Рішення

від 17.04.2019 по справі 916/2852/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2852/18

Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Карагяур В.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Цимбал С.Ю. (на підставі ордера);

від відповідачів: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр ефективних фінансових рішень" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15);

до відповідачів: 1.Приватного підприємства „Добробуд-град" (АДРЕСА_3); 2. ОСОБА_2 (АДРЕСА_3); 3. ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)

про солідарне стягнення 2 351 146,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

18.12.2018 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „Центр ефективних фінансових рішень" звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО №3069/18) до відповідачів - Приватного підприємства „Добробуд-град" (відповідач-1), ОСОБА_2 (відповідача-2) та ОСОБА_3 (відповідач-3) про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 2 351 146,00 грн., з яких 1449110,00 грн. - заборгованість за кредитним договором №135 від 04.06.2018 року, 14354,61 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 62928,98 грн. - інфляційних втрат, 239366,57 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та 585385,84 грн. - штраф.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачами умов укладених договорів, зокрема, кредитного договору №135 від 04.06.2018 року та договору поруки №135/П від 04.06.2018 року, що стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Ухвалою суду від 22.12.2018 року за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/2852/18 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 16.01.2019 року.

09.01.19р. до суду від ОСОБА_3 та ПП „Добробуд-град" надійшли клопотання вх. ГСОО №377/19 та 378/19 відповідно, згідно яких зазначені особи просили суд закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, оскільки спір пов'язаний з виконанням правочину особами, що не мають підприємницького статусу.

Розглянувши у судовому засіданні вищевказані клопотання, суд відмовив у їх задоволенні, в зв'язку з їх необґрунтованістю та тим, що вони не відповідають приписам ст. 20 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 16.01.2019 року підготовче засідання, в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу, було відкладено на 06.02.2019 року.

У судовому засіданні від 06.02.2019р. відповідачем - ОСОБА_3 було заявлено усне клопотання про продовження строку для подання відзиву, за результатами розгляду, якого судом було відмовленого у його задоволені, як таке, що не відповідає положенням ч.2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, судом було запропоновану відповідачу надати пояснення у справі.

Ухвалою суду від 06.02.2019 року, в порядку ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, строк підготовчого провадження було продовжено на 30 днів.

У судовому засіданні від 06.02.2019р. судом було проголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання в порядку ст. 183 Господарського процесуального кодексу України на 25.02.2019р.

19.02.2019 року до суду від ПП „Добробуд-град" за вх. ГСОО №3444/19, від ОСОБА_2 за вх. ГСОО №3446/19 та від ОСОБА_3 вх. ГСОО №3448/19 надійшли відзиви на позовну заяву, згідно яких відповідачі проти позову заперечували, зокрема, посилаючись на порушення позивачем умов кредитного договору №135 від 04.06.2018 року та на надання кредиту лише у сумі 1449000,00 грн., а не 1600000,00 грн., як то передбачено зазначеним договором. Отже, відповідачі вважають кредитний договір таким, що є неукладеним, в зв'язку з чим, у відповідачів відсутня відповідальність за відповідними договорами.

25.02.2019 р. від представника відповідачів надійшло клопотання про врегулювання спору за участю судді вх. ГСОО №2-834/19, в якому просив застосувати процедуру врегулювання у даній справі спору за участю судді.

Ухвалою суду від 26.02.2019 року підготовче засідання було призначено на 18.03.2019р.

26.02.2019 року від позивача надійшли заперечення вх. ГСОО №3929/19, згідно яких заперечував щодо проведення процедури врегулювання спору та зупинення провадження у даній справі

18.03.2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив вх. ГСОО №5272/19, згідно якої позивач заперечував щодо доводів відповідачів, обґрунтовуючи свою позицію положеннями ч.1 ст. 221 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 18.03.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, підготовче провадження у даній справі було закрито та призначено розгляд справи по суті на 22.03.2019 року.

У судовому засіданні від 22.03.2019 року судом було оголошено перерву у розгляді справи до 17.04.2019 року.

В судовому засіданні 17.04.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду, яке буде складено 25.04.2019 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов таких висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено матеріалами справи, 04.06.2018 року між ТОВ „Центр ефективних фінансових рішень" (кредитодавець) та ПП „Добробуд-град" (позичальник) було укладено кредитний договір №135, згідно з яким кредитодавець зобов'язався надати грошові кошти позичальникові у сумі 1 600 000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних, тип процентної ставки - фіксована.

