Рішення

від 23.04.2019 по справі 910/12755/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2019Справа № 910/12755/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Щебінь ЖД

про стягнення 140137,50 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача: Бондаренко А.В.;

Від відповідача: Беседіна Т.І.;

Венгріна В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Українська залізниця з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Щебінь ЖД про стягнення штрафу у сумі 140 137, 50 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, відповідачем у залізничній накладній №34307538 від 30.03.2018 було неправильно зазначено масу вантажу, який перевозився у вагоні №68312388, вагоні №68488089 та вагоні №67667626, що є підставою для покладення на відповідача як відправника вантажу відповідальності у вигляді штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2018 відкрито провадження у справі №910/12755/18, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання призначено на 24.10.2018; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2018 судове засідання у справі №910/12755/18 призначено на 06.11.2018 (враховуючи, що судове засідання, призначене на 24.10.2018, не відбудеться у зв'язку з перебуванням судді Літвінової М.Є. у відпустці).

12.10.2018 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, заперечив щодо способу нарахування штрафу, оскільки, на думку відповідача, відстань перевезення вантажу з надлишком становила 417 км (від станції Топорище до станції Подільськ), що і треба враховувати при розрахунку розміру штрафу, а не всю відстань перевезення. При цьому, як зазначив відповідач, штраф за неправильно вказану у накладній масу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку маси вантажу, а не маси всього вантажу.

Таким чином, за розрахунком відповідача, розмір штрафу становить 2796,25 грн.

У судовому засіданні 06.11.2018 судом було оголошено перерву до 26.11.2018.

У судовому засіданні 26.11.2018 судом було оголошено перерву до 10.12.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2018 зупинено провадження у справі №910/12755/18 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду справи №916/2450/17.

05.02.2019 відповідачем подано до суду письмові заперечення, які за своїм змістом аналогічні обставинам, викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Крім того, відповідач зауважив, що Верховний Суд у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17 висловив правову позицію, що у п. 10 Правил складання актів передбачено перелік осіб - працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) та начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівника залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу. За сукупності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт буде вважатися таким, що складений згідно з вимогами п. 10 Правил складання актів.

Втім, за твердженням відповідача, долучені позивачем до позовної заяви комерційні акти складені (підписані) не уповноваженими особами а, отже, не є належними та допустимими доказами у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 поновлено провадження у справі № 910/12755/18, судове засідання призначено на 18.03.2019.

У судовому засіданні 18.03.2019 судом було оголошено перерву до 10.04.2019.

08.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача штраф у розмірі 140137,50 грн., додаткові витрати у розмірі 13013,28 грн. та провізну плату у розмірі 25526,52 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 заяву позивача про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду у зв'язку з пропуском строку на її подання.

У судовому засіданні 10.04.2019 відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафу до 28027,50 грн. (розмір однієї провізної плати).

У судовому засіданні 10.04.2019 судом було оголошено перерву до 23.04.2019.

15.04.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі та клопотання про зменшення штрафу до 28027,50 грн. (розмір однієї провізної плати).

23.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення на клопотання про зменшення розміру штрафу.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог.

Під час розгляду справи судом встановлено, що як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, за ідентифікаційним кодом 40075815 зареєстровано Акціонерне товариство Українська залізниця ; організаційно-правова форма - приватне акціонерне товариство.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 80 Господарського кодексу України до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства. Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій, крім випадків, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи (ст. 84 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

У статті 108 Цивільного кодексу України зазначено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 Деякі питання акціонерного товариства Українська залізниця постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" з публічного на приватне та перейменувати його в акціонерне товариство "Українська залізниця".

У ст. 52 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Тип акціонерного товариства зазначається у статуті акціонерного товариства. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Таким чином, оскільки організаційно-правова форма відповідача (товариство) не змінилась, а відбулась зміна типу товариства з публічного на приватне, та відбулась зміна найменування відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем у даній справі є Акціонерне товариство "Українська залізниця".

У судовому засіданні 23.04.2019 судом та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2018 на станції Топорище Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю Щебінь ЖД (вантажовідправник) здійснено відправлення вагону №68312388 (відсів гранітний або кам'яний) до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гранресурси ), що підтверджується залізничною накладною №34307538 від 30.03.2018, належним чином засвідчена копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що провізна плата за вагон №68312388 від станції Топорище Південно-Західної залізниці до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці становить 5679,00 грн., про що зазначено у накладній №34307538 від 30.03.2018.

