Постанова

від 16.07.2019 по справі 924/68/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року Справа № 924/68/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О. , суддя Савченко Г.І.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Сидоренко В.А. - адвокат, представник за ордером серії АА№131994 від 22.01.2019р.

від відповідача: Бейлик А.Б. - адвокат, представник за довіреністю від 10.06.2019р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН", с.Воронківці, Старокостянтинівського району Хмельницької області

на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухваленого 18.04.19р. суддею Мухою М.Є. о 13:28 год. у м.Хмельницькому, повний текст складено 26.04.19р.

у справі № 924/68/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА", с.Корделівка, Калинівського району Вінницької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН", с.Воронківці, Старокостянтинівського району Хмельницької області

про стягнення 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. втрат від інфляції та 797 241,84грн. пені

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019р. у справі №924/68/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" про стягнення 261202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. втрат від інфляції та 797 241,84грн. пені задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. втрат від інфляції, 398 620,92грн. пені та 20618,15грн. судового збору.

У позові в частині стягнення 398 620,92грн. пені відмовлено, тощо.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 398 620,92грн. пені та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає, що рішення місцевого господарського суду ухвалене з порушенням норм чинного законодавства;

- зауважує, що як визнав сам позивач у своїй позовній заяві від 22.01.2019р. відповідачем було сплачено 1 145 053,60 грн., що встановлено рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.12.2018р. у справі №924/933/18. Викладене свідчить про те, що ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" не має і не мало наміру ухилятися від виконання зобов`язань, покладених на нього в рамках договору, а також вчиняло дії спрямовані на погашення утвореної заборгованості. Зауважує, що у відсотковому виразі сплачена сума на час подання даного позову до суду - 22.01.2019р. становила більш ніж 50 відсотків вартості поставлених позивачем товарів;

- додає, що, крім того, в ході здійснення провадження по справі №924/933/18 за позовом ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" до ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" про стягнення 1110056,80грн. заборгованості, 13.12.2018р. представником відповідача було подано до суду заяву про визнання позовних вимог у повному обсязі. Після прийняття судом рішення по справі, останнє відповідачем не оскаржувалось. З метою врегулювання ситуації, що склалася та погашення заборгованості перед позивачем, відповідач звертався з пропозицією про реструктуризацію заборгованості до позивача до відкриття судового провадження по справі №924/933/18 так і під час судового розгляду справи. Однак, пропозиція мирного врегулювання спору була проігнорована позивачем. Дані обставини щодо пропозицій відповідача по реструктуризації боргу не заперечувалось зі сторони представника позивача, що підтверджується протоколом та звукозаписом на останньому судовому засіданні в суді першої інстанції;

- вказує, що відповідачем визнавався та визнається факт наявності заборгованості та вчинялись усі необхідні дії для того, щоб усунути порушення умов договору, пов`язане з простроченням виконання зобов`язання;

- зауважує, що після винесення рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №924/933/18 ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" вчинялись дії щодо сплати заборгованості. Так, 04.01.2019р. відповідачем було сплачено 100 000,00грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується платіжним дорученням №19 від 04.01.2019р.. Також, 04.01.2019р. ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" та ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 81 516,00грн. (копія договору міститься в матеріалах справи). 13.02.2019р. відповідачем було сплачено ще 250 000,00грн. на розрахунковий рахунок позивача, на підтвердження чого додано платіжне доручення №131 від 13.02.2019р.. 25.02.2019р. ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" перерахувало кошти позивачу у розмірі 250000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням від 25.02.2019р. №1033). 18.03.2019р. ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" перерахувало кошти позивачу у розмірі 451 865,42грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.03.2019р. №257;

- констатує, що таким чином, впродовж трьох місяців з дня ухвалення Господарським судом Хмельницької області рішення по справі №924/933/18 від 13.12.2018р., відповідачем було погашено заборгованість по договору поставки та й за рішенням суду (з урахуванням судових витрат) у повному обсязі, на загальну суму 1 133 381,42грн.;

- щодо завищення розміру стягуваної неустойки, зазначає, що позивачем було нараховано до сплати відповідачеві 10 процентів річних від суми простроченого грошового зобов`язання, що становить 261 202,81грн.. Відмічає, що відповідно до п.9.2 договору поставки №62/16/8 від 13.06.2016р. передбачено наступну відповідальність відповідача: "за несвоєчасну оплату продукції, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання грошових зобов`язань; та відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України 10% річних від суми простроченого грошового зобов`язання; за необґрунтовану відмову від отримання продукції, сплачує штраф у розмірі 10% вартості не отриманої продукції". Вважає, що наведені положення свідчать про те, що крім заборгованості за основним зобов`язанням з відповідача стягуються також інфляційні втрати та проценти річних. Тобто, положення договору обумовлюють для відповідача вкрай несприятливі умови щодо погашення утвореної заборгованості, адже розмір процентів річних за договором більш ніж в три рази перевищує розмір встановлений законодавством мінімум;

