Рішення

від 03.07.2018 по справі 810/4426/17

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2018 року м. Київ № 810/4426/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Касьянової О.В., за участю:

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Станіславський Д.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2015 № 0000511702 та № 0000521702.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками Акта перевірки від 05.12.2014 № 549/1700/НОМЕР_3 Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. , які стали підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень і вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Позивач зазначив, що відповідачем зроблено хибні висновки в Акті перевірки, які зводяться до припущень посадових осіб податкового органу щодо включення до витратної частини 2013 звітного року, витрат не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності та завищення податкового кредиту.

Також, позивач зазначає, що ним до перевірки були надані всі первинні документи бухгалтерського обліку за перевіряємий період, на підставі яких були визначені суми витрат та податкового кредиту, що відображено в Акті перевірки, однак відповідачем дані документи не були прийняті до уваги.

За наведених обставин, позивач вважає, що ним при здійсненні підприємницької діяльності було дотримано всіх передбачених чинним податковим законодавством вимог та правомірно сформовано витрати та податковий кредит.

У судовому засіданні 01.02.2018 представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначив, що відповідно до наказу Державної фіскальної служби України від 18.02.2016 № 143 прийнято рішення про реорганізацію Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управляння ДФС у Київській області шляхом приєднання до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.

Заслухавши думку позивача та враховуючи положення частини 3 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (тобто, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи) суд задовільнив клопотання представника відповідача та замінив Переяслав-Хмельницьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управляння ДФС у Київській області на Броварську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Також у судовому засіданні 01.02.2018 представником відповідача надано суду відзив на адміністративний позов в якому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з обставин наведених в Акті перевірки та стверджував, що спірні рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

16.04.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду про що прийнято ухвалу.

У судове засідання, призначене на 03.07.2018 прибув позивач який підтримав доводи викладені в адміністративному позові та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, в обґрунтування заперечень посилався на обставини наведені у відзиві та в Акті перевірки.

Також представник відповідача надав суду пояснення, що сума 3 905,09 грн. була виставлена позивачу повторно помилково.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, зареєстрований Згурівською РДА Київської області як фізична особа - підприємець 07.11.2002 запис № 23360170000000297.

Станом на час перевірки позивач, як платник податків перебував на обліку в Згурівському відділенні Переяслав - Хмельницької ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

У період з 10.11.2014 по 28.11.2014 співробітниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 05.12.2014 № 549/1700/НОМЕР_3.

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 норм діючого законодавства, а саме:

- ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 6 009,83 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 6 009,83грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненням, встановлено завищення податкового кредиту, донарахування податку на додану вартість становлять в сумі 7 666,53грн., а саме: за січень місяць 2013 року в сумі 197,58 грн., за лютий місяць 2013 року в сумі 74,42 грн., за березень місяць 2013 року в сумі 147,03 грн., за квітень місяць 2013 року в сумі 70,51 грн., за травень місяць 2013 року в сумі 1 365,00 грн., за червень місяць 2013 року в сумі 1 597,77 грн., за липень місяць 2013 року в сумі 1 112,92 грн., за серпень місяць 2013 року в сумі 1 180,67 грн., за вересень місяць 2013 року в сумі 93,59 грн., за листопад місяць 2013 року в сумі 680,69 грн., за грудень місяць 2013 року в сумі 1 146,35 грн.

Як вбачається з Акта перевірки, відповідач вказані висновки обґрунтовує наступним.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат за 2013 року суму грошових коштів, що перераховувались на підставі рахунків-фактур за придбання тари:

- корпус ємності Kp l000/120 Тип 1 Н 0000 010101, кількість - 500 шт, кришка кр. 120 Тип 1 Н 0000, кількість - 500 шт., у ТОВ "Торговий дім Інтер-пласт" (код за ЄДРПОУ 34628585) згідно видаткових накладних (№ 455 від 12.03.2013р.) на загальну суму 687,50 грн. (без ПДВ);

- відро 20 л РР 3/ПЛ - Білий, кількість - 1295 шт. - за 2013 рік, у ТОВ "Софтсвіт" (код за ЄДРПОУ 25399753), згідно видаткових накладних (№ ТОВ-22659 від 20.05.2013, № ТОВ - 22753 від 18.06.2013, № ТОВ-22808 від 11.07.2013, № ТОВ-22896 від 16.08.2013, № ТОВ- 23124 від 22.11.2013, № ТОВ-23144 від 04.12.2013) на загальну суму 27 720,00 грн. (без ПДВ).

