Рішення

від 26.04.2019 по справі 240/6012/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2019 року м. Житомир справа №240/6012/18

категорія 10.3.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Житомирській області, ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області, ОСОБА_4 внутрішніх справ України про визнання протиправними відмову та бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22 березня 2019 року (том ІІ, а.с. 62-84), просить:

- прийняти такі вимоги, що надають підстави як інваліду визначеного ІІ групи, 70% втрати працездатності, яка встановлена внаслідок виконання службових обов'язків з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1986-1988 років, в період проходження служби з 11 листопада 1974 року відповідно до Порядку №850 - 200 розмірів прожиткового мінімуму для працюючих осіб в сумі з усіма вирахуваннями - 260 тисяч грн;

- стягнути цю суму примусово;

- визнати протиправною та таку, як безпідставну, відмову ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області;

- зобов'язати ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області подані ОСОБА_1 документи прийняти та виготовити висновок, їх зареєструвати та у відповідний термін Порядку №850 відправити до ОСОБА_4 внутрішніх справ України для прийняття рішення;

- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області як правонаступника ліквідованих районних підрозділів, зібрати та зареєструвати документи від ОСОБА_1, інваліда ІІ групи, пенсіонера МВС з 20 жовтня 1995 року та направити їх до ОСОБА_4 внутрішніх справ України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що як інвалід ІІ групи, яка встановлена внаслідок виконання службових обов'язків з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи 1986-1988 років, в період проходження служби з 11 листопада 1974 року має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.

Вказує, що неодноразово та систематично звертався до усіх відповідних територіальних підрозділів МВС України та територіальних підрозділів Національної поліції України в Житомирській області із відповідними заявами та відповідним пакетом документів, однак, відповідачі - суб'єкти владних повноважень в порушення вимог ОСОБА_5 України та норм чинного законодавства шляхом не прийняття документів, наданні численних відмов перешкоджають позивачу у реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги. Враховуючи вищевикладене, наголошує на необхідності судового захисту порушеного права та запровадження судом ефективного механізму його відновлення шляхом зобов'язання відповідачів - суб'єктів владних повноважень вчинити необхідні дії для реалізації ОСОБА_1 свого права на отримання одноразової грошової допомоги.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи). Підготовче засідання призначено на 04 березня 2019 року о 10:00.

26 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_1, в якому просить залучити в якості другого (належного) відповідача ОСОБА_4 внутрішніх справ України, яке зазначено третьою особою (том І, а.с. 186). Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року клопотання ОСОБА_1 про залучення в якості другого (належного) відповідача ОСОБА_4 внутрішніх справ України в адміністративній справі №240/6012/18 повернуто без розгляду (том І, а.с. 189-190).

Крім того, 26 лютого 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшла заява-клопотання ОСОБА_1, відповідно до змісту якого позивач зазначає, що не отримував відзиву та заперечень. В свою чергу, ОСОБА_1 вказав, що 31 січня 2019 року надіслав свої пояснення сторонам. Також, наголосив, що звернувся 31 січня 2019 року із заявою про залучення до справи у якості відповідача ОСОБА_4 внутрішніх справ України. (том І, а.с. 187). Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2019 року клопотання ОСОБА_1 заяву-клопотання ОСОБА_1 в адміністративній справі №240/6012/18 повернуто без розгляду (том І, а.с. 191-192).

04 березня 2019 року позивачем до відділу документального забезпечення суду було подано додаткові уточнення до позовної заяви (том І, а.с. 194-202), а також клопотання про залучення ОСОБА_4 внутрішніх справ України до участі у справі в якості відповідача (том І, а.с. 203-204).

Крім того, 04 березня 2019 року представником ліквідаційної комісії Овруцького районного відділу Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області, ліквідаційної комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області, до відділу документального забезпечення суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи (том І, а.с. 205-206).

В підготовчому засіданні, призначеному на 04 березня 2019 року о 10:00 судом в порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 19 березня 2019 року о 10:30 у зв'язку із необхідністю уточнення позовних вимог, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 04 березня 2019 року.

