Постанова

від 05.11.2019 по справі 910/17404/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 910/17404/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс",

представник позивача - Чала І.М., адвокат (договір від 22.02.2019 № 1/2019, ордер від 17.04.2019 № 527669, свідоцтво від 15.02.2018 № 6374/10); Сахарчук А.Д., адвокат (ордер від 04.11.2019 № 572129, свідоцтво від 26.01.2012 № 4773/10),

відповідач - приватне підприємство "Коп-Сервіс",

представник відповідача - Бабій М.В., адвокат (договір від 23.01.2019 б/н, ордер від 27.09.2019 № 351815, свідоцтво від 30.08.2017 № 6152/10),

третя особа - фізична особа-підприємець Черкашин Олег Юрійович ,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянув касаційну скаргу приватного підприємства "Коп-Сервіс"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 (головуючий Сулім В.В., судді: Майданевич А.Г. і Ткаченко Б.О.)

у справі № 910/17404/18

за позовом приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" (далі - Товариство)

до приватного підприємства "Коп-Сервіс" (далі - Підприємство),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - фізична особа-підприємець Черкашин Олег Юрійович (далі - Підприємець),

про визнання договору недійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Підприємця, про визнання полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/6096764 (далі - Поліс) недійсним з моменту укладення, тобто з 12.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Поліс підлягає визнанню недійсним, оскільки вказаний правочин вчинений під впливом обману, а саме неповідомлення Підприємством істотних обставин щодо предмета (транспортного засобу) договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.04.2019 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору, у даному випадку про транспортний засіб КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1 , а саме щодо проходження обов`язкового технічного контролю, є підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, а не підставою для визнання недійсним договору з посиланням на вчинення договору під впливом обману.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним Поліс з моменту укладання, тобто з 12.09.2018.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що Підприємство знало про відсутність діючого протоколу обов`язкового технічного контролю (далі - ОТК) на момент укладення Полісу (12.09.2018) та не повідомило зазначені обставини Підприємцю, після укладення Полісу не повідомило Товариство, про те, що ОТК його транспортний засіб не пройшов у зазначену в Полісі дату (05.10.2018), відповідний протокол, що підтверджує технічну справність транспортного засобу не надало, тому Поліс не може діяти відповідно до відкладальної умови. Тобто Підприємство 12.09.2018 шляхом оману іншої сторони Полісу, свідомо надало неправдиві відомості про предмет договору (Полісу).

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Підприємство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019, а рішення господарського суду міста Києва від 18.04.2019 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції:

- не враховано положення статті 18 Закону України ?Про страхування? та статті 17 Закону України ?Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?;

- безпідставно відхилено посилання суду першої інстанції на положення Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року (далі - Інструкція).

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Від Підприємця відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 12.09.2018 Підприємцем на підставі договору доручення про надання страхових посередницьких послуг від 27.11.2017 № 09-17А укладено від імені Товариства договір страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу та видано Підприємству Поліс.

Відповідно до пункту 7 Поліса забезпеченим транспортним засобом є автомобіль КАМАЗ 53229, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2005 року випуску, № шасі (кузов, рама) - НОМЕР_2 .

Згідно з пунктом 3 Поліса строк його дії з 05.10.2018 до 04.10.2019.

У пункті 8 Полісу зазначено, що транспортний засіб підлягає ОТК. Датою наступного ОТК є 05.10.2019.

Із свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, державний номер НОМЕР_1 , вбачається, що транспортний засіб марки КАМАЗ, модель - 53229, тип - вантажний автокран, № шасі ( кузов , рама) - НОМЕР_2 , повна маса - 24 тонни, маса без завантаження - 15 тонн, колір - оранжевий, зареєстрований у встановленому Законом порядку в органах МВС України та належить позивачу - Підприємству (ЄДРПОУ 32454489).

Вантажопідйомність вказаного транспортного засобу, згідно з даними зазначеного свідоцтва більше 3,5 тонни.

24.10.2018 відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК №688844, директор Підприємства Корж О.П. був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 128 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме будучи відповідальною особою, здійснив випуск на лінію автомобіля КАМАЗ, державний номер НОМЕР_1 , який не пройшов ОТК, та технічний стан якого не відповідав вимогам правил і стандартів, чим порушив вимоги пункту 15 Правил дорожнього руху України, пункт 4 частини другої статті 12 Закону України ?Про дорожній рух?.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ від 23.10.2018 № 685958, громадянин ОСОБА_3 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: 23.10.2018 об 11 год. 20 хв у м. Києві на бульварі Лесі Українки, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом КАМАЗ, державний номер НОМЕР_1 , який не пройшов ОТК, чим порушив вимоги пункту 31.3 (б) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли ОТК.

