Постанова

від 16.04.2019 по справі 183/2392/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3451/19 Справа № 183/2392/18 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Макаров М. О.

Категорія 47

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2019 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2018 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Михайлівське плюс» до ОСОБА_1 про тлумачення змісту правочину, визнання права користування земельною ділянкою, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року ТОВ Михайлівське плюс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про тлумачення змісту правочину, визнання права користування земельною ділянкою.

Позов мотивовано тим, що 04.01.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якої ОСОБА_1 передав в користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,650 га., кадастровий номер 1223283500:02:004:0068, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

17.12.2007 року сторони договору оренди земельної ділянки уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 року, відповідно до якої сторони визначилися, що термін дії договору складає 10 років, початок дії договору з моменту державної реєстрації додаткової угоди. Право оренди зареєстроване в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.10.2009 року зі строком дії речового права (права оренди) 10 років з 21.10.2009 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

25.07.2017 року на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс надійшла заява ОСОБА_1 з вимогою не засівати земельну ділянку під урожай 2018 року, у зв'язку з закінченням договору оренди землі.

ОСОБА_1 в своєму листі зазначає, що оскільки фактичне використання земельної ділянки почалося не з моменту державної реєстрації у 2009 році, а значно раніше, з моменту підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007 року, посилання на дату державної реєстрації зазначеної додаткової угоди безпідставне, в зв'язку з чим, просив повернути земельну ділянку 18.12.2017 року.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс вважає, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21.10.2009 pоку, а закінчується через 10 років від дати її реєстрації, тобто -21.10.2019 року.

Таким чином, між позивачем і відповідачем виник спір відносно строку дії договору оренди, в зв'язку з чим, виникла необхідність витлумачення пункту 1 додаткової угоди до договору оренди землі у відповідності до приписів статті 213 Цивільного кодексу України.

Крім того, статтею 24 Закону України Про оренду землі визначено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, зазначений обов'язок орендодавця зафіксовано і у п.6.1.3. договору оренди землі.

Відповідно до ст. 27 Закону України Про оренду землі орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Товариство з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс протягом квітня - травня намагалося засіяти спірну земельну ділянку, але відповідач фізично перешкоджав проведенню робіт, заявляв, що буде обробляти земельну ділянку самостійно, позивач у травні 2018 р. неодноразово звертався до органів Національної поліції з приводу перешкод у користуванні земельною ділянкою.

В зв'язку з наведеним, Товариство з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс , посилаючись на приписи ст.ст. 213, 253, 638, 763, 792 ЦК України, Закон України Про оренду землі , просив суд:

-витлумачити пункт 1 додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 04.01.2005 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1, визначивши, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21.10.2009 pоку, а закінчується через 10 років від дати її реєстрації;

-визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс право користування земельною ділянкою площею 5,650 га., кадастровий номер 1223283500:02:004:0068, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, терміном до 21.10.2019 року, на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 року та додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року, зареєстрованої 21.10.2009 pоку за № 04-09-126-04861, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1;

-зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс у користуванні земельною ділянкою, загальною площею 5,650 га., кадастровий номер 1223283500:02:004:0068, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, заборонивши ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії на земельній ділянці загальною площею 5,650 га., кадастровий номер 1223283500:02:004:0068, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області до моменту припинення дії договору оренди землі, укладеного 04.01.2005 року та додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року, зареєстрованої 21.10.2009 pоку за № 04-09-126-04861, які укладені між цими ж сторонами.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2018 року позов задоволено та ухвалено витлумачити пункт 1 додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 04.01.2005 року., укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1, відповідно до якої ОСОБА_1 передав в користування на умовах оренди Товариству з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,650 га., кадастровий номер 1223283500:02:004:0068, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, визначивши, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21.10.2009 pоку, а закінчується через 10 років від дати її реєстрації;

визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс право користування земельною ділянкою загальною площею 5,650 га., кадастровий номер 1223283500:02:004:0068, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1, терміном до 21.10.2019 року, на підставі договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 року та додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року, зареєстрованої 21.10.2009 pоку за № 04-09-126-04861, які укладені між товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1;

зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди орендареві - Товариству з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс у користуванні вказаної земельною ділянкою, заборонивши здійснювати будь-які дії на цій земельній ділянці до моменту припинення дії договору оренди землі, укладеного 04.01.2005 року та додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року, зареєстрованої 21.10.2009 pоку за № 04-09-126-04861, які укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1; вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що діями відповідача порушуються права позивача, як орендаря земельної ділянки, оскільки відповідач, використовуючи земельну ділянки для своїх потреб, фактично порушив права позивача, як орендаря земельної ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що 04.01.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Михайлівське плюс та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якої ОСОБА_1 передав в користування на умовах оренди ТОВ Михайлівське плюс земельну ділянку загальною площею 5,650 га., кадастровий номер 1223283500:02:004:0068, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Михайлівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Згідно п.3.1. Договору оренди, сторонами визначений строк дії договору - 5 років.

