Рішення

від 18.04.2019 по справі 910/17404/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2019Справа № 910/17404/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Бородині В.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

до Приватного підприємства "Коп-Сервіс"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фізична особа - підприємець Черкашин Олег Юрійович

про визнання договору недійсним

Представники:

від позивача: Саханчук А.Д.;

від відповідача: Бабій М.В.;

від третьої особи: не з'явився;

вільний слухач: ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" (далі -позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Коп-Сервіс" (далі -відповідач) про визнання полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6096764 недійсним з моменту укладення, тобто з 12.09.2018

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.11.2017 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" та Фізичною особою - підприємцем Черкашиним Олегом Юрійовичем укладено договір доручення про надання страхових посередницьких послуг № 09-17А, який в свою чергу від імені позивача видав відповідачу поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6096764. Проте, як зазначає позивач поліс підлягає визнанню недійсним, оскільки цей правочин вчинений під впливом обману, в частині неповідомлення відповідачем істотних обставин щодо предмету (транспортного засобу) договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 07.02.2019.

22.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного підприємства "Коп-Сервіс" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що забезпеченим транспортним засобом за спірним полісом є спеціальний колісний транспортний засіб - автомобіль КАМАЗ , державний номер НОМЕР_1, тобто автокран, який функціонально та за технічними характеристиками не призначений для перевезення вантажів, а є спеціальним транспортним засобом призначеним для навантаження та розвантаження вантажів з місця на місце, та періодичність проходження автокраном технічного контролю не визначена чинним законодавством.

29.01.2019 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з твердженнями відповідача та зазначає, що Порядком проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу № 137 від 30.01.2012 передбачено, що для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації визначена періодичність проходження обов'язкового технічного контролю - щороку.

30.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного підприємства "Коп-Сервіс" надійшов ще один відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що позивачем не наведено у позовній заяві обставини, які б вказували на умисел в діях відповідача при укладенні спірного правочину. Крім того, відповідач зазначає, про безпідставне посилання позивача на норми Закону України Про дорожній рух , оскільки останній визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху.

06.02.2019 представник позивача через відділ автоматизованого документообігу суду подав відповідь на другий відзив відповідача, в якій позивач зазначає, що станом на 12.09.2018 відповідач знав, що його транспортний засіб КАМАЗ , державний номер НОМЕР_1 виведений з експлуатації, є пряма заборона його використання у зв'язку з неліквідністю, ТЗ не проходив обов'язкового технічного контролю, відсутній протокол перевірки його технічного стану, однак приховав зазначену інформацію, чим ввів в оману представника страховика - третю особу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/17404/18 призначено на 28.02.2019.

27.02.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного підприємства "Коп-Сервіс" надійшло про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 28.02.2019 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 28.03.23019.

27.03.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Приватного підприємства "Коп-Сервіс" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач зазначає, що наслідки ведення господарської діяльності відповідача не можуть вплинути на підставу визнання договору страхування недійсним з причин обману.

У судовому засіданні 28.03.2019 оголошено перерву до 18.04.2019.

12.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на запит суду від 28.03.2019 № 01-37.1/271/19.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується списком групованих поштових відправлень з відтиском штемпеля поштового відправлення - 03.04.2019.

Приймаючи до уваги, що третя особа була належним чином повідомлена про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника третьої особи не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.04.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представник позивача та відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

27.11.2017 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" (далі - страховик) та Фізичною особою - підприємцем Черкашиним Олегом Юрійовичем (далі - агент) укладено договір доручення про надання страхових посередницьких послуг № 09-17А, предметом якого є надання агенту права діяти від імені і в інтересах страховика на всій території України, у відповідності з вимогами чинного законодавства, з метою залучення страхувальників і укладення з ними договорів по видам страхування, на які страховик має відповідну ліцензію, згідно затверджених правил, тарифів та інструкцій.

Відповідно до п. 2.2. договору, агент зобов'язується, зокрема здійснювати пошук клієнтів для укладення договорів страхування на користь страховика; укладати від імені та на користь страховика договори страхування, що відповідають правилам, умовам страховика та виключно в межах, наданих в довіреності страховика повноважень та лімітів; належним чином заповнювати договори страхування (поліси, сертифікати) і звіти у відповідності до порядку, встановленого страховиком.

За цим договором агент діє від імені страховика на всій географічній території України.

