Рішення

від 26.04.2019 по справі 923/154/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 року                                                                      Справа № 923/154/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А., розглянувши справу:

          за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, поштова адреса: 73000, м. Херсон, вул. Театральна, 8, ідентифікаційний код юридичної особи: 0003900

          до Адвокатського об'єднання «Мімір», місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Ладичука, 67, ідентифікаційний код юридичної особи: 38941736

про стягнення 3610,95 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін

01.03.2019 Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі-позивач) звернулося до суду із позовом про стягнення з Адвокатського об'єднання «Мімір» (далі- відповідач) заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 09-700/7 від 03.05.2017 у розмірі 3610,95 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 173 ГК України, ст. ст. 525, 526, 530, 625 ЦК України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань по оплаті орендних платежів та відшкодуванню витрат, пов'язаних з утриманням орендованого приміщення (комунальних послуг, земельного податку).

Справу, згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2019, розподілено судді Остапенко Т.А.

Ухвалою від 05.03.2019, позовну заяву, у зв'язку із невідповідністю вимогам п. п. 5,8 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 2 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, залишено без руху.

14.03.2019 (вх. 2415/19) від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 15.03.2019. Розгляд справи, відповідно до ст. ст. 12, 247 ГПК України, постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи та клопотань про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана позивачем – 21.03.2019

Ухвала про відкриття провадження, що надсилалася на адресу відповідача повернулася до суду без вручення, із відміткою на конверті від 25.03.2019 «за закінченням терміну зберігання».

Частиною 4 ст. 89 ЦК України визначено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.          

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно з п. п. 4,5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

За змістом п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018р. у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018р. у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018р. у справі № 906/587/17).

Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Херсонської області.

Протягом встановленого строку, від сторін клопотань про розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін не надійшло.

Відповідачем право на подачу відзиву на позовну заяву, протягом визначеного судом строку, не реалізовано.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, справу розглянуто за наявними в ній доказами.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято та підписано без його проголошення 26 квітня 2019 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд

в с т а н о в и в:

           03.05.2017 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (орендодавець, позивач) та Адвокатським об'єднанням «Мімір» (орендар, відповідач) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 09-700/7 (далі – Договір) (а.с. 15-16).

          Згідно з п. 1.1., 1.2, 1.4. Договору орендодавець зобов'язався передати, а орендар прийняти у строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: м. Херсон, вул. Театральна, 8 (Горького), загальною площею – 21,2 кв.м., та належить позивачу на праві власності, для розміщення відповідачем магазину-офісу.

          Відповідно до п. п. 2.1., 2.3. Договору передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі, що підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. Приміщення вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі приміщення.

          Об'єкт оренди, відповідно до п. 2.1., 2.3. Договору, передано орендарю 03.05.2017, на підставі підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту приймання-передачі нежитлового приміщення (а.с. 17 зворотній бік).

          Сторони домовилися, що строк оренди складає 12 місяців з моменту прийняття приміщення орендарем за актом приймання-передачі приміщення. У випадку продовження орендарем користування приміщенням після закінчення строку оренди за договором, та, за відсутності заперечень орендодавця протягом 1 місяця з дня закінчення строку оренди, договір вважається поновленим на строк 12 місяців, при цьому загальний строк не може перевищувати 35 місяців (п. 3.1. Договору).

          У розділі 4 сторони узгодили порядок розрахунків за Договором. Так, згідно з п. 4.1. Договору, орендна плата за користування приміщенням в місяць складає 1400,00 грн., у т.ч. ПДВ, нарахований у відповідності до вимог чинного законодавства України.

          Щомісячно, не пізніше 20 числа поточного місяця, орендодавець нараховує, а орендар сплачує орендну плату у розмірі, передбаченому п. 4.1. Договору. (абз. 1 п. 4.2. Договору).

