Рішення

від 18.04.2019 по справі 924/68/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" квітня 2019 р. Справа № 924/68/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., за участю секретаря судового засідання Попика О.В. розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" Вінницька область, Калинівський район с. Корделівка

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" Хмельницька область Старокостянтинівський район с. Воронківці

про стягнення 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. втрат від інфляції та 797 241,84грн. пені.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 адвокат за ордером КВ №773503 від 18.02.19р.

відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 12.06.18р.

В судовому засіданні відповідно до ст.240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.01.19р. відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 19.02.19р.

В підготовчих засіданнях 19.02.19р., 27.02.19р., 19.03.19р. оголошувались перерви.

Ухвалою від 19.03.19р. прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 02.04.19р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.04.19р.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський бекон" із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. інфляційних нарахувань та 797 241,84грн. пені згідно договору поставки №62/16/8 від 13.06.2016р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 13.06.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський бекон" (покупець) укладено договір поставки № 62/16/8, умовами якого визначено, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар, продукція), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором. Крім того, відповідно до п. 4.2. договору поставка товару здійснюється в межах строків поставки, визначених умовами відповідних додатків та умовами п. 4.1. цього договору та при умові належного виконання покупцем зобов'язань з оплати отриманого товару у відповідності до умов цього договору.

Повідомляє, що згідно рішення суду області від 13.12.18р. по справі №924/933/18 із відповідача стягнуто на користь ТОВ "Трау Нутришин Україна" 1 110 056грн. заборгованості за поставлений товар.

Зауважує, що станом на день подання даного позову заборгованість відповідача становить 928 540грн. Оскільки відповідач заборгованість за отриманий товар не сплатив позивач звернувся із даним позовом до суду.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, вважає правомірними та обґрунтованими.

Відповідачем у відзиві на позов та представником в судовому засіданні визнається факт наявності заборгованості та вказується на вчинення всіх необхідних дій для того, щоб усунути порушення умов Договору, пов'язане з простроченням виконання зобов'язання.

Відповідач повідомляє, що впродовж двох місяців з дня ухвалення рішення по справі №924/933/18 від 13 грудня 2018 року ним було погашено заборгованість на загальну суму 431 516,00 гривень.

Крім того, відповідач вважає позовні вимоги про стягнення 759341,24грн. пені завищеними та такими, що не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності та є неспіврозмірною із сумою боргу яка стягнута рішенням суду від 13.12.18р.

На підтвердження факту поважності причин несвоєчасного виконання ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" зобов'язань перед Позивачем відповідач зазначає таке. У листопаді 2016 року внаслідок епідемії африканської чуми свиней, товариство було вимушене припинити свою роботу оскільки, згідно рішення Старокостянтинівської протиепізоотичної комісії було знищено (спалено) 8 532 голів свиней вагою 668 020 кг, було витрачено кошти Відповідача на їх транспортування, спалення та проведення дезінфекції приміщень. Загальна сума збитків становить 16 021410,00 грн. Акцентує увагу суду, що розмір зазначених збитків так і не було відшкодовано за рахунок державного, місцевого бюджету. Зазначені обставини, наявність яких підтверджується додатками до відзиву, свідчать про суттєву майнову шкоду, завдану ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" в ході ліквідації наслідків африканської чуми свиней, що в подальшому унеможливило своєчасне виконання зобов'язань за Договором. І лише з незалежних від ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" причин, обставини не були визнані форс-мажорними. Беручи до уваги все вищевикладене, відповідач наголошує, що фактичне матеріальне становище ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" не дозволяє наразі погасити нараховану відповідачем заборгованість в повному обсязі. При цьому, звертає увагу суду, що Відповідач по мірі надходження грошових коштів, виконує взяті на себе зобов'язання перед Позивачем та гарантує в подальшому повне виконання зобов'язань перед Позивачем у повному обсязі.

Просить зменшити розмір заборгованості на суму заявленої до стягнення пені. Крім того, у запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголошує на відсутність заборгованості перед позивачем станом на 19.03.19р., яка стягнута рішенням суду від 13.12.18р. у справі 924/933/18.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію викладену у відзиві на позов.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

13.06.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Подільський бекон" (покупець) укладено договір поставки № 62/16/8, відповідно до п. 1.1. якого передбачено, що в терміни та на умовах, що визначені цим договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар, продукція), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п. 1.2. договору предметом договору є товар, який належить постачальнику на праві власності на момент укладення договору.