Згідно п. 6.2. договору, договори страхування (поліси) заповнюються у суворій відповідності до інструкцій по заповненню договорів страхування на право укладення договорів страхування.

Цей договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє до 26.11.2018 року. У випадку, якщо одна із сторін до закінчення строку дії договору письмово не попередить іншу сторону про його розірвання, договір автоматично продовжує діяти на тих же умовах і на той же самий строк (п. 9.3. договору).

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2018 Фізична особа - підприємець Черкашин Олег Юрійович уклав від імені позивача договір страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу та видав Приватному підприємству "Коп-Сервіс" поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6096764.

Відповідно до п. 7 Полісу, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль КАМАЗ 53229 , державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, номер шасі (кузов, рама) - НОМЕР_3.

Згідно п. 3 Поліса, строк його дії з 05.10.2018 по 04.10.2019.

У пункті 8 Полісу зазначено, що транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю (ОТК). Датою наступного ОТК є 05.10.2019 року.

Як зазначає позивач, договір страхування (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6096764) укладений з відповідачем підлягає визнанню недійсним, з моменту його укладення, оскільки на момент такого укладення відповідач ввів в оману третю особу, яка діяла в інтересах позивача та не повідомив про такі істотні обставини у випадку повідомлення про які, договір не був би укладеним.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2018 року відповідно до Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №688844, директор ПП КОП-Сервіс , ОСОБА_3 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 128 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме 23.10.2018 року о 07 год. 30 хв., в м. Києві, по проспекту Правди, 110, ОСОБА_3., будучи відповідальною особою, здійснив випуск на лінію автомобіля КАМАЗ, державний номер НОМЕР_1, який не пройшов обов'язково технічного контролю та технічний стан якого не відповідав вимогам правил і стандартів, чим порушив вимоги п. 15 Правил дорожнього руху України, п.4 ч.2 ст. 12 Закону України Про дорожній рух .

Крім того, як зазначає позивач постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ №685958 від 23.10.2018 року, гр. ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме, 23.10.2018 року об 11 год. 20 хв у м. Києві на бульварі Лесі Українки, водій ОСОБА_2., керував транспортним засобом КАМАЗ, державний номер НОМЕР_2, який не пройшов обов'язкового технічного контролю, чим порушив вимоги п.31.3 (б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль.

Згідно копій квитанцій від 26.10.2018 року (№0.0.1170546982.1 та №0.0.1170545876.1), директор ПП КОП-Сервіс гр. ОСОБА_3. та водій гр. ОСОБА_2. здійснили оплату штрафів, за вчинені ними вищевказані адміністративні правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що листами від 25.10.2018 №3525/2 та 06.11.2018 №3605/2 позивач звернувся до Головного сервісного центру МВС України щодо надання інформації про проходження обов'язкового технічного контролю транспортним засобом КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_2, впродовж 2016-2018 років.

Листами від 31.10.2018 №31/21493 та від 08.11.2018 № 31/21620 Головним сервісним центром Мінітерства внутрішніх справ України надано відповідь на вищезазначені листи позивача, в якій повідомлено, що згідно наявної інформації у реєстрі результатів обов'язкового технічного контролю автомобіль КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1 пройшов обов'язковий технічний контроль 08.06.2016 за результатами якого видано протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00640-04562-16, терміном дії до 08.06.2017. В той же час Головним сервісним центром Мінітерства внутрішніх справ України повідомлено, що у реєстрі результатів обов'язкового технічного контролю відсутня інформація щодо проходження обов'язкового технічного контролю зазначеним транспортним засобом у період з 09.06.2017 по 31.10.2018.

Тож, 12.11.2018 позивач звернувся до Фізичної особи - підприємця Черкашина Олега Юрійовича із запитом № 3686/2/1, в якому просив повідомити, що надавав страхувальник (ПП КОП-Сервіс ) під час укладення полісу, інформацію та відповідні підтверджуючі документи (протокол перевірки технічного стану) про проходження вищевказаним автомобілем обов'язкового технічного контролю, а також просив третю особу повідомити, чи володіє остання документально підтвердженою інформацією про те, що КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1 пройшов у 2018 році обов'язковий технічний контроль та був технічно справним.

