Постанова

від 25.04.2019 по справі 1340/5810/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2019 рокуЛьвів№ 857/2292/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А. І.,

суддів - Багрія В. М., Старунського Д. М.,

за участю секретаря - Болюк Н. В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод № 1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі № 1340/5810/18 (рішення ухвалене у м. Львові о 15.43 год. судом у складі головуючого судді Кухар Н. А., повний текст рішення складено 22 січня 2019 року) за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод № 1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод № 1 (далі - ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод № 1 ) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ГУ ДФС у Львівській області), в якому просило визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у відсутності дій щодо списання податкового боргу та зобов'язати списати податковий борг на суму 48204.00 грн. як безнадійний.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що на підставі податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2008 року № 0001632302/1/31540 у ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод № 1 виникло грошове зобов'язання, яке стало узгодженим з моменту ухвалення Львівським апеляційним адміністративним судом рішення від 12 квітня 2013 року за результатами розгляду апеляційної скарги ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод № 1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у справі № 2а- 8871/08/1370. Зазначає, що з моменту узгодження грошового зобов'язання минув строк давності його погашення, передбачений положеннями пунктів 102.1, 102.4 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а отже вказаний податковий борг підлягає списанню як безнадійний.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод № 1 подало апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове, яким вказаний позов задоволити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просила її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти вимог апеляційної скарги, посилаючись на те, що оскаржене рішення прийняте з дотриманням норм матеріального і процесуального права, просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 23 жовтня 2008 року Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова на підставі акта перевірки від 21 липня 2008 року № 1403/23-2/31804759 та рішення про результати розгляду скарги від 14 жовтня 2008 року № 30398/10/25-005/202 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001632302/1/31540 відповідно до якого ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод № 1 визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 48204.00 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод № 1 оскаржило його до суду.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у справі № 2а- 8871/08/1370 у задоволенні позову ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод № 1 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування вказаного вище податкового повідомлення рішення відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у справі № 7009/10/9104 апеляційну скаргу ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод № 1 залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у справі № 2а- 8871/08/1370 - без змін.

06 липня 2018 року та 06 вересня 2018 року позивач звернувся до відповідача з листами за вих. № 1/06-7, № 1/06-9, у яких просив вирішити питання щодо списання безнадійного податкового боргу ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібозавод № 1 на суму 48191.95 грн.

03 серпня 2018 року та 28 вересня 2018 року ГУ ДФС у Львівській області направлено позивачу листи № 27327/10/13-01-4-03, № 33731/10/13-01-17-03 в яких повідомлялося про те, що станом на даний момент в інтегрованих картках ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібозавод № 1 податковий борг з податку на додану вартість становить 48192.58 грн. Також позивачу роз'яснено, що згідно з пунктом 101.1 статті 101 ПК України, списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності встановлений цим Кодексом.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо несписання податкового боргу позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що суми заборгованості про списання яких, як безнадійного податкового боргу, просить позивач, не були визначені як безнадійний податковий борг на підставі рішення керівника податкового органу, а відтак у відповідача були відсутніми правові підстави для його списання.

Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Відповідно до абзацу 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як видно з матеріалів справи, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2009 року у справі № 2а- 8871/08/1370, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2013 року у задоволенні позову ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод № 1 до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2008 року № 0001632302/1/31540 відмовлено.

Таким чином вказане вище грошове зобов'язання стало узгодженим 12 квітня 2013 року і саме з цієї дати слід рахувати строк даності погашення такого грошового зобов'язання.

Підпунктом а підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до приписів статті 101 ПК України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Під терміном безнадійний розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (підпункт 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України).

Контролюючі органи, згідно з пунктом 101.5 статті 101 ПК України, щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577 затверджений Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків (далі - Порядок № 577), у пункті 2.1 якого визначено, що безнадійним податковим боргом є, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений статтею 102 ПК України (підпункт 3 пункту 2.1 Порядку № 577).

Відповідно до пункту 3.1 Порядку № 577 визначення сум безнадійного податкового боргу, що підлягає списанню органами доходів і зборів, здійснюється на підставі даних інформаційних систем органів доходів і зборів станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Пунктом 3.2 Порядку № 577 визначено, що днем виникнення безнадійного податкового боргу вважається: у випадку, визначеному в підпункті 3 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, - дата прийняття рішення керівника органу доходів і зборів.

