Постанова

від 23.04.2019 по справі 904/914/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/914/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Дніпровська міська рада

представник позивача - Максименко С. М.

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Зевс"

представник відповідача - не з'явився

третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради

представник третьої особи - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 (суддя Петров В. І.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019 (головуючий суддя Кузнецов В. О., судді Вечірко І. О., Березкіна О. В.) у справі за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору укладеним,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 06.03.2018 Дніпровська міська рада (далі - Позивач, Рада) звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" (далі - Відповідач, Товариство), третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради (далі - Третя особа. Департамент), з позовом про визнання договору між Позивачем в особі Третьої особи та Відповідачем про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра укладеним на умовах, передбачених Порядком залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпровської міської ради від 29.07.2011 № 5/14 в редакції, викладеній в позовній заяві.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що Відповідач ухиляється від виконання встановленого законом обов'язку з укладення договору пайової участі до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, що має наслідком порушення прав та інтересів територіальної громади міста.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1. 07.08.2018 Господарський суд Дніпропетровської області прийняв рішення, залишене без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019, яким позов задовольнив частково; визнав укладеним договір між Позивачем в особі Третьої особи та Відповідачем про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра в редакції Позивача зі зменшенням розміру пайового внеску у викладеній в рішенні редакції.

2.2. Судові рішення мотивовані тим, що приписами статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено обов'язок замовника будівництва прийняти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування, а згідно з частинами восьмою, дев'ятою зазначеної статті обов'язок щодо ініціювання укладення такого договору покладено саме на замовника будівництва, оскільки пов'язується з його зверненням до органу місцевого самоврядування.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Відповідач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019, закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.

4. Доводи Скаржника, викладені у касаційній скарзі

4.1. Неправильне застосування норм матеріального права полягає в застосуванні до спірних правовідносин положень статті 40, частини 7 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська, затвердженого рішенням Дніпропетровської міської ради від 29.07.2011, статей 179, 187 Господарського кодексу України (далі ГК України), які не підлягали до застосування, та в незастосуванні до спірних правовідносин положень статей 8, 58, 144 Конституції України, статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", які підлягали застосуванню.

4.2. Відповідно до пункту 3.7 рішення Ради від 18.12.2002 № 169/5 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Зевс" (далі - Рішення) Відповідач зобов'язаний перерахувати Управлінню економіки міської ради (далі - Управління) кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста у сумі 83 414,00 грн. з першочерговим перерахуванням 30 % від загальної суми, а саме 25 024,20 грн, до отримання вказаного рішення міської ради. На виконання цього рішення Відповідач сплатив Управлінню 25 024,20 грн, а також решту коштів у розмірі 58 389,80 грн. Таким чином питання щодо пайової участі Відповідача були вирішені у 2002 році, тобто до набуття чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

4.3. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки тому факту, що спірні правовідносини щодо пайової участі Відповідача були врегульовані відповідно до Рішення Ради, отже розглянули справу за відсутності предмета спору, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) є підставою для закриття провадження у справі.

4.4. Суди не звернули увагу на ту обставину, що фактичний розмір пайової участі Відповідача відповідно до умов договору значно перевищує розмір 10 відсотків кошторисної вартості об'єкту будівництва, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тобто така вимога є неправомірною.

4.5. Судові рішення прийняті з порушенням статей 236, 238, 282 ГПК України, є необґрунтованими, ухваленими без повного і всебічного з'ясування обставин, надання оцінки всім аргументам учасників справи, внаслідок неправильного застосування норм процесуального права.

5. Встановлені судами обставини

5.1. Рішенням Дніпропетровської міської ради від 18.12.2002 №169/5 земельна ділянка по вул. Січових Стрільців (Артема), в районі буд. 9 надана в оренду Відповідачу для будівництва адміністративного будинку з виставковою залою.

5.2. Відповідно до пункту 3.7 Рішення Відповідача зобов'язано перерахувати Управлінню кошти на розвиток інженерної та соціальної інфраструктури міста у сумі 83 414,00 грн з першочерговим перерахуванням 30% від загальної суми - 25 024,20 грн до отримання рішення міської ради (а. с. 31 - 33 т. 1).

