Рішення

від 25.04.2019 по справі 826/11306/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 25 квітня 2019 року                                                    № 826/11306/18 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «АЗ-Фрукт» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.03.2018 року №00000154304, ВСТАНОВИВ: Обставини справи. До Окружного адміністративного суду міста Києві звернулось приватне підприємство «АЗ-Фрукт» (далі – позивач) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві  (далі – відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 20.03.2018 року №00000154304. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що існує декілька варіантів ведення обліку від'ємного значення податку на додану вартість і відсутність імперативної норми, які б  зобов'язували  платників податку вести даний облік в один спосіб. Ухвалою суду від 23.07.2018  року відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу надати відзив на позов з наданням доказів. Разом з тим, відповідачем вимоги ухвали суду не виконано та відзиву на позовну заяву до суду не надано. Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне. Обставини, встановлені судом. З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві (далі – відповідач) проведено камеральну перевірку з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за грудень 2017 року. За результатами вищевказаної перевірки складено акт №748/26-15-43-14-18/34878980 від 16.02.2018 року. В акті зазначено, що камеральною перевіркою встановлено порушення з боку приватного підприємства «АЗ-Фрукт» (далі – позивач) вимог п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, встановлено факт завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 50000 грн. 20.03.2018 року відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від №00000154304, яким відмовлено позивачу у бюджетному відшкодуванні та врахуванні такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 5 0000 грн. Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу. Проте 20.03.2018 року рішенням № 20824/6/99-99-11-01-02-25  про результати розгляду скарги, оскаржуваного акту перевірки залишено без змін, а скарга без задоволення. Не погодившись з висновками акту перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку, вимагаючи визнання протиправними та скасування. Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, у зв'язку з наступним. Відповідно до частини 1  статті 67 Конституції України  кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Відповідно до п. 75.1.2 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Порядок та підстави проведення документальних позапланових перевірок наведені у ст. 78 ПК України. Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано положеннями ст. 200 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Згідно п. 200.7, 200.8 ст. 200 Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. Вказані положення кореспондуються зі пп. 4 п. 5 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.16 р. №21, який було прийнято відповідно до п. 201.15 ст. 201 розділу V Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.14 р. №375, де вказано, що платники податку, які відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). За змістом Розділу ІІІ Наказу №21 декларація подається платником у визначений у пункті 5 розділу II цього Порядку строк за формою, встановленою на дату подання. У складі декларації подаються передбачені цим Порядком додатки (у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації). Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках. За правилами, визначеними пунктом 5 Розділу V Наказу №21, у Розділі III "Розрахунки за звітний період" вказується сума від'ємного значення (рядок 20 у декларації), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2). При цьому значення рядка 3 таблиці 1 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 20.2 декларації. Також положеннями Розділу V Наказу №21 встановлено, що при заповненні рядка 20.2 обов'язковим є подання (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4). Згідно листа Державної фіскальної служби України від 22.07.16 р. №24830/7/99-99-15-03-02-17 "Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість" податкові органи зобов'язані забезпечити його врахування під час прийняття звітності, проведення масово-роз'яснювальної та контрольно-перевірочної роботи і адміністративного оскарження. Так, у наведеному листі вказано, що при заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найдавнішого до найновішого. З огляду на це у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (Д3) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від'ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати "найновішу" щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від'ємного значення ПДВ. Позиція відповідача зводиться до того, що ПП «AЗ - Фрукт» неправильно веде облік суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) в розрізі звітних (податкових) періодів, у якому виникло таке значення. Проте ПП «AЗ - Фрукт» подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за грудень 2017 року з бюджетним відшкодуванням на рахунок платника в банку у сумі 50000 грн., яка була відображена у рядку 20.2.1 податкової декларації з ПДВ. Форму та порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289 (далі - Прядок № 21). У складі податкової декларації з ПДВ подаються передбачені Порядком № 21 додатки у разі заповнення даних у відповідних рядках декларації) (пункт 9 розділу III Порядку № 21). Додаток 2 подається при заповненні рядка 21 податкової декларації з ПДВ. До податкової декларації з ПДВ вносяться дані податкового обліку платника окремо і кожний звітний (податковий) період без наростаючого підсумку (абзац другий пункту 1 розділу III Порядку № 21). Відповідно до підпункту 5 пункту 5 розділу V Порядку № 21 сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду. При заповненні розділу III декларації "Розрахунки за звітний період" здійснюється рахунок різниці між сумою податкових зобов'язань за звітний (податковий) період (рядок декларації) та податкового кредиту (рядок 17 декларації), до складу якого входить сума з:-'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 16.1 декларації) пункти 1, 2 пункту 5 розділу V Порядку № 21). Деталізація від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і додатковим кредитом, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного додаткового періоду, здійснюється лише в частині періодів її виникнення. Такі дані відображаються в додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість. Водночас, ані ПК України, ані Порядком № 21 не передбачено вимог щодо черговості врахування залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів при погашенні податкових зобов'язань поточного звітного (податкового). Аналогічна позиція викладена в листі Державної фіскальної служби України від 12.07.2016 року № 15908/6/99-99-15-03-02-15, в якому підкреслюється, що використання принципу хронології, згідно з яким податкові зобов'язання поточного звітної (податкового) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його зникнення - від найдавнішого до найновішого, має тільки добровільний характер. Судом встановлено, що акті перевірки підтверджено факт надання позивачем усіх документів, що стосуються предмету перевірки. Під час перевірки ГУ ДФС не було виявлено жодних відхилень чи порушень (пункти 3.12, 3.14.1, 3.14.3, 3.14.4 акту) щодо формування податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ. Також під час перевірки ГУ ДФС не було виявлено жодних порушень норм статей 199 ПК України щодо формування податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ. Перевіркою було встановлено , що між ТОВ «КАНД-ФРУКТ» та ПП «АЗ-ФРУКТ» укладено договір поставки  від 10.01.2017 року №17/01-01 щодо поставки арахісу сирого, очищеного. Перевіркою було встановлено, що ТОВ «КАНД-ФРУКТ» поставило ПП «АЗ-ФРУКТ» арахіс сирий, очищений у кількості 20  000 кг. на загальну суму 768  000,00 грн. у тому числі ПДВ 128  000,00 грн., згідно видаткової накладної від 11.01.2017 року №1101-01. Перевіркою було встановлено, що ПП «АЗ-ФРУКТ» було продано арахіс сирий, очищений у кількості 20 000 кг ТОВ «Дари Юга» на загальну суму 774 000,00 грн., у тому числі ПДВ 129 000,00 грн., згідно видаткової накладної від 11.01.2017 року №1101-01. З огляду на це, у графі 2 таблиці 2 додатка 3 (ДЗ) до декларації з податку на додану вартість за грудень 2017 року ПП «АЗ-ФРУКТ» вказало індивідуальний податковий номер ТОВ «КАНД-ФРУКТ», за рахунок якого у лютому 2017 року виникла сума від'ємного значення. Відповідно до акту документальної позапланової виїзної перевірки, на який посилається відповідач у акті камеральної перевірки, аналізу відображення показників даних податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2017 рік встановлено відхилення  рядку 20.2.1 декларації. З метою вирішення питання обов'язковості використання принципу хронології формування від'ємного значення, згідно з якими  податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виконання – від найдавнішого до найновішого, ПП «АЗ-ФРУКТ» двічі направляло запити щодо надання індивідуальної податкової консультації до ГУ ДФС у м. Києві листами № 180119/2 від 19.01.2018 року та № 180207 від 07.02.2018 року. У зв'язку з чим в листі ДФС України № 1726/6/98-99-15-03-02-15/іпк від 20.04.2018 року, зазначено, що деталізація від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями і податковим кредитом, яка переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного податкового) періоду, здійснюється лише в частині періодів її виникнення. Такі дані відображаються в додатку 2 (Д2) до декларації з податку на додану вартість. При заповненні як додатка 2 (Д2), так і таблиці 2 додатка З (ДЗ) до декларації з податку на додану вартість доцільно застосовувати принцип