Рішення

від 25.04.2019 по справі 826/15593/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 квітня 2019 року № 826/15593/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрторгплюс

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправними дій та скасування наказу від 17 вересня 2018 року № 14134 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Укрторгплюс ,

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю Укрторгплюс (далі - ТОВ Укрторгплюс ) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) з вимогами про визнання протиправними дій щодо призначення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності з питань дотримання платником податків вимог податкового законодавства та скасування відповідного наказу відповідача № 14134 від 17 вересня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним наказом відповідача призначено позапланову невиїзну документальну перевірку тривалістю 5 робочих днів, яка розпочалася 19 вересня 2018 року. Підставою для призначення перевірки слугувало не подання позивачем у встановлений законом строк податкової декларації, розрахунків, звітів про контрольовані операції або документації з трансферного ціноутворення, тобто не дотримання підпункту 78.1.2 пункту 1 статті 78 Податкового кодексу України.

Посилаючись на статтю 42 Податкового кодексу України, відповідно до якої право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено копію відповідного наказу, позивач стверджує, що не отримував оскаржуваного наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Крім того, позивач зазначає, що первинні документи, регістри обліку, фінансова звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що стосуються діяльності ТОВ Укрторгплюс , були втрачені при зміні фактичного місцезнаходження підприємства, з приводу чого відповідачу направлялося повідомлення від 21 вересня 2018 року.

Із зазначених підстав позивач вважає дії відповідача щодо ініціювання перевірки неправомірними, а відповідний наказ просить скасувати.

Ухвалою суду від 28 вересня 2018 року відкрито провадження у справі, розгляд визначено здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача 22 листопада 2018 року надійшов відзив на позовну заяву з додатками, у якому зокрема зазначається, що копію оскаржуваного наказу належним чином направлено поштовим зв'язком на відому адресу позивача, після чого 19 вересня 2018 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня по 312 грудня 2016 року, складено Акт перевірки від 02 жовтня 2018 року. При цьому, позивач, дійсно, 21 вересня 2018 року направляв листа з повідомленням по втрату фінансово-господарської та бухгалтерської документації, пов'язаної з обчисленням і сплатою податків і зборів, проте жодних підтверджуючих документів таким обставинам не надав.

Стосовно підстав призначення перевірки відповідач пояснює, що 10 серпня 2018 року отримав від Генеральної прокуратури України інформацію щодо не подання ТОВ Укрторгплюс звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, тому в порядку виконання положень статей 72, 73, 74 Податкового кодексу України для перевірки зазначених обставин призначив позапланову документальну невиїзну перевірку на підставі пункту 78.1.2 статті 78 Податкового кодексу України, з огляду на що у задоволенні позову просив відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 20.1.3 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій всіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи та матеріали.

Як вбачається з матеріалів справи, до ГУ ДФС у м. Києві з Генеральної прокуратури України надійшов лист від 10 серпня 2018 року №04/5/2-5909-17, з якого вбачається прохання у максимально стислі строки провести контрольно-перевірочні заходи, зокрема ТОВ Укрторгплюс у зв'язку з розслідуванням в рамках кримінального провадження №4201716000000054.

У зв'язку з надходженням зазначеного листа Генеральної прокуратури України, для перевірки обставин наявності або відсутності звітності з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств згідно вантажно-митної декларації за 2016 рік ТОВ Укрторгплюс щодо фактурної вартості експортних товарів (горіх волоський), відповідачем у справі видано наказ від 17 вересня 2018 року № 14134 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня по 31 грудня 2016 року, який оскаржується позивачем у даній справі.

При цьому, позивач серед іншого стверджує, що у відповідача не було підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки, проте, з огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач мав законні підстави, передбачені, зокрема, підпунктом 72.1.6, пункту 72.1 статті 71 Податкового кодексу України, оскільки отримав інформацію від Генеральної прокуратури України із запитом щодо проведення контрольно-перевірочних заходів стосовно ТОВ Укрторгплюс .

