Постанова

від 19.08.2019 по справі 910/12755/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2019 р. Справа№ 910/12755/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Яковлєва М.Л.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Щебінь ЖД"

на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2019 (повний текст складений 25.04.2019)

у справі №910/12755/18 (суддя Литвинова М.Є.)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щебінь ЖД"

про стягнення 140137,50 грн.

УСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" (у подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі регіональної філії "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Щебінь ЖД" (далі - відповідач) про стягнення 140137,50 грн. штрафу у розмірі п`ятикратного розміру провізної плати за невірно зазначену вагу вантажу у залізничній накладній №34307538 від 30.03.2018, який перевозився у вагоні №68312388, вагоні №68488089 та вагоні №67667626.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що комерційні акти складені з порушеннями та не є належними доказами; надлишки вантажу не були виявлені працівниками жодної із станцій на шляху прямування про Південно-Західній та Одеській залізницях до станції Подільськ; відповідач не погоджується із алгоритмом нарахування штрафу, оскільки штраф повинен розраховуватись від розміру провізної плати за фактичну відстань перевезення лише надлишкового вантажу, що за розрахунком відповідача становить 2796,25 грн. Також відповідачем було подано клопотання про зменшення штрафу до 28027,50 грн. (розмір однієї провізної плати).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2019 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Щебінь ЖД" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 85185 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 277 грн. 77 коп.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Щебінь ЖД" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставини справи, оскільки комерційні акти було складено позивачем з порушенням чинного законодавства (відсутні відомості щодо повірки вагонних ваг, акт штемпелем станції Котовськ, якої не існувало, а не станції Подольськ; у актах є незаповнені розділи), також судом застосовано невірний алгоритм нарахування штрафних санкцій, оскільки він повинен визначатись, виходячи з вартості провізної плати надлишку маси вантажу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 05 липня 2019 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

05 липня 2019 року позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що у матеріалах справи наявний технічний паспорт вагонних ваг, у якому наявна відмітка про повірку; станція Котовськ була перейменована на станцію Подільськ і до виготовлення штемпелю з назвою "Подільськ" станція користувалась старим штемпелем; штраф стягується у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, незалежно від надлишку маси вантажу та фактичної відстані перевезення надлишкової маси.

Частиною 2 ст. 270 ГПК України встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи, що апеляційне провадження у даній справі було відкрито 18 червня 2019 року, апеляційна скарга має бути розглянута у строк по 19 серпня 2019 року (понеділок).

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2019, у зв`язку із перебуванням суддів Чорної Л. В. та Тищенко А .І. у відпустках, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі колегію суддів у складі головуючого судді: Козир Т. П., суддів: Коробенка Г. П., Яковлєва М. Л.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 30.03.2018 на залізничній станції Топорище Південно-Західної залізниці Товариство з обмеженою відповідальністю "Щебінь ЖД" (вантажоввідправник) через ТОВ "Червоногранітний кар`єр" за накладною №34307538 здало ПАТ "Українська залізниця", а останнє прийняло для перевезення товариству з обмеженою відповідальністю "Гранресурси" (вантажоодержувач) на залізничну станцію призначення - Одеса-Лиски Одеської залізниці двадцять вагонів з вантажем "відсів гранітний або кам`яний" і вказало масу вантажу - 1 394 000 кг, зокрема у вагонах: №68312388 - 69000 кг, №68488089 - 69000 кг та №67667626 - 69000 кг. При цьому у накладній від зазначено, що маса вантажу визначалася відправником на вагонних статичних вагах (графи 26, 28 накладної).

Провізна плата за кожен з вказаних вагонів від станції Топорище Південно-Західної залізниці до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці становить 5679,00 грн.

При проходженні вагонів №68312388, №68488089, №67667626 через станцію Подільськ Одеської залізниці залізницею працівниками станції були складені акти загальної форми ГУ-23 від 02.04.2018, проведено перевірку маси вантажу у вказаних вагонах та встановлено, що фактична маса вантажу у вагонах №68312388, №68488089, №67667626 не відповідає масі вантажу, вказаній відповідачем (вантажовідправником) у накладній №34307538 від 30.03.2018, що підтверджується складеними залізницею на станції Подільськ Одеської залізниці комерційними актами від 02.04.2018 №406802/21, №406802/22 та 406802/23

У комерційному акті №406802/21 від 02.04.2018 зазначено, що за документами значиться: відсів гранітний або кам`яний, насипом, нетто - 69000 кг. Фактично виявилось нетто - 70900 кг., що більше на 1900 кг. Вагон у технічному відношенні справний. Перевірка вагону здійснювалась комерційним агентом та представниками залізниці.

