Постанова

від 17.07.2007 по справі 15/291ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/291ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

17.07.07                                                                                 Справа № 15/291ад.

Суддя Пономаренко Є.Ю.,

при секретарі судового засідання Строкіній А.М.розглянувши матеріали справи за позовом

Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області, м. Луганськ

до  Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 6, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 3427 грн. 86 коп.

За участю представників сторін:

від позивача – Коцур Н.Є. гол. держінспектор по довіреності № 34-03/2702 від 17.07.2007р.;

від відповідача –не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування  судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з чим відповідно до п. 2-1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України  таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача суми економічних санкцій відповідно до рішення Держінспекції з контролю за цінами в Луганській області від 04.12.2006р. № 215 на суму 3427 грн. 86 коп.

Згідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 4 Закону України "Про ціни і ціноутворення" визначено повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення, зокрема, встановлено, що Кабінет Міністрів України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

Таким органом відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 13.12.2000 N 1819 (далі - Положення), є Державна інспекція з контролю за цінами (далі - Держцінінспекція). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується останньому.

Згідно з пунктом 11 Положення Держцінінспекція має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 Положення.

За змістом абзацу третього пункту 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція, зокрема, має право проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів.

Згідно з Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001 N 298/519, прийняття рішень про застосування економічних або фінансових (штрафних) за фактами порушення державної дисципліни цін покладено на Держцінінспекцію та відповідні державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

З наведеного випливає, що Держцінінспекція, приймаючи рішення про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін, є як орган державної влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

З урахуванням наведеного справи за участю Держцінінспекції, пов'язані із здійсненням нею владних повноважень, підлягають розглядові місцевими та апеляційними господарськими судами в порядку, встановленому Кодексу адміністративного  судочинства України.

За таких обставин, суд розглядає зазначений позов та приймає судове рішення зі спору відповідно до порядку встановленому Кодексом адміністративного  судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні позовну вимогу підтримав у повному обсязі, зокрема обґрунтовуючи наступним.

Відповідно до плану роботи Держінспекцією з контролю за цінами в Луганській області проведена перевірка КЖЕП №6 м. Рубіжне з питання додержання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні цін на послуги з водопостачання та водовідведення. Акт перевірки від 03.11.06р. № 06516.

В результаті перевірки встановлено, у період з 01.07.2006р. по 1.10.2006р. завищено розміри тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення для населення. Тариф на послугу з водопостачання завищено на 0,04грн/м3 ( затверджено 1,56грн/м3 з ПДВ замість 1,52грн/м3 з ПДВ) , за рахунок завищення статей витрат „заробітна плата", „відрахування на соціальні заходи" за рахунок включення в статтю" заробітна плата" завищеного рівня мінімальної зарплати 400грн. замість передбаченого законодавством -375грн. Тариф на послугу з водовідведення завищено на 0,02грн/м3 ( затверджено 1,98 грн/м3 з ПДВ замість обґрунтованого 1,96грн/м3 з ПДВ), за рахунок завищення статей витрат „електроенергія" - у зв'язку із завищенням норми втрат при розрахунку потреби в електроенергії; „заробітна плата", „ відрахування на соціальні заходи", „загально виробничі витрати" за рахунок витрат на оплату праці. Ці факти є порушенням Законів України „Про державний бюджет на 2006рік", „Про житлово - комунальні послуги", наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від27.06.01. №139.

При цьому позивачем встановлено, що додаткова виручка склала 1142 грн. 62 коп.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» необґрунтовано  отримана підприємством сума виручки внаслідок порушення, - державної дисципліни цін, підлягає стягненню у дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу в двократному розмірі.

Рішенням Держінспекціі з контролю за цінами в Луганській області від 04.12.2006р. № 215 за вказане порушення на підставі ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення»застосовані економічні санкції у розмірі 3427 грн. 86 коп., у тому числі штраф 2285 грн. 24 коп.

21.12.06р. рішення і претензія спрямовані на адресу відповідача.

Рішення Держінспекціі не виконано, неоскаржене і на цей час є дійсним. Відомостей про часткове виконання рішення не надходило.

В ході судового розгляду справи судом досліджено всі надані до матеріалів справи пояснення та документи як докази, та зокрема: Акт перевірки, довідки відповідача про розмір додаткової виручки; Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області; Претензія Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області та інші надані до справи документи.