Листом б/н від 22.11.2018 третя особа - Фізична особа - підприємець Черкашин Олег Юрійович надав відповідь на вищевказаний запит позивача, в якому зазначив, що директор ПП КОП-Сервіс ОСОБА_3. повідомив, що автомобіль технічно справний, може експлуатуватися, а тому просив оформити поліс 12.09.2018 року, щоб одразу його оплатити, а строк дії полісу вказати, як початок дії з 05.10.2018 року до 04.10.2019 року, оскільки попередній Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформлений у страховій компанії Київській страховий дім закінчує свою дію саме 05.10.2018 року та ця дата є датою проходження наступного ОТК. Також, Фізична особа - підприємець Черкашин Олег Юрійович повідомив, що після 12.09.2018, у зв'язку із великим обсягом роботи, факт надання директором ПП КОП-Сервіс протоколу перевірки технічного стану автомобіля КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1 для підтвердження проходження ОТК із зазначенням строку наступного ОТК просто забувся, а тому такого протоколу страхувальником надано не було. Тож, підтвердити факт проходження вказаним автомобілем ОТК та надати копію протоколу перевірки технічного стану автомобіля на даний час неможливо.

Отже, обгрнутовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач, порушуючи свої зобов'язання, визначені діючим законодавством України в день укладення полісу №АМ/6096764 - 12.09.2018 року, ввів в оману третю особу, що діяла в інтересах позивача та, не повідомив всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі не інформував про будь-які зміни страхового ризику, а саме не повідомив достовірної інформації про те, що автомобіль КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1, фактично не проходив обов'язкового технічного контролю та про відсутність протоколу перевірки його технічного стану, чим ввів в оману третю особу, що у свою чергу призвело до безпідставного укладення із відповідачем третьою особою, що діяла в інтересах позивача, договору страхування - полісу №АМ/6096764, тож позивач зазначає, що вказаний правочин вчинений під впливом обману та помилки, що є підставою для визнання вказаного правочину - полісу №АМ/6096764 недійсним.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України Про страхування , страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про страхування визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України Про страхування , є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Пунктом 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом п.2.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.2.5.2 вказаної Постанови Пленуму Вищого господарського суду України необхідно з урахуванням приписів ст.215 Цивільного кодексу України та ст.207 Господарського кодексу України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, ч.1 ст.220, ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.207 Господарського кодексу України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора.

Такої саме позиції дотримується Вищий господарський суд України і у п.18 Інформаційного листа №01-8/211 від 07.04.2008р. "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України", за змістом якого вимога про визнання недійсним правочину та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, приймаючи до уваги положення Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Крім того, виходячи зі змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Отже, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Як встановлено судом вище, 12.09.2018 Фізична особа - підприємець Черкашин Олег Юрійович уклав від імені позивача договір страхування цивільо-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу та видав Приватному підприємству "Коп-Сервіс" поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6096764.

Відповідно до п. 7 Полісу, забезпеченим транспортним засобом є автомобіль КАМАЗ 53229 , державний номер НОМЕР_1, 2005 року випуску, номер шасі (кузов, рама) - НОМЕР_3.

Згідно п. 3 Поліса, строк його дії з 05.10.2018 по 04.10.2019.

У пункті 8 Полісу зазначено, що транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю (ОТК). Датою наступного ОТК є 05.10.2019 року.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як зазначає позивач, відповідач під час укладення спірного правочину не повідомив достовірної інформації про те, що автомобіль КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1, фактично не проходив обов'язкового технічного контролю та про відсутність протоколу перевірки його технічного стану, чим ввів в оману третю особу, що у свою чергу призвело до безпідставного укладення із відповідачем третьою особою договору.

Частиною 1 ст. 16 Закону України Про страхування встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1.8. ст. 1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.

Статтею 982 Цивільного кодексу України визначені, що істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 18 Закону України Про страхування унормовано, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух".

Статтею 17 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов'язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.

Договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов'язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух".

Поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 вбачається, що транспортний засіб марки - КАМАЗ, модель- 53229, тип- Вантажний автокран, № шасі (кузов, рама) - НОМЕР_3, повна маса - 24 тонни, маса без завантаження - 15 тонн, колір - оранжевий, держаний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований у встановленому Законом порядку в органах МВС України та належить власнику - Приватному підприємству Коп-Сервіс .

Вантажопідйомність вказаного транспортного засобу більше 3,5 тон.

