Рішення

від 16.04.2019 по справі 916/2596/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2596/18

Господарський суд Одеської області у складі: судді Оборотової О.Ю.,

при секретарі судового засідання Воровіній Т.О.

За позовом: Одеської міської ради;

до відповідачів: Державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Хоміної Марії Ігорівни; Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації"; Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Плюс ЛТД";

про скасування реєстрації право власності та звільнення земельної ділянки;

За участю представників сторін:

від позивача - Асташенкова О.І. на підставі довіреності;

від відповідачів - Апальков В.В. директор, на підставі статуту.

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Хоміної Марії Ігорівни; Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації"; Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Плюс ЛТД" про скасування реєстрації права власності та звільнення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю здійснення державної реєстрації права власності та необхідністю звільнення земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.11.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2596/18; справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.02.2019р. позовну заяву Одеської міської ради залишено без руху; запропоновано Одеській міській раді надати суду докази направлення на адресу учасників справи позовну заяву за описом вкладення до цінного листа на протязі п'яти днів.

11.02.2019р. від Одеської міської ради до господарського суду Одеської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.02.2019р. продовжено розгляд справи №916/2596/18.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2019р. закрито підготовче провадження у справі № 916/2596/18. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 04.03.2019р.

04.03.2019р. від Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Плюс ЛТД" надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого відповідач заперечував з приводу задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів викладених у відзиві відповідач послався на те, що позивачем, не обґрунтовано підстав для задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 25.03.2019р оголошено перерву до 15.04.2019р. о 15:00хв.

У судових засіданнях з розгляду справи №916/2596/18 позивач наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судових засіданнях з розгляду справи №916/2596/18 відповідач заперечував з приводу позовних вимог, крім цього відповідач просив суд закрити провадження щодо Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації".

Суд погоджується з правовою позицією Одеської міської ради, яка ґрунтується на тому, що позивачем не заявлено позовних вимог до філії, а тому в даному випадку має місце технічна помилка, яка не впливає на суть спірних правовідносин по справі №916/2596/18.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини:

Виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Старт-Плюс ЛТД" являлось власником нежилої будівлі площею 80,8 кв.м., розташованої за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55, на підставі свідоцтва про право власності від 09.06.2003р. № 024747, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 08.11.2018р. Одеські міській раді стало відомо, що за виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Плюс ЛТД" на праві власності зареєстрована нежила будівля 1-го поверху, загальною площею 159,7 кв. м, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55.

Підставою виникнення права власності на дане приміщення (зі збільшеною площею) є свідоцтво про право власності (дублікат від 23.09.2010р.), серія та номер САЕ № 068648, видане 09.06.2003р. виконавчим комітетом Одеської міської ради; висновок, серія та номер 52/28/12, виданий 29.03.2018р. фізичною особою-підприємцем Андрущенко Н.А.; технічний паспорт, серія та номер б/н, виданий 29.03.2018 р., виданий фізичною особою-підприємцем Андрущенко Н.А.

Згідно з висновком ФОП Андрущенко Н.А. від 29.03.2018р. № 52/28/12 під час проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55, встановлено, що загальна площа нежилої будівлі складає 159,7 кв.м, основна 124,6 кв. м. Збільшення загальної та основної площі відбулося за рахунок виконання робіт, які згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127, не належать до самочинного будівництва.

Одеська міська рада звертає увагу суду на те, що зазначені у висновку відомості не відповідають вимогам чинного законодавства України.

Підставою внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 40351152 від 28.03.2018р., прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Хоміною М.І.

Однак, як зазначає позивач, земельна ділянка за вказаною адресою на якій було проведено збільшення площі приміщення рішенням Одеської міської ради у власність або оренду BK ТОВ "Старт-Плюс ЛТД" не надавалась.

Таким чином, на думку позивача, має місце порушення вимог земельного законодавства, передбачених ст.ст. 125, 126, п. б ч. 1ст. 211 Земельного кодексу України, та вимог цивільного законодавства, передбачених ст.ст. 331, 376 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування доводів викладених у позовній заяві Одеська міська рада зазначає, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55, кадастровий номер 5110137500:45:001:0015, загальною площею 0,0179 га, була надана BK ТОВ "Старт-Плюс ЛТД" в довгострокову оренду терміном на 10 років, на підставі рішення Одеської міської ради від 11.10.2004 р. № 3204-ІУ"Про затвердження проекту відведення та надання ВК ТОВ "Старт-Плюс ЛТД" в оренду земельної ділянки, загальною площею 0,0179 га, за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55, для експлуатації та обслуговування павільйону - бару з літнім майданчиком".

У зв'язку з тим, що договір оренди землі від 01.04.2005 р., укладений між Одеською міською радою та ВК ТОВ "Старт-Плюс ЛТД" строком на 10 років, посвідчений приватним нотаріусом Чужовською Н.Ю, під № 1269. не був зареєстрований у Державному реєстрі земель, тому у даного Товариства взагалі не виникло права оренди вищевказаної земельної ділянки.

