Постанова

від 10.04.2019 по справі 760/13712/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 квітня 2019 року

місто Київ

справа № 760/13712/16-ц

провадження № 61-16736св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Ступак О. В. , Усика Г. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідач- Приватне акціонерне товариство Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року у складі судді Оксюти Т. Г. та рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2017 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Антоненко Н. О., Прокопчук Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня (далі - ПрАТ КМСНРПВМ ), просила розірвати договір підряду від 30 грудня 2013 року б/н та від 28 серпня 2014 року № 28.08.-2014, укладені між сторонами, стягнути на її користь 863 750, 74 грн на відшкодування майнових збитків, 200 000 грн на відшкодування моральної шкоди, 7 200, 00 грн витрат за проведення експертизи та судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що 30 грудня 2013 року та 28 серпня 2014 року між позивачем як замовником та ПрАТ КМСНРПВМ як виконавцем укладено договори підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника. Згідно з умовами договорів замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик, своїми силами, власними інструментами і механізмами виконати комплекс робіт з виготовлення із матеріалів замовника, обробки, оздоблення і доставки столярних виробів за ескізами, наданими замовником, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи. В межах виконання зазначених договорів замовником передано виконавцю матеріал для виготовлення продукції, під час передачі матеріалів зауважень та нарікань щодо їхньої якості від відповідача не надійшло. Позивач зазначив, що усі вироби, які виготовлені та доставлені відповідачем, були з численними дефектами. В межах кримінального провадження № 12015100080008210, відкритого відносно посадової особи ПрАТ КМСНРПВМ ОСОБА_4 за статтею 191 КК України, експертами КНДІСЕ проведено експертизу стану столярно-меблевих виробів, виготовлених на замовлення ОСОБА_3 За результатами комплексної експертизи виробів, виготовлених ПрАТ КМСНРПВМ за договором підряду від 30 грудня 2013 року та договором підряду від 28 серпня 2014 року № 28.08-2014 становлено, що вироби з деревини дубу та ясеня не можуть належним чином без порушення їх цілісності бути надалі в експлуатації та повинні бути повністю замінені виконавцем (як особою, що несе повну відповідальність за якість виробів) або ж матеріально відшкодовані.

Крім того, позивачем подано позов до Солом'янського районного суду міста Києва про усунення дефектів готових столярних виробів за спірними договорами підряду. Для підтвердження наявності дефектів позивач за власний рахунок у розмірі 7 200, 00 грн звернулась до Київської Торгово-промислової палати з заявою про проведення експертизи для підтвердження наявності дефектної продукції. Як зазначено в експертному висновку Київської Торгово-промислової палати від 23 березня 2015 року № В-411, при зовнішньому огляді столярних дерев'яних виробів експертом виявлені дефекти майже у всіх поставлених виробах. Рішенням від 20 січня 2016 року у справі № 760/7968/15-ц позов задоволений частково. Суд визнав наявність недоліків та зобов'язав ПрАТ КМСНРПВМ виправити дефекти. Однак жодних дій з боку відповідача щодо усунення дефектів не проведено, рішення не виконано. За висновками експерта розмір збитків замовника у результаті співпраці з виконавцем за договорами підряду станом на момент виконання угоди складає 626 699, 50 грн; станом на 2016 рік (з урахуванням інфляції) - 863 750, 74 грн. Крім того, внаслідок порушення прав протиправною поведінкою відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в тривалому невиконанні відповідачем законних претензій з відшкодування його вартості, що призвело до необхідності відстоювати свою правоту в суді, звертатись в правоохоронні органи, а відповідно, і до душевних страждань через неможливість належним чином користуватись придбаним майном (яким не використовувалось замовником і не експлуатувалось за призначенням, оскільки неможливо цього робити до задоволення претензій як споживача). З огляду на зазначене позивач вважав, що розмір грошового відшкодування завданої моральної шкоди споживачу становить 200 000, 00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Відповідач вимоги позову не визнав, просив відмовити у їх задоволенні.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року позов задоволено частково. Розірвано договори підряду від 30 грудня 2013 року та від 28 серпня 2014 року, укладені між ОСОБА_3 та ПрАТ КМСНРПВМ . Стягнуто з ПрАТ КМСНРПВМ на користь ОСОБА_3 відшкодування майнових збитків з урахуванням індексу інфляції в сумі 863 750, 74 грн, витрати за проведення експертизи в сумі 7 200, 00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, керувався тим, що відповідач порушив умови договорів підряду від 30 грудня 2013 року та від 28 серпня 2014 року, укладених з позивачем, а тому вони підлягають розірванню, зі сплатою на користь позивача відшкодування майнових збитків з урахуванням втрат від інфляції, розмір яких підтверджено комплексною судовою експертизою КНДІСЕ від 15 липня 2016 року