У відповідності до п. 1.3 кредитодавець зобов'язаний видати кредит позичальнику протягом 7 робочих днів з дня підписання цього договору, але не раніше дня оформлення необхідного забезпечення виконання зобов'язання за цим договором. Кредит може надаватись частинами.

Пунктом 1.4 договору встановлено, що строк дії договору з 04.06.2018 року до 01.07.2018р.; кредит надається строком до 01.07.2018р.; строк погашення позичальником всієї суми кредиту, та оплати всіх нарахованих відсотків та інших обов'язкових платежів за договором - до 01.07.2018 року.

Згідно п. 1.5 договору, кредит надається позичальнику шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний позичальником у договорі.

За умовами п. 1.6 договору, датою надання кредиту вважається дата видачі позичальнику суми кредиту - дата списання відповідної суми з рахунку кредитодавця. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати процентів вважається дата оформлення кредитодавцем прибуткових касових ордерів на отримання суми, а при безготівкових розрахунках - дата зарахування коштів на рахунок кредитодавця.

У відповідності до п. 1.7 договору, сукупна вартість кредиту складає 15 % річних від суми кредиту (у процентному виразі).

Положеннями п.п. 2.2.1 договору, позичальник має право вимагати від кредитодавця надання суми кредиту з дотриманням вимог п.1.3 цього договору, інших умов договору та законодавства України; звернутися до кредитодавця за сім календарних днів до початку строку або настання терміну платежу (повернення кредиту та/або сплати процентів) щодо перенесення строків або термінів платежів за цим договором у зв'язку з виникненням тимчасових фінансових та /або інших ускладнень.

За умовами п.п. 2.2.2 договору позичальник зобов'язаний, зокрема, погасити кредит та сплачувати проценти в порядку визначеним цим договором.

Розділом 3 договору „Порядок надання/погашення кредиту та нарахування/сплати процентів" встановлено: кредитодавець зобов'язаний видати кредит позичальнику протягом 7 робочих днів з дня підписання цього договору, але не раніше дня оформлення необхідного забезпечення виконання зобов'язання за цим договором. Кредит може надаватись частинами (п. 3.1); обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з наступного дня після надання кредиту позичальнику (списання відповідної суми з рахунку кредитодавця) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на рахунок кредитодавця або внесення в касу кредитодавця готівкою) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом (п. 3.2); строк погашення позичальником всієї суми кредиту, та оплати всіх нарахованих відсотків та інших обов'язкових платежів за договором - до 1 липня 2018 року (п. 3.3); прострочення сплати кредиту та процентів згідно графіка розрахунків не зупиняє нарахування процентів, крім випадку прийняття окремого рішення про це кредитодавцем (п. 3.4); за кожен день прострочки погашення кредиту позичальнику нараховується пеня із рахунку подвійної ставки НБУ, яку позичальник повинен сплатити кредитодавця (п. 3.5); за прострочення погашення кредиту та/або відсотків на строк до 10 календарних днів - позичальник сплачує штраф в сумі 20% від суми простроченої заборгованості (п. 3.6); за прострочення погашення кредиту та/або відсотків на строк від 10 календарних днів і більше - позичальник сплачує штраф в сумі 60% від суми простроченої заборгованості (п. 3.7);

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За таких обставин, укладений між позивачем та відповідачем-1 договір, який за своєю суттю відноситься до кредитного договору, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України та ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений між сторонами кредитний договір №135 від 04.06.2018р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 статті 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом, протягом періоду з 06 по 08 червня 2018 року на підставі укладеного договору, позивачем було перераховано на рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 1 449 110,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№217, 218, 219, 220 та 225 за відповідний період (а.с. 49-53).

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитом у сумі 1 449 110,00 грн. та відсотків за користування кредитними коштами, виходячи із фіксованої процентної ставки у розмірі 15% у сумі 14354,61 грн. (а.с. 62), вважає його вірним та обґрунтованим.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач-1 прийняті на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у зв'язку з чим, у ПП „Добробуд-град" станом рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 1 449 110,00 грн. та погашення заборгованості за відсотками у розмірі 14 354,61 грн.