Стаття 35 Закону України Про дорожній рух вказує, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов'язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік. На кожний транспортний засіб, що пройшов обов'язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб'єкт проведення обов'язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу. У протоколі зазначається строк чергового проходження обов'язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Технічний опис та зразок протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу затверджує Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30.01.2012 року затверджено Порядок проведення обов'язкового технічного контролю та обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, технічного опису та зразка протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу (далі - Порядок).

Згідно вказаного Порядку визначено основні та обов'язкові умови, за яких транспортні засоби підлягають проведенню обов'язкового технічного контролю.

Так, п. 3 вказаного порядку передбачено, що періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить: для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки; для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку; для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

За вимогою власника обов'язковий технічний контроль транспортного засобу, який зареєстрований в установленому порядку, але не підлягає обов'язковому технічному контролю, проводять за процедурою, визначеною цим Порядком.

Стаття 33 Закону України Про дорожній рух встановлює, що технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам і стандартам, затвердженим у встановленому порядку.

Обов'язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством.

Крім цього, вимогами ст. 36 Закону України Про дорожній рух , передбачено, що власники транспортних засобів або особи, які їх експлуатують, зобов'язані забезпечувати своєчасне і в повному обсязі проведення робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів.

Стаття 29 Закону України Про дорожній рух визначає, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають зимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на зідповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо -ранспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, -ройшов такий контроль.

Позивач зазначає, що відповідач під час укладення спірного правочину не повідомив достовірної інформації про те, що автомобіль КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1, фактично не проходив обов'язкового технічного контролю та про відсутність протоколу перевірки його технічного стану, чим ввів в оману третю особу, що у свою чергу призвело до безпідставного укладення із відповідачем третьою особою договору, тож позивач зазначає, що вказаний правочин вчинений під впливом обману та помилки, що є підставою для визнання вказаного правочину - полісу №АМ/6096764 недійсним.

Так, відповідно до ст. 230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року N 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними , у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230 - 233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв'язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Аналогічні рекомендації містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними".

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Разом з тим, необхідно зазначити, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Згідно п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.

Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.

Тож, у даному випадку саме на позивача покладено обов'язок доведення наявності помилки під час укладення спірного правочину та введення її в оману, щодо обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину.

Пунктом 6.2. договору доручення про надання страхових посередницьких послуг № 09-17А від 27.11.2017 укладеного між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" та Фізичною особою - підприємцем Черкашиним Олегом Юрійовичем передбачено, що договори страхування (поліси) заповнюються у суворій відповідності до інструкцій по заповненню договорів страхування на право укладення договорів страхування.

Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 27.10.2011 № 673 затверджено Положення про особливості укладення договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Положення).

Пункт 2.1.4. Положення визначає, що поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів заповнюється відповідно до порядку заповнення поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін;

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що у матеріалах справи був відсутній зазначений вище Порядок, при цьому, безпосереднє ознайомлення з вказаним порядком на офіційному сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України http://www.mtsbu.ua/ua потребувало обов'язкової реєстрації, для входу через особистий кабінет, з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, Господарський суд міста Києва звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із запитом № 01-37.1/271/19 від 28.03.2019 про надання суду Порядку заповнення поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який встановлюється МТСБУ.

12.04.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист з інформацією на запит суду від 28.03.2019 № 01-37.1/271/19, до якого додано затверджену протоколом МТСБУ від 14.07.2016 № 384/2016 Інструкцію про порядок заповнення бланку поліса обов'язкового страхування, цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 р. № 558 (далі - Інструкція).

Інструкцією визначено, що бланк полісу ОСЦПВВНТЗ (далі - поліс) складається з двох аркушів самокопіювального паперу формату А4 (переважно для заповнення від руки) або з двох аркушів паперу формату А4 без властивостей самокопіювання (переважно для заповнення шляхом друку на принтері): - перший аркуш (Оригінал) - бірюзового кольору, видається Страхувальнику; - другий аркуш (Копія) - білого кольору, залишається у страховика.