№ 21893/15-34/4960-5005/16-34, та вартості проведеної експертизи для підтвердження наявності дефектної продукції.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2017 року апеляційну скаргу ПрАТ КМСНРПВМ задоволено частково. Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року в частині стягнення з ПрАТ КМСНРПВМ на користь ОСОБА_3 суми майнових збитків з урахуванням індексу інфляції в сумі 863 750, 74 грн та судового збору за вимоги немайнового характеру в сумі 1 102, 40 грн скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення. Стягнуто з ПрАТ КМСНРПВМ на користь ОСОБА_3 відшкодування майнових збитків в сумі 626 699, 50 грн, вирішено питання про розподіл судових витрат. В частині стягнення майнових збитків з урахуванням індексу інфляції та судового збору за немайнові вимоги відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач порушив умови договорів підряду, а тому вони підлягають розірванню, зі сплатою на користь позивача відшкодування майнових збитків. Разом з тим суд апеляційної інстанції зазначив, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору підряду, за умовами якого договірна сума була обумовлена в іноземній валюті, а тому суд першої інстанції помилково застосував до таких грошових зобов'язань положення закону в частині нарахування індексу інфляції, який регулює порядок сплати боргу, визначеного у гривнях. В іншій частині рішення залишено без змін.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ПрАТ КМСНРПВМ у січні 2017 року подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту передачі замовником представнику виконавця матеріалу для виготовлення продукції та повноважень останнього. Також зазначив, що копії актів та товарно-транспортної накладної, отриманої позивачем від покупця матеріалів, які підтверджують кількість та якість матеріалу, викликають сумніви в їх дійсності та не можуть бути доказами у справі. Зазначив, що специфікація від 16 липня 2014 року № 1 до договору від 28 серпня 2014 року укладена до 28 серпня 2014 року, отже, не може доводити комплектність та якість матеріалу. Окрім цього, зазначило що експертиза від 15 липня 2016 року не може бути належними і допустимим доказом завдання майнової шкоди та її розміру позивачу, оскільки проведена у межах кримінального провадження та не має значення для вирішення цієї справи. Заявник зазначив, що суди безпідставно стягнули з відповідача витрати на проведення експертизи у розмірі 7 200 грн, оскільки проведена експертиза не є судовою, а тому витрати на її проведення не є судовими витратами та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У наданому відзиві позивач просила касаційну скаргу залишити без задоволення з огляду на її необґрунтованість.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження, ухвалою від 04 вересня 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження у квітні 2018 року передано до Верховного Суду.

У підпункті 4 пункту 1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України 2004 року, згідно з якими рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 30 грудня 2013 року між ОСОБА_3 як замовником та ПрАТ КМСНРПВМ як виконавцем укладено договір підряду на виготовлення продукції із матеріалів замовника, за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик, своїми силами, власними інструментами і механізмами виконати комплекс робіт з виготовлення із матеріалів замовника, обробки, оздоблення і доставки столярних виробів за ескізами, наданими замовником, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.

На виконання умов договору, замовник передав виконавцю матеріал для виготовлення продукції: дошку дубову, необрізну, вищий сорт - 15, 297 куб. м, загальною вартістю 74 190, 45 грн відповідно до додатку № 2 з описом матеріалів та актом приймання-передачі від 30 грудня 2013 року; дошку дубову, необрізну, перший сорт - 10, 003 куб. м загальною вартістю 48 514, 55 грн, що підтверджується копією акта приймання-передачі від 05 січня 2014 року. Загальний об'єм переданого матеріалу складав 25, 3 куб. м на загальну суму 122 705, 00 грн.