Під час перевірки позивач надав письмові пояснення від 14.11.2014 № 11/14, в яких зазначив, що 01.01.2013 між ним та ТОВ Бартнік (код за ЄДРПОУ 23829801) було укладено додаткову угоду до договору поставки від 21.11.2002 № 009/03, відповідно до змісту якого, в зв'язку з необхідністю безперебійного виконання замовлень на ваговий мед в нестандартній тарі, для потреб контрагентів покупця, покупець за власний кошт забезпечує продавця необхідною кількістю тари для фасування вагового меду.

Водночас, відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 для перевірки не надав первинних документів, щодо факту передачі (продажі) тари продавцю (ТОВ Бартнік код за ЄДРПОУ 23829801), видаткових накладних, акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, в яких було б відображено: назва товару, кількість відпущеної тари, на яку суму, тощо.

Враховуючи ту обставину, що позивач не надав докази використання: відер, корпуса ємності, у своїй господарській діяльністі, відповідач зробив висновок, що витрати на купівлю зазначеної тари не включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця, а позивачем у свою чергу завищенно витрати за 2013 рік на суму 28 407,50грн., чим порушено п.177.2 ст.177, п. 177.4. ст.177, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України.

Також під час перевірки відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат за 2013 суму грошових коштів, що перераховувались згідно рахунків-фактур за послуги зв'язку, а саме за скретч-карти:

- ТОВ "Алло" (код за ЄДРПОУ 30012848) згідно видаткової накладної (від 19.11.2013 № 0721-010444) про придбання скретч-карти 100, 40 в кількості 20 шт на загальну суму 1 098,04 грн. (без ПДВ);

-ТОВ Компанія Стар телеком (код за ЄДРПОУ 36241946) згідно видаткових накладних (від 25.02.2013 № 10, 12.04.2013 № 22, 19.06.2013 № 2СТ-000038) про придбання скретч-карти 100, 40 в кількості 34 шт на загальну суму 1 912,21 грн. (без ПДВ).

Так, відповідач зазначив, що витрати на оплату послуг мобільного зв'язку включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця за умови якщо вони пов'язані з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, як зазначає відповідач, позивачем до перевірки не надано деталізованих рахунків від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов; журналу обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером, та відповідно не доведено використання ФОП ОСОБА_1 послуг рухомого (мобільного) зв'язку в господарській діяльності, у зв'язку з чим, відповідач зробив висновок, що в порушення п.177.2 ст.177, п. 177.4. ст.177, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено витрати за 2013 рік на суму 3 010,25 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ НВКП Літа укладено договір № 5/19 від 19.05.2013 про надання юридичних послуг.

Згідно банківської виписки від 24.07.2013р. року ФОП ОСОБА_1 було перераховано ЗАТ НВКП Літа грошові кошти у сумі 4000,00грн., в тому числі ПДВ 666,67грн.

ФОП ОСОБА_1 відповідна сума у розмірі 3333,33 грн. була включена до складу витрат за 2013 рік.

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЮП-1 від 08.08.2013р. не містить жодної інформації щодо змісту наданих юридичних послуг.

З огляду на викладене, відповідач зробив висновок, що ФОП ОСОБА_1 не доведено використання вказаних юридичних послуг в господарській діяльності.

Також в Акті перевірки встановлено розбіжність у відображені даних кол. 4 дод. 5 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік від 05.02.2014 № 9089555926 в сумі 3 905,09 грн., а саме завищено витрати на закупку ТМЦ (меду), які були включені у валові витрати за 2013 рік, розрухунок заниження витрат:

1. Залишок ТМЦ на початок року 01.01.2013 року - 19 386,15 грн.

2. Оплаченого придбаного товару у ТОВ Бартнік за 2013 рік (згідно виписок банку та наданого акту звірки по взаєморозрахунках) - 570 784,15 грн.

3. Залишок ТМЦ на кінець року 31.12.2013 року - 23 374,09 грн.

4. Витрати по ТМЦ, які повинні включатися до валових витрат - 566 796,21 грн. (19 386,15 + 570 784,15 - 23 374,09)

5. Додаються витрати на закупку тари, які підприємець включав у кол. 4 дод. 5 - 27 720,00грн. (закупка відер у ТОВ Софтсвіт )

6. За результатами перевірки кол. 4 дод. 5 становить - 594 516,21 грн. (566 796,21 + 27 720,00).

