Постанова

від 25.04.2019 по справі 2040/5783/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 р.Справа № 2040/5783/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Тацій Л.В.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018, суддя Заічко О.В., м. Харків, повний текст складено 10.10.2018 по справі № 2040/5783/18

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей", Товариства з обмеженою відповідальністю "Цефей" як уповноважена особа за договором про спільну діяльність від 15.09.2004 р. №927, третя особа Карлівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив, з урахуванням уточнень, стягнути з розрахункових рахунків відповідачів кошти за податковим боргом у розмірі 11775725,11 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Цефей" має податковий борг перед бюджетом у сумі 11775725,11 грн., який, станом на час розгляду даної справи відповідачем не сплачено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 позов задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "Цефей" з розрахункових рахунків у банках, які його обслуговують, на користь Державного бюджету України кошти у сумі податкового боргу у розмірі 11 775 725,11 грн. ( одинадцять мільйонів сімсот сімдесят п'ять тисяч сімсот двадцять п'ять гривень 11 копійок) та зарахувати дані кошти:

- 622 154,04 грн за платежем рентна плата за користування надрами для видобування нафти, що нарахована до 1 січня 2018 року, погашення податкового боргу та повернення помилково або надміру сплачених сум до 31 грудня 2017 року, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №31115015016499, Казначейство України (ЕАП), отримувач Чутівське УК/Чутівський р-н/13031100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37969661, код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 13031100;

- 10 175 662,14 грн. за платежем рентна плата за користування надрами для видобування природного газу, що нарахована до 1 січня 2018 року, погашення податкового боргу та повернення помилково або надміру сплачених сум до 31 грудня 2017року, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №31114016016499, Казначейство України (ЕАП), отримувач Чутівське УК/Чутівський р-н/13031200, код отримувача (ЄДРПОУ) 37969661, код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 13031200;

- 977 908,93 грн. за платежем рентна плата за користування надрами для видобування газового конденсату, що нарахована до 1 січня 2018 року, погашення податкового боргу та повернення помилково або надміру сплачених сум до 31 грудня 2017року, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок №31113017016499, Казначейство України (ЕАП), отримувач Чутівське УК/Чутівський р-н/13031200, код отримувача (ЄДРПОУ) 37969661, код банку (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 13031300

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту дослідження обставин у справі.

Зазначив, що заборгованість виникла за договором про спільну діяльність, а отже сторони цього договору несуть солідарну відповідальність, тобто податковий борг підлягає стягненню з ПАТ "Укргазвидобування", ТОВ "Цефей" і уповноваженою особи за договором про спільну діяльність від 15.09.2004 р. №927 ТОВ "Цефей".

Відповідач, ПАТ «Укргазвидобування» , подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого проти задоволення апеляційної скарги заперечує у повному обсязі.

В судовому засідання представники позивача та третьої особи підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ "Цефей" ( код 32869749) є Оператором Спільної діяльності за договором № 927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 року (а.с.14-17, т.1).

Сторонами даного договору є ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі заступника директора з питань економіки та фінансів філії ГПУ "Полтавагазвидобування"( сторона 1) та ТОВ "Цефей"(сторона 2).

До обов'язків відповідача (сторони 2) умовами договору № 927 та додаткової угоди №1 від 31.05.2007 року, зокрема, віднесено ведення окремого бухгалтерського та податкового обліку спільної діяльності, а також своєчасна та повна сплата передбачених чинним законодавством податків, обов'язкових зборів (платежів), а також відшкодування Стороні 1 сплачених нею всіх податків, обов'язкових зборів (платежів), які стосуються та випливають із здійснення спільної діяльності.

Судом також встановлено, що відповідачем обліковується податковий борг перед бюджетом у сумі 11775725,11 грн., який виник внаслідок наступного.

Контролюючим органом проведено камеральну перевірку дотримання граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань за договором № 927 про спільну інвестиційну та виробничу діяльність від 15.09.2004 року ТОВ «Цефей» як уповноваженою особою.