Як встановлено судом, 04.06.2018р. між ОСОБА_2 (поручитель 1), ОСОБА_3 (поручитель 2) та ТОВ „Центр ефективних фінансових рішень" (кредитодавець) було укладено договір поруки №135/П (надалі - договір поруки) у відповідності до умов якого поручитель 1 та поручитель 2 солідарно поручаються за виконання ПП „Добробуд-град" (боржник), всіх обов'язків, що виникли або можуть виникнути з кредитного договору №135 від 04.06.2018, укладеного між кредитором та боржником (надалі - основний договір), зокрема, але не виключно: а) обов'язку повернути кредитодавцю суму кредиту у розмірі 1600 000,00 грн. або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни основного договору, у строк до 31 липня 2018 року або в інший строк, якщо його буде змінено відповідно до умов основного договору; б) обов'язку сплатити кредитодавцю проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних у період з дати укладання основного договору по 31 липня 2018 року або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі та/або за інший період, якщо відповідні зміни будуть внесені до основного договору, у строки, що визначені в основному договорі; г) обов'язку сплатити кредитодавцеві неустойку (штрафи, пеню) та понад суму неустойки відшкодувати збитки, заподіяні кредитодавця невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 3 договору поруки встановлено, що передбачена п. 2 цього договору поруки відповідальність поручителя 1 та поручителя 2 настає у випадку, якщо боржник допустить прострочення виконання (тобто повне або часткове невиконання у встановлені основним договором та/або законодавством України строки) будь-якого з обов'язків, зазначених у п. 1 цього договору поруки.

Відповідно до п. 4 договору поруки, в разі прострочення виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором кредитодавець направляє відповідне повідомлення поручителю 1 та/або поручителю 2, які не пізніше 3 (трьох) календарних днів після одержання такого повідомлення зобов'язані виконати відповідні обов'язки за боржника.

У відповідності до п. 11 договору поруки, укладенням цього договору поруки поручитель 1 та поручитель 2 надають свою згоду на будь-які майбутні зміни обсягу відповідальності боржника за основним договором, в тому числі такі, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності поручителя 1 та/або поручителя 2 за цим договором, зокрема, але не виключно, будь-які зміни основною договору, внаслідок яких збільшується розмір кредиту, шо надається боржнику, строк користування кредитом або його частиною та/або розмір процентів за користування кредитом, та/або комісійних винагород, та/або неустойки (пені, штрафу), та/або будь-яких інших платежів, які боржник згідно з основним договором повинен сплачувати кредитодавцеві та за виконання яких поручитель 1 та поручитель 2, поручаються згідно з цим договором поруки, а також погоджуються з тим, що такі зміни не є підставою для припинення встановленої цим договором поруки залишається чинною протягом строку, встановленого п. 9 цього договору, а поручитель 1, поручитель 2 відповідають перед кредитодавцем у тому ж обсязі, що і боржник, з урахуванням будь-яких майбутніх змін обсягу відповідальності боржника за основним договором. Дана згода поручителя 1та поручителя 2 є безумовною і безвідкличною.

Положеннями п. 15 договору поруки передбачено, що зміст кореспонденції, направленої на поштову адресу сторони, вважаються доведеним до відома цієї сторони, в тому числі у випадку неотримання її адресатом через його відсутність за поштовою адресою, відмову адресата у її отриманні або з інших причин, що не залежать від волі сторони-відправника.

За умовами п. 16 договору поруки, цей договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за основним договором. Порука за цим договором поруки припиняється через 3 роки з дати набуття чинності цим договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 03.12.2018р. позивач направив відповідачам повідомлення про наявність заборгованості. (а.с. 59-61).

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами не надано доказів погашення заборгованості, яка виникла перед позивачем за відповідними договорами.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Центр ефективних фінансових рішень" щодо солідарного стягнення з відповідачів 1449110,00 грн. - заборгованість за кредитом та 14354,61 грн. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання . Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно формули розрахунку пені, наведеної в листі Національного банку України №25-011/388-1707 від 12.03.1997р. на виконання Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сума простроченого платежу помножена на розмір пені за кожен день прострочення у відсотках, розділена на сто та помножена на кількість днів прострочення платежу буде дорівнювати сумі пені за прострочення платежу.