Поліс заповнюється чітко, розбірливо, друкарським способом або від руки кульковою ручкою, бажано друкованими літерами та цифрами). Бланк полісу з виправленнями та закресленнями в одному або кількох з Розділів 1. Страховик ; 3. Строк дії договору ; 5. Розмір франшизи ; 7. Забезпечений транспортний засіб ; 8. Особливі умови використання забезпеченого ТЗ ; 10. Страховий платіж вважається зіпсованим. Такий бланк (оригінал та копія) вилучається, і на ньому з нижнього лівого до верхнього правого кута проводиться лінія через весь поліс. Зверху на лінії пишеться слово "Зіпсовано", а знизу під лінією - дата. Зразок бланку полісу (Оригінал та Копії) наведений в додатках 1 та 2 до цієї Інструк

В розділі 8. Особливі умови використання забезпеченого ТЗ Полісу, зазначаються істотні умови, які впливають на оцінку ризику та, відповідно, розмір страхової премії при укладанні договору ОСЦПВВНТЗ. До таких умов відносяться: перелік місяців, протягом яких використовується транспортний засіб (для річних договорів), використання транспортного засобу у якості таксі/маршрутного таксі, підлягання транспортного засобу обов'язковому технічному контролю (ОТК) (якщо так , то вказується дата наступного ОТК), допущення до керування транспортним засобом осіб з водійським стажем менше 3-х років та/або водійський стаж страхувальника є меншим 3-х років.

Перед внесенням відомостей до розділу 8 слід отримати від страхувальника інформацію щодо необхідності проходження відповідним транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", про що здійснити відповідний запис у внутрішньому договорі страхування.

У разі, якщо транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю, то внутрішній договір страхування по відношенню до нього укладати за умови надання страхувальником для огляду страховику протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду.

Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю перевищують один рік, внутрішній договір страхування укладається строком на один рік.

Якщо строк дії талону державного технічного огляду чи, відповідно, строк до чергового проходження таким транспортним засобом обов'язкового технічного контролю є меншим ніж один рік, то внутрішній договір укладається на строк, що відповідає цілому числу місяців до дати чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю чи, відповідно, до закінчення дії талону державного технічного огляду.

У всіх випадках строк дії внутрішнього договору страхування не повинен перевищувати строку чергового проходження транспортним засобом обов'язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України Про дорожній рух .

Таким чином, агент (третя особо), який діє від імені позивача укладаючи договір страхування (поліси) з відповідачем зобов'язаний був заповнювати поліс у суворій відповідності до Порядку (Інструкції) по заповненню договорів страхування, як це передбачено п. 6.2. договору доручення про надання страхових посередницьких послуг № 09-17А від 27.11.2017.

Оскільки транспортний засіб КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1 підлягав обов'язковому технічному контролю, третя особа зобов'язана була отримати у відповідача протокол перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду, чого останнім не здійснено.

Тобто, агент, що діє від імені позивача, укладаючий спірний правочин з відповідачем, у даному випадку поліс, без фактичного огляду та дослідження протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду, за власним волевиявленням уклав спірний правочин, що виключає факт наявності обману, оскільки існує Порядок, який регламентує правила заповнення відповідних полісів, який в свою чергу передбачає, що у разі, якщо транспортний засіб підлягає обов'язковому технічному контролю, то договір страхування укладається за умови надання страхувальником для огляду страховику протоколу перевірки технічного стану цього транспортного засобу чи талону державного технічного огляду.

Суд зазначає, що позивачем не доведено факту умисного введення в оману представника третьої особи, враховуючи що останній був зобов'язаний перевірити надану відповідачем інформацію щодо транспортного засобу.

В той же час, суд зазначає, що пунктом 2 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України визначено, що страхувальник зобов'язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про страхування , підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку.

Таким чином, суд зазначає, що подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору, у даному випадку про транспортний засіб КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1, а саме щодо проходження обов'язкового технічного контролю, є підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, а не підставою для визнання недійсним договору з посилання на вчинення договору під впливом обману.

При цьому, суд не приймає до уваги долучений позивачем до позовної заяви наказ директора ПП КОП-Сервіс №30/05-18 від 30.05.2018 року Про виведення з експлуатації та продаж транспортних засобів , оскільки серед переліку транспортних засобів, що підлягають виведенню з експлуатації, відсутній транспортний засіб КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1, який є предметом спірного правочину.

Таким чином, наведені позивачем обставини не мають своїм наслідком визнання договору недійсним у розумінні положень ст.229 Цивільного кодексу України, оскільки останній не навів, а суд не встановив фактів, які б підтверджували укладення спірного договору під впливом помилки/обману.

Отже, приймаючи до уваги положення ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" не підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 26.04.2019

Суддя С. О. Щербаков