Рішення

від 15.04.2019 по справі 916/249/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/249/19

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі Г.С.Граматик

за участю представників:

від позивача - Рябоконь К.Ю.,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саншайн Термінал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-2002" про стягнення 382200,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Саншайн Термінал" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-2002" про стягнення в якості неустойки та відшкодування збитків 382000,00 грн., з яких пеня - 102900,00 грн., штраф - 34300,00 грн., авансовий платіж - 245000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

08 травня 2018 року між ТОВ "Саншайн Термінал" та ТОВ "Фаетон-2002" було укладено договір поставки обладнання систем протипожежного захисту з монтажем № 143/18, відповідно до якого відповідач зобов'язується виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно Технічної специфікації на об'єкті позивача, а позивач зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах договору.

Згідно п. 3.7. договору термін виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт - 60 календарних днів з дня оплати згідно п. 2.3.1 даного договору.

Так, позивач зазначає, що він у відповідності з п. 2.3.1. договору сплатив відповідачу авансовий платіж від вартості робіт, який складає 245000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 864 від 11.05.2018 р. В свою чергу за ствердженнями позивача, відповідач був зобов'язаний виконати роботи до 9 липня 2018 року, проте по теперішній час монтажні та пусконалагоджувальні роботи відповідачем не були розпочаті.

Наразі позивач зауважив, що 30 липня 2018 року ТОВ "Саншайн Термінал" отримало лист вих. № 485 від ТОВ "Фаетон-2002", в якому відповідач пояснив затримання виконання робіт тим, що на підприємстві внутрішні кадрові проблеми, та просив погодити інші строки для початку виконання робіт у період з 02 серпня 2018 р. по 10 серпня 2018 р.

Посилаючись на п. 5.2.5 договору, позивач вказує, що має право вимагати відшкодування збитків, оскільки відповідач своєчасно не розпочав роботи з монтажу.

Крім того, відповідно до п. 6.3. договору відповідач зобов'язується сплатити пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від вартості заявлених послуг та за прострочення понад двадцяти днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від вартості послуг.

Наразі позивач зазначає, що оскільки прострочка виконання зобов'язань відповідача складала 25 календарних днів, 02 серпня 2018 року позивачем була направлена відповідачу претензія № 1 з вих. № 02/08 з вимогами виконати свої зобов'язання в термін 7 днів з дня отримання претензії, а також сплатити пеню у розмірі 12250,00 грн. і штраф у розмірі 34300,00 грн. У відповідь на вказану претензію відповідач надіслав лист за вих. № 494 від 06.01.2018 р. (з помилкою у даті) з проханням продовжити строки виконання робіт до 30 серпня 2018 року, а також погодив розмір пені та штрафу, чим визнав свою вину у невиконанні/порушенні зобов'язання.

В подальшому 31 серпня 2018 року позивачем була направлена претензія № 2 з вих. № 27/08 від 27.08.2019 р., яку ТОВ "Фаетон-2002" отримало 04.09.2018 р., про що свідчить поштове повідомлення. Однак, станом на момент подання позову зобов'язання по виконанню робіт відповідачем не виконано.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.02.2019 р. позовну заяву ТОВ "Саншайн Термінал" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/249/19 за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання з викликом учасників справи призначено на 04.03.2019 р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.03.2019 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/249/19, при цьому призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 08 квітня 2019 р.

В засідання суду, призначене на 08.04.2019 р., відповідач не з'явився.

Так, у судовому засіданні господарського суду 08 квітня 2019 року по справі № 916/249/19 було протокольно оголошено перерву до 15 квітня 2019 року о 14 год. 45 хв.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.04.2019 р. у справі № 916/249/19 повідомлено відповідача про розгляд справи на 15 квітня 2019 р.

Під час розгляду справи по суті позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, про що також зазначено у поясненнях до позовної заяви, які були подані до суду 15.04.2019 року. Зокрема, позивач додатково зазначив, що до правовідносин, які виникли між сторонами на підставі договору № 143/18 від 08.05.2018 року застосовуються положення цивільного законодавства про підряд, зокрема, нормативні приписи глави 61 Цивільного кодексу України, оскільки предметом вказаного договору є виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт відповідно до п. 1.1. зазначеного договору. Так, позивач вважає, що при застосуванні до правовідносин щодо виконання робіт положень законодавства про підряд має місце аналогія закону, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). При цьому позивач зазначає, що приписи ч. 2 ст. 849 ЦК України щодо наявності у замовника права відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків корегує із п. 5.2.5. спірного договору, відповідно до якого замовник має право вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не розпочав роботи з монтажу або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим.