- вважає за необхідне звернути особливу увагу суду на те, що існує стала практика Конституційного Суду України та Верховного Суду щодо ролі та призначення штрафних санкцій у договорі та необхідності зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання;

- також, на підтвердження факту поважності причин несвоєчасного виконання ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" зобов`язань перед позивачем, зазначає, що у листопаді 2016 року внаслідок епідемії африканської чуми свиней. ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОІІ" було вимушене припинити свою роботу оскільки, згідно рішення Старокостянтинівської протиепізоотичної комісії було знищено (спалено) 8 532 голів свиней вагою 668 020 кг (копія Акту зважування тварин ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" на день початку спалювання від 15.11.2016р. додано), було витрачено кошти відповідача на їх транспортування, спалення та проведення дезінфекції приміщень. Загальна сума збитків становить 16 021 410,00грн. (копія Розрахунку обсягу коштів з резервного фонду на умовах повернення погодженого Директором Департаменту економічного розвитку, промисловості та інфраструктури обласної державної адміністрації додано). Акцентує увагу суду, що розмір зазначених збитків так і не було відшкодовано за рахунок державного чи місцевого бюджету;

- додає, що в свою чергу ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" не прийняло рішення про ліквідацію (банкрутство), а натомість вчиняло та вчиняє всі необхідні дії для виконання взятих на себе зобов`язань перед контрагентами. Зокрема, було виконано зобов`язання перед ТОВ "НВП "Укрзооветпромпостач" у розмірі 777 774,95грн., ТОВ "АБМ-ТРЕЙД" у розмірі 41 281,92грн., виконувались зобов`язання зі сплати заборгованості перед ПП "Вет Агро" у розмірі 342 343,48грн. згідно додаткової угоди від 12.06.2018р. до договору поставки ветеринарної продукції №01/66 від 21.10.2013р. (угода про реструктуризацію заборгованості) згідно якої ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" також в добровільному порядку сплачує заборгованість;

- стверджує, що ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" постійно вело перемовини із позивачем, щодо відстрочення сплати боргу та його реструктуризації. Також зі сторони ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" було розроблено (ще в серпні 2018р.) договір реструктуризації, який неодноразово при зустрічах керівництва та засновників Сторін передавався уповноваженим особам ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" (роздруківка проекту даного договору надано). Але жодного разу га після отримання проекту договору реструктуризації, ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" відмовлялось його укладати без будь-яких пояснень та не пропонуючи зі своєї сторони будь-яких інших умов договору або умов мирного врегулювання даного питання;

- вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на усі вищевказані обставини та не надав їм усім (як кожній окремо так і в сукупності) належної правової оцінки та необґрунтовано вирішив стягнути з відповідача пеню у розмірі 398 620,92грн. (зменшивши її тільки на 50%). Так як з урахуванням вищевикладеного, сплати усієї заборгованості за договором поставки, стягнення 10% річних у розмірі 261 202,81грн. та інфляційних втрат у розмірі 316 098,64грн. (разом 577 301,45грн.), що не оскаржується, вважає, що розмір пені підлягає зменшенню у повному обсязі до 797 241,84грн. Також звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції було невірно або помилково здійснення розподіл судових витрат.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019р. у справі №924/68/19 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідних доказів, зокрема доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.

14.06.2019р. на поштову адресу Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" на виконання ухвали Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.05.2019р. надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги із додатком, зокрема, платіжним дорученням від 04.06.2019р. №634 про сплату судового збору в розмірі 8968,00грн..

Як вбачається із табеля комп`ютерної програми "Діловодства спеціалізованого суду" головуючий суддя Павлюк І.Ю. період з 17.06.2019р. по 21.06.2019р. включно перебувала у відрядженні.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.06.2019р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019р. у справі №924/68/19, призначено справу №924/68/19 до розгляду на 16.07.2019р. об 15:30год.. Також, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/68/19 та забезпечення проведення якої доручено у Господарському суді Хмельницької області (адреса: 29005, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1), тощо.

02.07.2019р. до Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" надійшло клопотання від 01.07.2019р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить забезпечити у Господарському суді Київської області, або у Господарському суді м.Києва, або у Північному апеляційному господарському суді, або у Шостому апеляційному адміністративному суді.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019р. у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/68/19 відмовлено.