5.3. Департамент листом від 31.01.2018 №10/13-36 повідомив Раду, що декларацією від 13.09.2016 № ДП 143162571383 об'єкт: "Будівництво адміністративного будинку з виставковою залою по вул. Січових Стрільців (Артема), 9Д у м. Дніпрі", загальною площею 1098,50 кв.м, введений в експлуатацію. Відповідно до зазначеної декларації замовником об'єкта є Відповідач (а. с. 45 - 46 т. 1).

5.4. Згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації на земельній ділянці по вул. Січових Стрільців (Артема), 9 Д, побудовано: "Будівництво адміністративного будинку з виставковою залою літ. А-6, з підвалом літ. під А-6, входом в підвал літ. а, входом в підвал літ. а1, ганком літ. а 2, балконом по вул. Січових Стрільців (Артема), 9 Д у м. Дніпрі", загальною площею 1098,50 кв.м (а. с. 55 - 60 т. 1). Замовник будівництва - Відповідач.

5.5. В розділі 20 декларації замовником наведена кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією - 630,000 тис.грн.

5.6. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області 13.09.2016 за № ДП 143162571383.

5.7. На виконання вимог статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", 19.12.2017 відділ пайової участі Управління економіки, департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради направило Товариству лист №10/15-781 про необхідність укладання договору про пайову участь на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Дніпра та надіслало 2 примірники проекту відповідного договору (а. с. 52 - 53 т. 1).

5.8. Зазначений лист Відповідач отримав 29.12.2017, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення цінного листа (а. с. 54 т. 1).

5.9. До введення зазначеного об'єкта в експлуатацію договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту між Радою та Товариством не укладався. Замовник будівництва не звертався до міської ради до введення об'єкту в експлуатацію щодо укладення відповідного договору відповідно до статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

5.10. Відповідач звернення Позивача щодо необхідності укладання договору залишив без відповіді, договір не підписав.

6. Позиція Верховного Суду

6.1. Правові та організаційні основи містобудівної діяльності визначає Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

6.2. Відповідно до частин першої - третьої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

6.3. Водночас, за частиною п'ятою статті зазначеної статті величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

6.4. Таким чином статтею 40 Закону встановлено обов'язок замовника будівництва взяти пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, який реалізується шляхом укладення відповідного договору в порядку, визначеному Законом та деталізованому актом органу місцевого самоврядування, такий договір має бути укладений в обов'язковому порядку в межах строку, встановленого частиною дев'ятою статті 40 Закону, а неукладення цього договору свідчить про недотримання вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

У застосуванні наведеної норми Суд звертається до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 у справі № 922/753/16, згідно з яким аналіз положень частин другої, третьої, дев'ятої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" дає підстави для висновку, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

6.5. Разом з цим, частиною шостою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати, зокрема 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта - для нежитлових будівель та споруд.

6.6. З урахуванням наведених положень рішенням Дніпропетровської міської ради від 21.07.2011 №5/14 затверджено Порядок залучення, розрахунку і використання коштів пайової участі (внесків) у розвитку інфраструктури міста Дніпропетровська (Порядок), відповідно до якого визначено механізм залучення до пайової участі, передбачено процедуру укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.

6.7. Відповідно до розділу 2 Порядку величина пайової участі визначається у гривнях, виходячи з розміру пайової участі, визначеного за нормативами одиниці створеної потужності, і не може перевищувати граничного розміру пайової участі, визначеного у відсотковому значенні від загальної кошторисної вартості будівництва об'єктів. Нормативи одиниці створеної потужності (квадратний метр тощо) об'єктів визначені у додатку 1 до цього Порядку.

6.8. Пунктом 2.5 Порядку визначено, що граничні розміри пайової участі у відсотках від загальної кошторисної вартості об'єктів визначені у додатку 3 до цього Порядку та не перевищують встановленого законом розміру. Величина пайової участі із застосуванням норми щодо його граничного розміру встановлюється з урахуванням зонального коефіцієнта.

6.9. Загальна кошторисна вартість для розрахунку величини пайової участі повинна бути визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами та не враховує витрат на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх та позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

6.10. Норма щодо граничного розміру пайової участі застосовується за умови надання замовником (забудовником) належним чином оформленої копії звіту експертної організації, визначеної у встановленому порядку, який містить інформацію про дотримання вимог кошторисної частини проекту.

6.11. У разі, якщо загальна кошторисна вартість не визначена згідно з державними будівельними нормами, стандартами і правилами, вона (величина пайової участі) визначається на основі нормативів одиниці створеної потужності відповідно до пунктів 2.1 - 2.4 цього Порядку.