У залізничній накладній №34307538 від 30.03.2018 вказано, що маса вантажу у вагоні №68312388 становить 69000 кг.

При проходженні вагону №68312388 через станцію Подільськ Одеської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу у вказаному вагоні та встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні №68312388 не відповідає масі вантажу, вказаній відповідачем (вантажовідправником) у накладній №34307538 від 30.03.2018, що підтверджується складеним залізницею на станції Подільськ Одеської залізниці комерційним актом №406802/22 від 02.04.2018.

Так, у комерційному акті №406802/22 від 02.04.2018 зазначено, що за документами значиться: відсів гранітний або кам'яний, насипом, нетто - 69000 кг. Фактично виявилось нетто - 69650 кг., що більше на 650 кг. Вагон у технічному відношення справний. Перевірка вагону здійснювалась комерційним агентом та представниками залізниці.

Судом встановлено, що вказаний вагон №68312388 було відчеплено на станції Подільськ Одеської залізниці та на підставі залізничної накладною 40347973 від 04.04.2018 було доправлено до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці.

Також, судом встановлено, що 30.03.2018 на станції Топорище Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю Щебінь ЖД (вантажовідправник) здійснено відправлення вагону №68488089 (відсів гранітний або кам'яний) до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гранресурси ), що підтверджується залізничною накладною №34307538 від 30.03.2018, належним чином засвідчена копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що провізна плата за вагон №68488089 від станції Топорище Південно-Західної залізниці до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці становить 5679,00 грн., про що зазначено у накладній №34307538 від 30.03.2018.

У залізничній накладній №34307538 від 30.03.2018 вказано, що маса вантажу у вагоні №68488089 становить 69000 кг.

При проходженні вагону №68488089 через станцію Подільськ Одеської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу у вказаному вагоні та встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні №68488089 не відповідає масі вантажу, вказаній відповідачем (вантажовідправником) у накладній №34307538 від 30.03.2018, що підтверджується складеним залізницею на станції Подільськ Одеської залізниці комерційним актом №406802/21 від 02.04.2018.

Так, у комерційному акті №406802/21 від 02.04.2018 зазначено, що за документами значиться: відсів гранітний або кам'яний, насипом, нетто - 69000 кг. Фактично виявилось нетто - 70900 кг., що більше на 1900 кг. Вагон у технічному відношенні справний. Перевірка вагону здійснювалась комерційним агентом та представниками залізниці.

Судом встановлено, що вказаний вагон №68488089 було відчеплено на станції Подільськ Одеської залізниці та на підставі залізничної накладною 40347973 від 04.04.2018 було доправлено до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці.

Також, судом встановлено, що 30.03.2018 на станції Топорище Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю Щебінь ЖД (вантажовідправник) здійснено відправлення вагону №67667626 (відсів гранітний або кам'яний) до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гранресурси ), що підтверджується залізничною накладною №34307538 від 30.03.2018, належним чином засвідчена копія якої долучена позивачем до позовної заяви.

Судом встановлено, що провізна плата за вагон №67667626 від станції Топорище Південно-Західної залізниці до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці становить 5679, 00 грн., про що зазначено у накладній №34307538 від 30.03.2018.

У залізничній накладній №34307538 від 30.03.2018 вказано, що маса вантажу у вагоні №67667626 становить 69000 кг.

При проходженні вагону №67667626 через станцію Подільськ Одеської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу у вказаному вагоні та встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні №67667626 не відповідає масі вантажу, вказаній відповідачем (вантажовідправником) у накладній №34307538 від 30.03.2018, що підтверджується складеним залізницею на станції Подільськ Одеської залізниці комерційним актом №406802/23 від 02.04.2018.

Так, у комерційному акті №406802/23 від 02.04.2018 зазначено, що за документами значиться: відсів гранітний або кам'яний, насипом, нетто - 69000 кг. Фактично виявилось нетто - 71400 кг., що більше на 2400 кг. Вагон у технічному відношення справний. Перевірка вагону здійснювалась комерційним агентом та представниками залізниці.