Сторони не досягли примирення.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області проведеною перевіркою за період з 01.07.04р. по 01.11.06р. встановлено, що підприємством відповідача у період з 01.07.2006р. по 1.10.2006р. завищено розміри тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення для населення.

За результатами перевірки складено акт від 03.11.06р. № 06516.

При проведенні перевірки встановлено, що сума додаткової виручки склала 1142 грн. 62 коп.

При проведенні перевірки відповідачем надано позивачу довідки, якими також визнавався розмір  додаткової виручки.

У зв'язку з виявленими при перевірці порушеннями, на підставі акту перевірки, Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області прийнято Рішення №215 від 04.12.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким на підставі ст. 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»з відповідача постановлено стягнути у доход державного бюджету суму додаткової виручки у розмірі 1142 грн. 62 коп. та штраф в сумі 2285 грн. 24 коп.

Дане рішення та припис направлено відповідачу 21.12.2006р.

Застосовані економічні  санкції відповідачем не сплачено, вказане Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області про застосування економічних санкцій не оскаржено та відповідно не визнано неправомірним і не скасовано.

У зв'язку з невиконанням відповідачем зазначеного рішення позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми економічної  санкції у визначеній вказаним рішенням сумі.

Відповідач відзив на позовну заяву та інші витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відкладення розгляду справи унеможливлено через закінчення строку вирішення спору, тобто недостатність часу для чергового належного повідомлення відповідача.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про те, що пред'явлений Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області позов підлягає задоволенню повністю  виходячи з нижченаведених підстав.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією  сума виручки  в  результаті  порушення  державної  дисципліни  цін   та діючого порядку визначення вартості будівництва,  що  здійснюється із  залученням  коштів   Державного   бюджету   України, бюджету Автономної Республіки Крим,  місцевих  бюджетів,  а  також  коштів державних підприємств, установ та організацій  підлягає  вилученню в  доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства,  організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному  розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки.

Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №215 від 04.12.2006р.  про застосування економічних санкцій відповідачем не оскаржено та відповідно не визнано протиправним та не скасовано судом.  У зв'язку з цим, на даний час, зазначене рішення позивача підлягає обов'язковому застосуванню при вирішенні даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Зазначене рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області №215 від 04.12.2006р. прийнято за результатами перевірки зафіксованими в акті від 03.11.06р. № 06516.

При проведенні перевірки відповідачем надавалися довідки, якими підтверджено одержання додаткової виручки.

У відповідь на припис позивача відповідач, листом від 20.11.2006р. №826-23 фактично визнав факт порушень та повідомив про здійснення після проведення перевірки перерахунків плати за послуги водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1.8. Інструкції про порядок застосування економічних і фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від 03.12.2001р. №298/519, факти завищення цін і тарифів суб'єктами господарювання, які встановлені самостійно, у разі повернення суб'єктами господарювання суми необґрунтовано отриманої виручки споживачам або  перерахування її в дохід відповідного бюджету до початку перевірки, як порушення державної дисципліни цін, не розглядаються (початком перевірки вважається дата, яка зазначена в акті).

Відповідач не надав належних доказів повернення необґрунтовано отриманої виручки до початку перевірки –тобто до 31.10.2006р.

Прийняття Позивачем рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, як в частині вилучення у позивача в дохід Державного бюджету необґрунтовано одержаної виручки так і стягнення штрафу є застосуванням державним органом санкцій як в частині вилучення необґрунтовано одержаної виручки так і в частині стягнення штрафу.

Відповідач не надав належних доказів виконання рішення Держцінінспекції –сплати у доход державного бюджету санкцій.

Таким чином позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України  звернення судових рішень в адміністративних справах до примусового виконання здійснюється на підставі виконавчого листа, який видається судом за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в  якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено осіб, які брали участь у справі про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,   суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 6, м. Рубіжне Луганської області, вул. Дзержинського, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31212512, на користь Державного бюджету України, на рахунок 31117106700071, одержувач держбюджет м. Рубіжне, код 24046780, МФО 804013, код виду платежу 21081100, суму економічної санкції у розмірі 3427 грн. 86 коп.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 19.07.2007р.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Є.Ю. Пономаренко