У комерційному акті №406802/22 від 02.04.2018 зазначено, що за документами значиться: відсів гранітний або кам`яний, насипом, нетто - 69000 кг. Фактично виявилось нетто - 69650 кг., що більше на 650 кг. Вагон у технічному відношення справний. Перевірка вагону здійснювалась комерційним агентом та представниками залізниці.

У комерційному акті №406802/23 від 02.04.2018 зазначено, що за документами значиться: відсів гранітний або кам`яний, насипом, нетто - 69000 кг. Фактично виявилось нетто - 71400 кг., що більше на 2400 кг. Вагон у технічному відношення справний. Перевірка вагону здійснювалась комерційним агентом та представниками залізниці.

Зважування на станції Подільськ Одеської залізниці виконувалось на вагонних вагах типу ВВ-150 №143, повірених 03.02.2018, що підтверджується копією технічного паспорту засобу вагоновимірювальної техніки.

Вказані вагони №68312388, №68488089, №67667626 були відчеплені на станції Подільськ Одеської залізниці та на підставі залізничної накладної №40347973 від 04.04.2018 були доправлені до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці.

Встановлена Одеською залізницею невідповідність вказаної вантажовідправником маси вантажу у вагонах №68312388, №68488089, №67667626 її фактичній масі стала підставою для нарахування позивачем відповідачу відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України штрафу у сумі 140137,50 грн., що становить п`ятикратний розмір провізної плати за всю відстань перевезення вантажу у вагонах. Відповідач у позасудовому порядку вказаний штраф не сплатив, що й спричинило даний спір.

Задовольняючи позовні вимоги частково в сумі 85185 грн., суд першої інстанції прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення, однак позивачем штраф розраховувався не від розміру провізної плати, а від загального розміру платежу, який включав додаткові збори.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Предметом спору у даній справі, є заявлена позивачем, як перевізником, вимога до відповідача, як замовника перевезення і вантажовідправника, про стягнення штрафу у сумі 140137,50 грн. за невірне зазначення маси вантажу у накладній №34307538 від 30.03.2018.

Відповідно до ч.ч 5, 6 ст. 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі ст. 908 ЦК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що Законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

В статті 2 Статуту залізниць України, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, вказано, що цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідно до п. 1.2 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000 накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі відповідачем позивачу на станції Топорище Південно-Західної залізниці для перевезення до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці вантажу у двадцяти вагонах (групова/маршрутна відправка) згідно накладної №34307538 від 30.03.2018.

Частина 1 ст. 24 Статуту залізниць України встановлює, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Згідно зі ст. 30 Статуту залізниць України завантаження вантажів у вагони (контейнери), а також вивантаження з них здійснюється відправниками та одержувачами. Залізниці можуть брати на себе виконання вантажних робіт за договорами з відправниками або одержувачами.

Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до ст. 38 Статуту залізниць України завантажені контейнери, а також криті вагони (у тому числі ізотермічні) і цистерни пломбуються тим підприємством, організацією, засобами яких провадиться навантаження. Домашні речі можуть перевозитися за пломбами залізниці або експедитора.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Як встановлено судом першої інстанції, на станції Подільськ Одеської залізниці здійснено комісійне зважування вагонів №68312388, №68488089, №67667626 на справних повірених вагонних вагах та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 02.04.2018 складено комерційні акти.

Відповідно до ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Статтею 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення обставин, зокрема, щодо невідповідності найменування маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

Згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.

Так, порядок складання комерційних актів визначено Правилами складання актів, які затверджено наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

Пунктом 10 Правил передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, в пункті 10 Правил складання актів передбачено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) та начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи)), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За сукупності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт буде вважатися таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

Верховний Суд вказав на імперативність визначеного пунктом 10 цих Правил суб`єктного складу працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 23.11.2018 у справі №916/2450/17 зауважив, що зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акта й інших працівників залізниці, поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

Якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що комерційні акти №406802/21 від 02.04.2018, №406802/22 від 02.04.2018 та №406802/23 від 02.04.2018 складені (підписані) директором станції, інженером з розшуку вантажів та комерційним агентом.

