Постанова

від 15.04.2019 по справі 461/5752/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/5752/18 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/811/109/19 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1О.

Категорія: 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Куцика І.Б.

з участю: ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,

представника ТзОВ Тавор - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Тавор на рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

в серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТзОВ Тавор , треті особи: ПАТ Акціонерна страхова компанія ОСОБА_4 Україна , ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

В обґрунтування позову покликався на те, що 10.08.2015 року, ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки Volkswagen д.н.з. ВС 4111 AM, на перехресті рівнозначних доріг не надала перевагу автомобілю НОМЕР_1, що наближався праворуч, наслідок чого здійснила зіткнення з ним, в результаті чого автомобілі отримали технічні пошкодження. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди власнику автомобіля НОМЕР_2 завдано майнової шкоди, розмір якої згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження становить 28178.60 грн. Разом з тим, позивач зазначав, що оскільки ним на ремонт автомобіля було затрачено 56825.30 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи накладною, і розмір завданої власнику автомобіля шкоди перебільшує обсяг відповідальності страховика за договором обов'язкового страхування, різниця в сумі 31783,70 грн. підлягає стягненню з відповідача. Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 7 418,40 грн. судових витрат.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Тавор на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 31 783, 7 грн. (тридцять одна тисяча сімсот вісімдесят три грн. 70 коп.).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Тавор на користь ОСОБА_2 судові витрати у зв'язку із розглядом даної справи в суді в розмірі 7 418, 4 грн., яка складається з 5 638, 40 грн. - витрат на правову допомогу, 1075, 20 грн. - оплата проведення висновку експертного товарознавчого дослідження №3076 від 15.09.2015року, 704,8 грн. - судовий збір.

Рішення суду оскаржив ТзОВ Тавор , вважає його незаконним та необґрунтованим прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не взяв до уваги належних та допустимих доказів, які є у матеріалах справи. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував те, що по даному факту ДТП, яка мала місце 10.08.2015 р. за участю позивача ОСОБА_2, який вже звертався до Галицького районного суду із позовними вимогами до страховика ПрАТ АСК ІНГО Україна про відшкодування шкоди в розмірі 13 986,94 грн., разом з тим, змінивши відповідача, збільшив розмір відшкодування до 31783.70 грн. Окрім того вказує, що судом першої інстанції недотримано вимог ст. 49 ЦПК України, оскільки позивач в судовому засідання подав клопотання про збільшення позовних вимог та долучив до матеріалів доказ (накладну № 0111/4 від 15.03.2016 р.), відповідно судом першої інстанції не було враховано, що позивач подав клопотання про спрощене позовне провадження, і відповідно до ч. 3ст. 49 ЦПК України зміна предмета чи підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання. Покликається на те, що судом першої інстанції не надано оцінки результатам судової автотоварознавчої експертизи, яка викладена у висновку № 3076 від 15 вересня 2015 р., на яку посилався позивач та обґрунтовував позовні вимоги, а взяв до уваги накладну № 0111/4 від 15.03.2016 р, яку долучено до матеріалів справи позивачем з порушенням норм ст. 35.1 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , яка була видана ФОП ОСОБА_7 Окрім того, суд першої інстанції не взяв до уваги, що позивачем не долучено до матеріалів справи платіжного (фіскального) документа про понесені ним витрати за ремонт чи придбання запасних частин до автомобіля, враховуючи предмет позову про відшкодування шкоди. Судом першої інстанції не враховано, що цивільно-правова відповідальність особи, яка перебувала за кермом, була застрахована полісом № АІ/3774374, який виданий ПрАТ АСК ІНГО Україна , із лімітом відповідальності за завдану майнову шкоду в розмірі 50 000 грн. при франшизі 510 грн. Також зазначає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги накладну № 0111/4 від 15.03.2016р., яка була видана ФОП ОСОБА_7, та долучена до матеріалів справи 30.11.2018 р., що не містить жодного розрахунку витрат при визначенні відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_3 та є такою, що не відповідає вимогам ст. 29 Закону. Враховуючи наведене просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ТзОВ Тавор ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч.1-4 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ч.1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України)

Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2015 року о 12 год. 50 хв. у м. Львові по пр. Шевченка, ОСОБА_6, керуючи автомобілем марки Volkswagen д.н.з. ВС 4111 AM, на перехресті рівнозначних доріг не надала перевагу автомобілю НОМЕР_1, що наближався праворуч, наслідок чого здійснила зіткнення з ним, автомобілі отримали технічні пошкодження, чим було завдано матеріальних збитків.

Постановою Галицького районного суду м Львова від 09 вересня 2015 року, у справі №461/9325/15-п ОСОБА_6 було визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПАТ СК Українська страхова група , що підтверджується Полісом АІ/7598590 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії до 14.02.2016 року, страхувальник ОСОБА_2; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 50 000 грн., розмір франшизи 500 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки Volkswagen , реєстраційний номер ВС 4111 AM, була застрахована у АСК ІНГО Україна , що підтверджується Полісом АІ/3774374 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, строк дії до 30.09.2015 року, страхувальник ТзОВ Тавор ; страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну 50 000 грн., розмір франшизи 510 грн

Технічним відділом ПрАТ АСК ІНГО Україна був проведений розрахунок вартості відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_4, який становив 14701.66 грн., розрахунок страхового відшкодування проведено з урахуванням франшизи 510.00 грн., в розмірі - 14191.66 грн.

