Ухвала

від 23.04.2019 по справі 826/14983/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

23 квітня 2019 року м. Київ № 826/14983/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання б/н від 28.03.2018 Про закриття провадження представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аутстаффінг бізнес груп Тарасун О.І. у адміністративній справі

за позовом Головного управління ДФС у Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю Аутстаффінг бізнес груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен провизнання правочину недійсним, В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Головне управління ДФС у Київській області (адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) (далі - позивач або ГУ ДФС України у Київській області) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аутстаффінг бізнес груп (адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, кімната 906, код ЄДРПОУ 37119033) (надалі - відповідач-1 або ТОВ Аутстаффінг бізнес груп ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен (адреса: 08720, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 11-А, код ЄДРПОУ 40076727) (по тексту - відповідач-2 або ТОВ Дакстер Трен ), в якому просить суд визнати недійсним правочин, укладений між ТОВ Дакстер і Трен та ТОВ Аутстаффінг Бізнес груп , за результатами якого складені податкові накладні від 24.05.2016 № 33 та від 24.05.2016 № 50.

В обґрунтування позовних вимог посилається на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08.02.2017 у справі № 755/1949/17, яким керівника та головного бухгалтера ТОВ Дакстер Трен , в особі ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України (внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей).

Позивач вважає, що правочин, що мав місце між відповідачами, за наслідком вчинення якого складено податкові накладні від 24.05.2016 № 33, 50, має бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

06.02.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ Аутстаффінг бізнес груп , в якому відповідач-1 проти позову заперечує, вважає що надані суду податкові накладні та вирок суду не можуть бути належними доказами на підтвердження недійсності укладеного відповідачами правочину.

19.02.2018 до суду надійшов відзив позивача на відзив відповідача-1, в якому ГУ ДФС України у Київській області, вказує, що оспорюваний правочин вчинений поза волею номінального директора ТОВ Дакстер трен , в зв'язку з чим він є таким, що спрямований на завдання шкоди державним інтересам.

22.03.2018 надійшли заперечення на позовну заяву, де ТОВ Аутстаффінг бізнес груп звертає увагу на те, що обставини вчинення оспорюваного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення та виконання цього правочину вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 не досліджувались.

Представник ТОВ Дакстер Трен письмових пояснень щодо суті заявлених позовних вимог суду не надав, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 17.04.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача-1 заперечив проти позову.

Окрім того, представник позивача та відповідача-1 звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до частини третьої 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (за текстом - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив таке.

06.05.2016 між ТОВ Аутстаффінг Бізнес Груп та ТОВ Дакстер Трен в особі директора ОСОБА_3 укладено договір № 06-05/1 про надання послуг. За результатами укладеного договору складено податкові накладні від 24.05.2016 № 33, від 24.05.2016 № 50.

08.02.2017 вироком Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/1949/17 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 КК України.

Вважаючи, що договір про надання послуг від 06.05.2016 № 06-05/1, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, суперечить інтересам держави та суспільства і укладений за наявності умислу відповідача-2, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому просить вказаний правочин визнати недійсним.

З викладеними позивачем у позові твердженнями відповідач-1 не погоджується, про що останнім наголошено у відзиві на позов.

Окрім того, ТОВ Аутстаффінг бізнес груп , через уповноваженого представника Тарасун О.І., подало клопотання б/н від 28.03.2018 Про закриття провадження , в обґрунтування якого зауважено, що спір про визнання недійсним правочину між відповідачами не містить ознаки публічно-правового спору, інших норм, які відносять до юрисдикції адміністративних судів позови суб'єкта владних повноважень до юридичних осіб щодо визнання правочинів недійсними чинний КАС України не містить, а відтак спір позивача про визнання недійсним правочину не відноситься до юрисдикції адміністративних судів.

Вирішуючи заявлене клопотання, суд виходить з наступного.

В листопаді 2017 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладений в новій редакції.

Згідно пп. 10 п. 1 Розділу VII Перехідні положення наведеного Закону установлено, що зміни до цього Кодексу вводяться в дію з урахуванням таких особливостей: справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.

У відповідності до п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Водночас, словосполучення у тому числі у граматичній конструкції норми пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України законодавцем вжито для виділення права на звернення до суду контролюючих органів у зазначеній категорії спорів саме шляхом подання позовів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, і має розумітися та застосовуватися судами в такому значенні, а не як підстава для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на адміністративний позов.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 по справі № 820/2063/16, який відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України підлягає врахуванню судом.

Таким чином, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України та ст. 20 Податкового кодексу України, ГУ ДФС України у Київській області є державним органом, наділеним публічно-владними управлінськими функціями, суб'єктом владних повноважень, спір у справі виник у зв'язку з виконанням відповідних функцій.

Аналізуючи норми законодавства, які врегульовують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та щодо застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, зокрема, шляхом подання позовів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.

За таких обставин, вимоги податкового органу про визнання правочинів, укладених господарюючими суб'єктами, недійсними підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такий спір є публічно-правовим та походить з компетенції органів Державної фіскальної служби здійснювати податковий контроль.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що вимоги Головного управління ДФС у Київській області щодо визнання оспорюваного правочину недійсним належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд акцентує, що правова позиція в питанні звернення контролюючого органу до суду щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними, та, відповідно, підвідомчості спору адміністративним судам викладена Верховним Судом у постановах від 02.10.2018 (справа № 817/274/17) та від 04.12.2018 (справа № 2а-0770/2203/12).

Суд також звертає увагу, що у рішенні ЄСПЛ від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України , Суд, зокрема зазначив, що фраза судом встановленим законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, а в рішенні Комісії Ради Європи від 12.10.1978 р. у справі Zand v. Austria визначено, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 передбачає усю організаційну структуру судів .

Відповідно до ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини висновки ЄСПЛ є джерелом права.

З огляду на окреслене в цілому, невмотивованим, на думку суду, є заявлене відповідачем-1 клопотання про закриття провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 238, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання б/н від 28.03.2018 Про закриття провадження представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аутстаффінг бізнес груп Тарасун О.І.

Ухвала, відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України, набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя К.С. Пащенко