Відповідно до Довідки №ДН-1-18/155 від 28.01.2019 Акціонерного товариства "Українська залізниця", штатна одиниця начальника району (вантажного) була введена в штатний розпис станції Подільськ (Котовськ) виробничого підрозділу "Одеська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 01.04.2018, та укомплектована 04.06.2018. Відповідно до посадової інструкції інженера (з розшуку вантажів) ОСОБА_1 на період неукомплектованості посади начальника району (вантажного) виконувала завдання та обов`язки щодо складання, реєстрації та підписання комерційних актів по станції Подільськ (Котовськ).

У посадовій інструкції інженера (з розшуку вантажів) ОСОБА_1 зазначено, що інженер (з розшуку вантажів) складає, реєструє та підписує комерційні акти; оформлює комерційні акти при роз`єднанні вантажу і багажу від документів та при несхоронності вантажу і багажу.

Отже, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правилам складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, а тому є належними та допустимими доказами на підтвердження факту невідповідності маси вантажу у вагонах №68312388, №68488089 та №67667626, фактичній масі вантажу у вказаних вагонах.

Посилання відповідача на наявність на комерційних актах відтиску "неіснуючої станції Котовськ" відхиляється апеляційним господарським судом, оскільки, як вбачається з пояснень позивача, наказом регіональної філії "Одеська залізниця" від 21.06.2017 №182-Н/Од внесено зміни до Положення про виробничий підрозділ "Одеська дирекція залізничних перевезень", назву станції "Котовськ" замінено на "Подільськ", до виготовлення штемпеля з новою назвою станція користувалась старим штемпелем з назвою станції "Котовськ", при цьому код станції 406802 відповідає коду станції Подільськ.

Крім цього, факт невідповідності маси вантажу також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів загальної форми ГУ-23 від 02.04.2018.

Відповідно до п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих Міністерством юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, враховуючи неправильне зазначення відповідачем маси вантажу (нетто) у вагонах №68312388, №68488089 та №67667626, суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав, передбачених чинним законодавством, для покладення на відповідача, як вантажовідправника, відповідальності у вигляді штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у залізничній накладній.

Згідно із положеннями ст. 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, розмір провізної плати від станції Топорище Південно-Західної залізниці до станції Одеса-Ліски Одеської залізниці, становить 5 679, 00 грн. для кожного з вагонів, а тому штраф, нарахований на підставі ст. 118 Статуту залізниць України, складає 85 185, 00 грн. (5 679, 00 грн. х 5 х 3 вагони).

Проте, з розрахунку, наведеного у позовній заяві, вбачається, що позивач здійснив нарахування штрафу у сумі 140 137,50 грн. виходячи з розміру загальної суми послуг - 9 342, 50 грн. (5679 грн. провізної плати + 3 663,50 грн. додаткових зборів, ставки яких вказані у залізничній накладній №34307538 від 30.03.2018).

Отже, є юридично правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем невірно визначено спосіб нарахування штрафу, оскільки згідно ст. 118 Статуту залізниць України штраф нараховується від провізної плати вказаної у накладній, без врахування додаткових зборів, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 85 185, 00 грн.

Аргументи апелянта про те, що правильний розмір штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу має визначатися, виходячи з вартості провізної плати надлишку маси вантажу за фактичну відстань перевезення цього надлишку, ґрунтуються на хибному тлумаченні положень ст. 118 Статуту залізниць, оскільки відправник був зобов`язаний зазначити у накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у даному вагоні, і провізна плата визначалася виходячи з маси всього вантажу, який знаходився у вагоні.

Застосування відповідача штрафних санкцій у розмірі п`ятикратної всієї суми провізної плати, визначеної вищевказаною накладною, в зв`язку з невиконанням відправником зобов`язання зазначити в накладній вірну масу всього вантажу, який знаходився у вказаному вагону, відповідає як ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України, так і ч. 2 ст. 549 ЦК України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, наведеній у постановах від 12.04.2018 у справі №904/10497/16, від 25.05.2018 у справі №926/3327/16, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу до 28027,50 грн., то місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив у його задоволенні, оскільки зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено (аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/2339/17).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Щебінь ЖД" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 23 квітня 2019 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 19.08.2019.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Л. Яковлєв

Г.П. Коробенко