Постанова

від 23.04.2019 по справі 826/14367/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/14367/18 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс до Державної фіскальної служби України, комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ Термотехсервіс звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України, комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 15.09.2017 № 9;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податку накладну товариства з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс від 15.09.2017 № 9 датою її фактичного надходження.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить оскаржуване рішення скасувати як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2017 між ТОВ Термотехсервіс (постачальник; адреса: м. Київ, вул. Туполєва, 19, офіс 105) та ТОВ ДМ-Агро (покупець; адреса; м. Київ, вул. Туполєва, 19, офіс 110-А) було укладено договір поставки № ТТС-01-07/17, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у специфікаціях-додатках або рахунках-фактурах (п. 1 договору).

11.09.2017 позивачем на адресу покупця сформовано рахунок № СФ-0000025 на суму 824 453, 14, ПДВ 164 890,63 грн., всього з ПДВ - 989 343,77 грн.

15.09.2017 продавцем було отримано від покупця на підставі рахунку від 11.09.2017 № СФ-0000025 оплату у сумі 423 426, 48 грн. з ПДВ.

За правилом першої події (отримання коштів) після отримання від покупця суми передоплати, позивач склав покупцю спірну податкову накладну № 9 на зазначену суму.

Відповідно до роздруківки податкової накладної № 9 від 15.09.2017, складеної позивачем на адресу ТОВ ДМ-АГРО , вона містить загалом 44 найменування продукції (спускник повітря, хомут, насосна група, колектор сталевий, заглушки, пакля, паста для пакування, послуги з монтажу, зубило, дюбель, бур, куртка, брюки, перфоратор, перехідник, саморіз та інша продукція цього направлення).

29.09.2017 податкову накладну № 9 від 15.09.2017 подано до ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

29.09.2017 позивачем отримано квитанцію № 1 про прийняття документів та зупинення реєстрації податкової накладної № 9 від 15.09.2017, оскільки останння відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Крім того, у даній квитанції запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем 30.03.2018 направлено Державній фіскальній службі України повідомлення, до якого були додані пояснення до податкової накладної № 9 від 15.09.2017 та копії документів щодо господарських операцій (а.с. 24-98).

За наслідками розгляду пояснень позивача комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації прийнято рішення від 04.04.2018 № 632455/38672470 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с. 15) з підстав ненадання платником податків документів, зокрема, договорів, зовнішньоекономічних контрактів, додатків до них, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікат відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

За результатами адміністративного оскарження рішенням ДФС України від 25.06.2018 № 14192/38672470/2 скаргу ТОВ Термотехсервіс на рішення від 04.04.2018 № 632455/38672470 про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишено без задоволення.

Вважаючи дії ДФС України щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 15.09.2017 № 9 протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки платником податку не було надано повного переліку документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, до якої застосована процедура зупинення реєстрації, згідно з пунктом 201.16. статті 201 Податкового кодексу України, то дії ДФС України щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 15.09.2017 № 9 є правомірними, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивачем були надані всі необхідні документи, які підтверджують реальність господарських операцій та необхідні для реєстрації податкової накладної від 15.09.2017 № 9, у той час як рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про відмову у реєстрації податкової накладної прийнято без належного обґрунтування та за відсутності відповідних мотивів, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів вважає доводи апелянта частково обґрунтованими та не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п. 2 Порядку №1246 податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192 та п. 201.10 ст. 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до п. 201.1 ст. 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 ст. 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 01.07.2015); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених п. 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Приписи п. 13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (далі - Порядок №117), визначає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/ послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно пп. 1.6 п. 6 Критеріїв, на який посилається контролюючий орган у квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних, моніторинг податкової накладної / розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями: обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 разів більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку) товарів з кодами згідно УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).

У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.

Пунктом 14 Порядку №117 передбачено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Відповідно до п. 15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Приписи п. п. 18 - 20 Порядку №117 визначають, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно п. 21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог чинного законодавства позивачем Державній фіскальній службі України було направлено повідомлення разом з поясненнями щодо фактичного здійснення господарської операції. Так, зокрема, ТОВ Термотехсервіс було надано:

- пояснення;

- копію договору поставки між ТОВ Ромстал Україна та ТОВ Термотехсервіс № 1004-2/17 від 10.04.2017;

- копію договору поставки між ТОВ Єофіївка та ТОВ Термотехсервіс № 10/2017 від 06.10.2017;

- копію договору поставки між ТОВ Термотехсервіс та ТОВ ДМ-Агро № ТТС-01-07/17 від 01.07.2017;

- видаткові накладні від ТОВ Ромстал Україна № РУ-0014297 від 13.09.2017р, № ру- 0014427 від 15.09.2017, № РУ- 0015015 від 22.09.2017, № РУ-0015052 від 22.09.2017, № РУ-0015082 від 22.09.2017, № РУ-0015349 від 27.09.2017;