          Крім того, на підставі виставлених орендодавцем рахунків, протягом 5 робочих днів з дня їх отримання орендар відшкодовує фактичні витрати орендодавця, пов'язані з утриманням приміщення та прибудинкової території, які розраховуються: активна електроенергія, водопостачання та водовідведення, експлуатаційні витрати: прибирання прибудинкової території та приміщень, вивіз сміття – пропорційно площі приміщення до загальної площі будівлі, в якій знаходиться приміщення; використання технічних засобів охоронного призначення – пропорційно площі приміщення до загальної площі будівлі, в якій знаходиться приміщення; плата за землю – пропорційно площі приміщення до загальної площі будівлі, в якій знаходиться приміщення (абз. 2 п. 4.2. Договору).

          Відповідно до п. 4.4. Договору орендар сплачує орендодавцю орендну плату та відшкодовує витрати орендодавця, пов'язані з утриманням приміщення з моменту підписання акту приймання-передачі приміщення до моменту підписання акту приймання-передачі приміщення (повернення приміщення з оренди).

          Згідно з п. 4.7. Договору орендні платежі та відшкодування витрат орендодавця, пов'язаних з утриманням приміщення (п. 4.2. Договору) перераховується орендарем в безготівковому порядку на рахунок орендодавця.

          Сторони узгодили, що в останній день строку оренди орендар зобов'язаний звільнити приміщення та передати орендодавцю приміщення за актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін. Приміщення вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі (п. п. 6.1, 6.2. Договору)

           17.09.2018 між сторонами підписано акт приймання-передачі (повернення з оренди) нежитлового приміщення (а.с. 20). Таким чином, з 17.09.2018 Договір припинив свою дію.

          Відповідно до п.п. 4.1., 4.2 Договору, позивачем виставлено рахунки на відшкодування фактичних витрат, пов'язаних із утриманням приміщення та прибудинкової території до моменту повернення приміщення із оренди (17.09.2018) (а.с. 36-39,51). Вказані рахунки надсилалися на електронну адресу відповідача, зазначену у Договору (а.с. 40-50,52-63).

          Між тим, відповідач взяті на себе за Договором зобов'язання із внесення орендної плати за користування майном, визначеним у п. 1.1. Договору, та відшкодування витрат, пов'язаних із його утриманням, належним чином не виконав.

Так, згідно з наданими доказами та розрахунком заборгованості (а.с. 8-12) за період з 03.05.2017 по 17.09.2018, орендна плата та фактичні витрати, пов'язані з утриманням орендованого приміщення склали 30760,92 грн. Проте, відповідач зобов'язання за Договором виконав частково, сплативши лише 27149,97 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 8-12) та реєстром електронних платіжних документів по оплаті орендних платежів, відшкодуванню комунальних послуг та земельного податку (а.с. 13-14). У зв'язку із чим, на дату звернення до суду із позовом, у нього наявна заборгованість у розмірі 3610,95 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань із внесення орендних платежів та відшкодування витрат, пов'язаних із його утриманням орендованого приміщення стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію наведеним обставинами, суд виходить із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

За змістом положень статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення містяться й у статтях 525, 526 ЦК.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає, що позивач виконав зобов'язання за договором, передавши відповідачу за актом приймання-передачі орендоване майно. Натомість, відповідач взяті на себе за договором зобов'язання належним чином не виконав та за користування орендованим майном у повному обсязі не розрахувався, фактичні витрати, пов'язані із утриманням орендованого приміщення у повному обсязі також не сплатив. Докази, на спростування зазначених обставин відповідачем не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 09-700/7 від 03.05.2017 у розмірі 3610,95 грн. є законними та обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, позивачу за рахунок відповідача відшкодовується судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 237, 238, 240, п.п. 17.5 п. 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Адвокатського об'єднання «Мімір» (місцезнаходження: 73000, м. Херсон, вул. Ладичука, 67, ідентифікаційний код юридичної особи: 38941736) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Шевченка, 12, ідентифікаційний код юридичної особи: 0003900) заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 09-700/7 від 03.05.2017 у розмірі 3610,95 грн. та судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням по справі законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України).

          Повне судове рішення складено та підписано 26.04.2019 року.

          Суддя                                                                                          Т.А. Остапенко