та представника відповідача, суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що позивача з 18.09.2013 зареєстровано як фізичну особу - підприємця, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АГ №102605.

18 вересня 2013 року фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 взято на облік платника єдиного податку в ДПІ у Київському районі м. Харкова.

З моменту взяття на облік позивач є платником єдиного соціального внеску.

08 червня 2016 року позивач отримав свідоцтво № 2004 на право зайняття адвокатською діяльністю.

В період з 01.01.2018 по 31.12.2018 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку 3 групи за видами діяльності: 69.10 - діяльність у сфері права; 72.10 Консультування з питань комерційної діяльності й керування та інші.

04 грудня 2018 року контролюючим органом відносно позивача складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-141426-17 на суму 6552,48 грн.

Згідно платіжних доручень, судом встановлено, що позивачем сплачено кошти, що спрямовані контролюючим органом на часткове погашення вказаного боргу.

Відповідачем було сформовано у відношенні до позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17 на суму 4914,36 грн.

По суті позову суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно п. 65.1 ст. 65 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів ( п. 65.2 ст. 65 Податкового кодексу України).

Контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі: коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа ( пп. 65.4.4 п. 65.4 ст.65 Податкового кодексу України).

Отже, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Згідно пунктів 178.1 та 178.2 ст. 178 Податкового кодексу України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Суд вказує, що з системного аналізу вказаних норм вбачається , що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Відносно обліку та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суд зазначає наступне.

Згідно до п.2 ч.1ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.4, п.5 ч.1 ст. 4 Закону України, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

Суд зазначає, що законодавець розмежовує фізичних осіб-підприємців, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому, порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не передбачений.

Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Водночас, суд зауважує, що оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", до нього не можуть застосовуватись зазначені нормативні положення.

Зазначені висновки суду підтверджуються також положеннями п.2 ч.1 ст.7 Закону, відповідно до яких єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Разом з тим, п.3 ч.1ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску

Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності, отже позивач, перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3 групи єдиного податку із зареєстрованими видами діяльності.

Відповідно до п.п. 2 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об'єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.

З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, то він не має обов'язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Практика Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків, слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи Серков проти України (заява № 39766/05), Щокін проти України (заяви № 23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

Отже, суд доходить висновку про задоволення позову в частині щодо скасування вимоги Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17, яка винесена відносно адвоката ОСОБА_2.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17, винесену Головним управлінням ДФС у Харківській області, суд зазначає наступне.

Підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога вважається відкликаною, якщо сума податкового боргу була погашена самостійно платником податків або органом стягнення. У зв'язку з цим із погашенням суми податкового боргу раніше надіслана платникові податків податкова вимога є відкликаною, а тому не може бути підставою для вжиття заходів із примусового стягнення податкового боргу.

Аналогічні приписи містить п. 6 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо: сума боргу (недоїмки) самостійно погашається платником.

Згідно даних КОР позивача, за таким, станом на 31.12.2018 року рахувалась недоїмка з єдиного внеску у розмірі 4914,36 грн. з підстав спрямування контролюючим органом коштів, сплачених позивачем на часткове погашення сум за вимогою від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17, що було підставою виставлення вимоги від від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17 на суму 4914,36 грн.

Тобто, вимога від 04 грудня 2018 року №Ф-141426-17 є відкликаною.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_2 (61168, м.Харків. АДРЕСА_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, 46, ідентифікаційний код 38880485) про скасування податкових вимог - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області від 14 січня 2019 року №Ф-141426-17.

Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області (61057 м. Харків, вул. Пушкінська, 46) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_2 (61168, м.Харків. АДРЕСА_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1) у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 квітня 2019 року.

Суддя Рубан В.В.