- видаткові накладні від ТОВ Софіївка № 362 від 28.09.2017 та № 380 від 04.10.2017;

- товарні чеки від ТОВ Епіцентр К № Кнк/КС-2039343 від 15.09.2017, № Кнк/К7- 2380049 від 18.09.2017, № Кнк/К7-2380465 від 18.09.2017 та № Кнк/К7-2408108 від 22.09.2017;

- рахунок-фактура для ТОВ ДМ-Агро № СФ-0000025 від 11.09.2017;

- видаткові накладні для ДМ Агро : № РН-0000011 від 18.09.2017, № РН-0000013 від 22.09.2017, № РН-0000020 від 29.09.2017, № РН-0000021 від 18.09.2017, № РН- 0000022 від 29.09.2017, № РН-0000023 від 29.09.2017, № РН-0000024 від 29.09.2017, № РН-0000025 від 02.10.2017, № РН-0000026 від 03.10.2017 та № РН-0000028 від 05.10.2017;

- податкова накладна від ТОВ Софіївка №38 від 19.09.2017;

- податкові накладні від ТОВ Ромстал Україна : №1101 від 13.09.2017 та № 1104 від 22.09.2017;

- податкові накладні від ТОВ Епіцентр К : № 64665 від 15.09.2017, №69392 від 18.09.2017, № 69396 від 18.09.2017 та №69395 від 22.09.2017;

- податкова накладна для ТОВ ДМ-Агро № 9 від 15.09.2017;

- квитанція про реєстрацію податкової накладної № 9200488388 від 15.09.2017;

- виписки з банківського рахунку ТОВ Термотехсервіс в яких вказано отримання коштів від ТОВ ДМ-Агро та закупівлю товару у постачальників: ТОВ Ромстал Україна та ТОВ Софіївка .

Однак, всупереч наданих документів, Державною фіскальною службою України прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому, із змісту рішення від 04.04.2018 № 632455/38672470 вбачається, що воно не містить конкретної інформації щодо підстав його прийняття, а лише вказує на те, що причиною відмови у реєстрації податкової накладної є ненадання платником податків документів, зокрема, договорів, зовнішньоекономічних контрактів, додатків до них, розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікат відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавстві.

Крім того, жодної інформації щодо причин та підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних контролюючим органом не наведено ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи.

Тобто, всупереч визначеній у рішенні підставі його прийняття, контролюючим органом не наведено жодного порушення норми матеріального права, не зазначено, які саме документи складені з порушенням законодавства, та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до індивідуальних актів, як актів правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, в рішенні від 04.04.2018 № 632455/38672470 про відмову у реєстрації податкової накладної не зазначено (не підкреслено), яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Тобто, ДФС України не зазначено мотивів та підстав прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

У свою чергу, невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 822/1817/18.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що за відсутності належного мотивування податковим органом рішення про відмову у реєстрації податкової накладеної з підстав ненадання певних документів без їх деталізації, таке рішення не узгоджується з вимогами наведених вище нормативно-правових актів та підлягає визнанню протиправним та скасуванню, у зв'язку із чим колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді та ч. 2 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту , у розумінні статті 13 Конвенції, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України та комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 15.09.2017 № 9 без скасування рішення про відмову у реєстрації податкової накладної може не повністю захистити права позивача з боку суб'єкта владних повноважень, а тому судова колегія вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 04.04.2018 № 632455/38672470, яким товариству з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 15.09.2017 № 9.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс від 15.09.2017 № 9 датою її фактичного надходження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 20 Порядку № 1246 у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

У контексті наведеного колегією суддів враховується, що відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.

Тобто законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі № 569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа № 461/2579/17, від 20.03.2018 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а та від 12.04.2018 справа № 826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об'єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria № 38780/02).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у даній справі ДФС України не наділена повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 справі № 816/303/16.

Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

При цьому, колегією суддів враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 15.09.2017 № 9, датою її подання - 29.09.2017.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив його скасувати та прийняти нове рішення, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. З платіжних доручень від 18.08.2018 № 464 та від 06.03.2019 № 68 вбачається, що позивачем сплачено судовий збір: за подачу адміністративного позову в розмірі 1 762, 00 грн.; за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 643, 00 грн., які слід стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця товариства з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс .

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.02.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс до Державної фіскальної служби України, комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 04.04.2018 № 632455/38672470, яким товариству з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс (ЄДРПОУ - 38672470, адреса - 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19) було відмовлено у реєстрації податкової накладної від 15.09.2017 № 9.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (ЄДРПОУ - 39292197, адреса - 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс (ЄДРПОУ - 38672470, адреса - 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19) від 15.09.2017 № 9 датою її подання - 29.09.2017.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної фіскальної служби України (ЄДРПОУ - 39292197, адреса - 04053, м. Київ, Львівська площа, 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Термотехсервіс (ЄДРПОУ - 38672470, адреса - 04128, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19) судовий збір в сумі 4 405, 00 грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 24.04.2019.