Рішення

від 26.04.2019 по справі 911/365/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/365/19

Суддя: Грабець С.Ю.

Секретар судового засідання: Абрамова В.Д.

Суд, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КОМПАНІЙ ВІРАМАКС"

до товариства з обмеженою відповідальністю "АРГУС ДЕВЕЛОПМЕНТ"

про стягнення вартості неповернутого майна в сумі 22 729,25 грн.,

за участю представника:

позивача: ОСОБА_2 (довіреність №66/06 від 01.06.2018 року);

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2019 року до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КОМПАНІЙ ВІРАМАКС" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "АРГУС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору оренди обладнання №ВК/А/235/380 від 02 жовтня 2018 року, згідно з якими позивач зобов'язувався передати відповідачу в користування обладнання, а відповідач зобов'язувався його прийняти і сплачувати орендну плату.

Після закінчення строку дії договору відповідач обладнання, передане позивачем, повернув частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 26 312,82 грн. вартості неповернутого майна.

Ухвалою суду від 06.02.2019 року позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КОМПАНІЙ ВІРАМАКС" залишено без руху, на підставі п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України.

20 лютого 2019 року на адресу Господарського суду Київської області позивач направив заяву про усунення недоліків позовної заяви та долучення витребуваних ухвалою суду документів.

Ухвалою суду від 20.02.2019 року відкрито провадження в справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін, яке було призначено на 20 березня 2019 року.

14 березня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав заяву із запереченнями проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, яка задоволенню не підлягала.

18 березня 2019 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи для мирного врегулювання спору.

20 березня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву.

20 березня 2019 року представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення заяви представника позивача не заперечував, тому заява підлягала задоволенню судом.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 20.03.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 17 квітня 2019 року.

15 квітня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №163/04 від 12.04.2019 року, в якій представник позивача просила суд стягнути з відповідача 22 729,25 грн. вартості неповернутого майна, а також судовий збір у сумі 1 921,00 грн.

16 квітня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав доповнення до відзиву №63/32 від 05.04.2019 року та друге доповнення до відзиву №63/36 від 15.04.2019 року.

17 квітня 2019 року представник позивача у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою суду від 17.04.2019 року оголошено перерву в судовому засіданні до 26 квітня 2019 року.

23 квітня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшли пояснення №175/04 від 18.04.2019 року щодо обставин справи.

26 квітня 2019 року в судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків:

02 жовтня 2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КОМПАНІЙ ВІРАМАКС" (далі - позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "АРГУС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - відповідач) був укладений договір оренди обладнання №ВК/А/235/380 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу в тимчасове користування обладнання, а відповідач зобов'язувався його прийняти і сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 2.1 договору, передача обладнання в оренду здійснюється на підставі акта прийому - передачі обладнання в оренду, що підписується уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що акт прийому - передачі обладнання в оренду підписується між сторонами цього договору (або уповноваженими представниками сторін) в місці передачі обладнання - на складі позивача за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 36, корп. Б, оф. 203. Дата акту прийому передачі обладнання відповідає даті відвантаження обладнання зі складу позивача. Відповідач (його представник) при прийманні - передачі обладнання перевіряє його комплектність. Якщо відповідач (його представник) у момент передачі обладнання не переконається в його комплектності, обладнання вважається таким, що передане відповідачу в комплектному стані. Справність обладнання перевіряється відповідачем протягом 3 - х календарних днів з моменту підписання акту прийому - передачі обладнання. Якщо після закінчення вищевказаного терміну відповідач не звернувся до позивача, із письмовим повідомленням про несправність отриманого в оренду обладнання, вважається, що таке обладнання передано в справному стані. Відповідач підписанням акту прийому - передачі обладнання в оренду підтверджує, що обладнання знаходиться в належній комплектності, претензії до обладнання та документації відсутні, або приймає обладнання в оренду з відповідними зауваженнями.

Згідно з п. 2.8 договору, відповідач протягом усього терміну оренди обладнання забезпечує належне збереження і комплектність обладнання, отриманого в оренду, повернення його у тому ж технічному стані, що і при отриманні в оренду.

Відповідно до п. 4.1 договору, повернення обладнання з оренди, у т.ч. у разі розірвання договору, оформлюється актом прийому - передачі (повернення) обладнання, який підписується уповноваженими представниками сторін. Вказаний акт підписується при умові відсутності зауважень по кількості та якості поверненого обладнання, в інших випадках сторони керуються п. 4.7.2 договору.

