Постанова

від 16.07.2007 по справі 20-12/083

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-12/083

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

справа № 20-12/083

ПОСТАНОВА

і м е н е м     У к р а ї н и

"16" липня 2007 р.  10:20                                                                                          м. Севастополь

За позовом: Приватного підприємства “Антон” (99059, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграда, 36 кв. 169)

до: Державної податкової інспекції в Гагарінському районі м.Севастополя (99058, м.  Севастополь,  вул. Пролетарська, 24)

про визання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000073500/0 від 22.09.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2750 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1375 грн.,

Суддя Харченко І.А.,

при секретарі Єрмолаєвої О.Ю.,

Представники сторін

позивача  – Грибанова М.В., довіреність б/н від 23.02.2007, представник;

відповідача –Гінтєр К.Ф., довіреність №11/10-011/2007 від 24.05.2007, старший держаний податковий інспектор;

Суть спору:

Позивач звернувся в порядку статей 104-106 Кодексу адміністративного судочинства України до господарського суду з позовної заявою до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000073500/0 від 22.09.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2750 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1375 грн., посилаючись на те, що спірне податкове повідомлення-рішення винесене на підставі встановлення факту скасування державної реєстрації та свідоцтва платника ПДВ контрагенту позивача –ТОВ “Фінсоюзавто”, але ця обставина не може являтися підставою для зняття сум ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ “Фінсоюзавто” із складу податкового кредиту, тому що на момент укладання договору мало свідоцтво платника ПДВ.

У зв'язку з наведеним позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою від 26.02.2007 відкрито провадження у адміністративної справі № 20-12/083, призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою від 14.03.2007 закінчено підготовче провадження і призначена адміністративна справа № 20-12/083 до судового розгляду.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення (вх. №8215 від 14.03.2007),  основні з них складаються у тому, що факт надходження до бюджету ПДВ, заявленого до відшкодування позивачем  не підтверджений.

Згідно  статей 27-32, 49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні представникам сторін  роз'яснені  процесуальні права та обов'язки.  

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухав представників сторін,  суд,

в с т а н о в и в :

14 вересня 2006 року Державної податкової адміністрацією м. Севастополя був складений акт №1628/10/35-004/20715161 про результати позапланової перевірки ПП “Антон” з питання фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ “Динал”, ТОВ “Фінсоюзавто” за період з 01.08.2003 по 01.07.2006. Згідно акту при перевірки встановлено порушення пп.7.2.1, 7.2.4 п.7.2, пп. 7.4.5 п.7.4  ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»: занижений податок на додану вартість на суму 2750 грн. за грудень 2003 року.  

За результатами перевірки 22 вересня 2006 року ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення №0000073500/0, яким ПП «Антон»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2750 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 1375 грн.

Згідно акту перевірки, ДПА при проведенні перевірки позивача було встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість по податковим накладним №54 від 30.12.2003 та №55 від 30.12.2003, виписаним ТОВ «Фінсоюзавто», на суму ПДВ 2000грн. та 750грн. відповідно.

ДПІ в Гагарінському районі м. Севастополя вважає, що податкові накладні, видані ТОВ  “Фінсоюзавто”, не можуть бути визнані як оформлені відповідно до діючого законодавства України уповноваженою особою, тому що вони підписувались невідомими особами.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ зазначає, що згідно пункту 18 Указу президенту України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” всі складені примірники податкової накладної повинні підписуватися особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.

Відповідно до п.25.2 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 01.03.2000 №79, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 за №208/4429, з подальшими змінами та доповненнями, однією з підстав виключення платника податку з Реєстру платників податку на додану вартість і анулювання свідоцтва платника податку є винесення судом рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 25.11.2004 визнані недійсними статут, статутний договір та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ “Фінсоюзавто” .

Згідно ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарський справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд вважає необґрунтованим висновок ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя про не підтвердження ПП «Антон»права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача, ТОВ “Фінсоюзавто”, вже після здійснення господарських операції, за якими їм були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету контрагентом позивача. Податкові накладні виписані 30.12.2003, а установчі документи були визнані недійсними вже у 2004 році. При цьому на дату видачі податкових накладних, ТОВ «Фінсоюзавто»було суб'єктом підприємницької діяльності та значилося на податковому обліку як платник податку на додану вартість.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту держаної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Згідно п.9.6 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», п.25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість реєстрація платника податку на додану вартість дії до дати її анулювання.

Матеріалами справи підтверджено, що на момент здійснення господарських операції, обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, яки не визнає ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя, ТОВ «Фінсоюзавто»знаходилось в Єдиному реєстрі, а також мало свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставинах ПП «Антон»не може нести відповідальність, як за несплату податків ТОВ “Фінсоюзавто», так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Чинним на момент розгляду справи положеннями ч.ч.1,2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»було встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 Закону, відповідають за дотриманням достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2 ст.10 Закону).

Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Скасування в судовому порядку установчих документів ТОВ “Фінсоюзавто” не є підставою для визнання недійсними юридично значущих дій, здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагенти не можуть нести відповідальність за відсутністю вини.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень і способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкції.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкції, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну, а у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту вважається вантажна митна декларація, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного суду України від 10.06.2003, від 26.09.2006, у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 18.04.2006р. та роз'ясненнях Вищого адміністративного суду України «Про вивчення та узагальнення судової практики Вищого адміністративного суд України про відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету».

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки ДПІ в Гагарінському районі м.Севастополя не надала доказів та не довила обґрунтованість визначення податкового зобов'язання ПП “Антон”, вищезазначене дає суду право для висновку про обґрунтованість та законність позовних вимог позивача. При таких обставинах, позовні вимоги  ПП “Антон” підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 94, 98 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому в сумі 03,40 грн.

Керуючись ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, ст. 69, 70, 71, 79, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд –

П о с т а н о в и в :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати податкове повідомлення-рішення від 22.09.2006 №0000073500/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2750грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 1375грн. недійсним.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в УДК у м. Севастополі, одержувач Держбюджет, Ленінський район 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь Приватного підприємства “Антон” (99059, м. Севастополь, пр. Гер. Сталінграда, 36 кв. 169, ідентифікаційний код 20715161) сплачений квитанцією №50 від 23.02.2007 (оригінал квитанції знаходиться у матеріалах справи) судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного господарського суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                                                           І.А. Харченко

Постанова складена та підписана

в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України

19.07.2007.