Як передбачено п. 2.2. договору, сторони встановлюють ціну товару, що постачається на умовах цього договору, у додатках до цього договору.

У відповідності до умов п. 2.3. договору загальна сума договору визначається як сума вартості всіх товарів, поставлених згідно додатків до договору, що визначені в п. 2.1. та п. 2.2. цього договору, які є невід'ємною його частиною.

Пунктами 3.1., 3.2. договору передбачено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок постачальника в строки, що визначені умовами додатків до цього договору. Покупець у відповідності до цього договору здійснює розрахунки, що складаються із вартості товару згідно номенклатури.

Строк поставки партій продукції визначається заявкою покупця за умовами її погодження постачальником (п. 4.1. договору).

Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару здійснюється в межах строків поставки, визначених умовами відповідних додатків та умовами п. 4.1. цього договору та при умові належного виконання покупцем зобов'язань з оплати отриманого товару у відповідності до умов цього договору.

Згідно п.п. 6.1., 6.2. договору поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у додатках до цього договору. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковими накладними, датою передачі є дата оформлення видаткових накладних. Особливі умови поставки кожної окремої партії товару та місце передачі товару (склад) вказуються у заявках покупця, за умови їх погодження постачальником, або визначаються сторонами у додатках до договору.

Як передбачено п. 13.2. договору, договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31 грудня 2016р., а в частині виконання покупцем власних зобов'язань за цим договором до повних розрахунків. Якщо до закінчення строку жодна із сторін письмово не заявить про його закінчення або зміну, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік і так далі.

Договір підписаний сторонами та скріплений їхніми печатками.

Відповідно до п.9 договору за порушення умов даного договору сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору. За порушення умов даного договору, крім відповідальності, яка передбачена п.9.1. даного договору покупець несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань та відповідно до ст.625 ЦК України 10% річних від суми простроченого грошового зобов'язання; за необґрунтовану відмову від отримання продукції, сплачує штраф в розмірі 10% вартості не отриманої продукції.

Також сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій ( пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.259 ЦК України продовжується до трьох років.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.12.18р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна", с. Корделівка Калинівський район Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський бекон", с. Воронківці Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення 1110056,80 грн. заборгованості вирішено задовольнити частково. Стягнуто з ТОВ "Подільський бекон" на користь ТОВ "Трау Нутришин Україна" 1110056,00 грн. заборгованості, 15000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 8325,42 грн. витрат по оплаті судового збору.

Станом на 22.01.19р. не сплачена відповідачем заборгованість за рішенням суду становила 928 540грн. Відповідачем надано в матеріали справи платіжні доручення №131 від 13.02.19р., №1033 від 25.02.19р. та №257 від 18.03.19р. відповідно до яких станом на 19.03.19р. товариством сплачено залишок заборгованості у розмірі 928 540грн.

Оскільки на дату звернення із даним позовом до суду відповідачем заборгованість за отриманий товар відповідно до умов договору № 62/16/8 від 13.06.16р. сплачена не була, позивачем нараховані та заявлені до стягнення 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. інфляційних нарахувань та 797 241,84грн. пені.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод (правочинів), передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Нормами ст. 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар, продукція), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням господарського суду Хмельницької області від 13.12.18р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "Трау Нутришин Україна", с. Корделівка Калинівський район Вінницької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський бекон", с. Воронківці Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення 1110056,80 грн. заборгованості вирішено задовольнити частково. Стягнуто з ТОВ "Подільський бекон" на користь ТОВ "Трау Нутришин Україна" 1110056,00 грн. заборгованості, 15000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 8325,42 грн. витрат по оплаті судового збору.

Судом береться до уваги, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідачем сума стягнута рішенням суду станом на 19.03.19р. повністю сплачена. Однак зважаючи на те, що борг сплачений із порушенням строків встановлених договором, оскільки позивачем в межах справи №924/933/18 вимоги про стягнення пені, 10% річних та інфляційних нарахувань не заявлялись, позивачем нараховані 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. інфляційних нарахувань та 797 241,84грн. пені.

Розрахунок зазначених нарахувань здійснений по кожній видатковій накладній із врахуванням додатків до договору якими визначались строки та порядок розрахунків за отриманий товар відповідно до накладних.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості отриманого товару, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу річні та інфляційні втрати.