7. Фактично підприємцем задекларовано кол.4 дод.5 становить - 598 421,30 грн. (570 784,15 + 27 720,00)

Так, відповідачем зроблено висновок про існування розбіжності, у зв'язку з чим позивачем завищено витрати на 3 905,09 грн. (594 516,21-598 421,30).

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем завищено витрати у 2013 році на 38 656,17 грн., тим самим зменшено об'єкт оподаткування - чистого доходу на відповідну суму.

Також під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем у перевіряємий період придбавались товари, які не пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, а саме: мишка дротова, сіль кам'яна, папір факс, рушник рулонний, рукавиці, скребок, папір обухівський, рушник рулонний, пакети європейські, заправка катріджа, скетч-карти, іскра де люкс, копус ємності, кришка, рукавички, відра 20 л., надання юридичних послуг, туалетний папір, рушники, батарейки, папір копіювальний, дошка магнітна, веб-камера, навушники, мікрофон, канцтовари, калькулятор, папки.

Враховуючи положення п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України відповідач зробив висновок про завищення позивачем податкового кредиту за період перевірки з 01.01.2013 по 31.12.2013, що призвело до заниження суми ПДВ 7 666,53 грн.

Не погодившись з висновками Акта перевірки, позивач подав заперечення на Акт перевірки до начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

У відповіді від 21.01.2015 № 1/гр./17-10/3 на заперечення позивача, відповідач зазначив, що комісією по розгляду спірних питань встановлено, що дійсно інспектором було допущено помилку у підрахунку витрат на товарно матеріальні цінності мед і тому суму витрат 3 905,09 грн. зараховано до складу витрат 2013 року, у звязку з чим відповідач у висновках за наслідком розгляду заперечень на Акт перевірки вказав, що позивачем порушено ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 5 424,07 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 5 424,07 грн.

На підставі висновків Акта перевірки (уточнених), відповідачем 26.01.2015 були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0000521702 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 8 383,25 грн. (за податковим зобов'язанням - 5 424,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 959,18 грн.;

- № 0000511702 форми Р , яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість 11 499,80 грн. (за податковим зобов'язанням 7 666,53 грн. та за штрафними санкціями 3 833,27 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями - рішеннями, позивач подав скаргу до ГУ ДФС у Київській області та ДФС України.

За результатами розгляду скарги позивача, рішеннями ГУ ДФС у Київській області та ДФС України залишено без змін спірні податкові повідомлення-рішення, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.

Основним законодавчим актом, який врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Статтею 177 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати); е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

Також до до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 ПК України).

Щодо правового регулювання формування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено базу оподаткування, а саме база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.7. статті 201 Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

У свою чергу, формування податкового кредиту дає право на відшкодування сплаченого до бюджету податку на додану вартість.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів і України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи: розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, і одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, громадянин-підприємець зобов'язаний:

у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах;

додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

своєчасно надавати органам доходів і зборів декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що 01.01.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ Бартнік (продавець) було укладено додаткову угоду до договору поставки від 21.11.2002 № 009/03, відповідно до змісту якого, в зв'язку з необхідністю безперебійного виконання замовлень на ваговий мед в нестандартній тарі, для потреб контрагентів покупця, покупець за власний кошт забезпечує продавця необхідною кількістю тари для фасування вагового меду.

Сторони погодились один раз на кінець відповідного квартала проводити звірку використаної для фасування меду тари (п. 4 додаткової угоди).

01.01.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ Торгівельний дім Інтер - Пласт (продавець) укладено договір поставки № 109 відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність, покупець прийняти та розрахуватись на умовах, викладених в даному договорі ємкості поліпропиленові, асортимент, кількість та ціни на які відповідають видатковим накладним.

На підтвердження отримання від ТОВ Торгівельний дім Інтер - Пласт поліпропиленові ємкості позивач надав суду: видаткові накладні від 12.03.2013 № 455 (корпус ємкості кр. 500 шт., кришка 500 шт.); від 20.05.2013 № ТОВ-22659 (відро 20 л. - 315 шт.); від 18.06.2013 № ТОВ-22753 (відро 20 л. - 280 шт.); від 11.07.2013 № ТОВ-22808 (відро 20 л. - 105 шт.); від 16.08.2013 № ТОВ-22896 (відро 20 л. - 280 шт.); від 22.11.2013 № ТОВ-23124 (відро 20 л. - 105 шт.); від 04.12.2013 № ТОВ-23144 (відро 20 л. - 210 шт.).