Результати перевірки оформлені актом від 30.01.2018 №1004/16-31-12-13-30/473544036, у якому викладено висновок про порушення останнім граничних строків сплати узгоджених сум зобов'язань ( а.с.18-22, т.1).

На підставі висновків вказаного акту перевірки, 07.03.2018 складено податкові повідомлення - рішення, яким застосовано штрафні санкції ( а.с.24-28, т.1), а саме:

№ НОМЕР_1 на суму 328621,73 грн., № НОМЕР_2 - 57,63 грн., № НОМЕР_3 - 10059496,68 грн., № НОМЕР_4 - 25 грн., № НОМЕР_5 - 434944,23 грн., за рентною платою за користування надрами для видобування нафти, рентною платою за користування надрами для видобування природного газу, рентною платою за користування надрами для видобування природного газового конденсату, які було направлено ТОВ «Цефей» (ТОВ "Цефей" як уповноваженої особи за договором про спільну діяльність від 15.09.2004 р. № 927), проте, до податкової повернувся конверт з позначкою " за закінченням терміну зберігання" ( а.с.29, т.1).

Вказані податкові повідомлення - рішення оскаржені та скасовані не були, отже, суми зобов'язань є узгодженими.

Судом також встановлено, що в порядку ст. 129 КАС України, контролюючим органом нараховано пеню, а саме: за рентною платою за користування надрами для видобування нафти 293474,68 грн., рентною платою за користування надрами для видобування природного газу 116140,46 грн., рентною платою за користування надрами для видобування природного газового конденсату 542964,70 грн.

Враховуючи викладене, виник борг у загальному розмірі 11775725,11 грн., який зазначено позивачем у відповідному розрахунку (а.с.44, т.1) та обліковується ТОВ «Цефей» (ТОВ "Цефей" як уповноваженої особи за договором про спільну діяльність від 15.09.2004 р. № 927) у відповідних КОР ( а.с. 35-42, 132-140, т.1).

Внаслідок несплати платником податків зобов'язань, позивач направляв на адресу ТОВ "Цефей" податкову вимогу від 25.05.2015 року № 248-25, яка ним отримана. Вимога не оскаржена та не виконана ( а.с.30, т.1).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що сума податкового боргу підлягає стягненню з ТОВ "Цефей".

Колегія суддів погоджується з наведеним, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили ( абз.4 п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Згідно абз.3 пункту 58.3 статті 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Статтею 129 ПК України встановлено випадки нарахування пені.

Відповідно до п. 59.1, п. 59.5 ст. 59 ПК України, У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з п.п.16.1.4 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (п.п.14.1.175 п.14.1 статті 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 19-1.1.34 п. 19-1.1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи забезпечують визначення в установлених цим Кодексом, іншими законами України випадках сум податкових та грошових зобов'язань платників податків, застосування і своєчасне стягнення сум передбачених законом штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами пп.19-1.1.22 п. 19-1 ст. 19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 ст. 95 ПКУ встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог за наявності узгодженого боргу та про те, що такий борг підлягає стягненню розрахункових рахунків ТОВ "Цефей", про наявність яких позивач повідомив суд.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що податковий борг підлягає стягненню солідарно з учасників договору про спільну діяльність, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що заявлена до стягнення заборгованість з рентної плати за користування надрами обліковується за ТОВ «Цефей» як особою, відповідальною за сплату податків, що виникали за операціями, які виконувалися в межах Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №927 від 15.09.2004.

За змістом п.п.14.1.139 п.14.1 ст.14, п.64.6 ст.64 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності. Взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Пунктом 1.1 Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №927, укладеного 15.09.2004р. між ТОВ «Цефей» та ДК «Укргазвидобування» НАК «Нафтогаз України» (наразі - АТ «Укргазвидобування» ) передбачено, що за цим Договором сторони зобов'язуються об'єднати свої вклади для ведення спільної інвестиційної та виробничої діяльності.

