Ухвала

від 22.04.2019 по справі 911/163/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" квітня 2019 р., м. Київ Справа № 911/163/19

Суддя Черногуз А.Ф., у підготовчому судовому засіданні у справі за позовом Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137) до 1. Іванківської районної державної адміністрації (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 7, код ЄДРПОУ 24213338); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтес" (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліське Шосе , буд. 3, код ЄДРПОУ 37734640) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліська, буд. 22, код ЄДРПОУ 00992088); Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15, код ЄДРПОУ 35278561) Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2); Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550). про визнання недійсним розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі,

за участю представників:

прокуратури: ОСОБА_1 (посв. №0289/11)

відповідача-1: не з'явились;

відповідача-2: ОСОБА_2 (ордер, серія: КС №506051 від 15.01.2019);

третьої особи-1: не з'явились;

третьої особи-2: не з'явились;

третьої особи-3: не з'явились;

третьої особи-4: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява №9640вих18 від 29.12.2018 Керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави до 1. Іванківської районної державної адміністрації; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтес" про визнання недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області №813 від 20.11.2012 та визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012 за №1/29-12-12, який укладений між Іванківської районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Альтес про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за №322200004000321.

В обґрунтування заявлених вимог, прокуратура посилається на те, що спірне розпорядження прийнято з перевищенням повноважень та з порушенням норм законодавства. Так, прокурор вказує на те, що відповідна земельна ділянка не вилучена у передбачений законом спосіб з постійного землекористування Іванківської районної державної адміністрації та надана Товариству з обмеженою відповідальністю "Альтес" з перевищенням повноважень Іванківської РДА, яка розпорядилась землями лісогосподарського призначення, що є компетенцією обласної державної адміністрації. Окрім того, прокурор стверджує, що земельна ділянка надана не для потреб лісового господарства, особі, яка не є спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємством, без погодження з територіальним органом центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та площею, що значно перевищує визначену законом. З посиланням на недійсність розпорядження, прокурор просить визнати недійсним і договір, укладений на підставі такого розпорядження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.02.2019 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, розгляд справи у судовому засіданні призначено на 04.03.2019 на 15:20 та також, встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

25.02.2019 на адресу суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому, відповідач-2, зокрема, зазначає, що земельна ділянка, яка надається останньому в оренду за державним класифікатором земель належить до земель сільськогосподарського призначення та не є земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Відповідач-2 також зазначає, що прокуратура не має достатніх підстав для звернення з даною позовною заявою.

04.03.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-1

У підготовчому судовому засіданні 04.03.2019 судом відкладено питання щодо залучення відзиву відповідача-1 до матеріалів справи, до моменту надання суду доказів надсилання даного відзиву іншим учасникам справи. Поряд з тим, судом встановлено прокурору строк для надання відповіді на відзив відповідача-2 до наступного судового засідання (ухвала занесена до протоколу судового засідання) та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 18.03.2019 до 15:00.

У підготовчому судовому засіданні 18.03.2019 судом залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство «Іванківське лісове господарство» та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.

У зв'язку з залученням Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» , судом, також, залучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву №136 від 04.03.2019, який був поданий останнім до Господарського суду Київської області 05.03.2019.

Також у судовому засіданні 18.03.2019 судом оголошено перерву до 01.04.2019 до 14:45 та продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

У підготовчому судовому засіданні 01.04.2019 судом залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Кабінет Міністрів України та Головне управління Держгеокадастру у Київській області та з цих підстав оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 22.04.2019 до 14:30.

03.04.2019 через канцелярію Господарського суду Київської області від Броварської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив №3108вих від 29.03.2019 в якому, прокуратура, зокрема, зазначає, що оспорюване розпорядження прийняте Іванківської РДА прийняте з порушенням вимог Конституції України та Земельного кодексу України, оскільки ліси не можуть бути передані й користування інакше як спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам.

У підготовчому судовому засіданні 22.04.2019 суд заслухавши пояснення сторін та дослідивши наявні у справі матеріали дійшов висновку, що позов у даній справі підлягає залишенню без розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначені випадки участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

При цьому, передумовою участі органів та осіб, коло яких визначено ст. 53 ГПК України, в господарському процесі є набуття ними господарського процесуального статусу органів та осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, та наявність процесуальної правосуб'єктності, яка передбачає процесуальну правоздатність і процесуальну дієздатність.

На відміну від осіб, які беруть участь у справі (позивач, відповідач, третя особа, представник), відповідні органи та особи повинні бути наділені спеціальною процесуальною правоздатністю, тобто здатністю мати процесуальні права та обов'язки органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Така процесуальна правоздатність настає з моменту виникнення у цих осіб відповідної компетенції або передбачених законом повноважень; необхідною умовою такої участі є норми права, які визначають випадки такої участі. Отже, особи, визначені ст. 53 ГПК України, можуть звернутися до суду із позовною заявою або беруть участь в процесі лише у випадках, прямо встановлених законом.