Також позивачем надані суду копії Актів прийому-передачі тари ТОВ Бартнік від 14.03.2013 № 1; від 31.05.2013 № 2; від 20.06.2013 № 3; від 16.07.2013 № 4; від 20.08.2013 № 5; від 26.11.2013 № 6 та Акт звірки використаної тари від 31.12.2013 до договору від 21.11.2002 № 009/03 і додаткової угоди від 01.01.2013.

Крім того, позивачем надано суду копію договору поставки від 01.01.2012 № 28 укладеного між позивачем (постачальник) та ТОВ Хліб столиці .

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар - харчову сировину згідно зі специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього договору.

Товар повинен бути: запакований таким чином, який виключає його знищення та/чи псування під час транспортування, зберігання; промаркований на тарі (упаковці) чи ярлику відповідно до державних стандартів, технічних умов (пункт 3.2 договору).

В ціну включається вартість доставки товару до пункту, зазначеному в графіку, а також вартість тари та маркування (пункт 4.2 договору).

Господарські операції за цим договором підтверджуються наявними в матеріалах справи специфікацією від 11.09.2012 та листом ТОВ Хліб столиці від 09.02.2015 № 4.

Також позивачем надано суду лист ТОВ АН-3 від 11.02.2015 № 01/110215, яким останнє підтверджує, що ФОП ОСОБА_1 на підставі договору поставки від 23.04.2012 № 12/423 передало ТОВ АН-3 мед натуральний квітковий акацієвий, упакований у 20л. відра згідно отриманих замовлень у період з 14.04.2013 по 26.11.2013 в кількості 644 кг. на суму 39 144 грн.

Відповідно до п. 4.7 вказаного договору - засоби упаковки одноразового використання не підлягають поверненню постачальнику.

Листом від 14.05.2015 ТОВ Край-2 підтвердило отримання від позивача протягом 2013 року 124 кг. меду розфасованого в пластикову тару (відра 20 літрів та корпуси ємності з кришками на і литр).

Щодо відсутності у податкових та видаткових накладних відомостей про передачу вказаної ємності, позивач зазначив, що первинні документи формувались в програмі 1С і в таблиці розділу товар/номенклатура товарів не достатньо місця для введення повної назви, тому було прийнято рішення зазначити тільки основну назву, а саме: мед натуральний квітковий різнотрав'я.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується використання у господарській діяльності позивача придбаних полипропиленові ємностей.

Отже, судом встановлено, що витрати на придбання вказаних ємностей на законних підставах віднесені позивачем до витрат звітного періоду.

Стосовно включення позивачем до витрат за 2013 рік сум грошових коштів за послуги зв'язку, суд зазначає наступне.

Так, позивачем у відповідний звітний період було придбано та використано наступні скретч-карти:

- ТОВ "Алло" (код за ЄДРПОУ 30012848) згідно видаткової накладної (від 19.11.2013 № 0721-010444) про придбання скретч-карти 100, 40 в кількості 20 шт на загальну суму 1 098,04 грн. (без ПДВ);

-ТОВ Компанія Стар телеком (код за ЄДРПОУ 36241946) згідно видаткових накладних (від 25.02.2013 № 10, 12.04.2013 № 22, 19.06.2013 № 2СТ-000038) про придбання скретч-карти 100, 40 в кількості 34 шт на загальну суму 1 912,21 грн. (без ПДВ).

У свою чергу, відповідач зазначив, що витрати на оплату послуг мобільного зв'язку включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця за умови якщо вони пов'язані з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця та підтверджені відповідними первинними документами, однак позивачем до перевірки не надано деталізованих рахунків від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов; журналу обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером.

Проте, на підтвердження використання вказаних скетч-карт у господарській діяльності позивачем надано суду: копію угоди про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів ЗАТ Київстар ДЖ.Ес.Ем від 11.03.2003 № 712810; копії персоніфікованих рахунків ПрАТ Київстар з 31.01.2013 по 31.12.2013; копії звітів про здійснені телефонні переговори з 31.01.2013 по 31.12.2013.

При цьому, суд звертає увагу, що під час розгляду справи, відповідачем не наведено суду нормативного обґрунтування необхідності позивачем доводити використання послуг мобільного звязку у своїй господарській діяльності у спосіб зазначений в Акті перевірки та у відзиві на позов. У свою чергу, наданих суду позивачем документів на підтвердження понесення таких витрат є достатнім доказом.

Також відповідачем не спростовано доводів позивача, що придбані скретч-карти використовувалися для ведення господарської діяльності фізичною особою - підприємцем.