Копію оскаржуваного наказу та повідомлення про проведення перевірки № 64979/10/26-15-14-07-02-15 направлено позивачу листом ГУ ДФС у м. Києві від 17 вересня 2018 року поштовим зв'язком з повідомленням про вручення за податковою адресою: 02094, м. Київ, вул. Жмаченка, 16, кв.210.

Водночас, позивач стверджує, що жодних повідомлень про проведення перевірки та копії оскаржуваного наказу не отримував, що також зазначає серед підстав для визнання дій відповідача протиправними.

Однак, жодних доказів на підтвердження таких обставин позивачем не надано, зокрема, в матеріалах справи відсутня інформація від установ поштового зв'язку щодо невручення листа ГУ ДФС у м. Києві позивачу та причин невручення.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

З оскаржуваного наказу вбачається, що перевірка позивача розпочалася з 19 вересня 2018 року і тривала 5 робочих днів.

Натомість, під час проведення перевірки, а саме 21 вересня 2018 року позивач листом без номера повідомив відповідача про втрату фінансово-господарських та бухгалтерських документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Водночас, жодної інформації щодо дати настання такої події, а також будь-яких документів на підтвердження обставин втрати документів, вжиття у зв'язку з цим заходів передбачених чинним законодавством, позивач ані відповідачу, ані суду не надав.

Відповідно до статті 44 розділу ІІ Податкового кодексу України встановлено єдині вимоги до підтвердження даних, визначений у податковій звітності, зокрема і порядок повідомлення платником податків контролюючого органу про втрату документів протягом всього терміну, встановленого законодавством для їх зберігання, загальний порядок відновлення документів та проведення перевірки платника у таких випадках.

Згідно статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення № 88).

Відповідно до пункту 6.6 Положення № 88 строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовими актами з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства, зокрема згідно з Переліком типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств, організацій, із зазначення строків зберігання документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5 із змінами, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 11 квітня 2017 року № 427.

Пунктом 6.10 Положення № 88 визначено, що у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі у роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду.

Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, у сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк.

Згідно пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 статті 44, а також документів, пов'язаних з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого Податковим кодексом України граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.5 статті 44 Податкового кодексу України - у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

За тих умов, що позивач не надав контролюючому органу підтверджень виконання вимог пунктів 6.6, 6.10 Положення №88, статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , пунктів 44.3, 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, то обставини втрати фінансових документів відповідачем взяті до уваги не були.

Підтвердження того, що позивач дотримався вимог вищевказаних положень законодавства та вчинив усі передбачені у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності дії відсутні і в матеріалах справи.

Пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

З таких підстав виходив відповідач під час проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Укрторгплюс , за результатами якої склав Акт від 02 жовтня 2018 року № 240/20-158-14-07-02-10/401803992, що містить певні висновки стосовно предмету перевірки.

Проаналізувавши встановлені обставини справи у їх сукупності, суд не вбачає протиправності у діях відповідача та приходить до висновку, що позов ТОВ Укрторгплюс не підлягає задоволенню, оскільки твердження позивача, на які він посилається як на підставу позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовані відповідачем з наданням достатніх та переконливих доказів.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду справи суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) рішення:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Розглянувши позовні вимоги на предмет дотримання відповідачем положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що призначаючи проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ Укрторгплюс та видаючи відповідний наказ від 17 вересня 2018 року № 14134, ГУ ДФС у м. Києві діяло відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції та наданих повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходячи з наявних обставин, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких судові витрати підлягають відшкодуванню при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

У даній справі позивачем виступає ТОВ Укрторгплюс , яке не є суб'єктом владних повноважень та при подачі адміністративного позову до суду сплатило судовий збір у розмірі 1 057,22 грн. відповідно до квитанції № П4348 від 24 вересня 2018 року. Водночас, судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 72-73, 76-77, 139, 243-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Укрторгплюс до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними дій та скасування наказу від 17 вересня 2018 року № 14134 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Укрторгплюс - відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Укрторгплюс , адреса: 02094, м. Київ, вул. Жмаченка, 16, кв. 210, код ЄДРПОУ 40180392.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, адреса: 04116, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980, тел. +380444547004(05), електронна пошта: kyiv.official@sfs.gov.ua.

Суддя В.І. Келеберда