Ухвала
від 26.04.2019 по справі 912/2015/18
КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 912/2015/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Професійно-технічного училища № 36 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 (головуючий суддя Пархоменко Н.В., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.) та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2018 (суддя Антонова Макаренко Т.В.) у справі № 912/2015/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розвиток альтернативного опалення-теплові енергетичні системи"

до Професійно-технічного училища № 36

про стягнення 201 078,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.03.2019 Професійно-технічне училище № 36 через Центральний апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2018 у справі № 912/2015/18.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2018 залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 задоволено позов повністю.

Оскаржувані судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не доведено факт відключення від теплопостачання у встановленому законом порядку, а тому обґрунтовано позовні вимоги про стягнення плати за теплопостачання на підставі показників лічильників ПТУ № 36, які зафіксовані 24.01.2018 (2386,09 Гкал). Також судами відхилені доводи відповідача про відсутність у нього права укладати договір на суму, що перевищує 200 тис. грн відповідно до положень Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки укладення договору між сторонами не є предметом спору у даній справі. Судами відхилені доводи відповідача щодо рециркуляції теплової енергії через приміщення Професійно-технічного училища №36, оскільки під час розгляду справи № 912/117/18 про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за теплову енергію за період з 29.02.2017 по 01.04.2017 та з 02.11.2017 по 27.12.2017, встановлено неможливість відповідної рециркуляції з підстав, що зі схеми теплопостачання, яку було надано позивачем вбачається, що на місці приєднання (зони розмежування) відсутня запірна арматура до тепломережі ПТУ №36.

Постанова суду апеляційної інстанції з посиланням на приписи Закону України "Про житлово-комунальні послуги" мотивована тим, що відсутність договору про постачання теплової енергії не звільняє відповідача від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, факт постачання якої підтверджується встановленими обставинами справи. Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Скаржник зазначає, що з осені 2017 року вводить в експлуатацію власну котельню, тому договір на постачання теплової енергії між сторонами не укладався, а також посилається на недоведеність обставин фактичного постачання теплової енергії від позивача до відповідача. Суди неправильно застосували Закон України "Про житлово-комунальні послуги" та помилково застосували положення Закону України "Про публічні державні закупівлі".

Дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі, виходячи з такого.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Як вбачається із матеріалів справи, постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 переглянуто рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2018 відповідно до висновків Верховного Суду, який викладено у постановах від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13 та від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15 та Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі №922/2790/17 та від 30.05.2018 у справі №922/2186/17.

Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права у даній справі.

Колегія суддів Касаційного господарського суду враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 912/117/18 між тими сторонами та з тим же предметом спору, що і у даній справі, а саме щодо обставин, пов'язаних з тим, чи здійснювалося постачання Товариством Училищу теплової енергії на постійній основі, чи стосовно конкретної кількості теплової енергії, то вони, з урахуванням положень Цивільного кодексу України, в будь-якому разі не спростовують обов'язку Училища оплатити надані послуги з постачання теплової енергії.

Отже, враховуючи правові висновки Верховного Суду викладених у постановах від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13 та від 11.11.2015 у справі № 6-1192цс15 та Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 10.05.2018 у справі № 922/2790/17, від 30.05.2018 у справі № 922/2186/17 та від 06.11.2018 у справі № 912/117/18 щодо правильного застосування норм права у подібних правовідносинах та те, що суд апеляційної інстанції здійснив перегляд рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2018 відповідно до таких правових висновків, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 912/2015/18 за касаційною скаргою Професійно-технічного училища № 36 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2018 на підставі пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України .

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.

На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей ang=UK style='tag3:14.0pt;tag2:"Roboto Condensed Light"; background:white'>(див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах C.G. та інші проти Болгарії [ C. G. and Others v. Bulgaria , заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170e='tag3:14.0pt;tag2:"Roboto Condensed Light"; background:white'>)].

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах Кантоні проти Франції від 11 листопада 1996 року [ Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України від 11 квітня 2013 року ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65)]

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави. Тим самим Верховний Суд за допомогою загальної правозастосовчої діяльності дозволяє досягнути індивідуального блага.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 236 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз'яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав'язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Керуючись статтями 234, 287, пунктом 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 912/2015/18 за касаційною скаргою Професійно-технічного училища № 36 на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 та рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.12.2018 у вказаній справі.

2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, в тому числі оригінал квитанції № 0.0.1310416473.1 від 28.03.2019 на суму 6032,36 грн, а іншим учасникам справи - копію ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.

Дата ухвалення рішення26.04.2019
Оприлюднено26.04.2019
Номер документу81435252
СудочинствоГосподарське
Сутьстягнення 201 078,28 грн

Судовий реєстр по справі —912/2015/18

Ухвала від 26.04.2019

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Суховий В.Г.

Постанова від 19.03.2019

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Пархоменко Наталія Володимирівна

Ухвала від 15.02.2019

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Пархоменко Наталія Володимирівна

Ухвала від 21.01.2019

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Пархоменко Наталія Володимирівна

Рішення від 04.12.2018

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Макаренко Т.В.

Ухвала від 23.10.2018

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Макаренко Т.В.

Ухвала від 13.09.2018

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Макаренко Т.В.

Ухвала від 06.08.2018

Господарське

Господарський суд Кіровоградської області

Макаренко Т.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні