Рішення

від 23.04.2019 по справі 902/845/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 ел.пошта : inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" квітня 2019 р.          Cправа № 902/845/18

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Німенко О.І.,

у відсутності представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства "Сумське лісове господарство" (Низівське лісництво, смт. Низи, Сумський район, Сумська область, 42355)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЛІС" (вул. Руденка, 75, с. Мигалівці, Барський район, Вінницька область, 23023)

про стягнення 143 623 грн 30 коп.,

В С Т А Н О В И В :

Державним підприємством "Сумське лісове господарство" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЛІС" про стягнення 143 623 грн 30 коп. заборгованості за договором купівлі-продажу необробленої деревини № 87 від 13.02.2018 р.

Ухвалою суду від 22.01.2019 р. за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/845/18 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.02.2019 р.

У зв'язку з перебуванням судді Тварковського А.А. станом на 14.02.2019 р. у незапланованій відпустці, ухвалою суду від 01.02.2019 р. призначено підготовче засідання у справі на 15.02.2019 р.

Ухвалою суду від 15.02.2019 р. відкладено підготовче засідання у справі до 07.03.2019 р.

Відповідно до ухвали суду від 07.03.2019 р., яку занесено до протоколу судового засідання від цієї ж дати, відкладено розгляд справи до 02.04.2019 р. та продовжено у ній передбачений ч. 3 ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження на 30 днів.

02.04.2019 р. представником позивача до суду подано заяву б/н від 02.04.2019 р., якою долучено до матеріалів справи копії банківських виписок по рахунку ДП "Сумське лісове господарство".

За результатами судового засідання (02.04.2019 р.) судом закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 23.04.2019 р., про що постановлено ухвалу, яку зафіксовано у протоколі судового засідання.

Ухвалою суду 02.04.2019 р. повідомлено учасників справи про розгляд справи, призначений на 23.04.2019 р.

В судове засідання 23.04.2019 р. представники сторін не з'явились, не зважаючи на те, що про дату час та місце слухання справи повідомлялися ухвалою від 02.04.2019 р., яка надсилалась їм рекомендованою кореспонденцію.

Факт належного повідомлення позивача про дату та час розгляду справи підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою від 02.04.2019 р. та повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Разом з тим адресована відповідачу ухвала від 02.04.2019 р. підприємством зв'язку до суду не повернуто. При цьому згідно інформації отриманої з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, адресована відповідачу ухвала значиться в стані "відправлення не вручене під час доставки: інші причини".

Відповідно до пункту 4 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р. або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

У рішенні у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Як встановлено судом, відповідач був обізнаним про наявність спору в суді 08.01.2019 р. про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 2302300004826 (а.с. 58, т. 1).

В той же час, з моменту обізнаності про наявність спору на протязі 3-ох місяців останнім не подано до суду жодного доказу на підтвердження своєї процесуальної позиції щодо позову.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Окрім того, враховуючи, що це уже четверта неявка представника відповідача, у суду в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України відсутні перешкоди проводи розгляд справи без вказаного учасника.

З огляду на вищевказане, суд вважає за можливе розглядати справу без явки в судове засідання представників сторін.

У зв'язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані документи і матеріали даної справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається із позовної заяви позивач в якості підстави позовних вимог посилається на укладення з відповідачем договору купівлі-продажу необробленої деревини № 87 від 13.02.2018 р., відповідно до умов якого Державним підприємством "Сумське лісове господарство" передано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІНЛІС" товар (пиловник дуб) на загальну суму 208 623 грн 30 коп., який ним оплачено частково в сумі 65 000 грн 00 коп. Решту отриманого товару в сумі 143 623 грн 30 коп. відповідачем не оплачено.

З огляду на вказане, позивач просить суд стягнути з відповідача суму переданого йому товару в розмірі 143 623 грн 30 коп.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 13.03.2018 р. між Державним підприємством "Сумське лісове господарство" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІНЛІС" (покупець, відповідача) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини № 87 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та сплати за нього на умовах передбачених Договором (а.с. 34-36, т. 1).

Передача товару здійснюється на складі продавця. Транспортування товару з місця відвантаження здійснюється транспортним засобом покупця за його власний рахунок. Загальна вартість Договору складається із вартості всіх товарно-транспортних накладних (п.п. .2.-3.4. Договору).

Згідно із п. 5.1. Договору платіж (попередня оплата 100 % вартості товару) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Відповідно до п. 6.1. Договору покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару на протязі 5-ти календарних дні з дати пред'явлення рахунку до сплати.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018 р. (п. 10.1. Договору).

13.02.2018 р. та 18.05.2018 р. сторонами підписано Специфікації № 1 та № 2 до Договору, в яких погоджено найменування товару, його кількість та ціну (а.с. 37-38, т. 1).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем у лютому 2018 р. передано відповідачу товар (пиловник дуб) на суму 208 623 грн 31 коп. факт, обсяги та вартість якого відображено в наявній у справі специфікації-накладній на відправлення деревини залізницею № 43 від 21.02.2018 р., залізничній накладні від 21.02.2018 р. та товарно-транспортній накладній при перевезені деревини (ТТН-ліс) серії СМБ № 073366 від 21.05.2018 р. (а.с. 41, 43-45, т. 1).

Відповідач в свою чергу за отриманий товар розрахувався частково в сумі 65 000 грн 00 коп., на підтвердження чого у справі містяться відповідні платіжні доручення (а.с. 39-40, т. 1).

Решту отриманого товару в сумі 143 623 грн 31 коп. відповідачем не оплачено. При цьому суд констатує, що відповідачем всупереч приписів ст.ст. 13, 74 ГПК України не надано суду жодних доказів в спростування обставин наведених позивачем та наданих на їх підтвердження доказів, в зв'язку з чим суд при розгляді спору виходить зі змісту та обсягу доказів, що містяться в матеріалах справи.

З огляду на вказане, у відповідача утворила заборгованість з оплати отриманого товару за Договором в розмірі 143 623 грн 31 коп. Натомість позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за товар в сумі 143 623 грн 30 коп., однак враховуючи, що визначення ціни позову є правом та прерогативою позивача, суд розглядає позов в межах заявлених останнім вимог.

14.12.2018 р. позивачем направлено на адресу відповідача лист-претензію № 04-16/1982 від 14.12.2018 р. з вимогою оплатити заборгованості за Договором в сумі 143 623 грн 30 коп. на протязі 5-ти банківських днів з дня отримання претензії, яка, як стверджується матеріалами справи, залишена без виконання (а.с. 46-47, т. 1).

Не проведення відповідачем розрахунків за отриманий товар, слугувало підставою звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України)

Відповідно до ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд вважає заявлені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором є нормативно та документально доведеними, підтвердженими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі в сумі 143 623 грн 30 коп.

Згідно зі ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду жодних доказів в спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості за переданий товар згідно Договору, в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

Приймаючи рішення про задоволення позову про стягнення з відповідача боргу, судом також враховано, що останній, будучи обізнаним про наявність спору в суді, процесуальним правом захисту своїх інтересів при розгляді справи в суді не скористався, не надав відзив на позов, не брав участі у судових засіданнях, ніяким чином не сприяв всебічному та повному з'ясуванню всіх обставин справи при її розгляді.

Обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, суду також не наведено.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову Державного підприємства "Сумське лісове господарство" в повному обсязі.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.129 ГПК України. При цьому, суд зазначає, що позивачем при звернені з позовом до суду надмірно сплачено 00 грн 65 коп. судового збору, однак за відсутності відповідного клопотання судом не вирішується питання про повернення судового збору, що не позбавляє права останнього заявити дане клопотання після прийняття судового рішення у порядку визначеному ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНЛІС" (вул. Руденка, 75, с. Мигалівці, Барський район, Вінницька область, 23023, ідентифікаційний код - 38838606) на користь Державного підприємства "Сумське лісове господарство" (Низівське лісництво, смт. Низи, Сумський район, Сумська область, 42355, ідентифікаційний код - 00992964) - 143 623 грн 30 коп. боргу та 2 154 грн 35 коп. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 26 квітня 2019 р.

Суддя А.А. Тварковський

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи

2, 3 - позивачу - Низівське лісництво, смт. Низи, Сумський район, Сумська область, 42355; вул. Доватора, 37, м. Суми, 40010 (для листування);

4 - відповідачу - вул. Руденка, 75, с. Мигалівці, Барський район, Вінницька область, 23023.