З листів Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України від 31.10.2018 № 31/21493 та від 08.11.2018 № 31/21620 вбачається, що у реєстрі проходження ОТК автомобіль КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1 , пройшов ОТК 08.06.2016, за результатами якого видано протокол перевірки технічного стану транспортного засобу № 00640-04562-16, терміном дії до 08.06.2017. При цьому в період з 09.06.2017 по 31.10.2018 року вказаний транспортний засіб ОТК не проходив.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання наявності чи відсутності підстав для визнання Полісу недійсним з моменту укладення, тобто з 12.09.2018.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору, у даному випадку про транспортний засіб КАМАЗ 53229, державний номер НОМЕР_1 , а саме щодо проходження обов`язкового технічного контролю, є підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, а не підставою для визнання недійсним договору з посилання на вчинення договору під впливом обману.

З такими висновками суду першої інстанції не погодився суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно з пунктом 14.2 статті 14 Закону України ?Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів? страховик не може відмовити будь-якому страхувальнику в укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Частиною першою статті 212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Підприємство звернулось 12.09.2018 до Товариства за Полісом, який мав почати свою дію з 05.10.2018, що буде датою майбутнього ОТК, тому було укладено договір (Поліс) з відкладальною умовою - строк дії договору починається не з 12.09.2018 (з моменту укладення), а з 05.10.2018.

Тобто оспорюваний Поліс є договором з відкладальною умовою (пункт 3 Поліса - строк його дії з 05.10.2018), що пов`язано з особливою умовою використання забезпеченого транспортного засобу - транспортний засіб підлягає ОТК.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України ?Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів? страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України "Про дорожній рух".

Згідно із статтею 29 Закону України ?Про дорожній рух? до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів і стандартів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов`язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.

Статтею 37 Закону України ?Про дорожній рух? передбачено підстави для заборони експлуатації транспортних засобів, зокрема, забороняється експлуатація транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його.

Відповідно до пункту 17.3 статті 17 Закону України ?Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів? при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.

Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України "Про дорожній рух", укладаються страховиками за умови проходження транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними. Договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладаються на строк, що не перевищує строку чергового проходження транспортним засобом обов`язкового технічного контролю відповідно до вимог Закону України ?Про дорожній рух?.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України ?Про страхування? договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до Закону України ?Про дорожній рух?, укладаються страховиками за умови проходження зазначеними транспортними засобами обов`язкового технічного контролю, якщо вони згідно з протоколом перевірки технічного стану визнані технічно справними.

Статтею 989 ЦК України визначені обов`язки страхувальника, серед яких, передбачено, що страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику.

За твердженням Підприємця останній був введений Підприємством в оману з приводу технічної справності транспортного засобу, наявності діючого протоколу огляду на момент укладення Полісу (12.09.2018) та проходження ОТК транспортним засобом - в перший день дії Полісу (05.10.2018), і надання відповідного протоколу огляду від цієї ж дати.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статей 230-233 ЦК України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. При чому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі статті 230 ЦК України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.

Разом з цим, апеляційний суд не прийняв як належне посилання господарського суду міста Києва на Інструкцію, форма якої затверджена розпорядженням Держфінпослуг від 29.08.2011 № 558, затверджену протоколом Президії МТСБУ від 14.07.2016 № 384/2016, а саме, що агент "за власним волевиявленням уклав спірний правочин, що виключає факт наявності обману", оскільки Підприємство знало про відсутність діючого протоколу ОТК на момент укладення Полісу 12.09.2018 та не повідомило зазначені обставини Підприємцю - агенту, та не повідомило про те, що ОТК його транспортний засіб не пройшов у зазначену дату 05.10.2018, відповідний протокол, що підтверджує технічну справність відсутній, тобто договір не може діяти відповідно до відкладальної умови Полісу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Підприємство 12.09.2018 ввело в оману іншу сторону Поліса. Таким чином, апеляційним судом встановлено наявність умислу в діях Підприємства щодо введення в оману Підприємця (агента) під час укладання Полісу.

З таких підстав суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний договір не відповідає вимогам, зокрема, статті 17 Закону України ?Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?, статті 12 Закону України ?Про страхування? та частині п`ятій статті 203 ЦК України, а саме укладений за відсутності ОТК, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції: не враховано положення статті 18 Закону України ?Про страхування? та статті 17 Закону України ?Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів?; безпідставно відхилено посилання суду першої інстанції на положення Інструкції, - не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалену у даній справі постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу приватного підприємства "Коп-Сервіс" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2019 у справі № 910/17404/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя Т. Малашенкова