Згідно з приписами пунктів 4.3-4.5 Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу. Структурний підрозділ органу доходів і зборів, до функцій якого належить списання безнадійного податкового боргу, здійснює таке списання щокварталу протягом двадцяти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (розрахунку) за звітний (податковий) квартал. Рішення про списання безнадійного податкового боргу вноситься до ІС не пізніше наступного робочого дня після підписання такого рішення.

Таким чином, зі змісту вищенаведених норм Порядку № 577 видно, що списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

При цьому, звернення платника податків про списання безнадійного податкового боргу є обов'язковим лише у випадку, якщо такий податковий борг виник внаслідок непереборної сили (форс-мажорних обставин) (пункт 4.1 Порядку № 577). В усіх інших випадках розгляд питання про списання безнадійного податкового боргу ініціюється контролюючими органами щоквартально та здійснюється самостійно, без участі платника податків.

За спливом даного строку податковий орган мав визнати не стягнений та не погашений податковий борг безнадійним і прийняти рішення про його списання.

Верховний Суд у постанові від 06 лютого 2018 року у справі № 807/2097/16 зазначив, що в разі спливу 1095 денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

Враховуючи наведене суд вважає, що відповідач, самостійно не списавши суму податкового боргу позивача, стосовно якого минув строк давності (1095 днів), діяв всупереч вимогам Порядку № 577, а відтак, висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вказаного позову є помилковими.

Посилання податкового органу на те, що такий борг не підлягає списанню як безнадійний, оскільки його стягнення здійснюється за рішенням суду, суд не бере до уваги, оскільки статтею 101 ПК України не встановлено жодних особливостей щодо списання як безнадійного податкового боргу стосовно якого є наявне рішення суду про його стягнення.

Стосовно вимоги ДП Фірмова торгівля ВАТ Львівський хлібзавод № 1 про зобов'язання відповідача списати податковий борг, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство, Європейський суд неодноразово аналізував межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі Педерсен і Бодсгор проти ОСОБА_4 зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї.

Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02 червня 2006 року у справі ОСОБА_5 проти України при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є передбачуваною , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації регулювати свою поведінку. …надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання .

Отже, як видно з наведених судових рішень, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб'єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з у рахуванням принципу верховенства права.

Суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_6 проти України від 05 квітня 2005 року).

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 813/4430/16.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що оскільки борг позивача на суму 48192.58 грн. є безнадійним, відмова відповідача у списанні такого податкового боргу є протиправною та можливості прийняття відповідачем альтернативного рішення законодавством не встановлено, то зобов'язання відповідача списати такий безнадійний борг є ефективним способом захисту в межах спірних правовідносин, який виключає подальше звернення позивача до суду за захистом порушених прав.

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування оскарженого рішення та постановлення нового рішення про часткове задоволення позову.

Згідно з вимогами підпункту в пункту 4 статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Так, позивачем за подання до суду першої інстанції позову сплачено судовий збір у розмірі 3524,00 грн та при зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 5286 грн, разом 8810 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Судовий збір сплачений позивачем в розмірах, встановлених Законом України Про судовий збір

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскільки судом зроблено висновок про необхідність скасування оскарженого рішення та ухвалення нового рішення, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору за подання позову та апеляційної скарги в сумі 8810 грн, мають бути присуджені на його користь.

Керуючись статтями 241, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод № 1 задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2019 року у справі № 1340/5810/18 скасувати та прийняти постанову, якою адміністративний позов Дочірнього підприємства Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод № 1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області щодо несписання податкового боргу Дочірнього підприємства Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод № 1 .

Зобов'язати Головне управління ДФС у Львівській області списати податковий борг Дочірнього підприємства Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод № 1 з податку на додану вартість на загальну суму 48192.58 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Львівській області (м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) на користь Дочірнього підприємства Фірмова торгівля Відкритого акціонерного товариства Львівський хлібзавод № 1 витрати на оплату судового збору в сумі 8810 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_5 ОСОБА_4 Повний текст постанови складено 25.04.2019 року