Ухвала

від 18.09.2007 по справі 20-12/083

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-12/083

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Ухвала

Іменем України

18 вересня 2007 року   Справа № 20-12/083

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Волкова К.В.,

суддів                                                                      Черткової І.В.,

                                                                                          Плута В.М.,

секретар судового засідання                                        Суровикіна М.С.

за участю представників сторін:

позивача: Грібанова Марія Вікторівна, довіреність № б/н від 23.02.07;

відповідача: Форостян Ірина Вікторівна, довіреність №16/10-011/2007 від                                                   24.05.07;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя  Харченко І.А.) від 16.07.2007 року у справі № 20-12/083

за позовом  Приватного підприємства "Атон" (пр. Гер. Сталінграда, 36 кв. 169,Севастополь,99059)

до          Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя (вул. Пролетарська, 24,Севастополь,99014)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000073500/0 від. 22.09.2006 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2750 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1375 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Приватне підприємство "Атон" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя №0000073500/0 від 22.09.2006 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2750,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1375,00 грн.

                    Постановою господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 16.07.2007 року у справі №20-12/083 позов задоволено. Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що несплата контрагентом позивача, товариством з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто”, сум податку на додану вартість, сплачених позивачем, не упливає на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування позивача.

                    Не погодившись з постановою господарського суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Гагарінському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити.

                    Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних товариства з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто”, оскільки останні складались невстановленими особами, які не надавали звітність до податкового органу з метою ухилення від сплати податків.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 18.09.2007 року у зв'язку з зайнятістю судді в іншому процесі у складі колегії було замінено суддів Фенько Т.П. та Дугаренко О.В. на суддів Черткову І.В. та Плута В.М.

                    У судовому засіданні 18.09.2007 року представник податкової інспекції підтримав вимоги апеляційної скарги, представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував та просив залишити без змін постанову суду першої інстанції.

                    Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

                    Державною податковою інспекцією у Гагарінському районі міста Севастополя у період з 06.09.2006 року до 12.09.2006 року було проведено позапланову документальну перевірку приватного підприємства "Атон" з питання фінансово-господарських взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю „Динал” та товариством з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто” за період з 01.08.2003 року до 01.07.2006 року. По результатах перевірки був складений акт №1628/10/35-004/20715161 від 14.09.2006 року.

                    Під час перевірки було встановлено порушення вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме, було встановлено заниження податку на додану вартість за 2003 рік на загальну суму 2750,00 грн.

                    На підставі акту перевірки податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000073500/0 від 22.09.2006 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2750,00 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1375,00 грн.

                    Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції у зв'язку з наступним.

                    Як вбачається з акту перевірки позивачем до складу податкового кредиту включені суми податку на додану вартість по податковим накладним №54 та №55 від 30.12.2003 року, виданим товариством з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто” у виконання договору №8 від 28.11.2003 року, на суму податку на додану вартість 2000,00 грн. та 750,00 грн. відповідно.

                    Пунктом 3.4 акту перевірки встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 25.11.2004 року визнані недійсними статут, статутний договір та свідоцтво платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто”.

                    Податковий орган дійшов висновку, що податкові накладні, видані товариством з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто”, не можуть бути визнані як оформлені відповідно до діючого законодавства України уповноваженою особою, тому що вони підписувались невстановленими особами, тому, на думку відповідача, позивач не мав права відносити суми податку на додану вартість за вказаними накладними до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.

                    Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

                    Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має зокрема містити зазначені окремими рядками повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість.

                    Відповідно до вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

                    Проте, судова колегія вважає необґрунтованим висновок податкової інспекції щодо непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача –товариства з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто” –після здійснення господарських операції, в результаті чого були видані податкові накладні.

                    Матеріалами справи підтверджено, що податкові накладні були виписані 30.12.2003 року, а установчі документи були визнані недійсними вже у 2004 році. При цьому на дату видачі податкових накладних товариство з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто” було суб'єктом підприємницької діяльності та було зареєстроване у якості платника податку на додану вартість.

                    Відповідно до вимог пункту 9.6 статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” та пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 01.03.2000 року N79, реєстрація діє до дати її анулювання.

                    Частиною 1 статті 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

                    Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що підприємство не повинно нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про власних контрагентів, якщо останні внесені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

                    Що стосується доводів податкової інспекції, викладених в апеляційній скарзі щодо несплати товариством з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто” сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість по господарських операціях з позивачем, то судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

                    З аналізу норм статей 2 та 10 Закону України „Про податок на додану вартість” вбачається, що особою, відповідальною за дотриманням достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону у спірних правовідносинах, є товариство з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто”.

                    Таким чином, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

                    Скасування в судовому порядку установчих документів та свідоцтва платника податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю „Фінсоюзавто” не є підставою для визнання недійсними юридично значимих дій, здійснених ним з іншими суб'єктами господарювання, оскільки його контрагенти не можуть нести відповідальність за відсутністю вини.

                    Актами виконаних робіт підтверджується виконання сторонами зобов'язань за договором №8 від 28.11.2003 року.

                    Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на включення суми податку на додану вартість у податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

                    Відповідно до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

                    Оскільки податковим органом не було доведено фактів порушень позивачем податкового законодавства, тому судова колегія вважає вимоги апеляційної скарги Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя такими, що не підлягають задоволенню.

                    Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            УХВАЛИВ:

                    1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Гагарінському районі міста Севастополя залишити без задоволення.

          2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 16.07.2007 року у справі № 20-12/083 залишити без змін.

                    Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення.

                    Ухвалу може бути оскаржено протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                            К.В. Волков

Судді                                                                                          І.В. Черткова

                                                                                          В.М. Плут