05.07.2019р. до Північно - західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" надійшло клопотання від 04.07.2019р. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої просить забезпечити у Київському окружному адміністративному суді, або у Окружному адміністративному суді м.Києва, або у Дарницькому районному суду м.Києва, або у Києво-Святошинському суді Київської області, або у Броварському міськрайонному суді Київської області.

Як вбачається із табеля комп`ютерної програми "Діловодства спеціалізованого суду" головуючий суддя Павлюк І.Ю. період з 05.07.2019р. по 10.07.2019р. включно перебувала у відпустці.

Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 11.07.2019р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" від 04.07.2019р. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №924/68/19 задоволено та забезпечення проведення якої доручено у Броварському міськрайонному суді Київської області (адреса: 07400, м.Бровари, Грушевського, 2).

Представник скаржника в судовому засіданні 16.07.2019р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає рішення місцевого суду незаконним та необґрунтованим. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019р. у справі №924/68/19 скасувати в частині стягнення з відповідача 398 620,92грн. пені та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Представник позивача у письмовому відзиві від 01.07.2019р. на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 16.07.2019р. заперечив проти її доводів, вважаючи її безпідставною та необґрунтованою. Просить суд рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019р. у справі №924/68/19 в частині задоволення позову залишити без змін, в частині відмови у стягненні 398620 грн. 92 коп. пені скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення, яким вимоги про стягненя пені задоволити у повному обсязі, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ст.ст.222, 223 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол судового засідання.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, 13.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" (покупець) укладено договір поставки №62/16/8 (далі - договір), згідно п.1.1 якого, що в терміни та на умовах, що визначені цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар, продукція), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

У відповідності до п.1.2 договору, предметом договору є товар, який належить постачальнику на праві власності на момент укладення договору.

Відповідно до п.2.2 договору, сторони встановлюють ціну товару, що постачається на умовах цього договору, у додатках до цього договору.

За умовами п.2.3 договору, загальна сума договору визначається як сума вартості всіх товарів, поставлених згідно додатків до договору, що визначені в п.2.1 та п.2.2 цього договору, які є невід`ємною його частиною.

У п.п.3.1, 3.2 договору вказано, що оплата товару здійснюється покупцем в національній грошовій одиниці України в безготівковій формі шляхом перерахування суми, належної до сплати на рахунок постачальника в строки, що визначені умовами додатків до цього договору. Покупець у відповідності до цього договору здійснює розрахунки, що складаються із вартості товару згідно номенклатури.

Строк поставки партій продукції визначається заявкою покупця за умовами її погодження постачальником (п.4.1 договору).

Згідно п.4.2 договору, поставка товару здійснюється в межах строків поставки, визначених умовами відповідних додатків та умовами п.4.1 цього договору та при умові належного виконання покупцем зобов`язань з оплати отриманого товару у відповідності до умов цього договору.

Відповідно до п.п.6.1, 6.2 договору, поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у додатках до цього договору. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару покупцю за видатковими накладними, датою передачі є дата оформлення видаткових накладних. Особливі умови поставки кожної окремої партії товару та місце передачі товару (склад) вказуються у заявках покупця, за умови їх погодження постачальником, або визначаються сторонами у додатках до договору.

У відповідності до п.9.1 договору, за порушення умов даного договору сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного договору. За порушення умов даного договору, крім відповідальності, яка передбачена п.9.1 даного договору покупець несе наступну відповідальність: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до ст.625 ЦК України 10% річних від суми простроченого грошового зобов`язання; за необґрунтовану відмову від отримання продукції, сплачує штраф в розмірі 10% вартості не отриманої продукції (п.9.2 договору).

Також сторони встановили, що стягнення штрафних санкцій ( пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.259 ЦК України продовжується до трьох років (п.9.5 договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2016р., а в частині виконання покупцем власних зобов`язань за цим договором до повних розрахунків. Якщо до закінчення строку жодна із сторін письмово не заявить про його закінчення або зміну, то договір вважається продовженим на наступний календарний рік і так далі (п.13.2 договору).

Договір поставки від 13.06.2015р. №62/16/8 підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.12.2018р. у справі №924/933/18 позов товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" про стягнення 1110056,80грн. заборгованості вирішено задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" на користь ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" 1110056,00грн. заборгованості, 15000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, 8325,42грн. витрат по оплаті судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 22.01.2019р. не сплачена ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" заборгованість за рішенням суду становила 928 540грн..

Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" додано до матеріалів справи платіжні доручення №131 від 13.02.2019р., №1033 від 25.02.2019р. та №257 від 18.03.2019р. відповідно до яких станом на 19.03.2019р. останнім сплачено залишок заборгованості у розмірі 928 540,00грн..

На дату звернення із позовом до суду ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" заборгованість за отриманий товар відповідно до умов договору № 62/16/8 від 13.06.2016р. сплачена не була.

За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. інфляційних нарахувань та 797241,84грн. пені згідно договору поставки №62/16/8 від 13.06.2016р..

Обґрунтовуючи позовну заяву, ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" посилається на те, що 13.06.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" (покупець) укладено договір поставки №62/16/8, умовами якого визначено, що постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар, продукція), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором. Також, відповідно до п.4.2 договору поставка товару здійснюється в межах строків поставки, визначених умовами відповідних додатків та умовами п.4.1 цього договору та при умові належного виконання покупцем зобов`язань з оплати отриманого товару у відповідності до умов цього договору. Повідомив, що згідно рішення суду області від 13.12.2018р. по справі №924/933/18 із ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" стягнуто на користь ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" 1110056,00грн. заборгованості за поставлений товар. Вказує, що станом на день подання даного позову заборгованість відповідача становить 928 540,00грн.. Оскільки відповідач заборгованість за отриманий товар не сплатив позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25.01.2019р. відкрито провадження у справі №924/68/19 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Відповідачем у письмовому відзиві на позов визнано факт наявності заборгованості та вказується на вчинення всіх необхідних дій для того, щоб усунути порушення умов договору, пов`язане з простроченням виконання зобов`язання. Також, відповідачем повідомлено, що впродовж двох місяців з дня ухвалення рішення по справі №924/933/18 від 13.12.2018р. ним було погашено заборгованість на загальну суму 431 516,00грн.. Крім того, відповідач вважає позовні вимоги про стягнення 759341,24грн. пені завищеними та такими, що не відповідають засадам справедливості, добросовісності та розумності та є неспіврозмірними із сумою боргу яка стягнута рішенням суду від 13.12.2018р.. На підтвердження факту поважності причин несвоєчасного виконання ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" зобов`язань перед позивачем відповідач зазначив, що у листопаді 2016 року внаслідок епідемії африканської чуми свиней, товариство було вимушене припинити свою роботу оскільки, згідно рішення Старокостянтинівської протиепізоотичної комісії було знищено (спалено) 8 532 голів свиней вагою 668 020кг, було витрачено кошти відповідача на їх транспортування, спалення та проведення дезінфекції приміщень. Загальна сума збитків становить 16 021410,00грн.. Акцентує увагу суду, що розмір зазначених збитків так і не було відшкодовано за рахунок державного, місцевого бюджету. Зазначені обставини, наявність яких підтверджується додатками до відзиву, свідчать про суттєву майнову шкоду, завдану ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" в ході ліквідації наслідків африканської чуми свиней, що в подальшому унеможливило своєчасне виконання зобов`язань за договором. І лише з незалежних від ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" причин, обставини не були визнані форс-мажорними. Беручи до уваги все вищевикладене, відповідач наголошує, що фактичне матеріальне становище ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" не дозволяє наразі погасити нараховану відповідачем заборгованість в повному обсязі. При цьому, звертає увагу суду, що відповідач по мірі надходження грошових коштів, виконує взяті на себе зобов`язання перед позивачем та гарантує в подальшому повне виконання зобов`язань перед позивачем у повному обсязі. Також, просив зменшити розмір заборгованості на суму заявленої до стягнення пені. Крім того, у запереченнях на відповідь на відзив відповідач наголошує на відсутність заборгованості перед позивачем станом на 19.03.2019р., яка стягнута рішенням суду від 13.12.2018р. у справі №924/933/18.

У підготовчих засіданнях оголошувались перерви.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.03.2019р. у даній справі прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 02.04.19р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019р. у справі №924/68/19 позов задоволено частково.

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).

Відповідно до п.2 ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст.628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов`язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

За приписами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до приписів ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1).

У відповідності до ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки). Так, відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар, продукція), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (стаття 664 ЦК України).

Відповідно ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, аналізуючи вище викладене слід дійти висновку про те, що двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Як свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.12.18р. у справі №924/933/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" про стягнення 1110056,80грн. заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" на користь ТОВ "ТРАУ НУТРИШИН УКРАЇНА" 1110056,00грн. заборгованості, 15000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу, 8325,42грн. витрат по оплаті судового збору.