На вимогу ОСОБА_2 про перегляд суми страхового відшкодування, ПрАТ АСК ІНГО Україна звернулись до незалежного експерта ТОВ Експертум АВЕ для визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля НОМЕР_4 в результаті його пошкодження при ДТП. Відповідно до наданого звіту вартість матеріального збитку складає 14201.78 грн., і зазначена сума була виплачена позивачу страховою компанією.

Позивач звернувся до Приватного підприємства Автоцентр Ера , який здійснює офіційний сервіс автомобілів SUBARU у м. Львові, відповідно до розрахунку №22947 від 12 серпня 2015 року, вартість відновлювального ремонту становить 56 825,30 грн.

Накладною №0111/4 від 15.03.2016 року підтверджується придбання ОСОБА_2 автомобільних запчастин на суму 46100.30 грн.

З висновку №3076 експертного автотоварознавчого дослідження від 15 вересня 2015 року, вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Subaru Outback 2,5і 4 АТ 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_5, внаслідок його пошкодження у ДТП 10 серпня 2015 року, з урахуванням результатів його обстеження 18 серпня 2015 року, в цінах на дату ДТП становить 28178.60 грн.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскільки вартість матеріального збитку, завданого ОСОБА_2 пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини працівника ТзОВ Тавор ОСОБА_6, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди, який встановлено висновком №3076 експертного товарознавчого дослідження в розмірі 28178.60 грн. та здійсненим страховим відшкодуванням, і такий становить 13976.82 грн.

Колегія суддів не погоджується судом першої інстанції, який задовольняючи позов ОСОБА_2 та стягуючи на його користь різницю, взяв до уваги накладну №0111/4 від 15.03.2016 року, у якій зазначена сума 46100.30 грн. та дійшов висновку, що на користь ОСОБА_2 слід стягнути 31783.70 грн., оскільки, на думку колегії суддів, вищезазначена накладна не є належним доказом понесених ОСОБА_2 витрат на ремонт автомобіля, який було пошкоджено саме внаслідок ДТП, що сталася 10.08.2015 року, так як накладна не містить інформації по те, що зазначені у ній автомобільні запчастини необхідно було придбати для ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок ДТП, яка сталася ще 10.08.2015 року.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що обов'язок по відшкодуванню різниці між фактичним розміром шкоди і виплаченим страховим відшкодуванням виникає у товариства, працівником якого є особа, винна у ДТП, тобто, ТзОВ Тавор , у якому на момент ДТП працювала ОСОБА_6, яка визнана винною у ДТП.

На момент ДТП ОСОБА_2 фактично володів транспортним засобом SUBARU OUTBACK , реєстраційний номер НОМЕР_5. В матеріалах справи наявні довіреність, видана на той час власницею автомобіля ОСОБА_5, від 10.08.2015 року, у відповідності до якої остання уповноважила ОСОБА_2 у випадку спричинення транспортним засобом в результаті дорожньо-транспортної пригоди, пошкодження іншим особам чи заподіяння шкоди іншим транспортним засобам під час керування, укладати при необхідності від імені власника угоди про відшкодування заподіяної шкоди, одержувати та сплачувати за такими угодами грошові суми, одержувати належні їй суми. В матеріалах справи наявна аналогічна довіреність, видана на той час власницею автомобіля ОСОБА_5 - ОСОБА_2, від 08.11.2018 року.

Пунктом 1 ч.1 ст. 395 ЦК України передбачено, що речовим правом на чуже майно є право володіння. За ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших підставах, встановлених законом.

Враховуючи те, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюються також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), то такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну.

Таким чином, особа, яка хоч і не є власником, але має законне право володіння майном, також має право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну, що спростовує доводи апелянта про те, що ОСОБА_2 не вправі претендувати на відшкодування шкоди, завданої пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП.

Колегія суддів вважає, що з врахуванням положень п.1 ч.1 ст.141 ЦПК України, ч.6 ст.139 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати за проведення експертного дослідження в розмірі 1075,20 грн., що підтверджується квитанцією №ПН228 від 21 серпня 2015 року та сплачений позивачем судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Відповідно до п.1, 4 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належить витрати: на професійну правничу допомогу та пов'язані з вчиненням інших професійних дій, необхідних для розгляду справ або підготовки до її розгляду.

З врахуванням наявної в матеріалах справи квитанції від 06.11.2018 р., із якої вбачається, що ОСОБА_2 сплачено 5638,40 грн. адвокату ОСОБА_3 витрат на правову допомогу згідно акту приймання-виконання робіт від 06.08.2018 року за Договором про надання правової допомоги №29 від 01.08.2018 року, що підтверджує витрати позивача на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат, суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5638,40 грн.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин,що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 376, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Тавор - задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 05 грудня 2018 рокув частині стягнення з ТзОВ Тавор на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди змінити, зменшивши розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню з ТзОВ Тавор на користь ОСОБА_2 з 31783.70 до 13976.82 грн. .

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 25.04.2019 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Крайник Н.П.

ОСОБА_8