З огляду на викладене та враховуючи положення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено вартість придбаних скетч-карт зв'язку до витрат 2013 року.

Також судом встановлено, що у перевіряємий період між позивачем (замовник) та ЗАТ НВКП ЛІТА (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг від 19.05.2013 № 5/19.

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов'язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь - яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України з питань господарських правовідносин, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги.

На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт виконаних робіт (пункт 1.2 договору).

Послуги надаються виконавцем замовнику шляхом: усного та письмового консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв; надання послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади.

Строк надання послуг починається з 19.05.2013 та закінчується після стягнення заборгованості з ТОВ Авторитет 2010 на користь замовника (пункт 2.2 договору).

За надані комплексні послуги замовник виплачує виконавцеві плату в розмірі 4 000 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду: копію претензії від 20.05.2013 № 13/5 за договором від 09.09.2010 № 10/9-9 укладеного між позивачем та ТОВ Авторитет 2010 (вказана претензія підготовлена ЗАТ НВКП ЛІТА ); докази погашення ТОВ Авторитет 2010 заборгованості перед позивачем; Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 08.08.2013 № ЮП-1 (надання юридичних послуг щодо стягнення заборгованості з ТОВ Авторитет 2010 ); податкову накладну від 24.07.2013 на суму 4000 грн. у т.ч. 666,67 грн. ПДВ; платіжне доручення від 24.07.2013 № 40; Акт звірки взаємних розрахунків.

Враховуючи умови договору про надання юридичних послуг від 19.05.2013 № 5/19, суд вважає, що надані позивачем документи повністю підтверджують надання позивачу юридичних послуг, які пов'язані із здійсненням останнім своєї господарської діяльності, у зв'язку з чим позивачем на законних підставах віднесно зазначені суми до витрат 2013 року та до податкового кредиту за вказаний період.

Щодо тверджень відповідача, що позивачем у перевіряємий період придбавались товари, які не пов'язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1, а саме: мишка дротова, сіль кам'яна, папір факс, рушник рулонний, рукавиці, скребок, папір обухівський, рушник рулонний, пакети європейські, заправка катріджа, скетч-карти, іскра де люкс, копус ємності, кришка, рукавички, відра 20 л., надання юридичних послуг, туалетний папір, рушники, батарейки, папір копіювальний, дошка магнітна, веб-камера, навушники, мікрофон, канцтовари, калькулятор, папки, суд зазначає про таке.

Під час розгляду справи, позивачем були надані пояснення, що він у своїй господарській діяльності використовує комп'ютерну техніку та телефон - факс, які для свого функціонування потребують заміни комплектуючих матеріалів, що і було їм зроблено, а саме придбано: заправка катріджа, мишка дротова, батарейки, папір копіювальний.

Щодо придбання солі кам'яної то позивач пояснив, що вона використовувалась в зимку 2013 року для забезпечення безпечного проведення вантажно-розвантажувальних робіт на вантажній рампі за адресою м. Київ, вул. Драйзера, 4, що облицьована кафелем, шляхом розсипання солі на шар криги, що покривав кахель рампи, а для очистки від снігу і криги використовувався скребок.

Папір обухівський, рушники рулонні, пакети європейські з пояснень позивача використовувалися для забезпечення збереження товарного вигляду та цілісності фасованого в скло банок меду, при пакуванні, завантаженні підготовлених замовлень по споживачах, транспортуванні, та вивантаженні доставлених замовлень на рампу споживача, а також в зв'язку з вимогою покупців забирати нереалізований товар з торгових підприємств та його поверненню виробнику.

Щодо використання веб-камери у своїй господарській діяльності позивач зазначив, що вона була встановлена над дверима складу за адресою м. Київ, вул. Драйзера, 4 для забезпечення контролю та запобіганню неправомірного доступу до матеріальних цінностей, що знаходяться на складі.

Канцтовари позивач використовує під час підготовки документів, якими супроводжується господарська діяльність.

Навушники з мікрофоном позивач використовував при поєднанні роботи на складі та спілкуванні з контрагентами.

Придбані рукавички, позивач також використовував на складі при здійсненні вантажних робіт.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вказані товари позивач використовував саме при здійсненні господарської діяльності. Відповідачем не було доведено та надано доказів зворотнього.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначені обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем є необґрунтованим.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 26.01.2015 № 0000511702 та № 0000521702 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 640,00 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 69, 73 - 77, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Згурівське відділення від 26.01.2015 № 0000511702.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Згурівське відділення від 26.01.2015 № 0000521702.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 12 липня 2018 р.