06 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 КАС України, представником ліквідаційної комісії Овруцького районного відділу Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області, ліквідаційної комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області подано відзив на позовну заяву від 05 березня 2019 року. Так, у відповідності до змісту відзиву на позовну заяву, ліквідаційна комісія Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області позовні не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що доводи позивача щодо необхідності призначення та проведення розслідування нещасного випадку є безпідставними відповідно до вимог наказу МВС України від 27 грудня 2002 року №1346 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах Системи МВС України" та у зв'язку з відсутністю нещасного випадку, який би стався з позивачем, як такого. Зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства у ліквідаційної комісії відсутні повноваження щодо дій, які просить вчинити ОСОБА_1, про що позивачу було належним чином повідомлено листом УМВС України в Житомирській області від 22 листопада 2018 року. Наголошує, що позовні вимоги в частині формування необхідного пакету документів та направлення їх до ОСОБА_4 внутрішніх справ України для вирішення питання про можливість призначення одноразової грошової допомоги є передчасними, оскільки позивач із відповідною заявою та пакетом документів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, до ліквідаційної комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області не звертався. Враховуючи вищевикладене, зазначає, що ліквідаційна комісія Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області у межах спірних правовідносин діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України (том І, а.с. 211-217).

12 березня 2019 року позивачем до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про задоволення позовних вимог (том І, а.с. 221-238).

Крім того, 12 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 165 КАС України від ОСОБА_4 внутрішніх справ України надішли письмові пояснення по суті позову вих. №12/6-1110 від 06 березня 2019 року. Так, ОСОБА_4 внутрішніх справ України позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Зазначає, що на момент розгляду спірних правовідносин судом на адресу МВС України не надходило жодних документів стосовно розгляду питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачу. Вказує, що заявлені позовні вимоги зобов'язального характеру є передчасними, суперечать встановленому порядку призначення одноразової грошової допомоги та за своєю суттю є вручанням у дискреційні повноваження відповідача. Враховуючи вищевикладене, наголошує, що ОСОБА_4 внутрішніх справ України у межах спірних правовідносин діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України (том І, а.с. 239-242).

Також 12 березня 2019 року позивачем до відділу документального забезпечення суду подано заперечення на відзив (том ІІ, а.с. 1-19) та клопотання про задоволення позовних умов у повному обсязі (том ІІ, а.с. 22-35).

19 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшли заперечення ОСОБА_1 на письмові пояснення ОСОБА_4 внутрішніх справ України по суті позову (том ІІ, а.с. 39-48).

Суд роз'яснює позивачу, що подання позивачем заперечень на пояснення третьої особи не відповідає засадам адміністративного судочинства та суперечить вимогам статей 159, 165 КАС України.

В підготовчому засіданні, призначеному на 19 березня 2019 року о 10:30 судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 04 квітня 2019 року о 12:00 у зв'язку із необхідністю уточнення позовних вимог, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 19 березня 2019 року.

26 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшла заява ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 22 березня 2019 року, відповідно до змісту якої відповідачами зазначено Головне управління Національної поліції в Житомирській області, ОСОБА_3 комісію Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області, а процесуальний статус ОСОБА_4 внутрішніх справ України змінено з третьої особи на відповідача (том ІІ, а.с. 62-84).

Враховуючи вищевикладене, подальший розгляд справи здійснюється в межах позовних умов та із визначеним складом сторін у учасників справи, викладених у заяві ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 22 березня 2019 року.

04 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 КАС України, представником ОСОБА_2 управління Національної поліції в Житомирській області подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що заявлені позивачем вимоги зобов'язального характеру суперечать механізму призначення і виплати одноразової грошової допомоги, визначеному у постанові Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850. Зазначає, що посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 є неналежними, а позивач вже отримував одноразову грошову допомогу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 у квітні 2001 року та права на повторне отримання даної допомоги у позивача не виникає. Враховуючи вищевикладене, наголошує, що ОСОБА_2 управління Національної поліції в Житомирській області у межах спірних правовідносин діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України (том ІІ, а.с. 120-127).

В підготовче засідання, призначене на 04 квітня 2019 року прибули позивач, а також представник ОСОБА_2 управління Національної поліції в Житомирській області і ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у обсязі та з підстав, викладених у заяві ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог від 22 березня 2019 року та письмових запереченнях. Представник відповідачів ОСОБА_2 управління Національної поліції в Житомирській області і ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзивах на позовну заяву. Представник відповідача ОСОБА_4 внутрішніх справ України в судове засідання не прибув, про причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву не надіслав. В матеріалах справи наявні письмові пояснення МВС України щодо позову, які були раніше подані відповідачем у попередньому процесуальному статусі третьої особи.

Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закритті підготовчого засідання у справі та призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 04 квітня 2019 року.

