Рішення

від 22.04.2019 по справі 120/945/19-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

22 квітня 2019 р. Справа № 120/945/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК» до Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

19.03.2019 товариство з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК» (далі – ТОВ «Тандем-СК») звернулось до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправною бездіяльність Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі – Вінницький РВ ДВС) щодо не зняття арешту з майна ТОВ «Тандем-СК», зобов'язати відповідача скасувати арешти на майно товариства, накладені у виконавчих провадженнях ВП № 31109307 (постанова від 08.02.2012), ВП № 30767093 (постанова від 18.01.22012), ВП № 15918170 (постанова від 18.11.2009), та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна про зняття арешту та зборони відчуження належного позивачу нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з інформаційної довідки № 156426196 від 15.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна позивачу стало відомо про арешт нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ «Тандем-СК». 15.02.2019 позивач звернувся із запитом до відповідача про підтвердження наявності відкритих та завершених виконавчих проваджень щодо товариства, а також наявності чинних арештів на його майно, накладених органом ДВС. Листом № 3103/15.3-25/02 від 20.03.2019 відповідач повідомив, що станом на 20.02.2019 у Вінницькому РВ ДВС відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких стороною є ТОВ «Тандем-СК», однак раніше у відділі перебували виконавчі провадження про стягнення з товариства заборгованості, по яких наявні записи в реєстрі обтяжень нерухомого про арешт майна. Крім того, відповідач повідомив, що всі виконавчі провадження щодо ТОВ «Тандем-СК» завершені та знищені. 25.02.2019 позивач звернувся на адресу Вінницького РВ ДВС із заявою про знаяття арешту нерухомого майна товариства, накладеного на підставі постанов про відкриття виконавчих проваджень № 31109307 від 08.02.2012, № 30767093 від 18.01.2019 та № 15918710 від 18.11.2009. У відповідь на вказану заяву відповідач повідомив, що запитувані виконавчі провадження завершені та знищені відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008, а тому підстав для знаяття арешту немає. Позивач вважає, що орган ДВС протиправно відмовляє у скасуванні арешту майна товариства, а оскаржувана бездіяльність порушує законні права та інтереси позивача як власника відповідного майна.

Ухвалою суду від 21.03.2019 позовну заяву ТОВ «Тандем-СК» залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Заявою від 25.03.2019 позивач усунув недоліки позовної заяви, зазначені у вищевказаній ухвалі. Відтак ухвалою суду від 27.03.2019 позовну заяву товариства прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Водночас, проаналізувавши положення чинного законодавства та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що справа за позовом ТОВ «Тандем-СК» підвідомча адміністративному суду та за підсудності має розглядатися Вінницьким окружним адміністративним судом. Крім того, суд дійшов висновку, що на адміністративну справу за позовом ТОВ «Тандем-СК» не поширюються особливості розгляду справ з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби та приватного виконавця, які встановлені статтею 287 КАС України.

Судове засідання у справі призначено на 22.04.2019 з повідомленням (викликом) учасників справи. Також відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

17.04.2019 до суду надійшло клопотання відповідача про розгляд справи без участі його представника. Своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, однак виконав ухвалу суду від 27.03.2019, надавши додаткові відомості та їх документальне підтвердження. Так, на вимогу суду відповідач повідомив, що виконавчі провадження ВП № 31109307 (постанова від 08.02.2012), ВП № 30767093 (постанова від 18.01.2012) та ВП № 15918170 (постанова від 18.11.2009), в рамках яких накладався арешт на майно позивача, завершені та знищені. Зокрема, виконавче провадження № 31109307 завершене 09.02.2012 та знищене у 2016 році, виконавче провадження № 30767093 завершене 01.03.2012 та знищене у 2016 році та виконавче провадження № 15918170 завершене 21.04.2010 та знищене у 2014 році. Водночас в Реєстрі обтяжень нерухомого майна наявні записи про арешт майна ТОВ «Тандем-СК», в тому числі накладеного при відкритті цих виконавчих проваджень.

17.04.2019 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши доводи позивача, суд приходить до переконання, що адміністративний позов належить задовольнити частково.

Встановлено, що 15.02.2019 позивач звернувся із запитом до Вінницького РВ ДВС про надання інформації щодо наявності чинних та закінчених виконавчих проваджень, а також арештів на майно ТОВ «Тандем-СК». Листом № 3103/15.3-25/02 від 20.03.2019 відповідач повідомив, що станом на 20.02.2019 у відділі відсутні відкриті виконавчі провадження про стягнення з товариства на користь фізичних, юридичних осіб чи держави, однак наявні записи в Реєстрі обтяжень нерухомого майна про арешт майна ТОВ «Тандем-СК» (код ЄДРПОУ 32513444), а саме: 12142220 все майно ВП 31109307, постанова від 08.02.2012; 12127511 все майно ВП 30767093, постанова від 18.01.2012; 9514935 все майно ВП 15918710, постанова від 18.11.2009; 20440994 все майно ВП 15918710, постанова від 18.11.2009; 20441065 все майно ВП 30767093, постанова від 18.01.2012; 20441085 все майно ВП 31109307, постанова від 08.02.2012; 20441804 все майно ВП 15918710, постанова від 18.11.2009; 20441841 все майно ВП 30767093, постанова від 18.01.2012; 20441881 все майно ВП 31109307, постанова від 08.02.2012.

25.02.2019 позивач повторно звернувся на адресу Вінницького РВ ДВС з заявою, в якій просив зняти арешт з майна ТОВ «Тандем-СК», накладений відповідачем в рамках виконавчих проваджень ВП № 31109307 (постанова від 08.02.2012), ВП № 30767093 (постанова від 18.01.2012) та ВП № 15918170 (постанова від 18.11.2009).

Листом № 3450/15.3-25/02 від 28.02.2019 відповідач повідомив, що підстави для винесення постанов про зняття арешту з майна товариства відсутні, оскільки запитувані виконавчі провадження завершені та знищені відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008.

Отримавши вказану відмову та вважаючи протиправною бездіяльність органу ДВС щодо не зняття арешту майна у завершених та знищених виконавчих провадженнях, позивач за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку раніше визначилися Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV. На сьогодні цей Закон втратив чинність, однак при вирішенні справи застосовується судом, оскільки діяв на момент відкриття та завершення спірних виконавчих проваджень.

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з приписами статті 2 Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Частиною другою статті 25 Закону № 606-ХІV (в редакції станом на листопад 2009 року) визначено, що за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 50 Закону № 606-ХІV (в редакції станом на січень-лютий 2012 року) за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом встановлено, що постановою Вінницького РВ ДВС від 08.11.2009 відкрито виконавче провадження ВП № 15918170, постановою від 18.01.2012 – виконавче провадження ВП № 30767093 та постановою від 08.02.2012 – виконавче провадження ВП № 31109307. При цьому одночасно з відкриттям виконавчого провадження державним виконавцем було накладено арешт на все нерухоме майно боржника ТОВ «Тандем-СК», про що в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна містяться відповідні записи про обтяження за №№ 20440994, 20441085 та 12127511.

В подальшому вказані виконавчі провадження були завершені. Зокрема, виконавче провадження ВП № 15918170 закінчено 21.04.2010 (відомості про підстави закінчення відсутні), виконавче провадження ВП № 30767093 закінчено 01.03.2012 (на підставі п. 7 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-ХІV: визнання боржника банкрутом) та виконавче провадження ВП № 31109307 закінчено 08.02.2012 (на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-ХІV: фактичне повне виконання рішення боржником).

Зазначені обставини підтверджують витягами ВП-спецпідрозділ по відповідних виконавчих провадженнях, а також визнаються відповідачем.

В силу положень частини першої та другої статті 50 Закону № 606-ХІV (у редакції станом на лютий-березень 2012) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 38 Закону № 606-ХІV (в редакції станом на квітень 2010 року) зазначено, якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Отже, вищевказаними положеннями закону на державного виконавця покладено обов'язок щодо зняття (скасування) арешу майна боржника у випадку закінчення виконавчого провадження.

Натомість судом встановлено, що виконавчі провадження ВП № 15918170, ВП № 30767093 та ВП № 31109307 були завершені посадовими особами Вінницького РВ ДВС без вирішення питання про зняття арешту з нерухомого майна ТОВ «Тандем-СК», раніше накладеного у зв'язку з відкриттям цих виконавчих проваджень.

Як наслідок, записи про існування відповідних арештів досі містяться у Реєстрі обтяжень нерухомого майна, що підтверджується інформаційною довідкою № 156426196 від 15.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Водночас існування арешту на майно позивача порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю (ст. 41 Конституції України).

Окрім того, згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Зміст цієї статті полягає, серед іншого, в тому, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що наявність чинного арешту майна позивача, накладеного багато років тому та не анульованого з вини посадових осіб органу державної влади, поза сумнівом, порушує законні права та інтереси позивача.

Відтак адміністративний позов ТОВ «Тандем-СК» в частині визнання протиправною бездіяльності Вінницького РВ ДВС щодо не зняття (не скасування) арешту нерухомого майна позивача є підставним та підлягає задоволенню.

Разом з тим, на думку суду, не можуть бути задоволені вимоги позивача про зобов'язання відповідача скасувати арешти на майно товариства та внести відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчужень нерухомого майна про зняття арешту.

