Рішення

від 24.04.2019 по справі 903/201/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 квітня 2019 р. Справа № 903/201/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Русинчук М. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу 903/215/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхіммаш» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічно-ливарний завод» , м. Нововолинськ

про стягнення 54 970 грн.

від позивача: н/з,

від відповідача:н/з,

в с т а н о в и в:

21.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Промхіммаш» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовною заявою від 18.03.2019, в якій просить суд стягнути з відповідача 54970 грн. суми попередньої оплати згідно з договором купівлі-продажу № 15 від 14.01.2015.

На обгрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 15 від 14.01.2015.

Позивачем на підставі ст. 249 ГПК України подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.03.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; задоволено клопотання позивача та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження; розгляд справи було призначено на 24 квітня 2019 р.

17.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 15.04.2019, в якому відповідач просить суд закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору та відмовити у стягненні з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

У відзиві відповідач зазначає, що 25.03.2019 перерахував на поточний рахунок позивача 55 000 грн. заборгованості, що підтверджується платіжним дорученням № 5853 від 25.03.2019 та карткою рахунку 361 за січень 2018-березень 2019.

Крім того, звертає увагу суду на те, що надана позивачем квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 21.01.2019, видана адвокатом, не підтверджує видачі готівкових коштів з каси позивача на оплату послуг адвоката, а тому не підтверджує факт здійснення витрат на правничу допомогу в розмірі 25 000 грн.

17.04.2019 від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

В клопотанні відповідач зазначає, що розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним з ціною позову та із складністю справи.

В клопотанні відповідач обгрунтовує неспівмірність витрат на правничу допомогу позивача та вказує суму витрат на правничу допомогу, яка на його думку підлягає до стягнення із відповідача-3 221,75 грн.

22.04.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача від 19.04.2019, в якій позивач підтвердив перерахування відповідачем суми заборгованості в розмірі 55 000 грн., а що стосується витрат на правничу допомогу, то зазначає, що відповідач порушив майнові права позивача, що призвело до звернення позивача до суду, а отже судові витрати підлягають до стягненні із відповідача в повному обсязі. На підтвердження понесених витрат позивач додає копію видаткового касового ордеру від 21.01.2019 на суму 25 000 грн.

В судове засідання 24.04.2019 представники сторін не з'явились, факт належного повідомлення сторін підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень № 0216010228045 від 03.04.2019 та № 4540302081408 від 09.04.2019.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо, зокрема, відсутній предмет спору.

З огляду на перерахування відповідачем спірної суми заборгованості позивачу, що підтверджується копією платіжного доручення № 5853 від 25.03.2019 та копією з картки рахунку 361 за січень 2018-березень 2019, провадження у справі про стягнення 54 970 грн. заборгованості на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Позивачу роз'яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути із відповідача 25 000 витрат на правничу допомогу та 1 921 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

17.04.2019 відповідачем було подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На обгрунтування неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідач посилається на те, що вартість однієї години роботи адвоката є надмірною та необгрунтованою, адже відповідно до п. 2 Методики обчислення розміру винагороди адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 р. № 465 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 1048), вартість однієї години роботи адвоката з 01.01.2018 становить 5 відсотків розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.10.2018 складав 1 841,00 грн., а 5% від прожиткового мінімуму - 92,05 грн.

Надана адвокатом вартість години його роботи (1 500,00 грн., 2 000,00 грн., 2 500,00 грн., 3 000,00 грн.) значно перевищує аналогічний показник для надання безоплатної правової допомоги і є неспівмірною з складністю справи та ціною позову, яка складає 54 970 грн.

Відповідач вважає допустимою та розумною вартість однієї години роботи адвоката в розмірі 920,50 грн., тобто 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідач звертає увагу суду на те, що матеріали справи, з якими ознайомився адвокат після укладання вищезазначеного договору з відповідачем та які додані до позову, складають 12 сторінок, зазначений адвокатом час на виконання такого об'єму роботи є неспівмірним з зазначеним обсягом і змістом інформації. На думку відповідача, співмірний з складністю справи та обсягом інформації час, витрачений адвокатом на ознайомлення з матеріалами справи, становить 1 година. Відповідно сума витрат складає: 1 год. х 920,50 грн. = 920,50 грн.