6.12. Таким чином, за змістом наведених норм Закону та Порядку величина пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування, відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі, з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 344/16651/16-ц.

6.13. Разом з цим, як встановлено судами, Відповідач як замовник будівництва не звертався до Ради щодо укладення відповідного договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста та не підтвердив, що загальна кошторисна вартість будівництва об'єкта, зазначена в декларації, визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами та правилами, у зв'язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність визначення Позивачем величини пайової участі Відповідача у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до пунктів 2.1 - 2.4 Порядку.

6.14. З огляду на викладене, Суд відхиляє доводи Скаржника (підпункт 4.4) про те, що фактичний розмір пайової участі Відповідача відповідно до умов договору значно перевищує розмір 10 відсотків кошторисної вартості об'єкту будівництва, що суперечить вимогам частини п'ятої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки кошторисна вартість будівництва, зазначена в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

6.15. Доводи Скаржника (підпункт 4.3) про те, що спірні правовідносини щодо пайової участі Відповідача були врегульовані відповідно до Рішення, отже судами розглянуто справу за відсутності предмета спору, що, відповідно, є підставою для закриття провадження у справі згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 ГПК України, Суд відхиляє з огляду на таке.

6.16. Як свідчать встановлені судами обставини, Рішенням Ради було покладено на Відповідача обов'язок зі сплати пайової участі, який останній виконав частково, на суму 25 024,20 грн, тобто станом на час введення об'єкта будівництва в експлуатацію і на час розгляду цієї справи правовідносини сторін щодо зобов'язання сплатити розмір пайової участі не є такими, що припинились у зв'язку з виконанням.

6.17. Разом з тим, на час введення об'єкта будівництва в експлуатацію набрав чинності Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", частиною 7 розділу "Прикінцеві положення" якого передбачено, що, якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом. Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об'єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

6.18. Враховуючи, що правовідносини зі сплати суми пайової участі на час введення об'єкта будівництва в експлуатацію не були припинені, Рішення Ради, яким визначено обов'язок Відповідача щодо пайової участі, підлягало приведенню у відповідність до положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", у зв'язку з чим Позивач звернувся до Відповідача щодо укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту.

6.19. За наведених мотивів посилання Скаржника (підпункт 4.2) на те, що питання пайової участі було вирішено до набрання чинності Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", оскільки він сплатив 25 024,20 грн - 30% від встановленого Рішенням розміру є безпідставними, враховуючи, що відповідний обов'язок був виконаний ним лише частково, що не свідчить про припинення зобов'язання на час введення в дію зазначеного Закону, а посилання Відповідача на сплату повної вартості визначеної цим Рішенням суми у встановленому порядку не підтверджено.

6.20. Разом з цим, враховуючи, що договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста сторонами укладений не був, обов'язок зі сплати пайової участі Відповідачем виконаний лише частково, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог про зобов'язання Відповідача укласти відповідний договір із зменшенням зазначеного Позивачем розміру пайової участі на суму, сплачену Відповідачем на підставі відповідного Рішення.

6.21. За таких обставин Суд вважає правомірним застосування судами до спірних правовідносин норм статті 40, частини 7 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку, а також статей 179, 187 ГК України, які регулюють саме ці правовідносини, що виникли між сторонами у цій справі. При цьому, посилаючись на неправомірність застосування судами статей 8, 58, 144 Конституції України, статті 5 ЦК України, статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Скаржник (підпункт 4.1) не обґрунтовує необхідність застосування саме цих норм і не зазначає, яким чином застосування цих норм вплинуло б на результат вирішення цього спору, з огляду на що Суд зазначені доводи відхиляє.

6.22. Враховуючи викладене, доводи Скаржника (підпункт 4.5) про те, що прийняті у справі судові рішення ухвалені без повного і всебічного з'ясування обставин, надання оцінки всім аргументам учасників справи, внаслідок неправильного застосування норм процесуального права, отже з порушенням вимог статей 236, 238, 282 ГПК України, необґрунтовані та свого підтвердження не знайшли.

6.23. З огляду на викладене, підстави для зміни чи скасування рішення та постанови судів першої та апеляційної інстанцій відсутні, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зевс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2018 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019 у справі № 904/914/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Є. В. Краснов

Ю. Я. Чумак