Судом встановлено, що вказаний вагон №67667626 було відчеплено на станції Подільськ Одеської залізниці та на підставі залізничної накладною 40347973 від 04.04.2018 було доправлено до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача (вантажовідправника вантажу у вагоні №68312388, вагоні №68488089 та вагоні №67667626) штраф у розмірі 140 137, 50 грн., нарахований за неправильно зазначену у залізничній накладній №34307538 від 30.03.2018 масу вантажу, що перевозився у вагонах №68312388, №68488089, № 67667626.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Приписами ст. 3 Закону України Про залізничний транспорт визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 Про затвердження Статуту залізниць України ).

Відповідно до ст. 5 Статуту залізниць України, на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів; б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; г) інші нормативні документи.

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000 накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

Як встановлено судом, 30.03.2018 на станції Топорище Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю Щебінь ЖД (вантажовідправник) здійснено відправлення вагону №68312388 (відсів гранітний або кам'яний) до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гранресурси ), що підтверджується залізничною накладною №34307538 від 30.03.2018, належним чином засвідчена копія якої долучена позивачем до позовної заяви (провізна плата за вагон №68312388 від станції Топорище Південно-Західної залізниці до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці становить 5679,00 грн., про що зазначено у накладній №34307538 від 30.03.2018).

Як встановлено судом, 30.03.2018 на станції Топорище Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю Щебінь ЖД (вантажовідправник) здійснено відправлення вагону №68488089 (відсів гранітний або кам'яний) до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гранресурси ), що підтверджується залізничною накладною №34307538 від 30.03.2018, належним чином засвідчена копія якої долучена позивачем до позовної заяви (провізна плата за вагон №68488089 від станції Топорище Південно-Західної залізниці до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці становить 5 679, 00 грн., про що зазначено у накладній №34307538 від 30.03.2018).

Як встановлено судом, 30.03.2018 на станції Топорище Південно-Західної залізниці Товариством з обмеженою відповідальністю Щебінь ЖД (вантажовідправник) здійснено відправлення вагону №67667626 (відсів гранітний або кам'яний) до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці (вантажоодержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю Гранресурси ), що підтверджується залізничною накладною №34307538 від 30.03.2018, належним чином засвідчена копія якої долучена позивачем до позовної заяви (провізна плата за вагон №67667626 від станції Топорище Південно-Західної залізниці до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці становить 5 679,00 грн., про що зазначено у накладній №34307538 від 30.03.2018).

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів. Відправник зобов'язаний на вимогу залізниці пред'явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Згідно зі ст. 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до ст. 38 Статуту залізниць України завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження. Домашні речі можуть перевозитися за пломбами залізниці або експедитора.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 861/5082 від 24.11.2000 відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Як встановлено судом, при проходженні вагону №68312388 через станцію Подільськ Одеської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу у вказаному вагоні та встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні №68312388 не відповідає масі вантажу, вказаній відповідачем (вантажовідправником) у накладній №34307538 від 30.03.2018, що підтверджується складеним залізницею на станції Подільськ Одеської залізниці комерційним актом №406802/22 від 02.04.2018.

Так, у комерційному акті №406802/22 від 02.04.2018 зазначено, що за документами значиться: відсів гранітний або кам'яний, насипом, нетто - 69000 кг. Фактично виявилось нетто - 69650 кг., що більше на 650 кг. Вагон у технічному відношення справний. Перевірка вагону здійснювалась комерційним агентом та представниками залізниці.

Як встановлено судом, при проходженні вагону №68488089 через станцію Подільськ Одеської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу у вказаному вагоні та встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні №68488089 не відповідає масі вантажу, вказаній відповідачем (вантажовідправником) у накладній №34307538 від 30.03.2018, що підтверджується складеним залізницею на станції Подільськ Одеської залізниці комерційним актом №406802/21 від 02.04.2018.

Так, у комерційному акті №406802/21 від 02.04.2018 зазначено, що за документами значиться: відсів гранітний або кам'яний, насипом, нетто - 69000 кг. Фактично виявилось нетто - 70900 кг., що більше на 1900 кг. Вагон у технічному відношення справний. Перевірка вагону здійснювалась комерційним агентом та представниками залізниці.

Як встановлено судом, при проходженні вагону №67667626 через станцію Подільськ Одеської залізниці залізницею проведено перевірку маси вантажу у вказаному вагоні та встановлено, що фактична маса вантажу у вагоні №67667626 не відповідає масі вантажу, вказаній відповідачем (вантажовідправником) у накладній №34307538 від 30.03.2018, що підтверджується складеним залізницею на станції Подільськ Одеської залізниці комерційним актом №406802/23 від 02.04.2018.