17.12.2007 року сторони договору оренди земельної ділянки уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди земельної ділянки від 04.01.2005 року., відповідно до якої сторони визначилися, що термін дії договору складає 10 років, початок дії договору з моменту державної реєстрації додаткової угоди. Право оренди зареєстроване в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.10.2009 року зі строком дії речового права (права оренди) 10 років з 21.10.2009 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

Крім інших питань, у додатковій угоді (п.1) сторони домовилися про внесення змін до договору оренди, а саме, змінити п. 3.1 шляхом викладення його у новій редакції, а саме: Договір оренди складено сторонами терміном на 10 (десять) років. Початок дії договору з моменту державної реєстрації цієї додаткової угоди, закінчення 31.12.2017 року .

Судом встановлено, що 25.07.2017 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ Михайлівське плюс із заявою, в якій просив повернути спірну земельну ділянку та не засівати земельну ділянку під урожай 2018 р., у зв'язку з зміною власника, зазначивши, що фактичне використання земельної ділянки цим Товариством почалося не з моменту державної реєстрації 21.10.2009 року, а значно раніше, з моменту підписання додаткової угоди № 1 до договору оренди земельної ділянки від 17.12.2007 року, посилання на дату державної реєстрації зазначеної додаткової угоди безпідставне, в зв'язку з чим, просив повернути земельну ділянку 18.12.2017 року.

Як зазначалося вище, в позовній заяві ТОВ Михайлівське плюс вважає, що строк оренди починається з моменту державної реєстрації додаткової угоди 21.10.2009 pоку, а закінчується через 10 років від дати її реєстрації.

Пунктом 1 додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 04.01.2005 року було передбачено: Договір складено сторонами терміном на 10 років. Початок дії Договору з моменту державної реєстрації цієї Додаткової угоди, закінчення 31.12.2017 р.

Таким чином, дійсно, пункт 1 додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 04.01.2005 року містить суперечності, оскільки у першому реченні, незважаючи на використанні слова термін було фактично встановлено строк дії договору у 10 років. В той же час у другому реченні конкретизується порядок обрахування строку дії договору, а саме, що початок дії договору обраховується з моменту реєстрації цієї додаткової угоди. В тім, надалі, після коми використовується термін закінчення та зазначено дату 31.12.2017 p.

При цьому у додатковій угоді відсутнє посилання про закінчення чого саме й йде мова, як і відсутня риска, яка була наявна у пункті 3.1 договору оренди від 04.01.2005 року.

З додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки вбачається, що сторонами було змінено момент відліку строку дії оренди та замінено момент підписання у п. 3.1. договору оренди землі від 04.01.2005 року на юридичний факт реєстрація у пункті 1 додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року.

За змістом статей 18, 20 Закону Про оренду землі , договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Отже, строк дії договору оренди землі, умовами якого передбачено, що відлік строку оренди настає з моменту державної реєстрації цього договору, починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

На час укладення сторонами додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 04.01.2005 року, останній був чинним та діяв.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача відносно використання позивачем земельної ділянки на підставі Додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 04.01.2005 року почалося з грудня 2007 року не відповідають дійсності, оскільки у відповідності до досліджених судом письмових доказів, на час підписання додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року діяв договір оренди від 04.01.2005 року, а отже будь-яке позадоговірне використання земельної ділянки позивачем було відсутнє.

В зв'язку з наведеним, суд приходить до переконання, що визначення моменту з якого починається відлік строку дії оренди за пунктом 1 додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 04.01.2005 року, повинен бути визначений, як дата реєстрації додаткової угоди №1 від 17.12.2007 року до договору оренди землі від 2005 року, зареєстрованої 21.10.2009 р. за № 04-09-1 26-04861.

З договору оренди землі від 04.01.2005 року вбачається, що сторонами у розділі 9 Припинення дії та розірвання договору , який визначає підстави для припинення договору оренди, як у пункті 9.2. так і у підпункті 9.4.1. передбачено припинення дії договору саме із закінченням строку оренди, а не з настанням певної дати.

Задовольняючи позовні вимоги районний суд обґрунтовано виходив з того, що діями відповідача порушуються права позивача, як орендаря земельної ділянки, оскільки відповідач, використовуючи земельну ділянки для своїх потреб, фактично порушив права позивача, як орендаря земельної ділянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Встановивши вищезазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.203. 213, 395, 396, 398, 407, 626, 629, 638, 759, 763, 770,792 ЦК України, Законом України Про оренду землі та з урахуванням правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі №542/1405/15, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про наявність правових підстав для обчислення строку дії спірних договорів оренди з моменту їх укладення, а не з моменту їх державної реєстрації ґрунтуються на хибному тлумаченні норм права та не заслуговують на увагу, оскільки були предметом розгляду у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують. Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У справі, яка переглядається, сторони додатковою угодою погодили між собою, що земельна ділянка надається в оренду строком на 10 років, відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації договору.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов'язки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цих частинах не заслуговують на увагу суду, оскільки зводяться до особистого тлумачення норм права, до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Згідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду обґрунтоване і підтверджується матеріалами справи, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Е.Л. Демченко

ОСОБА_2