Пунктом 4.7.2 договору встановлено, що при виявленні дефектного (поламаного) обладнання, стан якого не дозволяє використовувати його за прямим призначенням, або відсутнього обладнання, позивачем в день повернення обладнання, або упродовж 10 - х робочих днів, виготовляється акт прийому дефектного товару. В акті прийому дефектного товару описуються недоліки устаткування і міститься фотографія таких недоліків. Акт прийому дефектного товару призначений для виявлення і підсумовування вартості пошкодженого і відсутнього обладнання та його елементів, що підлягають оплаті відповідачем, виходячи з вартостей цього обладнання, зазначеним а актах прийому - передачі обладнання при отриманні обладнання в оренду. Акт прийому дефектного товару підлягає підписанню обома сторонами цього договору. Не допускається безпідставне ухилення від підписання акту прийому дефектного товару. На решту ж обладнання, яке повернуто відповідачем в нормальному стані, без видимих механічних пошкоджень складається акт прийому - передачі, який підлягає підписанню уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п. 4.7.3 договору, якщо представник відповідача ухиляється від підписання акту прийому дефектного товару, відмовляється від внесення коментарів по суті виявлених недоліків і відсутніх елементів, позивач протягом 2 - х робочих днів з моменту оформлення направляє такий акт прийому дефектного товару з супровідним листом і рахунком на оплату за місцем знаходженням (юридичною адресою) відповідача. У випадку відмови від отримання кореспонденції від позивача (повернення кореспонденції), не підписання акту прийому дефектного товару протягом 3 - х робочих днів з моменту отримання такого акту аргументованих заперечень по суті виявлених дефектів / недостач так і з сумою, що підлягає сплаті позивачу за пошкоджене або відсутнє обладнання (його частини). Така згода відповідача дозволяє позивачу стягнути належні суми в судовому порядку.

Відповідно до п. 6.2.10 договору, відповідач зобов'язаний відшкодовувати позивачу повну вартість пошкодженого, некомплектного або знищеного обладнання, а також вартість ремонту, протягом трьох робочих днів з моменту виставлення позивачем рахунку на оплату.

Пунктом 7.1 договору встановлено, що у разі пошкодження (псування) обладнання (при неможливості відновлення), порушення комплектності, при якому подальша експлуатація обладнання неможлива або з причини загибелі (втрати) обладнання, відповідач сплачує позивачу вартість обладнання (його складових частин) згідно оціночної вартості, зазначеної в додатках (специфікаціях) до цього договору та актах прийому - передачі обладнання протягом трьох днів з дня виставлення йому рахунку позивачем. Підписаний акт прийому дефектного товару або відображення дефектів в акті прийому - передачі, є підставою для відшкодування позивачем відповідачу вартості дефектного обладнання (його частин) або вартості ремонту такого обладнання протягом 3 - х робочих днів з моменту виявлення таких дефектів або визначення вартості ремонту.

Так, на виконання умов договору, позивач передав відповідачу в оренду обладнання на загальну суму 169 096,92 грн., що підтверджується копією акта прийому - передачі від 29 жовтня 2018 року, проте відповідач повернув обладнання частково, а саме на суму 141 448,38 грн.

У зв'язку з цим, позивачем був складений акт прийому дефектного товару №ВМ-00795 від 16 січня 2019 року та направлений на адресу відповідача разом із рахунком на оплату.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Господарського процесуального кодексу України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.

Крім цього, з метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію про сплату обладнання за договором оренди обладнання №ВК/А/235/380 від 02 жовтня 2018 року, проте відповідач відповіді на претензію не надав, вартість обладнання не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 26 312,82 грн. вартості неповернутого майна.

15 квітня 2019 року на адресу Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог №163/04 від 12.04.2019 року, в якій представник позивача просила суд стягнути з відповідача 22 729,25 грн. вартості неповернутого майна, а також судовий збір у сумі 1 921,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Частиною 4 ст. 285 Господарського кодексу України встановлено, що орендар відшкодовує орендодавцю вартість орендованого майна у разі відчуження цього майна або його знищення чи псування з вини орендаря.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 3 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ч. 5 ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем передано, а відповідачем прийнято обладнання, а саме: стійка Н - 2100 мм В - 750 мм 3.0, у кількості 33 шт., на загальну суму 42 570,66 грн.; стійка Н - 1115 мм В - 750 мм 3.0, у кількості 11 шт., на загальну суму 6 202,35 грн.; домкрат Н - 430 мм, у кількості 22 шт., на загальну суму 14 978,70 грн.; стяжка діагональна д 33 L - 3722 мм, у кількості 15 шт., на загальну суму 4 941,90 грн.; рама для настилу (без люка), у кількості 27 шт., на загальну суму 30 251,61 грн.; рама для настилу (з люком), у кількості 3 шт., на загальну суму 6 562,53 грн.; щит дерев'яний настилу (без люка), у кількості 27 пар, на загальну суму 32 508,00 грн.; стяжка горизонтальна д 33 L - 3075 мм, у кількості 60 шт., на загальну суму 16 360,80 грн.; поперечка В - 750 мм, у кількості 11 шт., на загальну суму 1 513,16 грн.; стяжка горизонтальна д 42 L - 3060 мм, у кількості 20 шт., на загальну суму 7 146,40 грн.; захват, у кількості 11 шт., на загальну суму 2 781,24 грн.; хомут поворотний, у кількості 11 шт., на загальну суму 1 185,03 грн.; драбина L = 2200 мм, В = 400 мм, у кількості 3 шт., на загальну суму 2 094,54 грн., на загальну суму 169 096,92 грн., що підтверджується актом прийому-передачі від 29 жовтня 2018 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Судом встановлено, що відповідач повернув обладнання позивачу, а саме: стійку Н - 2100 мм В - 750 мм 3.0, у кількості 33 шт., на загальну суму 42 570,66 грн.; стійку Н - 1115 мм В - 750 мм 3.0, у кількості 11 шт., на загальну суму 6 202,35 грн.; домкрат Н - 430 мм, у кількості 22 шт., на загальну суму 14 978,70 грн.; стяжку діагональну д 33 L - 3722 мм, у кількості 15 шт., на загальну суму 4 941,90 грн.; раму для настилу (без люка), у кількості 25 шт., на загальну суму 28 010,75 грн.; раму для настилу (з люком), у кількості 3 шт., на загальну суму 6 562,53 грн.; щит дерев'яний настилу (без люка), у кількості 9,5 пар, на загальну суму 11 438,00 грн.; стяжку горизонтальна д 33 L - 3075 мм, у кількості 60 шт., на загальну суму 16 360,80 грн.; поперечку В - 750 мм, у кількості 11 шт., на загальну суму 1 513,16 грн.; стяжку горизонтальна д 42 L - 3060 мм, у кількості 20 шт., на загальну суму 7 146,40 грн.; захват, у кількості 11 шт., на загальну суму 2 781,24 грн.; хомут поворотний, у кількості 4 шт., на загальну суму 430,92 грн.; драбину L = 2200 мм, В = 400 мм, у кількості 3 шт., на загальну суму 2 094,54 грн., на загальну суму 145 031,95 грн., що підтверджується копіями актів приймання - передачі від 31 грудня 2018 року та №3154 від 15 березня 2019 року, копії яких долучені до матеріалів справи.