Так, у комерційному акті №406802/23 від 02.04.2018 зазначено, що за документами значиться: відсів гранітний або кам'яний, насипом, нетто - 69000 кг. Фактично виявилось нетто - 71400 кг., що більше на 2400 кг . Вагон у технічному відношення справний. Перевірка вагону здійснювалась комерційним агентом та представниками залізниці.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу , кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника , вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин , зокрема, щодо невідповідності найменування маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Верховний Суд у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17 зазначив, що допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Порядок складання комерційних актів визначено Правилами складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

Так, пунктом 10 Правил передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, в пункті 10 Правил складання актів передбачено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) та начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За сукупності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт буде вважатися таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

Верховний Суд вказав на імперативність визначеного пунктом 10 цих Правил суб'єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17 зауважив, що зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.

За змістом частин 1, 3 статті 64 та частини 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство, як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов'язків між працівниками підприємства.

Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.

Судом встановлено, що комерційні акти №406802/21 від 02.04.2018, №406802/22 від 02.04.2018 та №406802/23 від 02.04.2018 складені (підписані) директором станції, інженером з розшуку вантажів та комерційним агентом.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки №ДН-1-18/155 від 28.01.2019 Акціонерного товариства Українська залізниця , штатна одиниця начальника району (вантажного) була введена в штатний розпис станції Подільськ (Котовськ) виробничого підрозділу Одеська дирекція залізничних перевезень регіональної філії Одеська залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця 01.04.2018, та укомплектована 04.06.2018. Відповідно до посадової інструкції інженера (з розшуку вантажів) Ткач Валентина Миколаївна на період неукомплектованості посади начальника району (вантажного) виконувала завдання та обов'язки щодо складання, реєстрації та підписання комерційних актів по станції Подільськ (Котовськ).

У посадовій інструкції інженера (з розшуку вантажів) Ткач Валентини Миколаївни зазначено (долучена позивачем до матеріалів справи), що інженер (з розшуку вантажів) складає, реєструє та підписує комерційні акти; оформлює комерційні акти при роз'єднанні вантажу і багажу від документів та при несхоронності вантажу і багажу.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що комерційний акт №406802/22 від 02.04.2018, комерційний акт №406802/21 від 02.04.2018 та комерційний акт №406802/23 від 02.04.2018 за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнаються судом належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси вантажу у вагонах №68312388, №68488089 та №67667626, фактичній масі вантажу у вказаних вагонах.

За таких обставин, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, що комерційний акт №406802/22 від 02.04.2018, комерційний акт №406802/21 від 02.04.2018 та комерційний акт №406802/23 від 02.04.2018 складені не уповноваженими особами, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси , кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Таким чином, враховуючи неправильне зазначення відповідачем маси вантажу (нетто) у вагоні №68312388, вагоні №68488089 та вагоні №67667626, суд дійшов висновку в наявності підстав, передбачених законодавством України, для покладення на відповідача як вантажовідправника відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Як встановлено судом, розмір провізної плати від станції Топорище Південно-Західної залізниці до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці, що становить 5 679, 00 грн . (відповідно до залізничної накладної №34307538 від 30.03.2018), з огляду на що штраф, нарахований на підставі ст. 118 Статуту залізниць України, становить 85 185, 00 грн. (5 679, 00 грн. * 5 * 3 вагони).

Однак, як вбачається з позовної заяви, позивач здійснює нарахування штрафу виходячи з розміру загальної суми послуг - 9 342, 50 грн. (провізної плати + додаткових зборів, ставки яких вказані у залізничній накладній №34307538 від 30.03.2018).

Втім, суд вважає, що позивачем неправильно визначено спосіб нарахування штрафу, так як у ст. 118 Статуту залізниць України зазначено, що штраф нараховується від провізної плати.

Розмір провізної плати (без врахування додаткових зборів) вказаний у залізничній накладній №34307538 від 30.03.2018 становить 5 679, 00 грн., а отже нарахування штрафу повинно здійснюватися саме від суми провізної плати (5 679, 00 грн.), а не від загальної вартості послуг (з урахуванням додаткових зборів), так як це не відповідає положенням ст. 118 Статуту залізниць України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром штрафу, нарахованого на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, є 85 185, 00 грн . (5 679, 00 грн. * 3 * 5).