Кількість та якість матеріалів підтверджуються документами, наданими при купівлі-продажу у Державного підприємства Коростишівський лісгосп .

Позивачем за умовами договору виконані всі зобов'язання, сплачено всю суму за договором, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 07 жовтня 2013 року № 73, від 06 травня 2013 року № 51, від 20 грудня 2013 року № 82 та від 11 липня 2013 року № 65.

Свої претензії щодо якості виготовленої продукції та до матеріалу, з якого її вироблено, позивач виклав у листі на ім'я голови Правління ПрАТ КМСНРПВМ від 02 березня 2015 року.

У межах кримінального провадження № 12015100080008210, відкритого стосовно посадової особи ПрАТ КМСНРПВМ ОСОБА_4 за статтею 191 КК України, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз проведено експертизу стану столярно-меблевих виробів з деревини дубу, виготовлених на замовлення ОСОБА_3

Висновком експертів КНДІСЕ за результатами проведення комплексної судової експертизи від 15 липня 2016 року № 21893/15-34/4960-5005/16-34 встановлено таке.

Згідно з аналізом результатів виконання експертного огляду виробів, виготовлених за договором підряду від 30 грудня 2013 року, під час здійснення експертизи виробів з деревини дубу, виготовлених ПрАТ КМСНРПВМ на замовлення ОСОБА_3, встановлено ґрунтовні порушення умов договору підряду. Експертизою встановлено такі недоліки: завеликі зазори між складовими елементами виробів; неточність у формуванні пазів під фурнітуру; нещільність прилягання полотна по притулу; профільовані притулені планки не закривають отвори між полотнами дверей; наявність жорстких зв'язок між масивними складовими елементами дверних полотен і фасадів шаф, що призвело до деформування деталей та утворення щілин. Не було узгоджено між замовником та виконавцем використання у виробництві столярних і меблевих виробів технології зрощення та личкування. За таких обставин передумовою використання технології мало бути погоджено із замовником, про що необхідно фіксувати у договорі. Пунктом 4.7 договору від 30 грудня 2013 року передбачено заміну матеріалу замовника протягом 10 діб у випадку надання замовником виконавцю неякісної сировини. У такому випадку виконавець мав повідомити замовника через акт рекламації про невідповідність наданого матеріалу для виготовлення столярних виробів відразу після виявлення дефектів на початку робіт з сировиною. Також зазначено, що пиломатеріали дубу, з яких фактично виготовлено столярно-меблеві вироби, переважно не є сировиною вищого та першого сортів.

28 серпня 2014 року між ОСОБА_3 та ПрАТ КМСНРПВМ укладено інший договір підряду № 28.08-2014 на виготовлення продукції із матеріалів замовника, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик, своїми силами, власними інструментами і механізмами виконати комплекс робіт з виготовлення із матеріалів замовника, обробки, оздоблення і доставки столярних виробів за ескізами, наданими замовником, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані виконавцем роботи.

Згідно з описом матеріалів замовника (додаток № 2 до договору підряду від 28 серпня 2014 року) та акту приймання - передачі матеріалів замовника від 18 листопада 2014 року № 2 загальний об'єм пиломатеріалів складав 22, 45 куб. м.

Відповідно до специфікації від 16 липня 2014 року № 1 до договору від 28 серпня 2014 року, яка є невід'ємною частиною договору, виконавець надав згоду на здійснення таких робіт: виготовлення дверних блоків за затвердженим кресленнями - 8 шт.; дверні панелі на металеві двері - 2 шт.; виготовлення фасадів з коробками вбудованих шаф - 4 шт.; виготовлення плінтуса - 100, 00 м п.; виготовлення декору (прижим гобелену на стінах) - 146, 0 м; виготовлення лекального плінтуса - 12, 5 м п.

Договірна сума замовлення за специфікацією № 1 складала 21 000, 00 дол. США.

За цим замовленням оплата проводилась у два етапи, загальна сума договору - 21 000, дол. США розділена на дві частини, одна з яких - 17 300, 00 дол. США (243 292, 00 грн згідно з додатком № 1 до договору) оплачена офіційно через касу, друга частина - 3 622, 00 дол. США передана особисто в руки представнику відповідача. Про отримання зазначеної суми свідчить підпис останнього в доповненні до договору.

Висновком експертів КНДІСЕ за результатами проведення комплексної судової експертизи від 15 липня 2016 року № 21893/15-34/4960-5005/16-34 встановлено таке.

Для проведення експертизи замовником виробів представлене житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1, в якому вмонтовано для експлуатації столярно-меблеві вироби з деревини ясеня, а саме: дверні блоки - 7 шт.; меблеві фасади шаф - 34 шт.; тумба - 1 шт.; погонажні вироби - 100 м пог. Під час здійснення експертизи виробів з деревини ясеня, виготовлених ПрАТ КМСНРПВМ на замовлення ОСОБА_3, встановлено ґрунтовні порушення умов договору підряду від 28 серпня 2014 року № 28.08-2014. Технологію виготовлення виробів (зі зрощенням та личкуванням чи без них) не було узгоджено у договорі підряду від 28 серпня 2014 року № 28.08-2014. Передумовою використання такої технології має бути погодження із замовником, про що необхідно фіксувати в договорі та підтверджувати підписаними замовником робочими кресленнями. Виконавцем при використанні технології зрощення була допущена груба конструкційна помилка, що може мати наслідки в експлуатації виробу: не закриті розкладками торці і крайки зрощених деталей виробу під прозоре покриття (ГОСТ 475-78); відповідно до пункту 2.3 повинні бути узгоджені й підписані зразки-еталони викрасок виду оздоблення виробів; відповідно до пункту 2.4 продукція не повинна мати механічних пошкоджень та інших явних дефектів, які фактично виявлено та зафіксовано у таблиці 3 і таблиці 4 експертного висновку; пунктом 4.7 передбачена заміна матеріалу замовника протягом 10 діб у випадку надання замовником виконавцю неякісної сировини. У такому випадку виконавець мав повідомити замовника через акт рекламації про невідповідність наданого матеріалу для виготовлення столярних виробів зразу після виявлення дефектів на початку робіт з сировиною. Також встановлені порушення пункту 4.9 щодо нормування необрізних пиломатеріалів ясеня першого сорту якості товщиною 50 мм, вологістю 8 - 9 % у процесі виконання договору підряду від 28 серпня 2014 року № 28.08-2014. За результатами експертизи виробів за договором підряду від 28 серпня 2014 року № 28.08-2014 встановлено наявність у виробах та матеріалах, з яких їх було виготовлено, такі основні дефекти й вади: тріщини на видимих поверхнях виробів, відхилення від номінальних розмірів зазорів у притулах, не підібрана текстура деревини, вириви деревини на видимих поверхнях, відсутність розкладок на всіх крайках клеєних деталей виробів, внутрішня заболонь і серцевина в деревині, жовтувата ядрова гнилизна та тверда гнилизна по річним шарам, строкатість деревини. Всі перераховані вади деревини не допускаються у столярних та меблевих виробах, особливо під прозоре покриття, а тріщини усушки зовсім приводять вироби у непридатний для подальшої експлуатації стан. Всі дефекти виробів, обумовлені вадами деревини (матеріалу, з якого вони виготовлені), є неусувними. Тому вироби з деревини ясеня, виготовлені за договором підряду від 28 серпня 2014 року № 28.08-2014, підлягають повній заміні. Видно, що сировиною є фаутна деревина (з твердою гнилизною, що виникла на корені), яка під час переробки частково перейшла у виріб, через що могла виникнути перевитрата сировини. Швидше за все, сировиною для дошок, з яких було виготовлено вироби, був порослевий ясен у перестояному стані, коли деревина масово потерпає від гнилей, які переходять від старих пеньків до нижньої частини стовбура. Місцем походження такої деревини ясеня може бути будь-який регіон України, де така порода зростає. Вищеозначені вади деревини як матеріалу видно на етапі приймання пилопродукції, ще до її механічної обробки. Це все разом дозволяє зробити висновок, що пиломатеріали ясеня, з яких фактично виготовлено столярно-меблеві вироби, у своїй більшості не було сировиною першого сорту для столярно-меблевого виробництва.