Витрати часу адвоката на складання претензії та договору-розірвання виконання зазначених робіт вважає завищеними, адже адвокат попередньо вже був ознайомлений з матеріалами справи і складання претензії полягало в стислому описі обставин справи (здійснено 6 платежів та двічі отримано продукцію) та формулювання вимоги повернути попередню оплату, сума якої була визначена за даними бухгалтерського обліку позивача, та розірвати договір. Обсяг претензії складає одну сторінку, договір про розірвання також міститься на одній сторінці. Відповідач вважає співмірним до складності виконуваної роботи час на її виконання - 1 година. Відповідно сума витрат складатиме: 1 год. х 920,50 грн. = 920,50 грн.

Витрати часу адвоката на складання позову відповідач вважає завищеними, адже викладення обставин справи вже було здійснено під час складання претензії і зводиться лише до копіювання тексту з одного документу та вставки в інший і подальшого коригування. Мотивувальна частина позову зводиться до цитування положень ЦК України, ГК України та ГПК України. Вважає співмірним до складності виконуваної роботи час на її виконання - 1,5 години. Відповідно сума витрат складатиме: 1,5 год. х 920,50 грн. = 1 380,75 грн.

Щодо представництва в суді, консультацій, складання заперечення на відзив, то відповідач вважає, що зазначені роботи ще не виконані адвокатом, і враховуючи відсутність предмету спору на час розгляду справи, не є необхідними та доцільними для їх виконання.

Відповідач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у додатковій постанові ВС/КГС у справі №923/567/17 від 11 червня 2018 зазначає, що розмір судового збору за розгляд справи судом складає 1 921,00 гри., що значно менше суми витрат на правничу допомогу адвоката, заявлену позивачем, та просить суд вважати співмірною з складністю справи та ціною позову 3 221,75 грн. витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката.

Суд, розглянувши клопотання представника позивача про стягнення з відповідача 25 000 витрат на правничу допомогу та 1 921 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, дійшов висновку, що воно підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126).

Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність ).

За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Судом встановлено, що на підтвердження факту надання правничої допомоги та понесення витрат позивачем на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 25 000 грн. представником позивача надано: копію договору № б/н від 01.10.2018 про надання правової допомоги (а.с. 40-42), який містить фіксовану вартість наданих послуг в розмірі 25 000 грн., копію акту розрахунку та погодження вартості правової допомоги до договору № б/н про надання послуг адвоката та консультаційних послуг від 01.10.2018 (а.с. 43), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 44), довіреність від 01.10.2018 (а.с. 45), копію квитанції прибуткового касового ордера № 1 від 21.01.2019 на суму 25 000 грн., копію видаткового касового ордеру від 21.01.2019 на суму 25 000 грн., копію акту приймання наданих послуг до договору № б/н про надання послуг адвоката та консультаційних послуг від 01.10.2018 на суму 20 500 грн.

Як вбачається із акту приймання наданих послуг від 19.04.2019 до договору №б/н про надання послуг адвоката та консультаційних послуг від 01.10.2019 загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 20 500 грн., з них: 3 000 грн. - вартість ознайомлення з матеріалами замовника щодо невиконання договору № 15 від 14.01.2015, 4000 грн. вартість складання претензії та договору розірвання, 7500 грн. - вартість складання адвокатом позову, 6000 грн. - вартість консультації за результатами одержання відзиву від відповідача та складання відповіді на відзив.

25 000 грн. були оплачені позивачем адвокату ОСОБА_1 21.01.2019, що підтверджується копією видаткового касового ордеру від 21.01.2019.

За ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 1 статті 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналіз наведених норм частини 4 статті 126 ГПК України, а також норм статті 129 цього кодексу, дає підстави для висновку що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; вплив результата її вирішення на репутацію сторін публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

За ч. 5 ст. 126 ГПК України визначено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Верховний Суд у постанові від 13.02.2019 по справі № 911/739/15 зазначив, що при при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на участь у судових засіданнях та вчинення інших дій, зазначених в деталізованому описі наданої правової допомоги як кваліфікований фахівець, дослідити неминучість та необхідність понесених вказаних витрат (в тому рахунку щодо підготовки адвоката до судових засідань та його участі в цих засіданнях), повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, їх належності та допустимості, доводам та запереченням сторін і, з урахуванням зауважень, викладених в цій постанові, в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

Судом встановлено, що 26.03.2019 було відкрито провадження у справі № 903/215/19, розгляд справи було призначено на 24.04.2019.

У відзиві на позов від 15.04.2019 відповідач зазначив, що сплатив всю суму заборгованості, просив провадження у справі закрити.

Тобто, у цій справі проведено одне підготовче судове засідання, під час якого судом було вирішено питання про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.

Представник позивача в підготовче судове засідання 24.04.2019 не прибув.

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на правничу допомогу зазначає, що позивачем враховується представництво в суді, але ці роботи ще не виконані адвокатом.

Разом з цим, із поданого 22.04.2019 позивачем акту приймання наданих послуг до договору про надання послуг адвоката та консультаційних послуг вбачається, що позивач не враховує вартість представництва позивача в суді адвокатом до загальної суми витрат.

Щодо вартості складання позову слід зазначити наступне.

Позивач просить суд стягнути із відповідача 7 500 грн. за складання позову адвокатом.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що сума позову складає 54 970 грн. не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а отже справа № 903/215/19 є малозначною і незначної складності.

Крім цього, сума, заявлена позивачем до стягнення, не включає в себе штрафних санкцій, обчислення яких займає багато часу та зусиль.

Беручи до уваги те, що суду необхідно надати оцінку розміру витрат сторони на правничу допомогу з урахуванням всіх аспектів і складності справи, то суд дійшов висновку про те, що вартість витрат за складання позову є завищеною та підлягає зменшенню на 50%, до 3 750 грн.

Що стосується 6 000 грн., понесених позивачем за надання адвокатом консультації за результатами одержання відзиву від відповідача та складання відповіді на відзив, то суд зазначає наступне.

Із відзиву на позов вбачається, що це за своїм змістом є заява про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору та заперечення стосовно розміру судових витрат.

Жодних заперечень по суті спору у відзиві не викладено, тому суд дійшов висновку про зменшення розміру судових витрат, понесених позивачем за консультацію адвоката за результатами одержання відзиву на 50 % до 3 000 грн.

З огляду на розмір заявленої в позовній заяві суми та категорію складності цієї справи, зменшення розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхіммаш» на професійну правничу допомогу на 6 750 грн. від попередньо заявленої суми (20 500 грн.) відповідатиме критерію пропорційності і розумності.

Аналогічну позицію виклав у своїй Постанові Верховний Суд від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Беручи до уваги відсутність клопотання позивача про повернення судового збору з бюджету, то сума судового збору поверненню з держбюджету не підлягає.

Позивач просить суд стягнути 1 921 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, із відповідача.

Вдповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Судом встановлено, що позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю Промхіммаш була направлена відповідачу 18.03.2019.

21.03.2019 позовна заява надійшла на адресу Господарського суду Волинської області.

Ухвалою суду від 26.03.2019 судом було відкрито провадження у справі.

Спірну суму коштів відповідач перерахував позивачу 25.03.2019, тобто вже після надіслання позовної заяви до суду.

Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, то витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в розмірі 1921 грн., слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

у х в а л и в:

1. Закрити провадження у справі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Механічно-ливарний завод» (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 55а, код ЄДРПОУ 35516228) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхіммаш» (02160, м. Київ, проспект Соборності, 15, офіс 601, код ЄДРПОУ 37936615) 1921 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору, 13 750 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.04.2019р.

Суддя І. О. Якушева