Згідно з п.5.3, п.5.11 Договору про спільну інвестиційну та виробничу діяльність №927 від 15.09.2004р. (далі - Договір), ведення спільних справ та поточне керівництво спільною діяльністю, в тому числі утримання та внесення податків до бюджету під час виконання Договору здійснює ТОВ «Цефей» .

Підпунктом 252.1.3 п.252.1 ст.252 Податкового кодексу України встановлено, що платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин під час виконання договорів про спільну діяльність без утворення юридичної особи є уповноважена особа - один із учасників такого договору, на якого згідно з його умовами покладено обов'язок нарахування, утримання та внесення податків і зборів до бюджету з єдиного поточного рахунку спільної діяльності (далі - уповноважена особа), за умови, що один з учасників зазначеного договору має відповідний спеціальний дозвіл.

Таким чином, зі змісту вищезазначених норм та положень Договору платником рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин в межах Договору є ТОВ «Цефей» як уповноважена за Договором особа.

Колегія суддів зазначає, що особа, уповноважена на ведення спільної діяльності та сплату податків за договором - ТОВ «Цефей» , взятий на податковий облік в Чутівському відділенні Карлівської ОДПІ Головного управління ДФС у Полтавській області як платник податків за неосновним місцем обліку.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 по справі №912/311/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.08.2017р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2017, Договір про спільну діяльність розірвано.

Відповідно до рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №912/311/16 підставою для розірвання Договору за позовом АТ «Укргазвидобування» було істотне порушення ТОВ «Цефей» умов Договору, зокрема, те, що ТОВ «Цефей» не сплачувало рентну плату за користування надрами за вуглеводні, видобуті в рамках спільної діяльності за вказаним договором.

Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким законом є, насамперед, Податковий кодекс України, ст. 59 і 95 якого визначена процедура виконання контролюючим органом податкового обов'язку за платника податків у примусовому порядку.

В розумінні ст.95 Податкового кодексу України приводом для реалізації управлінської функції контролю за своєчасністю надходження платежів у формі заявлення до суду вимоги про стягнення коштів за податковим боргом є факт надсилання (вручення) податкової вимоги та чинність такої вимоги на момент звернення контролюючого органу до суду з вимогою про стягнення коштів.

За результатами аналізу підстав для звернення позивача з вимогами про солідарне стягнення грошових коштів колегія суддів зазначає, що обраний позивачем спосіб судового захисту з відповідними позовними вимогами є окремою підставою для відмови у задоволенні заявлених вимог відносно ТОВ "Цефей" як уповноваженої особи за договором про спільну діяльність від 15.09.2004 № 927 та Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" як до сторін договору, що розірвано за судовим рішенням, а отже задоволення позову саме відносно ТОВ "Цефей", як платника податків, за яким рахується борг.

Частиною 4 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Підпунктом 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України закріплено право органу стягнення звертатися до суду щодо стягнення коштів виключно з платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до п.95.1-п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.87.12 ст.87 Податкового кодексу України, у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, джерелом погашення такого податкового боргу є майно платників податків, що є учасниками такого договору.

За змістом п.88.3 ст.88 Податкового кодексу України, у разі якщо податковий борг виник за операціями, що виконувалися в межах договорів про спільну діяльність, у податкову заставу передається майно платника податків, який згідно з умовами договору був відповідальним за перерахування податків до бюджету та/або майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків. У разі недостатності майна такого платника податків у податкову заставу передається майно інших учасників договору про спільну діяльність у розмірах, пропорційних їх участі у такій спільній діяльності.

Таким чином, податкове законодавство надає право контролюючому органу на стягнення грошових коштів з метою погашення податкового боргу виключно з платника податків, який має податковий борг та не надає повноважень контролюючому органу на звернення до суду з вимогою про солідарне стягнення податкової заборгованості з окремих платників податків, навіть якщо вони є учасниками спільної діяльності.

Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вирішуючи спір суд зазначає, що Верховним Судом у постанові від 15.02.2018 по адміністративній справі №826/10257/16 за позовом АТ «Укргазвидобування» до Карлівської ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення зазначено: «Доводи відповідача на неврахування судами умов договорів про спільну діяльність, як і норм Цивільного кодексу України, зокрема з приводу солідарної відповідальності учасників суперечить змісту норм ПК України щодо сфери його дії, статтею 1 якого встановлено, що він регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, тоді як нормами ЦК України регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ст.1 ЦК України)» .

Відповідно до ч.2 ст.1 Цивільного кодексу України, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується.

У спірних правовідносинах судом першої інстанції враховані наведені висновки Верховного Суду, а доводи позивача про те, що такі висновки не підлягали врахуванню при розгляді даної справи, колегія суддів вважає хибними, адже такі доводи позивача - суб'єкта владних повноважень, суперечать положенню ч. 5 ст. 242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а також ч. 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» , відповідно до яких висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що положення Цивільного кодексу України не застосовуються до правовідносин у сфері оподаткування, а Податковий кодекс України не встановлює солідарну відповідальність учасників спільної діяльності за сплату податків і зборів за операціями, що виконувалися в межах договору про спільну діяльність. В свою чергу, посилання позивача на зміст Договору та положення Цивільного кодексу України як на підставу для солідарного виконання учасниками спільної діяльності податкового обов'язку є необґрунтованими.

Разом з цим, надаючи правову оцінку встановленому Податковим кодексом України порядку погашення податкового боргу за договорами про спільну діяльність суд зважає на те, що єдиною нормою Податкового кодексу України, яка визначає, яке саме майно учасника спільної діяльності, який не є відповідальним за сплату податків та у якій пропорції (частині) може бути джерелом погашення податкового боргу є ст.88 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.1134 Цивільного кодексу України, внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

У п.4.1 Договору визначено, що майно, створене та придбане в процесі спільної діяльності є спільною частковою власністю сторін із визначенням часток у рівних розмірах - по 50% кожній із сторін.

Отже, у даних правовідносинах майно, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності є спільним майном сторін Договору.

За таких обставин, джерелом погашення податкового боргу за Договором є лише те майно АТ «Укргазвидобування» як особи не уповноваженої на сплату податків за Договором, яке знаходиться у «спільній діяльності» , тобто є спільним майном, а також інше майно (як окремої особи), яке може бути описане у податку заставу у розмірах, пропорційних участі (розміру внеску) АТ «Укргазвидобування» у такій спільній діяльності та виключно у випадку недостатності майна ТОВ «Цефей» , майна, яке внесене у спільну діяльність та/або є результатом спільної діяльності платників податків, а також у випадку дотримання порядку виконання контролюючим органом податкового обов'язку за платника податків, встановленого Податковим кодексом України.

Враховуюче зазначене, грошові кошти АТ «Укргазвидобування» як окремого платника податків (ті, що не є спільним майном за умовами Договору) не можуть бути джерелом погашення податкового боргу за договором про спільну діяльність з ТОВ «Цефей» , що свідчить про необґрунтованість позову щодо солідарного стягнення коштів.

Крім того, ПАТ «Укргазвидобування» не перебуває на обліку у Карлівській ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області, вимога про сплату боргу позивачем їм не направлялась, а тому не має підстав для стягнення вказаної суми з ПАТ «Укргазвидобування» .

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність є солідарною з посиланням на п.п. 7.5. укладеного Договору, з якого вбачається, що збитки спільної діяльності покриваються за рахунок спільного майна (у тому числі грошових коштів) сторін, яке обліковується на окремому балансі спільної діяльності; у випадку, якщо спільного майна сторін недостатньо для покриття збитків, відшкодування здійснюється пропорційно їхнім часткам, визначеним в п. 4.1 цього Договору, колегія суддів також вважає безпідставними.

Доводи апеляційної скарги з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 250, 308, 310, п. 1 ч.1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 року по справі № 2040/5783/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 25.04.2019 року