Відповідно до зазначеного висновку експертів КНДІСЕ за результатами проведення комплексної судової експертизи від 15 липня 2016 року

№ 21893/15-34/4960-5005/16-34 розмір збитків замовника у результаті співпраці з виконавцем за договорами підряду станом на момент виконання угоди складає 626 699, 50 грн; станом на 2016 рік (з урахуванням інфляції) - 863 750, 74 грн.

Відповідно до експертного висновку Київської Торгово-промислової палати від 23 березня 2015 року № В-411 при зовнішньому огляді столярних дерев'яних виробів експертом виявлені дефекти практично у всіх поставлених виробах.

Вартість проведеної експертизи складає 7 200, 00 грн, замовником є ОСОБА_3

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі в частині доводів щодо спірної квартири

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 858 ЦК України, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника, зокрема безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк.

Недоліки виконаної роботи поділяються на явні, які можуть бути встановлені при звичайному способі приймання, та приховані. Про явні недоліки замовник зобов'язаний заявити негайно, про інші - повинен попередити підрядника у розумний строк після їх виявлення. При цьому слід також враховувати можливу наявність у підряді гарантійного строку (статті 853, 859 ЦК України).

З урахуванням наведених положень закону суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що між сторонами виникли взаємні права та обов'язки, що випливають з укладення договору підряду.

Стосовно доводів касаційної скарги про неналежність як доказу експертизи від 15 липня 2016 року № 21893/15-34/4960-5005/16-34 Верховним Судом враховано таке.

Відповідно до правил статей 10, 60 ЦПК України 2004 року кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 57 ЦПК України 2004 року доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилом статті 58 ЦПК України 2004 року належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з приписами статті 59 ЦПК України 2004 року суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу (частина друга статті 64 ЦПК України 2004 року).

Відповідно до частини першої статті 143 ЦПК України 2004 року для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

У статті 1 Закону України Про судову експертизу у редакції, яка була чинною під час проведення експертизи, передбачено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні не лише суду, а й органів дізнання, попереднього слідства.

У силу статей 7, 10 цього Закону в редакції, яка була чинною під час проведення експертизи, судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи та відомчі служби, до яких належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.

Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 5 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду висновок експертизи може бути доказом у справі лише в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України Про судову експертизу , і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

У разі коли висновок експертизи наданий стороною як додаток до позовної заяви, тобто проведений відповідною експертною установою за її клопотанням чи клопотанням її представника, то такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці. Якщо стосовно цього письмового доказу в судовому засіданні виникнуть сумніви, то, виходячи з характеру матеріально-правового спору та залежно від того, яке значення має наявність у справі такої експертизи, суд повинен роз'яснити особам, які беруть участь у справі, про їх право заявити клопотання про її призначення.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, оцінивши спірний висновок експертизи як письмовий доказ у встановленому порядку, передбаченому статтею 212 ЦПК України 2004 року, дійшли обґрунтованого висновку про належність цього доказу.

З огляду на зазначене Верховний Суд не може погодитись з доводами касаційної скарги про те, що експертиза від 15 липня 2016 року не може бути належним і допустимим доказом завдання майнової шкоди позивачу.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно стягнули з відповідача витрати на проведення експертизи у розмірі 7 200 грн, оскільки проведена експертиза не є судовою, а тому витрати на її проведення не є судовими витратами та не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, Верховний Суд визнає необґрунтованими, оскільки зазначені кошти позивач просила стягнути не як судові витрати, а як майнову шкоду, яку позивач зазнала, намагаючись відновити своє порушене право. При цьому із тексту оскаржуваних рішень не встановлено, що ці грошові кошти стягнуто у порядку розподілу судових витрат.

Доводи касаційної скарги про те, що суди надали неналежну оцінку іншим письмовим доказам, наявним у матеріалах справи, спрямовані на переоцінку доказів і на встановлення інших обставин справи, ніж ті, що встановили суди першої й апеляційної інстанцій,що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Таким чином, Верховний Суд дійшов переконання, що суди першої та апеляційної інстанцій розглянули спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 389, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Київська міжобласна спеціальна науково-реставраційна проектно-виробнича майстерня залишити без задоволення.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року та рішення Апеляційного суду міста Києва від 10 січня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук

Судді В. О. Кузнєцов

С. О. Погрібний

О. В. Ступак

Г. І. Усик