За приписами ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сума стягнута рішенням суду станом на 19.03.2019р. повністю сплачена, однак зважаючи на те, що борг сплачений із порушенням строків встановлених договором, оскільки позивачем в межах справи №924/933/18 вимоги про стягнення пені, 10% річних та інфляційних нарахувань не заявлялись, позивачем нараховані 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. інфляційних нарахувань та 797 241,84грн. пені.

Зокрема, розрахунок зазначених нарахувань здійснений по кожній видатковій накладній із врахуванням додатків до договору, якими визначались строки та порядок розрахунків за отриманий товар відповідно до накладних.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем вартості отриманого товару, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу річні та інфляційні втрати.

За приписами ст.625 ЦК України, що зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов`язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов`язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

У відповідності до п.9 договору, сторони передбачили, наступну відповідальність покупця: за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення виконання грошових зобов`язань та відповідно до ст.625 ЦК України 10% річних від суми простроченого грошового зобов`язання; за необґрунтовану відмову від отримання продукції, сплачує штраф в розмірі 10% вартості не отриманої продукції.

Також сторони встановили те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним договором відповідно до п.6 ст.232 ГК України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до ст.259 ЦК України продовжується до трьох років.

Із наданого поданого позивачем розрахунку 10% річних, нарахованих в період з 16.07.2016р. по 06.03.2019р., та інфляційні нарахування, нарахованих з листопада 2016р. по грудень 2018р., січень 2019р., вбачається, що останні здійсненні на суми по кожній накладній та відповідно до додатків до договору якими встановлювались строки оплати окремо по кожній видатковій накладній.

Перевіривши обґрунтованість та відповідність заявлених до стягнення 261 202,81грн. 10% річних та 316 098,64грн. інфляційних нарахувань, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Хмельницької області та визнає їх арифметично правильними, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню у повному розмірі.

Крім того, позивач також просить стягнути з відповідача 797 241,84грн. пені.

За приписами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.551 ЦК України передбачено, що предметом неустойки є грошова сума, рухоме і нерухоме майно, а частина 2 - якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Стаття 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Перевіряючи обґрунтованість та відповідність розміру пені, нарахованої в період з 16.07.2016р. по 06.03.2019р., умовам договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Хмельницької області та визнає його арифметично правильним, правомірним та обґрунтованим в сумі 797 241,84грн..

При цьому, покликання відповідача про несприятливі умови для товариства щодо збільшення розміру річних та продовження строку позовної давності до уваги суду не беруться, оскільки договір є дійсним, сторонами не оскаржувався та підписаний без зауважень.

Водночас, відповідач у відзиві на позов просив зменшити розмір пені на суму 797241,84грн. та відмовити в її стягненні, оскільки пеня є неспіврозмірною із сумою заборгованості. Зокрема, обґрунтовуючи заяву про зменшення розміру пені відповідач вказував на погашення ним в повному розмірі боргу за отриману продукцію, на понесені збитки у розмірі 16 021 410,00грн. у зв`язку із спалахом епідемії африканської чуми у листопаді 2016 року, що потягло за собою знищення (спалення) 8532 голів свиней вагою 668 020кг відповідно до рішення Старокостянтинівськї протиепізоотичної комісії. Крім того, відповідач повідомив про спроби дійти згоди із позивачем щодо відстрочення боргу та його реструктуризації, проект договору додано до матеріалів справи.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013.

При цьому колегією суддів враховується, що сума нарахованої пені є значною, спірне зобов`язання боржником на момент розгляду даної справи виконано у повному обсязі, водночас матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що позивач зазнав збитків у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання.

Також, судом враховуються доводи відповідача про понесення ним збитків від незалежних від підприємства обставин (спалах Африканської чуми). Поряд із цим відповідачем не заперечується правомірність нарахування та заявлення до стягнення позивачем 10% річних та інфляційних нарахувань.

Судова колегія вважає, що наведене вище у своїй сукупності є винятковою обставиною, яка є підставою для зменшення розміру неустойки, а тому оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в сукупності, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 50% та стягнення з відповідача 398 620,92грн. пені, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, беручи до уваги те, що відповідачем не спростовано обґрунтувань, які покладені в основу оскаржуваного рішення суду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 261 202,81грн. 10% річних, 316 098,64грн. втрат від інфляції та 398 620,92грн. пені.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019р. у справі №924/68/19 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН" - без задоволення.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ПОДІЛЬСЬКИЙ БЕКОН", с.Воронківці, Старокостянтинівського району Хмельницької області залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 18.04.2019р. у справі №924/68/19 - без змін.

2. Справу №924/68/19 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" липня 2019 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Савченко Г.І.