Крім того, на даний час Одеською міською радою ніяких інших рішень у відповідності до ст. 12 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно надання ВК ТОВ "Старт-Плюс ЛТД" у власність чи у користування земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55, не приймалось.

Таким чином, на думку позивача ВК ТОВ "Старт-Плюс ЛТД" порушує права територіальної громади міста Одеси як власника земельної ділянки.

Приймаючи до уваги дані обставини, позивач вважає, що був вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).

Що стосується позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Хоміної М.І. (з відкриттям розділу) від 28.03.2018р. індексний номер 40351152 та скасування державної реєстрації права власності за Виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Плюс ЛТД" (65026, м. Одеса, пров. Красний, 9, Ідентифікаційний код 20963025) на нежилу будівлю площею 159, 7 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55 суд зазначає наступне.

Підставою звернення позивача з відповідними вимогами, стало (на думку Одеської міської ради) самовільне зайняття відповідачем земельної ділянки, шляхом побудови приміщення габаритними розмірами 2.09х8.38м до нежилої будівля площею 80,8 кв.м. що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55, орієнтовною площею 0,0179га.

Однак, суд не погоджується з правовою позицією Одеської міської ради, оскільки позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів здійснення відповідачем самочинного будівництва.

Згідно з висновком ФОП Андрущенко Н.А. від 29.03.2018р. № 52/28/12 під час проведення технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55, встановлено, що загальна площа нежилої будівлі складає 159,7 кв.м, основна 124,6 кв.м. Збільшення загальної та основної площі відбулося за рахунок виконання робіт, які згідно з Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001р. № 127, не належать до самочинного будівництва.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд звертає увагу, що жодних клопотань щодо призначення судової експертизи з цього приводу до суду від позивача не надходило.

Отже, приймаючи до уваги, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях доведеності тих чи інших обставин справи, суд погоджується з правовою позицією відповідача, як ґрунтується на тому, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено здійснення самочинного будівництва.

Крім цього, суд звертає увагу, що право власності Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Плюс ЛТД" на будівлю площею 80,8 кв.м. що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55 позивачем не оспорюється, оскільки позивач вважає самовільно прибудованою решту площі (159,7-80,8), однак при скасуванні права власності на всю будівлю площею 159, 7 кв. м., що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55 відповідач буде позбавлений права власності на весь об'єкт, площа якого виходить за межі предмету спору та не оскаржується.

Також, суд зазначає, що спір який пов'язаний зі збільшенням площі спірного майна з 80,8кв. м. до 159, 7 кв. м. за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55 вже був предметом розгляду судової справи в Одеському окружному адміністративному суді, та відповідно до рішення від 02 жовтня 2018 року по справі № 815/1753/18, яке залишено без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 р. встановлено, що обставина здійснення самочинного будівництва по Французькому бульвару, 55 у м. Одеса та вчинення позивачем порушення п.1 ч.1 ст.34 ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" не підтверджується належними та допустимими доказами та не може бути визнана судом такою, що встановлена в ході здійснення позапланового заходу.

Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, суд констатує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів не доведено, а відповідачем, в свою чергу спростовано доводи Одеської міської ради, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора Одеської обласної філії комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Хоміної М.І. (з відкриттям розділу) від 28.03.2018 р. індексний номер 40351152 та скасування державної реєстрації права власності за виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "Старт-Плюс ЛТД" (65026, м. Одеса, пров. Красний, 9, Ідентифікаційний код 20963025) на нежилу будівлю площею 159, 7 кв м, що розташована за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 55 не підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог, щодо звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до вимог статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтями 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Таким чином, відповідач набув право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, отже, останній має законодавчо визначене право на земельну ділянку, на якій розташована його будівля.

При цьому ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Тобто нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою на якій воно знаходиться і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. При цьому право користування земельною ділянкою виникає одночасно з виникненням права власності на нерухоме майно, яке на ній знаходиться в силу положень ч. 1 ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України.

Таким чином, хоча право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під нерухомістю, що належить відповідачу на праві власності, належним чином не оформлене, однак неоформлення права на вказану земельну ділянку не може бути підставою для обмеження права відповідача як власника нерухомого майна на користування зазначеним майном та, відповідно, земельною ділянкою на якій воно розташована, оскільки, як зазначалося вище, користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою. Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів здійснення реконструкції з додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, зазначені обставини виключають можливість звільнення спірної земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття.

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, та враховуючи що дані вимоги є похідними від скасування державної реєстрації, позовні вимоги які стосуються звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно прибудованої споруди не підлягають задоволенню.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у справі є необґрунтованими, такими що суперечать обставинам справи та положенням діючого законодавства, якими закріплено гарантії прав власника, у зв'язку з чим такі вимоги є неправомірними, такими, що не підлягають задоволенню судом.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до відповідачів Державного реєстратора Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації" Хоміної Марії Ігорівни; Одеської обласної філії Комунального підприємства "Центр державної реєстрації"; Виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Старт-Плюс ЛТД" про скасування реєстрації право власності та звільнення земельної ділянки - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 26.04.2019р.

Суддя О.Ю. Оборотова