Рішення

від 24.04.2019 по справі 826/14983/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 квітня 2019 року № 826/14983/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління ДФС у Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю Аутстаффінг бізнес груп , Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен про представники сторін:визнання правочину недійсним позивача - Крапівнер В.Р.; відповідача-1 - Трасун О.І.; відповідача-2 - не прибув, В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року Головне управління ДФС у Київській області (адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А, код ЄДРПОУ 39393260) (далі - позивач або ГУ ДФС України у Київській області) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Аутстаффінг бізнес груп (адреса: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51, кімната 906, код ЄДРПОУ 37119033) (надалі - відповідач-1 або ТОВ Аутстаффінг бізнес груп ) та Товариства з обмеженою відповідальністю Дакстер Трен (адреса: 08720, Київська обл., м. Обухів, вул. Миру, 11-А, код ЄДРПОУ 40076727) (по тексту - відповідач-2 або ТОВ Дакстер Трен ), в якому просить суд визнати недійсним правочин, укладений між ТОВ Дакстер і Трен та ТОВ Аутстаффінг Бізнес груп , за результатами якого складені податкові накладні від 24.05.2016 № 33 та від 24.05.2016 № 50.

В обґрунтування позовних вимог посилається на вирок Дніпровського районного суду міста Києва від 08.02.2017 у справі № 755/1949/17, яким керівника та головного бухгалтера ТОВ Дакстер Трен , в особі ОСОБА_4, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 205-1 Кримінального кодексу України (внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей).

Позивач вважає, що правочин, що мав місце між відповідачами, за наслідком вчинення якого складено податкові накладні від 24.05.2016 № 33, 50, має бути визнаний недійсним в судовому порядку на підставі вимог частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у даній адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

06.02.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву ТОВ Аутстаффінг бізнес груп , в якому відповідач-1 проти позову заперечує, вважає що надані суду податкові накладні та вирок суду не можуть бути належними доказами на підтвердження недійсності укладеного відповідачами правочину.

19.02.2018 до суду надійшов відзив позивача на відзив відповідача-1, в якому ГУ ДФС України у Київській області, вказує, що оспорюваний правочин вчинений поза волею номінального директора ТОВ Дакстер трен , в зв'язку з чим він є таким, що спрямований на завдання шкоди державним інтересам.

22.03.2018 надійшли заперечення на позовну заяву, де ТОВ Аутстаффінг бізнес груп звертає увагу на те, що обставини вчинення оспорюваного правочину з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, укладення та виконання цього правочину вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 08.02.2017 не досліджувались.

Представник ТОВ Дакстер Трен письмових пояснень щодо суті заявлених позовних вимог суду не надав, в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 17.04.2018 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача-1 заперечив проти позову.

Окрім того, представник позивача та відповідача-1 звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до частини третьої 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (за текстом - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання б/н від 28.03.2018 Про закриття провадження представника Товариства з обмеженою відповідальністю Аутстаффінг бізнес груп Тарасун О.І.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

06.05.2016 між ТОВ Аутстаффінг Бізнес Груп та ТОВ Дакстер Трен в особі директора ОСОБА_4 укладено договір № 06-05/1 про надання послуг. За результатами укладеного договору складено податкові накладні від 24.05.2016 № 33, від 24.05.2016 № 50.

08.02.2017 вироком Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/1949/17 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 КК України.

Вважаючи, що договір про надання послуг від 06.05.2016 № 06-05/1, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2, суперечить інтересам держави та суспільства і укладений за наявності умислу останнього, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, в якому просить вказаний правочин визнати недійсним.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування; платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Згідно із підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, зокрема, мають звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Разом з тим, частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, визначені положеннями статті 228 ЦК України, відповідно яких, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Отже, зміст наведеної норми свідчить, що законодавець відокремив порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів та передбачив наявність умислу сторін (сторони) на незаконний результат, а також суперечність його публічно-правовим актам держави.

Між тим, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 73 КАС України).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Однак, позивач не навів конкретної правової підстави для визнання недійсним договору про надання послуг від 06.05.2016 № 06-05/1, укладеного між ТОВ Аутстаффінг бізнес груп та ТОВ Дакстер Трен , та не вказав у позовній заяві про невідповідність договору хоча б одній із ознак, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлених у статті 203 Цивільного кодексу України, обмежившись лише посиланнями на статті 203, 215 та 228 цього Кодексу.

Позивач також не надав доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Як убачається із вироку Дніпровського районного суду м. Києва у справі № 755/1949/17 від 08.02.2017, судом під час розгляду кримінальної справи, не встановлено, що ТОВ Аутстаффінг бізнес груп не мало взаємовідносин з ТОВ Дакстер Трен , не досліджено обставин господарської діяльності відповідача-2 та не досліджено доказів на підтвердження таких обставин.

Окремо, суд наголошує, що позивачем не було надано належним чином засвідченої копії протоколу допиту ОСОБА_4

Натомість, в матеріалах справи містяться належним чином засвідчена копія договору про надання послуг від 06.05.2016 № 06-05/1, укладеного між ТОВ Аутстаффінг бізнес груп та ТОВ Дакстер Трен ; акт здачі-прийняття робіт; платіжні документи.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У даному випадку в порядку частини першої статті 77 КАС України позивачем не надано суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат у справі, суд вказує, що з огляду на висновки суду про відмову у задоволенні позову, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись 7-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241- 246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через окружний адміністративний суд міста Києва .

Суддя К.С. Пащенко