Зі змісту ст. 625 ЦК України вбачається, що зобов'язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов'язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов'язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Судом береться до уваги, що пунктом 9 договору сторони передбачили, наступну відповідальність покупця: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання грошових зобов'язань та відповідно до ст.625 ЦК України 10% річних від суми простроченого грошового зобов'язання; за необґрунтовану відмову від отримання продукції, сплачує штраф в розмірі 10% вартості не отриманої продукції.

Також сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.259 ЦК України продовжується до трьох років.

Як вбачається із розрахунку поданого позивачем 10 % річних та інфляційні нарахування здійсненні на суми по кожній накладній та відповідно до додатків до договору якими встановлювались строки оплати окремо по кожній видатковій накладній.

Судом перераховані заявлені до стягнення 261 202,81грн. 10% річних та 316 098,64грн. інфляційних нарахувань та встановлено їх правильність та правомірність нарахування, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у повному розмірі.

Позивач також просить стягнути 797 241,84грн. пені.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 Господарського кодексу України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Суд, перевіривши правильність нарахування пені прийшов до висновку про правомірність та обґрунтованість її нарахування.

Доводи відповідача про несприятливі умови для товариства щодо збільшення розміру річних та продовження строку позовної давності судом до уваги не приймаються, оскільки договір є дійсним, сторонами не оскаржувався та підписаний без зауважень.

Поряд із цим, відповідач у відзиві на позов та представник в судовому засіданні просять зменшити розмір пені на суму 797241,84грн. та відмовити в її стягненні, оскільки пеня є неспіврозмірною із сумою заборгованості. Обґрунтовуючи заяву про зменшення розміру пені відповідач вказує на погашення ним в повному розмірі боргу за отриману продукцію, на понесені збитки у розмірі 16 021 410грн. у зв'язку із спалахом епідемії африканської чуми у листопаді 2016 року що потягло за собою знищення (спалення) 8532 голів свиней вагою 668 020кг відповідно до рішення Старокостянтинівськї протиепізоотичної комісії. Також відповідач повідомляє про спроби дійти згоди із позивачем щодо відстрочення боргу та його реструктуризації, проект договору додано до матеріалів справи.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена і в рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013.

Як свідчать матеріали справи, спірне зобов'язання боржником на момент розгляду даної справи виконано у повному обсязі. Крім того судом зважається на понесення відповідачем збитків від незалежних від підприємства обставин (спалах Африканської чуми). Поряд із цим відповідачем не заперечується правомірність нарахування та заявлення до стягнення позивачем 10% річних та інфляційних нарахувань.

Оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в сукупності, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та зменшити заявлений до стягнення розмір пені на 50% та стягнути з товариства 398 620,92грн. пені.

Відповідно ст.13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховується, що згідно ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. втрат від інфляції та 398 620,92грн. пені.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

08.04.19р. до суду надійшло клопотання позивача про встановлення додаткового строку для подання доказів щодо розміру понесених витрат на правову допомогу та призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати. Клопотання не суперечить ст.233 та 238 ГПК України, а тому судом приймається та задовольняється.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" Вінницька область, Калинівський район с. Корделівка до товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" Хмельницька область Старокостянтинівський район с. Воронківці про стягнення 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. втрат від інфляції та 797 241,84грн. пені задовольнити частково .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" (Хмельницька область Старокостянтинівський район с. Воронківці вул. Ленінська, 61 код ЄДРПОУ 36341377) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" (Вінницька область, Калинівський район с. Корделівка вул. Київська 1 код ЄДРПОУ 37018799) - 261 202,81грн. (двісті шістдесят одну тисячу двісті дві гривні 81 коп.) 10% річних, 316 098,64грн. (триста шістнадцять тисяч дев'яносто вісім гривень 64 коп.) втрат від інфляції, 398 620,92грн. (триста дев'яносто вісім тисяч шістсот двадцять гривень 92коп.) пені та 20618,15грн. (двадцять тисяч шістсот вісімнадцять гривень 15 коп.) судового збору.

Видати наказ.

У позові в частині стягнення 398 620,92 грн. пені відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" на 02.05.2019р., 14 год. 30 хв.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1.

Встановити строк для подання товариству з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" доказів щодо розміру, понесених ним судових витрат - до 25.04.2019р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.04.19р.

Суддя М.Є. Муха

Віддруковано 4 примірники: 1 - до справи, 2,3 позивачу (22445, Вінницька обл., Калинівський р-н, с. Корделівка, вул. Київська 1; адвокату ОСОБА_3 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 131-Б, офіс 38), 4 - відповідачу (31151 Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с. Воронківці, вул. Ленінська, 61). Всім з повідомленням про вручення.