10 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_1 від 06 квітня 2019 року на відзив ОСОБА_2 управління Національної поліції в Житомирській області (том ІІ, а.с. 135-147).

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини другої статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення сторін та учасників справи, присутніх у попередніх засіданнях, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно проходив службу в органах внутрішніх справ з 29 листопада 1974 року (наказ УВС Житомирського облвиконкому від 29 листопада 1974 року №147 о/с) до 20 жовтня 1995 року (наказ УМВС України в Житомирській області від 09 жовтня 1995 року №139 о/с). Звільнений зі служби за статтею 63 пункт "б" (через хворобу) "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" з посади інспектора дорожньої міліції Овруцького відділу дорожньої міліції УДАІ УМВС, що підтверджується наявною у матеріалах справ довідкою Управління МВС України в Житомирській області від 16 лютого 2010 року (том І, а.с. 65).

Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується копією дубліката посвідчення серії А №440082, виданого 26 січня 2006 року Житомирською обласною державною адміністрацією. При цьому, відповідно до довідки до вказаного посвідчення, ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (том І, а.с. 100).

Факт безпосередньої зайнятості позивача та виконання службових обов'язків у зонах небезпеки ЧАЕС на роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема, встановлений рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 20 жовтня 2005 року у справі №2-741/05 (том І, а.с. 87-89) та довідкою Управління МВС України в Житомирській області від 11 січня 2010 року №11-4/34 (том ІІ а.с. 87 та зворот).

У відповідності до експертного висновку від 18 грудня 1991 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 встановлено: "увечье, да, получено при исполнении служебных обязанностей в связи с аварией на Чернобыльской АЭС" (мовою оригіналу, том І, а.с. 72).

Згідно із довідкою обласної МСЕК №1 серії 2-18 АД №004009, ОСОБА_1 під час огляду 01 лютого 2001 року встановлено з 27 вересня 1995 року ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 70% у зв'язку з "увечье получено при исполнении служебных обязанностей в связи с аварией на ЧАЕС" (мовою оригіналу, том ІІ, а.с. 95).

Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 було отримано одноразову грошову допомогу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 у квітні 2001 року у розмірі 9 805,80 грн. Так, відповідно до довідки ПАТ "НАСК "ОРАНТА" вих. №0690-06-05/828 від 04 жовтня 2018 року, ПАТ "НАСК "ОРАНТА" протягом 1996-2018 років (включно по 04 жовтня 2018 року) проводила виплату страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування працівників ОСОБА_4 внутрішніх справ України 28 квітня 2001 року у сумі 9 805,80 грн (том І а.с. 42).

Відповідно до змісту довідки до акта огляду МСЕК серії ЖИА №035522, за результатами повторного огляду ОСОБА_1 від 16 січня 2006 року , позивачу з 06 січня 2006 року безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (мовою оригіналу, том ІІ, а.с. 95 та зворот).

Позивач звертався із заявою від 27 вересня 2018 року щодо надання актів форми Н-1 та Н-5 щодо розслідування нещасного випадку при виконанні службових обов'язків у зоні відчуження, який відбувся у 1986-1990 роках, а також наказ про призначення комісії (том І, а.с. 43).

ОСОБА_3 комісія Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області листом №К-24лк/31 від 05 жовтня 2018 року повідомила позивачу, що в архівному секторі відділу режиму та технічного захисту інформації ГУНП в Житомирській області відсутні акти за формами Н-1 та Н-5 за період з 1986-1990 роки (том І, а.с. 44).

Позивач повторно звертався із заявою щодо надання актів форми Н-1 та Н-5 про розслідування нещасного випадку при виконанні службових обов'язків у зоні відчуження, який відбувся у 1986-1990 роках, наказу про призначення комісії, висновку з розвідування та інших документів (том І а.с. 50-54).

ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області вих. №К-13лк/26 від 22 листопада 2018 року позивачу повідомлено, що його звернення щодо складення актів за формою Н-1 та Н-5 розглянуто. Вказано, що з урахуванням значного перебігу часу (понад 32 роки) та зважаючи на об'єктивну неможливість встановлення дійсних обставин отримання ОСОБА_1 травми під час перебування в зоні ліквідації аварії на ЧАЕС у вказаний у зверненні термін, станом на 22 листопада 2018 року скласти та видати акти за формою Н-1 та Н-5, з урахуванням вимог наказу МВС України від 27 грудня 2002 року №1346 не є можливим (том І а.с. 45).