При цьому, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача про те, що нарахування штрафу повинно здійснюватися не за всю відстань перевезення, а за фактичну відстань до моменту виявлення порушення.

Так, як вбачається зі ст. 118 Статуту залізниць України штраф стягується у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення , з огляду на що вище вказані твердження відповідача є необгрунтованими.

Крім того, що стосується тверджень відповідача, що штраф повинен нараховуватися, виходячи з вартості провізної плати надлишку маси вантажу, а не маси всього вантажу, суд зазначає, що предметом договору перевезення (залізничної накладної №34307538 від 30.03.2018) було перевезення 69000 кг вантажу у вагоні №68312388, 69000 кг вантажу у вагоні №68488089 та 69000 кг вантажу у вагоні №67667626, за що повинна була бути сплачена провізна плата у загальному розмірі 9 342, 50 грн. за кожний вагон.

Відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів відправник був зобов'язаний зазначити в накладній вірну масу всього вантажу , який знаходився у вказаних вагонах, і провізна оплата в даному випадку в накладній визначалася виходячи із маси всього вантажу, який знаходився у вагонах.

За викладених обставин, суд доходить висновку, що застосування позивачем до відповідача штрафних санкцій у розмірі п'ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв'язку з невиконанням відправником зобов'язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вагонах, відповідає як ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України, так і ч.2 ст.549 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №904/10497/16, від 12.04.2018 у справі №904/10497/16, від 25.05.2018 у справі №926/3327/16, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17.

У п. 23 Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява № 63566/00) Проніна проти України зазначено, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що інші доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву (щодо відсутності засвідчення комерційних актів штемпелем станції Подільськ, щодо відсутності відмітки в актах про видачу вантажу на станції Одеса-Ліски, щодо відсутності інформації про вагу вантажу у спірних вагонах на станції призначення) не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Що стосується поданих відповідачем клопотань про зменшення штрафу, суд зазначає наступне.

Так, у судовому засіданні 10.04.2019 відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафу до 28 027, 50 грн. (розмір однієї провізної плати).

15.04.2019 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафу до 28 027, 50 грн. (розмір однієї провізної плати).

Обгрунтовуючи вказане клопотання, відповідач вказав на відсутність негативних наслідків для позивача; розмір неустойки значно перевищує розмір збитків; порушення зобов'язання не завдало збитків позивачу; порушення зобов'язання було одноразовим, а не систематичним; відповідач відноситься до суб'єктів мало підприємництва та лише починає здійснювати свою господарську діяльність (товариство створено 01.12.2017), має бажання розвиватись та здійснювати активну господарську діяльність; відповідач належно виконав усі приписи позивача щодо усунення виявленого порушення.

Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Пунктом 6.4 роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" визначено, що виходячи з наведених норм, суди мають право при прийнятті рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи. Підстави та розмір зменшення стягуваного штрафу повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

У п. 21 Оглядового листа Вищого господарського суду України Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства від 29.11.2007 №01-8/917 зазначено, що у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Збитки (додаткові витрати) завдані залізниці через допущені відправником порушення, зазначені у пунктах 118 та 122 Статуту, підлягають відшкодуванню відправником незалежно від сплати ним штрафу, оскільки у відповідності до пункту 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Суд зазначає, що викладені відповідачем у клопотаннях про зменшення штрафу обставини не є підставами для зменшення штрафу, нарахованого на підставі ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати.

Крім того, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову залізниці.

При цьому, у Постанові Верховного Суду від05.02.2019 у справі №914/2339/17 судом зазначено, що відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а залізниці надане право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).

Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України.

При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Українська залізниця до Товариства з обмеженою відповідальністю Щебінь ЖД про стягнення штрафу у розмірі 140137,50 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 85185,00 грн.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 129, ст.ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства Українська залізниця задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Щебінь ЖД (01033, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 69; ідентифікаційний код: 41772645) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) штраф у розмірі 85 185 (вісімдесят п'ять тисяч сто вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 277 (одна тисяча двісті сімдесят сім) грн. 77 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Відповідно до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Згідно з підпунктом 17.5 пункту 17 розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 25.04.2019 року.

Суддя М.Є. Літвінова