хронології формування від'ємного значення, згідно з яким податкові зобов'язання поточного (звітного) періоду зменшуються на суму податкового кредиту у хронологічному порядку його виникнення - від найменшого до найновішого. З огляду на це, у графі 2 таблиці 2 додатка З (ДЗ) до декларації з податку на додану вартість рекомендується вказувати індивідуальний податковий номер контрагента, за рахунок якого виникла сума від'ємного значення, виходячи з хронології її виникнення, починаючи зі звітного періоду, який є найближчим до дати подання декларації (найновіший звітний період) та закінчуючи найбільш давнім звітним періодом. Тобто спочатку доцільно відображати «найновішу» щодо звітного періоду подання декларації з податку на додану вартість суму від'ємного значення ПДВ. Окрім цього, згідно листа ДФС України № 2226/6/99-99-15-03-02-15/іпк від 21.05.2018 року, яким надано відповідь ПП «A3 - Фрукт» на ІПК, зважаючи на те, що Порядком № 21 не визначено особливостей відображення від'ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду в Додатку 2 (Д2) та Додатку З (ДЗ), а також те, що у вищезазначеному листі ДФС наведено рекомендації щодо особливостей такого відображення, платник має право самостійно визначати при заповненні як додатка 2 Д2), так і таблиці 2 додатка З (ДЗ) до податкової декларації з податку на додану вартість послідовність відображення від'ємного значення податку на додану вартість звітного (податкового) періоду та суми бюджетного відшкодування в розрізі періодів виникнення таких сум. Таким чином, за вищенаведених обставин вбачається, що існує декілька варіантів ведення обліку від'ємного значення ПДВ і відсутні імперативні норми, які б збов'язували платників податків вести даний облік в один спосіб, а тому висновки зроблені контролюючим органом за результатами перевірки ПП «A3 - Фрукт» є помилковими і порушення податкового законодавства підприємством за період, що перевірявся - відсутні. Згідно пп.14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника. Відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування. Кодексом не визначено конкретного переліку підстав (фактів), за якими платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, тоді як такими фактами є не будь-яке некоректне заповнення податкової декларації. На думку суду, такими фактами можуть бути лише факти, що призводять до некоректного визначення заявленої до відшкодування суми або заявлення до відшкодування сум взагалі за відсутності підстав для їх відшкодування. В той же час, некоректне заповнення реквізитів платника або його контрагента, номерів або дат відповідних документів саме по собі не призводить до необґрунтованості заявлення до відшкодування сум і не може бути підставою для відмови у бюджетному відшкодуванні. При цьому перевіркою не встановлено порушень відображення у відповідних рядках та стовпцях податкової декларації показників як результатів проведених розрахунків (арифметичних дій) та/або порушень методології проведення цих розрахунків, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. У зв'язку із вищевикладеним суд вважає, що ПП «АЗ-Фрукт» правомірно нарахована сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2017 року у сумі 50000 грн. Отже, вищевказаний висновок податкового органу, що викладений в Акті №748/26-15-43-14-18/34878980 від 16.02.2018 року, є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 20.03.2018 року №00000154304 винесено протиправно, а тому має бути скасовано. Як визначено частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що наведені в позовній заяві обставини підтверджуються достатніми доказами та свідчать про обґрунтованість позовних вимог, відповідачем не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та не надано доказів, які б спростовували доводи позивача. А тому суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю. Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Таким чином, суд вважає, що судові витрати підлягають стягненню з Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань. Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, ВИРІШИВ: 1.          Позов задовольнити повністю. 2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.03.2018 року № 00000154304 Головного управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві. 3.          Стягнути на користь Приватного підприємства «АЗ-Фрукт» (04212, м. Київ, вул. Богатирська 1-Д, код ЄДРПОУ 34878980) судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 1762,00 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка 33/19, код ЄДРПОУ 39439980). Рішення суду набирає законної сили  в строк і порядок, передбачені статтею 255 КАС України та  може бути оскаржено за правилами, встановленими  ст.ст.293, 295 – 297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15  Розділу VII "Перехідні положення" КАС України. Суддя                                                                                             В.І. Келеберда