Отже, відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України визначено , що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст.174 ГПК України.

Також ч. 5 цієї ж статті встановлено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача; у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача, а у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідні положення є втіленням вимог ч.1 ст.131 1 Конституції України, в силу якої в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Нормами Закону України «Про прокуратуру» , які є спеціальними, визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді.

Як передбачено ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 відповідного закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч.4 зазначеної норми; наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до господарського суду.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17).

Відтак, суд здійснивши аналіз положень ч. ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України разом та положень ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" суд наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

При цьому, "нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Проте, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор, при цьому, не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Так, звертаючись з даним позовом до суду в інтересах держави, прокурор зазначив, що оскаржуване розпорядження та укладений на його підставі договір оренди земель, які мають лісогосподарське призначення, суперечать нормам чинного законодавства, порушують інтереси держави у сфері земельних відносин.

Прокурором зазначено, що суспільним, публічним інтересом, що покладений в основу позову є бажання задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконної передачі земель лісогосподарського призначення в оренду для цілей несумісних з правовим режимом використання земель вказаної категорії, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, лісів - національного багатства України та лісів як джерела задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

В позовній заяві, прокурор зазначає, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі - Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальні органи, які, однак, не наділені повноваженнями звертатись до суду з позовами про визнання недійсними організаційно-розпорядчих актів органів державної влади та місцевого самоврядування при здійсненні державного контролю за використанням та охороною земель.

Так, у відповідності до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства , використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно п. 4 вказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за: дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності; дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; дотриманням органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства з питань передачі земель у власність та надання у користування, зокрема в оренду, зміни цільового призначення, вилучення, викупу, продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах (підпункт 25 1 ).

Як визначено підпунктом 25 5 , 55 1 п.4 Положення, відповідний орган вносить у встановленому порядку до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотання щодо, зокрема, припинення права користування земельною ділянкою відповідно до закону; проводить моніторинг земельних відносин, а також виконує інші функції, визначені Положенням.

У відповідності до п. 5 1 Положення, посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для отримання від них усних або письмових пояснень з питань, пов'язаних з порушенням земельного законодавства; передавати до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки злочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Держгеокадастр є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.

Отже, посилання прокурора на те, що відповідний орган не наділений повноваженнями звертатись до суду з відповідним позовом є безпідставними.

Суд констатує, що прокурором не враховано того, що положення нормативних - правових актів не можуть визначати конкретні предмети і підстави позовів, з якими уповноважений орган має право звернутися до суду, оскільки зазначене було б неправомірним обмеженням повноважень такого органу у визначенні способу захисту та забезпеченні здійснення судового захисту інтересів держави (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №906/240/18).

З огляду на вищевикладене, суд зазначає, що у даній справі не має передбачених законами виключних підстав, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, не зазначаючи орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, який має бути позивачем у справі.

За таких обставин, поданий позов, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України, підлягає залишенню без розгляду, оскільки подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

Крім того, принагідно, суд звертає увагу прокурора на ту обставину, що з матеріалів, доданих останнім до позовної заяви, а саме - постанови Верховного Суду від 14.06.2018 у справі №911/2168/17, вбачається, що прокуратура вже зверталась з аналогічним позовом до тих самих відповідачів, проте зазначаючи Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державне підприємство «Іванківське лісове господарство» як орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах .

З цих підстав суд доводить до відома прокурора, що реалізація права на захист інтересів держави в кожному конкретно визначеному випадку жодним чином не прив'язана до кількості органів уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, натомість реалізація цього права прокурора безпосередньо пов'язана лише з фактом звернення з відповідним позовом в інтересах держави визначивши одного або всіх суб'єктів як осіб уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, від чого обсяг інтересів держави за захистом яких звернувся прокурор залишається незмінним.

З цих підстав, суд звертає увагу прокурора на те, що повторне звернення з позовом з тих самих підстав може мати ознаки зловживання процесуальним правом на звернення з позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. 129, п.1 ч.1 ст. 226, ст.ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити без розгляду позов Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави (07401, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 137) до 1. Іванківської районної державної адміністрації (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Івана Проскури, буд. 7, код ЄДРПОУ 24213338); 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтес" (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліське Шосе , буд. 3, код ЄДРПОУ 37734640) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» (07200, Київська обл., Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліська, буд. 22, код ЄДРПОУ 00992088); Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства (08114, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Стоянка, вул. Лісна, буд. 15, код ЄДРПОУ 35278561); Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2); Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код ЄДРПОУ 39817550) про визнання недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області №813 від 20.11.2012 та визнання недійсним договору оренди землі від 29.12.2012 за №1/29-12-12, який укладений між Іванківської районною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю Альтес про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.12.2012 за №322200004000321.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі сторони можуть отримати на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет ( http://court.gov.ua/fair/ ).

Ухвалу підписано 26.04.2019.

Суддя А.Ф. Черногуз