Департамент фінансово-облікової політики ОСОБА_4 внутрішніх справ України листом вих. №15/2-К-872 від 27 листопада 2018 року повідомив позивачу, що його заяву щодо складання актів форми Н-1 та Н-5 у зв'язку із встановленням групи інвалідності, яка надійшла з Державної служби України з питань праці, розглянуто. Зазначено, що у відповідності до положень статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (втратив чинність 07 листопада 2015 року) було передбачено виплату одноразової грошової допомоги у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ.

Враховуючи положення пункту 15 розділу ХІ "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730, позивачу для вирішення питання запропоновано звернутися до ліквідаційної комісії за останнім місцем проходження служби (том ІІ, а.с. 50-51).

Крім того, листом Департаменту фінансово-облікової політики ОСОБА_4 внутрішніх справ України вих. №15/2-К-56 від 04 березня 2019 року, за результатом повторного розгляду звернення ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності, позивачу було роз'яснено, що рішення про призначення виплати МВС України приймає на підставі висновку та відповідних документів, які готуються та перевіряються органом, у якому працівник міліції проходив службу. Враховуючи вищевикладене, для вирішення питання можливості призначення одноразової грошової допомоги, за наявності передбачених порядком підстав, ОСОБА_1 необхідно звертатися до ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області. Зазначено, що за умови та після надходження відповідних матеріалів МВС України розгляне їх у встановленому законом порядку (том ІІ, а.с. 52).

Позивач звертався із рапортом встановленого зразка на ім'я голови ліквідаційної комісії Овруцького РВ УМВС України в Житомирській області та заступника начальника ОСОБА_2 управління Національної поліції у Житомирській області щодо призначення та проведення виплати одноразової грошової допомоги у відповідності до Порядку №850 (том І, а.с. 179 та зворот).

Крім того, під час судового розгляду справи, позивач також звертався із заявою довільної форми від 12 березня 2019 року на ім'я голови ліквідаційної комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Порядку №850 (том ІІ, а.с. 107 та зворот).

ОСОБА_3 комісія Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області листом №К-34/29/105/05.2019 від 25 березня 2019 року повідомила позивачу, що його заява з питань оформлення та надання висновку про призначення одноразової грошової допомоги Департаменту фінансово-облікової політики ОСОБА_4 внутрішніх справ України розглянуто повторно. Зазначено, що оскільки встановлення позивачу ІІ групи інвалідності відбулося 06 січня 2006 року, дія положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, на позивача не поширюється. Вказано, що відповідно до пункту 13 даного Порядку працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім'ї, батьки та утриманці можуть пред'явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги. Оскільки страховий випадок повторно настав 06 січня 2006 року, задовольнити прохання ОСОБА_1 неможливо (том ІІ, а.с. 148).

Не погоджуючись із діями та наданими відповідями, наголошуючи, що відповідачами порушується право ОСОБА_1 на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком №850, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 8 ОСОБА_5 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_5 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_5 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_5 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_5 України гарантується.

Положеннями статті 16 Основного Закону проголошено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.

Статтею 19 ОСОБА_5 України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 55 ОСОБА_5 України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції та компенсація заподіяння шкоди його майну передбачена статтею 23 Закону України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII (втратив чинність, далі - Закон №565-XII).

Положеннями частини шостої статті 23 Закону №565-XII (в редакції на момент звернення із позовом до суду) передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

При цьому, приписами статті 23 Закону №565-XII в редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності було передбачено, що у разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (в редакції, чинній на момен6т звернення із позовом до суду, далі - Закон №580-VIII).

Пунктом 15 розділу XI "ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" Закон №580-VIII закріплено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України "Про міліцію", зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України "Про Національну поліцію".

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою щодо призначення одноразової грошової допомоги, далі - Порядок №850).

Пунктом 2 Порядку №850 визначено, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги є у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Відповідно до пункту 4 Порядку №850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Пунктом 7 Порядку №850 встановлено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:

- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;

- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії:

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;

- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

- акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;

- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;

-документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Положеннями пункту 8 Порядку №850 визначено, що керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.

Згідно з пунктом 9 Порядку №850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до пункту 13 Порядку №850 працівник міліції, а в разі його загибелі (смерті) - члени його сім'ї, батьки та утриманці можуть пред'явити МВС вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

При цьому, пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 закріплено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року №208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 (Офіційний вісник України, 2007 р., N 37, ст. 1461).

