Ухвала

від 26.04.2019 по справі 308/4711/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4711/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

про забезпечення позову до подання позовної заяви

26 квітня 2019 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Тхір О.А., за участю секретаря судового засідання Віраг Е.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про забезпечення позову, за якою просить суд

Заяву про забезпечення позову обґрунтовує тим, що 29 квітня 2011 року під час перебування у зареєстрованому шлюбі, її чоловік ОСОБА_2 за договором купівлі - продажу, посвідченим 29.04.2011 р. приватним нотаріусом ОСОБА_3 за реєстровим номером 1041, купив житловий будинок загальною площею 285,4 кв.м, (реєстраційний номер майна 3863693) який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:09:001:0027 за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капітульна, буд. 22, а також зазначену земельну ділянку. В пункті 13 вказаного договору купівлі - продажу зафіксована обставина перебування покупця ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та надання нею письмової згоди у формі заяви на купівлю нерухомого майна за спільні сумісні кошти та відповідно у спільну сумісну власність. В цьому ж пункті договору купівлі - продажу відображено, що житловий будинок та земельна ділянка набувається у спільну сумісну власність. Вказаний договір був укладений в інтересах подружжя, за спільні кошти, що підтверджується не тільки реєстрацією їх шлюбу, а чітко вираженим змістом самого договору купівлі - продажу. Зауважує, що в подальшому, вони за спільні кошти, зробили реконструкцію даного будинку, у зв'язку з чим збільшилась його площа до 461 кв.м., що підтверджується відповідними правовстановлюючими документами.

Заявник крім того, повідомляє, що на розгляді Ужгородського міськрайонного суду знаходиться справа №308/2396/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Також на розгляді Ужгородського міськрайонного суду знаходиться справа №308/3850/19 за її позовом до ОСОБА_2 про визнання об'єктом права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя.

11 квітня 2019 року їй стало відомо, що відповідач без її відома та без згоди організував та здійснив відчуження будинку площею 461 кв.м. та земельної ділянки з кадастровим номером 2110100000:09:001:0027 за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капітульна, буд. 22, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за № 163225586 від 11.04.2019р .

Відчуження спільного майна подружжя про яке ОСОБА_1 не було відомо та вона не давала ні письмової ні усної згоди відбулося у наступний спосіб.

16 січня 2019 року ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_5 (86100, АДРЕСА_1) утворили товариство з обмеженою відповідальністю КАПІТУЛЬНА (код юридичної особи в ЄДРПОУ 42756074; адреса: 88000, м. Ужгород, вул. Новака, буд. 19А). Із свого боку з метою формування частки у розмірі 326 700,00 грн. ОСОБА_2 до статутного фонду цього товариства вніс будинок площею 461 кв.м. та земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:09:001:0027 за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капітульна, буд. 22. Директором товариства було призначено ОСОБА_5.

21 січня 2019 року, тобто, зазначає вона, відразу (5 днів) після реєстрації права власності за ТОВ КАПІТУЛЬНА на будинок площею 461 кв.м. та земельну ділянку з кадастровим номером 2110100000:09:001:0027 за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капітульна, буд. 22, це товариство в особі директора ОСОБА_5, укладає договір купівлі-продажу серія та номер 128, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, за яким продає вказане майно ОСОБА_7 (матері чоловіка ОСОБА_2).

Істотною обставиною, вважає заявник, є те, що будинок площею 461 кв.м. та земельна ділянка з кадастровим номером 2110100000:09:001:0027 за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капітульна, буд. 22 мають на сьогоднішній день вартість, яка в сотні разів перевищує суму 326 700,00 грн. за якою ОСОБА_2 це майно було внесено у якості частки в статутному капіталі. Орієнтовна реальна вартість цього нерухомого майна складає 500 тис. доларів США, що обумовлено розміщенням майна не лише в центральній частині м. Ужгорода, а й у самому серці його історичної частини - замкової гори.

При укладенні договору купівлі-продажу від 21.01.2019 р. серія та номер 128, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6, директор ТОВ КАПІТУЛЬНА (код ЄДРПОУ 42756074) ОСОБА_5 діяла за відповідним розпорядчим актом учасників вказаного товариства (ОСОБА_2, ОСОБА_5О.), що, вважає заявник, підтверджує їх спільну обізнаність з дійсним правовим режимом нерухомого майна та намагання змінити його статус, шляхом укладення раду правочинів. На це вказує негайний продаж набутого товариством нерухомого майна на користь особи пов'язаної родинними стосунками з одним із засновників.

Покупець майна ОСОБА_7, яка є мамою її чоловіка, на думку заявника, не має ознак добросовісного набувача зазначеного вище майна, адже, стверджує, покупець розуміла і знала про належність його на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та її сину ОСОБА_2, розуміла настання наслідків, а саме незаконного позбавлення ОСОБА_8, 50% вказаного вище майна, тобто діяла спільно з іншими із заздалегідь поставленою метою.

Як законний власник 50% вказаного вище майна, заявник не надавала згоду на укладення будь-яких правочинів щодо будинку площею 461 кв.м. та земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:09:001:0027, що знаходиться за адресою: Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Капітульна, буд. 22.

Заявник стверджує, що з огляду на значну вартість нерухомого майна, дії її чоловіка та задіяних ним осіб спрямовані на виведення цього майна із переліку об'єктів права спільної сумісної власності, що спільно ними набуті за час подружнього життя. Вважає, що своїми діями ці особи створили умови за яких майно без волі заявниці вибуло з її володіння, як співвласника, чим позбавили її належних прав на очікувану частку у цьому майні під час його поділу. В зв'язку з чим змушена звернутись до суду з заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

В зв'язку з чим розгляд заяви здійснюється без участі сторін та учасників справи, зв'язку з чим фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши заявою та додані матеріалами, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тобто, однією із причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення.

При цьому, закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України.

З контекстного аналізу зазначених норм закону встановлено, що значення вказаних заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання можливого майбутнього судового рішення, в разі якщо спір буде вирішено на користь особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема, згідно з п.п. 1, 6 ч.1 зазначеної статті позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить або підлягає передачі відповідачеві і знаходиться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Тому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовним вимогам, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Як роз'яснено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заявник у заяві про забезпечення позову просить накласти арешт на нерухоме майно, належне, як вона стверджує, другому з подружжя, з тих підстав, що на її думку, існує загроза відчуження такого майна.

Як встановлено судом, предметом майбутнього позову у даній справі заявлено нерухоме майно, яке, на думку заявника, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя (земельна ділянка та житловий будинок), щодо якого другим з подружжя здійснюються дії для вибуття майна із власності поза волею одного з подружжя. Тобто, спір між учасниками стосується визначеного нерухомого майна, яке перебуває у володінні інших осіб, і щодо якого ставиться питання про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви з можливими позовними вимогами по визнання про визнання договорів недійсними та про витребування майна з чужого незаконного володіння - на час розгляду справи.

Подана позивачем заява про забезпечення позову відповідає приписам та вимогам встановленим ст. 151 ЦПК України, та таким чином вона підлягає невідкладному розгляду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

За правилами ст.ст.13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25.05.2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача, щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом майбутньої позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів суд дійшов висновку, що між учасниками існує спір щодо земельної ділянки, площею 0,0983 га за кадастровим номером 2110100000:09:001:0027 за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капітульна, 22, та щодо будинку, загальною площею 461 кв.м., який розташований на зазначеній земельній ділянці, за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Капітульна, 22.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При досліджені в судовому засіданні письмових доказів, доданих позивачем, копії свідоцтва про одруження, копії договору купівлі-продажу від 29.04.2011 року, копії витягу з державного реєстру правочинів, та копії державного акту на право власності на земельну ділянку та доданих інформаційних довідок, встановлено, що вказані у заяві про забезпечення позову будинок та земельна ділянка за адресою: м. Ужгород, вул. Капітульна, 22 був придбаний подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період перебування у шлюбі.

У заяві про забезпечення позову позивач обґрунтовує реальне існування спору та позовні вимоги, які будуть предметом розгляду суду за її позовом, та стверджує, спірну земельну ділянку учасник у даній справі (яка може набути статусу відповідача) набула у власність неправомірно та щодо земельної ділянки і будинку існує спір між учасниками, крім того заявник обґрунтовано вважає наявність загрози невиконання або утрудненого виконання можливого майбутнього рішення суду за позовом, у разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідач, дізнавшись, про такий позов та те, що заявник оспорює правомірність набуття у власність даної ділянки, може свідомо, до завершення розгляду справи, навмисно відчужити дану земельну ділянку з метою унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Зважаючи на доводи та обґрунтування позовної заяви, та документи, додані до заяви про забезпечення позову, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову на даному етапі.

Отже, обґрунтованими є доводи заяви, що порушене, невизнане, оспорюване право позивача, може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Оскільки між учасниками існує спір щодо нерухомого майна, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в майбутньому, то наявні передбачені процесуальним законодавством підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке є об'єктом та предметом спору.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право заявника може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання можливого рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

З урахуванням вищевикладеного, беручи до уваги наведені норми процесуального законодавства та роз'яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, суд вважає, що заява про забезпечення позову в даній справі є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

На підставі зазначеного, суд доходить висновку, що обставинам справи буде відповідати запропонований спосіб забезпечення позову у накладення арешту на спірне нерухоме майно у даній справі, та, такий захід, не буде порушувати права учасників справи.

Заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, на думку суду, є допустимими й співмірними із позовними вимогами, з якими заявник хоче звернутись до суду, та за змістом не є тотожними цим вимогам.

Суд, оцінивши докази у їх сукупності, доходить висновку про наявність підстав для забезпечення позову до пред'явлення позву, за заявою ОСОБА_1,шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке зазначено у заяві про забезпечення позову.

Суд звертає увагу учасників, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, не порушує речове право володіння особи спірним майном, оскільки мета забезпечення позову - це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового рішення, а також перешкоджання завдавання значної шкоди позивачу.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 154 ЦПК України для обов'язкового застосування зустрічного забезпечення позову.

Згідно з частиною п'ятою статті 153 ЦПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову залежно від виду вжитих заходів одночасно з направленням заявнику направляється судом для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 157, 259-261, 352-354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред'явлення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,0983 га за кадастровим номером 2110100000:09:001:0027 за адресою м. Ужгород, вул. Капітульна, 22, та на будинок загальною площею 461 кв.м., який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:09:001:0027 за адресою м. Ужгород, вул. Капітульна, 22.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Примірник ухвали про забезпечення позову одночасно з направленням заявнику - направити для негайного виконання всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Попередити учасників справи та виконавців ухвали, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Роз'яснити учасникам справи можливість суду допустити заміну одного заходу забезпечення позову іншим за клопотанням учасника справи.

У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрите виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Роз'яснити відповідачам та іншим особам, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, їх право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися, у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 ЦПК України підстав або у випадку ухвалення рішення суду (третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу) щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову.

Роз'яснити учасникам, що відповідно до ч. 4 ст. 152 ЦПК України заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який постановив ухвалу про їх застосування, за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Крім того, попередити заявника, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 3 ст. 152 ЦПК України, у разі повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження у справі.

Суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_9

Дата постановлення та підписання ухвали 26.04.2019 року