Умовами п. 6.3, п. 6.4 та п. 6.5 договору визначено, що за прострочення позичальником строку сплати повної суми заборгованості за кредитом на умовах договору - позичальнику нараховується пеня у розмірі подвійної ставки НБУ, яку він зобов'язаний сплатити кредитодавцю. За прострочення позичальником строку сплати кредиту, нарахованих, зле не сплачених відсотків на умовах Договору на строк прострочення до 10 календарних днів - позичальник сплачує кредитодавцю штраф у сумі 20% від суми простроченої заборгованості. За прострочення позичальником строку сплати кредиту, нарахованих, але не сплачених відсотків на умовах договору на строк прострочення більш, ніж 10 календарних днів - позичальник сплачує кредитодавцю штраф у сумі 40% від суми простроченої заборгованості.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені у сумі 239366,57 грн. нарахованої по 17.12.2018р., з урахуванням положень п. 6.3 кредитного договору та штрафу у сумі 585385,84 грн. нарахованого на підставі п. 6.5 кредитного договору вважає їх вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 20208,00 грн. за період з 02.07.2018р. по 17.12.2018р. та інфляційних у сумі 62928,98 грн. за період з липня по листопад 2018 року, заявлених до стягнення на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає їх вірними та обґрунтованими.

При цьому, суд критично розцінює твердження відповідачів, оскільки вони були ознайомлені з умовами укладених договорів та безпосередньо боржник жодним чином не здійснив будь-яких дій щодо направлення претензій до ТОВ „Центр ефективних фінансових рішень" з приводу неналежного виконання позивачем умов кредитного договору, отже, за мовчазною згодою прийняв, як належне виконання зобов'язань, що свідчить про вчинення ПП „Добробуд-град" конклюдентних дій. Більш того, твердження поручителів щодо неналежного надіслання їм повідомлення про наявність заборгованості судом до уваги не приймаються, оскільки наслідки невручення відповідного повідомлення передбачені умовами п. 15 договору поруки та були відомі вказаним особам.

Крім того, суд вважає за необхідне окремо наголосити, що добросовісність у правовідносинах означає здійснення сторонами заходів, спрямованих на уникнення правопорушення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Центр ефективних фінансових рішень" та щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №135 від 04.06.2018 рок у розмірі 1 449 110,00 грн., заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 14354,61 грн., інфляційних втрат у розмірі 62928,98 грн., пені у розмірі 239366,57 грн. та штрафу у розмірі 585385,84 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00 грн. покладаються на відповідачів в рівних частинах відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути солідарно з Приватного підприємства „Добробуд-град" (АДРЕСА_3; 37184601), ОСОБА_2 (АДРЕСА_3; ІНФОРМАЦІЯ_1; ід. код НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; ІНФОРМАЦІЯ_2.; ід. код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр ефективних фінансових рішень" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15; код ЄДРПОУ 40432606) 1 449 110/один мільйон чотириста сорок дев'ять тисяч сто десять/грн. заборгованості за кредитним договором, 14354/чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят чотири/грн. 61 коп. заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом, 62928/шістдесят дві тисячі дев'ятсот двадцять вісім/ грн. 98 коп. інфляційних втрат, 239366/двісті тридцять дев'ять тисяч триста шістдесят шість/грн. 57 коп. пені та 585385/ п'ятсот вісімдесят п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять/грн. 84 коп. штрафу.

3.Стягнути з Приватного підприємства „Добробуд-град" (АДРЕСА_3; 37184601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр ефективних фінансових рішень" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15; код ЄДРПОУ 40432606) 11 755/одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять/грн. 73 коп. судового збору.

4.Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_3; ІНФОРМАЦІЯ_1; ід. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр ефективних фінансових рішень" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15; код ЄДРПОУ 40432606) 11 755/одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять/грн. 73 коп. судового збору.

5.Стягнути з ОСОБА_3 (АДРЕСА_2; ІНФОРМАЦІЯ_2.; ід. код НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Центр ефективних фінансових рішень" (54028, м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/15; код ЄДРПОУ 40432606) 11 755/одинадцять тисяч сімсот п'ятдесят п'ять/грн. 73 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25 квітня 2019 р.

Суддя Ю.М. Невінгловська