Положеннями пункту 7 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707 (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, далі - Порядок №707) встановлено, що працівник міліції, податкової міліції, у разі його загибелі (смерті) члени його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батьки та утриманці можуть пред'явити МВС та ДПА вимоги щодо виплати грошової допомоги протягом трьох років з дня настання події, що дає право на отримання такої допомоги.

На момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності Порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ республіки було затверджено постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 червня 1991 року №59 (втратив чинність 12 травня 2007 року, далі - Порядок №59).

Положеннями пункту 3 Порядку №59 було передбачено, що вимоги про виплату страхової суми застрахований або його спадкоємці можуть пред'явити страховику протягом трьох років з дня страхової події.

Перевіряючи оскаржувану відмову на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до змісту заяви від 12 березня 2019 року на ім'я голови ліквідаційної комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області, позивач звертався до відповідача щодо проведення виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків при ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Порядку №850 (том ІІ, а.с. 107 та зворот).

Звернення із вказаною заявою саме до ліквідаційної комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області обумовлено змістом листа Департаменту фінансово-облікової політики ОСОБА_4 внутрішніх справ України вих. №15/2-К-56 від 04 березня 2019 року (том ІІ, а.с. 52).

Водночас, суд звертає увагу, що ОСОБА_3 комісія Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області листом №К-34/29/105/05.2019 від 25 березня 2019 року повідомила позивачу, що оскільки встановлення позивачу ІІ групи інвалідності відбулося 06 січня 2006 року, дія положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850, на позивача не поширюється ( том ІІ а.с. 148).

Суд критично ставиться до доводів відповідача та зазначає, що позивач звертався із заявою про отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №580. При цьому, у відповідності до вимог пункту 8 цього Порядку, керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Таким чином, до компетенції органу, до якого звернулась особа із рапортом (заявою) про призначення одноразової грошової допомоги згідно з Порядком №850 входить виключно реєстрація такої заяви із пакетом доданих документів, складення висновку щодо виплати грошової допомоги та направлення вказаного пакету документів до МВС України.

Визначення повноти та достовірності поданих документів, наявність права на отримання одноразової грошової допомоги та підстав звернення із заявою (рапортом) згідно з Порядком №850 не належать до компетенції ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області.

Враховуючи вищевикладене, відмова, викладена у листі №К-34/29/105/05.2019 від 25 березня 2019 року, надана в порушення Порядку №850, а тому позовні вимоги у вказані частині підлягають задоволенню.

Надаючи оцінку позовним вимогам зобов'язального характеру та обраному позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Суд критично ставиться до доводів позивача в частині наявності протиправної відмови ОСОБА_4 внутрішніх справ України у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку №850, оскільки відповідно до вимог пункту 8 вказаного порядку розгляду питання про призначення одноразової грошової допомоги передує подання керівником органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції до МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

Оскільки вказані документи стосовно ОСОБА_1 до ОСОБА_4 внутрішніх справ України не надходили, правових підстав та можливості для розгляду питання про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у відповідача не було.

Суд також відхиляє доводи позивача щодо надсилання рапорту до ліквідаційної комісії Овруцького РВ УМВС України в Житомирській області та необхідності його розгляду ОСОБА_2 управлінням Національної поліції у Житомирській області, як правонаступником та звертає увагу, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Овруцький РВ УМВС України в Житомирській області як юридичну особу припинено, номер запису №12951110007000605. При цьому, Національна поліція України та її територіальні структурні підрозділі не є правонаступниками міліції. Враховуючи, що позивач службу у Національній поліції Україні не проходив, підстави для розгляду ОСОБА_2 управлінням Національної поліції у Житомирській області рапорту ОСОБА_1 щодо призначення одноразової грошової допомоги та подальшого його надсилання до МВС України, відсутні.

При цьому, суд погоджується із доводами представника ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області щодо не розповсюдження положень Порядку №850 на позивача та зазначає наступне.

Відповідно до змісту довідки до акта огляду МСЕК серії ЖИА №035522, за результатами повторного огляду ОСОБА_1 від 16 січня 2006 року , позивачу з 06 січня 2006 року безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності внаслідок травми, отриманої при виконанні службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (мовою оригіналу, том ІІ, а.с. 95 та зворот).

Позивачем було залишено поза увагою положення пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850 закріплено, що особам, які до набрання чинності Законом України від 13 лютого 2015 року №208-VIII "Про внесення змін до статті 23 Закону України "Про міліцію" щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції" мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога призначається і виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року №707.