Так, відповідачем не повернуто позивачу: раму для настилу (без люка), у кількості 2 шт., на загальну суму 2 240,86 грн.; щит дерев'яний для настилу (без люка), у кількості 17,5 пар, на загальну суму 21 070,00 грн.; хомут поворотний, у кількості 7 шт., на загальну суму 754,11 грн., а всього на суму 24 064,97 грн.

Як уже зазначалось, у п. 7.1 договору закріплено, що у разі пошкодження (псування) обладнання (при неможливості відновлення), порушення комплектності, при якому подальша експлуатація обладнання неможлива або з причини загибелі (втрати) обладнання, відповідач сплачує позивачу вартість обладнання (його складових частин) згідно оціночної вартості, зазначеної в додатках (специфікаціях) до цього договору та актах прийому - передачі обладнання протягом трьох днів з дня виставлення йому рахунку позивачем. Підписаний акт прийому дефектного товару або відображення дефектів в акті прийому - передачі, є підставою для відшкодування позивачем відповідачу вартості дефектного обладнання (його частин) або вартості ремонту такого обладнання протягом 3 - х робочих днів з моменту виявлення таких дефектів або визначення вартості ремонту.

Вартість неповернутого обладнання підтверджується підписаною сторонами специфікацією від 26 жовтня 2018 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

20 березня 2019 року через канцелярію Господарського суду Київської області представник відповідача подав відзив на позовну заяву №63/23 від 19.03.2019 року, в якому послався на відсутність заборгованості згідно з відомостями бухгалтерського обліку відповідача, а також неотриманням дефектного акту відповідачем.

Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Документів, що підтверджували б повернення майна позивачу у повному обсязі або оплату його вартості, представник відповідача суду не надав.

Так, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача вартості неповернутого майна в сумі 22 729,25 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ч. 1 ст. 173, п. 3 ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 202, ч. ч. 1, 6 ст. 283, ч. ч. 3, 4 ст. 285 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. ст. 2, 3, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч. ч. 1, 2, 4 ст. 11, ст. 12, ч. ч. 3, 4 ст. 13, ст. ст. 14-15, ст. 18, ст. 19, ч. 1 ст. 73, ч. ч. 1, 3 ст. 74, ст. 86, ч. 1 ст. 123, п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. ч. 1, 2 ст. 222, ст. 223, ч. 3 ст. 232, ст. 233, ст. 236, ст. 237, ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовільнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КОМПАНІЙ ВІРАМАКС" до товариства з обмеженою відповідальністю "АРГУС ДЕВЕЛОПМЕНТ" про стягнення вартості неповернутого майна в сумі 22 729,25 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АРГУС ДЕВЕЛОПМЕНТ" (08132, Київська обасть., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Київська, будинок 4, ідентифікаційний код 41294387) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 КОМПАНІЙ ВІРАМАКС" (65005, Одеська область, місто Одеса, вулиця Бугаївська, будинок 21, офіс 606, ідентифікаційний код 41538244) 22 729,25 грн. (двадцять дві тисячі сімсот двадцять дев'ять грн. 25 коп.) вартості неповернутого майна; 1 921,00 грн. (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну грн. 00 коп.) витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повний текст рішення складено 26.04.2018 року.

Суддя С. Грабець