Відповідач відзив на позов не надав, також відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином за юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані поштові повідомлення про вручення ухвал суду про розгляд справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

08.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фаетон-2002" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Саншайн Термінал" (замовник) було укладено договір поставки обладнання систем протипожежного захисту № 143/18, за умовами п. 1.1 якого відповідач як виконавець зобов'язується виконати монтажні та пусконалагоджувальні роботи згідно Технічної специфікації (додаток № 1 до договору, що є невід'ємною його частиною), на об'єкті замовника - склад №2, який розташований за адресою: м. Чорноморськ, вул. Центральна, 20-Г (далі за текстом - роботи), а позивач як замовник зобов'язаний прийняти виконані роботи та оплатити їх на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2 договору виконавець гарантує, що обладнання та матеріали зазначені в Технічній специфікації обладнання (Додаток № 1), належить йому на праві власності, не перебувають під забороною відчуження, арештом, заставою, не є предметом будь-якого іншого обмеження щодо реалізації відповідно до чинного законодавства України.

Згідно п. 2.1 договору договірна ціна становить 490000,00 грн., в т.ч. ПДВ 81666,67 грн., та підтверджена додатком № 2, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.2 договору договірна ціна (додаток № 2) розрахована у відповідності до вимог ДСТУ БД.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва" (зі змінами та доповненнями), складається з відповідних обґрунтованих розрахунків та відповідних додатків до них, на підставі Технічних вимог та робочого проекту. Договірна ціна включає в себе всі витрати виконавця, пов'язані з доставкою товару та виконанням робіт, включаючи необхідне обладнання, матеріали, у т.ч. для проведення пусконалагоджувальних робіт, та їх транспортування.

Пунктом 2.3 договору передбачено, що розрахунки за виконувані за цим договором роботи проводяться замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця в такий спосіб:

- на протязі 3 банківських днів з моменту виставлення виконавцем рахунку - авансовий платіж від вартості робіт згідно пункту 2.1 даного договору складає 245000,00 грн., в т. ч. ПДВ 40833,33 грн.;

- остаточний розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником в розмірі 245000,00 грн., в т.ч. ПДВ 40833,33 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту здачі - приймання виконаних робіт та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних України.

За положеннями п. 3.1 договору роботи згідно з даним договором виконуються з матеріалів та обладнання виконавця. При цьому замовник має вжити відповідні заходи для зберігання обладнання та матеріалів виконавця на час виконання робіт за умови здачі по акту прийому-передачі на зберігання обладнання та матеріалів замовнику.

Після монтажу оформлюється акт прийому з монтажу устаткування на об'єкті замовника (п. 3.3 договору).

В п. 3.4 договору сторони передбачили, що здача виконавцем результатів виконаних робіт і прийом їх замовником оформлюється актами виконаних робіт, які надаються виконавцем замовнику протягом 5-ти календарних днів з моменту виконання виконавцем п.п. 5.3.8. цього договору з обов'язковим наданням сертифікатів і паспортів на матеріали, а також виконавчої документації згідно ДБН В.2.5-56:2014.

Згідно п. 3.7 договору термін виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт - 60 календарних днів з дня оплати згідно п. 2.3.1. даного договору.

Відповідно до п. 5.1 договору замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплатити за виконанні роботи; надати виконавцю виробничу площадку для виконання робіт з монтажу обладнання; забезпечити безкоштовний доступ працівникам виконавця на об'єкт.

В п.п. 5.2.5 п. 5.2 договору зазначено, що замовник має право вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не розпочав роботи з монтажу або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим.

За положеннями пп. 5.3.1, 5.3.3, 5.3.10 п. 5.3 договору виконавець зобов'язаний забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором; забезпечити надання послуг за договором власними матеріальними ресурсами з дотриманням визначених договором вимог щодо якості, у встановлені договором строки; сплатити штраф і відшкодувати збитки в разі невиконання, або неналежного виконання ним зобов'язань за договором, якщо він не доведе, що порушення договору сталося не з його вини.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 6.1. договору).

Пунктом 6.7 договору сторони передбачили, що крім сплати штрафних санкцій виконавець компенсує замовнику збитки, зумовлені невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за цим договором.

Положеннями п. 9.1 договору сторони передбачили, що цей договір підписується уповноваженими представниками сторін, засвідчується печатками сторін та набуває чинності з дня підписання. Строк дії договору - до 30.12.2018 р., а в частині сплати санкцій, розрахунків та гарантійних зобов'язань до повного виконання.

Згідно п. 9.2 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце підчас дії договору, а також від виконання зобов'язань, які виникли із договору.

Так, сторонами до договору поставки обладнання систем протипожежного захисту № 143/18 від 08.05.2018 року було підписано додаток № 1 "Технічна специфікація", додаток № 3 "Технічне завдання".

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, договір № 143/18 від 08.05.2018 р., на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, припинив свою дію 30.12.2018 р. Будь-яких додаткових угод щодо продовження дії договору матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір № 143/18 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

При цьому з огляду на зміст укладеного між сторонами по справі договору суд зазначає, що вказаний договір є змішаним та за своєю суттю відповідає зобов'язальним правовідносинам, що виникають з договору поставки (на поставку обладнання) і договору підряду (на виконання монтажних і пусконалагоджувальних робіт).

В ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж , якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Також відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Положеннями ст. 839 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності з п. 2.3.1 договору відповідачем 03.05.2018 року було виставлено позивачу рахунок № 42 на сплату 245000,00 грн. (авансового платежу). В свою чергу позивачем було сплачено 11.05.2018 р. на рахунок відповідача авансовий платіж в розмірі 245000,00 грн. згідно платіжного доручення № 864 від 11.05.2018 року, в якому вказаного наступне призначення платежу: "сплата за послуги згідно рахунка № 42 від 03.05.2018 р., в т.ч. ПДВ 20% 40833,33 грн." (а.с 34).

Так, згідно умов п. 3.7 договору термін виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт - 60 календарних днів з дня оплати згідно п. 2.3.1. даного договору.

При цьому, як свідчать матеріли справи, 30.07.2018 року ТОВ "Фаетон-2002" звернулось до ТОВ "Саншайн Термінал" з листом за вих. № 485, в якому повідомило, що у зв'язку із внутрішніми кадровими проблемами на підприємстві готові виконати роботи згідно умов договору № 143/18 від 08.05.2018 р. в період з 02.08.2018 року по 10.08.2018 року.

Позивачем була направлено відповідачу претензія №1 від 02.08.2018 р. про повернення позивачу авансового платежу в розмірі 245000,00 грн., а також про сплату нарахованих 12250,00 грн. пені та 34300,00 грн. штрафу за невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у встановлені строки. Повторно 27.08.2018 року ТОВ "Саншайн Термінал" направило ТОВ "Фаетон-2002" претензію № 2 (вих. № 27/08), в якій заявлено вимогу по повернення на банківський рахунок позивача авансового платежу в розмірі 245000,00 грн. і сплату пені в розмірі 24500,00 грн. та штрафу в розмірі 34300,00 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 02.11.2018 р. відповідач звернувся до позивача листом за вих. № 494, в якому просив продовжити строки повернення коштів, вказаних в п. 1 та п. 2 додаткової угоди від 18.10.2018 року до 31.11.2018 року.

Проте, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем, останній в порушення умов цього договору не виконав передбачені спірним договором роботи протягом 60 календарних днів з дня оплати, що сплили 09.07.2018 року. В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем робіт, які передбачені п. 3.3 і п. 3.4 договору, зокрема акт прийому з монтажу устаткування та акти виконаних робіт, які мали бути оформлені відповідачем за наслідками виконання обумовлених вказаним договором робіт.

Відтак, приймаючи до уваги відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем робіт, які є предметом договору №143/18 від 08.05.2018 р., а також враховуючи, що такі роботи мали бути виконані протягом 60 календарних днів з дня оплати авансового платежу, суд доходить висновку, що ТОВ "Фаетон-2002" були порушені прийняті на себе зобов'язання у спірних правовідносинах як постачальником обладнання та підрядником щодо виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно положень ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною другою статті 693 ЦК України, що застосовуються до правовідносин з договору поставки, передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплаченого товару або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Наразі позивач, з огляду на вказані порушення з боку відповідача умов договору, просить стягнути з останнього збитки в розмірі сплаченого авансового платежу в розмірі 245000,00 грн., а також неустойку у вигляді пені в сумі 102900,00 грн. і штрафу - 34300,00 грн.

Згідно ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені в п.п. 5.2.5 п. 5.2 договору, за якими замовник має право вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не розпочав роботи з монтажу або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналіз наведених норм, якими встановлено наслідки порушення зобов'язання загалом і наслідки порушення зобов'язання підрядника щодо строку виконання робіт зокрема, дає підстави для висновку, право замовника відмовитися від договору підряду та право вимагати відшкодування збитків не є взаємопов'язаними між собою правами, а підрядник на власний розсуд може скористатись кожним із цих прав окремо або разом за наявності передбачених в частині 2 статті 849 ЦК України підстав.

Погодившись з нарахуванням та стягненням з себе неустойки за прострочення виконання зобов'язання за договором (п. 6.7), відповідач тим самим визнав прострочення, що є підставою для вимоги позивача про відшкодування відповідачем збитків на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України та п. 5.2.5 п. 5.2 договору.

На підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт спливу погодженого сторонами строку виконання робіт за договором, який не продовжувався сторонами відповідними додатковими угодами, та за відсутності доказів виконання відповідачем своїх зобов'язань, суд доходить висновку про наявність підстав для вимоги позивача про відшкодування відповідачем збитків на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України і та п. 5.2.5 п. 5.2 договору.

Підстави та порядок заявлення управленою стороною вимог про відшкодування збитків, якому кореспондує обов'язок відшкодувати збитки, врегульовані нормами ЦК України, а також нормами ГК України.

Так, судом встановлено, що між сторонами за договором виникли господарсько-правові правовідносини, на які розповсюджуються норми ЦК України та ГК України, а тому положення вказаних нормативних актів щодо змісту, підстав та порядку заявлення управленою стороною вимог про відшкодування збитків розповсюджуються і на правовідносини за договором підряду.

Частинами 1, 2, 3 статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Частиною 2 статті 224 ГК України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Так, позивач, сплативши відповідачу на виконання умов договору авансовий платіж на заявлену суму 245000,00 грн., тим самим поніс витрати, тоді як відповідач свого зобов'язання за умовами договору не виконав (зокрема не виконав монтажні та пусконалагоджувальні роботи), чим порушив право (замовника) позивача отримати вказані роботи з метою встановлення обладнання систем протипожежного захисту (ст. 839 ЦК), а тому суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач є управненою стороною, а відповідач - учасником відносин, який порушив вказане господарське зобов'язання.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми збитків на підставі статті 224 ГК України та ч. 2 ст. 849 ЦК України в розмірі 245000,09 грн. авансового платежу. Так, зазначена сума збитків покриває втрату позивачем майна (авансу) у розумінні частини 2 статті 224 ГК України. Відповідна правова позиція стосовно того, що сплачений замовником робіт аванс підлягає стягненню саме в якості відшкодування збитків з виконавця/підрядника викладена в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 910/23262/16.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки суд зазначає наступне.

Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невиконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 6.3 договору за прострочення термінів монтажних робіт виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від вартості заявлених послуг, а за прострочення понад двадцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) % від вартості послуг.

Поряд з цим слід зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За таких обставин, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 р. у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 р. у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 р. у справі № 917/194/18).

Також слід зазначити, що п. 6.3 договору №143/18, якими на відповідача як підрядника покладається відповідальність у вигляді сплати на користь замовника пені та штрафу за прострочення виконання робіт, не оспорювався відповідачем, в зв'язку з чим в силу вимог статті 204 ЦК України презюмується правомірність вказаного правочину.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, з огляду на невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 7% від вартості послуг у розмірі 34300,00 грн. та пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення від вартості заявлених послуг у розмірі 102900,00 грн. за 210 днів, розрахунки яких наведено в позові (а.с. 6).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведене та невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором щодо виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано штраф та пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми штрафу в розмірі 34300,00 грн., судом встановлено, що розрахунок штрафу було здійснено позивачем вірно, також вказані розрахунки відповідачем не оспорювались. Відтак, з відповідача підлягає стягненню штраф в розмірі 34300,00 грн.

Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені в розмірі 102900,00 грн., суд вважає його помилковим, оскільки позивачем розраховано пеню за 210 днів, з 10.07.2018 р. по 04.02.2019 р. При цьому, позивачем не враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, за яким нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Крім того, договір № 143/18 від 08.05.2018 р., на який позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, припинив свою дію 30.12.2018 р., тому пеня може бути нарахована по 30.12.2018 року. За таких обставин, судом здійснено самостійний перерахунок пені із врахуванням дійсного періоду прострочення зобов'язання, а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 490000 11.07.2018 - 30.12.2018 173 0.1 % 84770.00 Відтак, розмір пені за невиконання відповідачем зобов'язань за спірним договором № 143/18 від 08.05.2018 р. щодо виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт складає 84770,00 грн. , що підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Саншайн Термінал" частково обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 5461,05 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Саншайн Термінал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-2002" про стягнення 382200,00 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-2002" (65012, м. Одеса, вул. Гімназична, б. 21; код ЄДРПОУ 22290903) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саншайн Термінал" (68000, Одеська область, м. Чорноморськ, вул. Транспортна, б. 28; код ЄДРПОУ 37673227) 245000/двісті сорок п'ять тисяч/грн. 00 коп. авансового платежу; пеню в сумі 84770/вісімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят/грн. 00 коп., штраф в сумі 34300/тридцять чотири тисячі триста/грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 5461/п'ять тисяч чотириста шістдесят одна/грн. 05 коп.

3. В задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Саншайн Термінал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фаетон-2002" відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2019 р.

Суддя В.С. Петров