Враховуючи встановлення позивачу ІІ групи інвалідності з 06 січня 2006 року та положення пункту 3 Порядку №59, пункту 7 Порядку №707, позивач мав право звернутися із вказаною заявою про отримання грошової допомоги (страхового відшкодування) протягом трьох років з 06 січня 2006 року, як у відповідності до Порядку №59 (до 12 травня 2007 року), так і за процедурою, передбаченою Порядком №707 (з 12 травня 2007 року по 06 січня 2009 року).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було отримано одноразову грошову допомогу у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1991 року №59 у квітні 2001 року у розмірі 9 805,80 грн. Так, відповідно до довідки ПАТ "НАСК "ОРАНТА" вих. №0690-06-05/828 від 04 жовтня 2018 року, ПАТ "НАСК "ОРАНТА" протягом 1996-2018 років (включно по 04 жовтня 2018 року) проводила виплату страхового відшкодування з обов'язкового особистого страхування працівників ОСОБА_4 внутрішніх справ України 28 квітня 2001 року у сумі 9 805,80 грн (том І, а.с. 42).

Таким чином, на момент встановлення позивачу ІІ групи інвалідності та виникнення у позивача страхового випадку та право на отримання грошової допомоги (страхового відшкодування) позивач був обізнаний із процедурою отримання такої виплати, встановленої Порядком №59.

При цьому, суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до Овруцького РВ УМВС України в Житомирські й області із заявами в період з 06 січня 2006 року по 06 січня 2009 року щодо отримання страхового відшкодування (грошової допомоги) як за умовами Порядку №59, так і за умовами Порядку №707. Позивачем в ході судового розгляду сукупності належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності таких звернень також надано не було.

Враховуючи відсутність доказів наявності тривалого порушення прав та законних інтересів позивача та враховуючи положення Порядку №59, Порядку №707, Порядку №580, суд зазначає наступне.

Статтею п'ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 ОСОБА_5 України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 ОСОБА_5 України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених ОСОБА_5 і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 ОСОБА_5 України, статей 2, 5 КАС України.

Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

При цьому, при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який міг би відновити його становище та захистити порушене право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб'єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Враховуючи вищевикладене, гарантоване статтею 55 ОСОБА_5 України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Суд звертає увагу, що позивачем у встановленому законодавством термін право на отримання страхового відшкодування/грошової допомоги реалізовано не було. Докази звернення позивача до Овруцького РВ УМВС України в Житомирські й області із заявами в період з 06 січня 2006 року по 06 січня 2009 року щодо отримання страхового відшкодування (грошової допомоги) як за умовами Порядку №59, так і за умовами Порядку №707, у матеріалах справи відсутні.

При цьому, як у відповідності до пункту 3 Порядку №59, пункту 7 Порядку №707, так і пункту 13 Порядку №580, ОСОБА_1 не має права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 23 Закону №565-XII. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із захистом права, яке порушено не було, а тому позовні вимоги в частині зобов'язання направлення документів ОСОБА_1 до МВС України для призначення одноразової грошової допомоги та примусового стягнення на користь позивача одноразової грошової допомоги є безпідставними, не відповідають вимогам чинного законодавства та не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ОСОБА_5 та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що ОСОБА_3 комісія Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області при наданні позивачу відповіді, оформленої листом №К-34/29/105/05.2019 від 25 березня 2019 року діяла у порушення частини другої статті 19 ОСОБА_5 України, а спірна відмова не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови ліквідаційної Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України у Житомирській області, оформленої листом №К-34/29/105/05.2019 від 25 березня 2019 року, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 159, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Соборна, 11, м. Овруч, Овруцький район, Житомирська область, 11101. РНОКПП: НОМЕР_1) до ОСОБА_2 управління Національної поліції в Житомирській області, (вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008. ЄДРПОУ: 40108625), ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області, (вул. Старий Бульвар, 5/37, м. Житомир, 10008. ЄДРПОУ: 08592164), ОСОБА_4 внутрішніх справ України (вул. Академіка Богомольця, 10, Мсп601, Центральна Частина Києва, м. Київ, 01601. ЄДРПОУ: 00032684) про визнання протиправними відмову та бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову ОСОБА_3 комісії Управління ОСОБА_4 внутрішніх справ України в Житомирській області, оформлену листом вих. №К-34/29/105/05.2019 від 25 березня 2019 року.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 26 квітня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова