Ухвала

від 24.04.2019 по справі 1/80

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

24 квітня 2019 року

м.Київ

провадження № 13-21зво19

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,

розглянула заяву ОСОБА_15 про перегляд вироку Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16лютого 2012 року за виключними обставинами і

в с т а н о в и л а:

Вироком Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2011року, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, ОСОБА_15 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 2,6,13частини 2 статті 115, частини 4 статті 187 Кримінального кодексу України тапризначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

18 квітня 2019 року ОСОБА_15 , не погоджуючись із постановленими щодо нього судовими рішеннями, звернувся до Великої Палати Верховного Суду із заявою про їхперегляд завиключними обставинами.

У поданій заяві засуджений порушує питання про заміну покарання, призначеного йому вироком місцевого суду, у виді довічного позбавлення волі на покарання увиді позбавлення волі на певний строк та посилається на рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Кафкаріс проти Кіпру»,«Вінтер та інші проти Сполученого Королівства», «Ласло Маґяр проти Угорщини» та «Пєтухов проти України», як на підставу для здійснення провадження Великою Палатою Верховного Суду.

На думку заявника, призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі та відсутність правового механізму умовно-дострокового звільнення від відбування такого покарання чи його пом`якшення призводить до порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Перевіривши порядок подання заяви, її відповідність вимогам кримінального процесуального закону, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що заяву слід повернути особі, яка її подала, з таких міркувань.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 459 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом, є виключною обставиною. Такі заяви у відповідності до частини 3статті 463 КПК подаються до Верховного Суду для їх розгляду у складі Великої Палати.

Пунктом 2 частини 5 статті 461 КПК передбачено право на подачу заяви про перегляд судового рішення з наведених вище підстав лише особою, на користь якої постановлено рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною.

Однак, ЄСПЛ рішень щодо ОСОБА_15 не постановляв, не вказує наних у своїй заяві і сам засуджений. Рішення ЄСПЛ, на які посилається заявник, у справах «Кафкаріс проти Кіпру», «Вінтер та інші проти Сполученого Королівства», «Ласло Маґяр проти Угорщини» та «Пєтухов проти України» не є підставою у розумінні статей 459, 461 КПК для здійснення провадження Великою Палатою Верховного Суду за виключними обставинами відносно ОСОБА_15 .

Виходячи з положень частини 3 статті 464 та частини 3 статті 429 КПК, заява про перегляд судового рішення повертається, якщо її подала особа, яка не наділена правом такої подачі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 429, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду

у х в а л и л а:

Заяву ОСОБА_15 про перегляд вироку Котовського міськрайонного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16лютого 2012 року завиключними обставинамиповернути заявнику з усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачОСОБА_1 Судді:ОСОБА_2 ОСОБА_8 ОСОБА_3 ОСОБА_9 ОСОБА_4 ОСОБА_10 ОСОБА_5 ОСОБА_11 ОСОБА_6 ОСОБА_12 ОСОБА_7 ОСОБА_13 ОСОБА_14