Так, системний аналіз положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», зокрема приписів статтей 13, 18, 37, 40, вказує на те, що посадові особи органу ДВС діють лише в рамках відкритих виконавчих проваджень, а повноваження державного виконавця як щодо накладення арешту на майно, так і щодо його скасування можуть бути реалізовані ним винятково під час здійснення виконавчого провадження.

Проте, як вже зазначалося, виконавчі провадження, в рамках яких відповідачем накладено арешт на майно позивача, давно завершені.

Більше того, судом безспірно встановлено, що такі виконавчі провадження були знищені у 2014, 2016 роках відповідно до Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25.12.2008. Отже, їх відновлення неможливе, тоді як в силу вимог закону накладений органом ДВС арешт на майно боржника підлягає зняттю (скасуванню) саме в рамках виконавчого провадження і не інакше.

Відтак суд доходить висновку, що у випадку задоволення позовних вимог в частині покладення на відповідача обов'язку скасувати арешти на майно ТОВ «Тандем-СК», накладені у виконавчих провадженнях ВП № 31109307 (постанова від 08.02.2012), ВП № 30767093 (постанова від 18.01.22012), ВП № 15918170 (постанова від 18.11.2009), таке судове рішення взагалі не буде виконане.

Аналогічними висновками суд керується при наданні оцінки вимогам позивача щодо зобов'язання відповідача внести відповідні записи до Єдиного реєстру заборон відчужень нерухомого майна про зняття арешту.

Разом з тим, суд зауважує, що законні права та інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, насамперед порушуються наявністю у відповідному реєстрі інформації про державну реєстрацію обтяжень, а саме арешту нерухомого майна товариства, номери записів про обтяження 20440994, 20441085 та 12127511.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-VI «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За визначеннями, наведеними у пунктах 1, 5 частини першої статті 2 цього Закону:

державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі – державна реєстрація прав) – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

обтяження – заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, встановлена законом, актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-VI державній реєстрації прав підлягають, зокрема, заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

При цьому необхідно зазначити, що обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Обтяження речових прав на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації. З цього слідує, що обтяження, які підлягають державній реєстрації, вважаються припиненими з моменту державної реєстрації їх припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Законом до обтяжень віднесені: заборона відчуження, арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, а також інші обтяження.

Статтею 27 Закону № 1952-VI визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: 1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; 2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно; 3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна; 4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду; 5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката; 6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном; 7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Отже, припиняються обтяження на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили, про припинення такого обтяження.

Згідно з ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 245 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися в спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відтак, встановлені судом обставини справи та становище, в якому опинився позивач у зв'язку з існуванням чинного арешту його нерухомого майна, накладеного в рамках завершених та знищених виконавчих проваджень, дають суду підстави дійти висновку, що належним та найбільш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів позивача у цьому випадку є прийняття судом рішення про скасування арештів на майно товариства, накладених у виконавчих провадженнях ВП № 15918170 (постанова від 18.11.2009, номер запису про обтяження: 20440994), ВП № 30767093 (постанова від 18.01.2012, номер запису про обтяження: 12127511) та ВП № 31109307 (постанова від 08.02.2012, номер запису про обтяження: 20441085), з наступним поданням такого рішення відповідному суб'єкту державної реєстрації для здійснення державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна позивача в порядку, визначеному чинним законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши доводи позивача та оцінивши зібрані під час справи докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1921,00 грн (за одну вимогу немайнового характеру).

На думку суду, вказані витрати підлягають стягненню на користь позивача в повному обсязі, оскільки судом фактично задоволено позов, а підставою для звернення позивача до суду стала протиправна бездіяльність відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо не зняття (не скасування) арешту, накладеного на нерухоме майно товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК» у виконавчих провадженнях ВП № 15918170 (постанова від 18.11.2009), ВП № 30767093 (постанова від 18.01.2012) та ВП № 31109307 (постанова від 08.02.2012).

Скасувати арешти нерухомого майна товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК», накладені відділом державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції (код ЄДРПОУ 35003932) у виконавчих провадженнях ВП № 15918170 (постанова від 18.11.2009, номер запису про обтяження: 20440994), ВП № 30767093 (постанова від 18.01.2012, номер запису про обтяження: 12127511) та ВП № 31109307 (постанова від 08.02.2012, номер запису про обтяження: 20441085).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-СК» (код ЄДРПОУ 32513444, місцезнаходження: вул. Вишнева, 27, с. Сосонка, Вінницький район, Вінницька область, 23218) сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1921,00 грн (одна тисяча дев'єятсот двадцять одна гривня нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 35003932, місцезнаходження: вул. Винниченка, 29, м. Вінниця, 21009).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 26.04.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович