Постанова

від 09.07.2019 по справі 810/4426/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/4426/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Ганечко О.М.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про скасування повідомлення-рішення податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.01.2015 № 0000511702 та № 0000521702.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , зареєстрований Згурівською РДА Київської області як фізична особа - підприємець 07.11.2002 запис № 23360170000000297.

Станом на час перевірки позивач, як платник податків перебував на обліку в Згурівському відділенні Переяслав - Хмельницької ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області.

У період з 10.11.2014 по 28.11.2014 співробітниками відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатом вказаної перевірки складено Акт перевірки від 05.12.2014 № 549/1700/2239717595.

У висновках зазначеного Акта перевірки зафіксовано порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 норм діючого законодавства, а саме: ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 6 009,83 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 6 009,83грн.; п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ зі змінами та доповненням, встановлено завищення податкового кредиту, донарахування податку на додану вартість становлять в сумі 7 666,53грн., а саме: за січень місяць 2013 року в сумі 197,58 грн., за лютий місяць 2013 року в сумі 74,42 грн., за березень місяць 2013 року в сумі 147,03 грн., за квітень місяць 2013 року в сумі 70,51 грн., за травень місяць 2013 року в сумі 1 365,00 грн., за червень місяць 2013 року в сумі 1 597,77 грн., за липень місяць 2013 року в сумі 1 112,92 грн., за серпень місяць 2013 року в сумі 1 180,67 грн., за вересень місяць 2013 року в сумі 93,59 грн., за листопад місяць 2013 року в сумі 680,69 грн., за грудень місяць 2013 року в сумі 1 146,35 грн.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат за 2013 року суму грошових коштів, що перераховувались на підставі рахунків-фактур за придбання тари: корпус ємності Kp l000/120 Тип 1 Н 0000 010101, кількість - 500 шт, кришка кр. 120 Тип 1 Н 0000, кількість - 500 шт., у ТОВ "Торговий дім "Інтер-пласт" (код за ЄДРПОУ 34628585) згідно видаткових накладних (№ 455 від 12.03.2013р.) на загальну суму 687,50 грн. (без ПДВ); відро 20 л РР 3/ПЛ - Білий, кількість - 1295 шт. - за 2013 рік, у ТОВ "Софтсвіт" (код за ЄДРПОУ 25399753), згідно видаткових накладних (№ ТОВ-22659 від 20.05.2013, № ТОВ - 22753 від 18.06.2013, № ТОВ-22808 від 11.07.2013, № ТОВ-22896 від 16.08.2013, № ТОВ- 23124 від 22.11.2013, № ТОВ-23144 від 04.12.2013) на загальну суму 27 720,00 грн. (без ПДВ).

Під час перевірки позивач надав письмові пояснення від 14.11.2014 № 11/14, в яких зазначив, що 01.01.2013 між ним та ТОВ "Бартнік" (код за ЄДРПОУ 23829801) було укладено додаткову угоду до договору поставки від 21.11.2002 № 009/03, відповідно до змісту якого, в зв`язку з необхідністю безперебійного виконання замовлень на ваговий мед в нестандартній тарі, для потреб контрагентів покупця, покупець за власний кошт забезпечує продавця необхідною кількістю тари для фасування вагового меду.

Водночас, відповідач зазначив, що ФОП ОСОБА_1 для перевірки не надав первинних документів, щодо факту передачі (продажі) тари продавцю (ТОВ "Бартнік" код за ЄДРПОУ 23829801), видаткових накладних, акту приймання-передачі товарно-матеріальних цінностей, в яких було б відображено: назва товару, кількість відпущеної тари, на яку суму, тощо.

Враховуючи ту обставину, що позивач не надав докази використання: відер, корпуса ємності, у своїй господарській діяльністі, відповідач зробив висновок, що витрати на купівлю зазначеної тари не включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця, а позивачем у свою чергу завищенно витрати за 2013 рік на суму 28 407,50грн., чим порушено п.177.2 ст.177, п. 177.4. ст.177, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України.

Також під час перевірки відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 включено до складу витрат за 2013 суму грошових коштів, що перераховувались згідно рахунків-фактур за послуги зв`язку, а саме за скретч-карти: ТОВ "Алло" (код за ЄДРПОУ 30012848) згідно видаткової накладної (від 19.11.2013 № 0721-010444) про придбання скретч-карти 100, 40 в кількості 20 шт на загальну суму 1 098,04 грн. (без ПДВ);ТОВ "Компанія "Стар телеком" (код за ЄДРПОУ 36241946) згідно видаткових накладних (від 25.02.2013 № 10, 12.04.2013 № 22, 19.06.2013 № 2СТ-000038) про придбання скретч-карти 100, 40 в кількості 34 шт. на загальну суму 1 912,21 грн. (без ПДВ).

Так, відповідач зазначив, що витрати на оплату послуг мобільного зв`язку включаються до складу витрат фізичної особи - підприємця за умови якщо вони пов`язані з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, як зазначає відповідач, позивачем до перевірки не надано деталізованих рахунків від оператора із зазначенням номерів абонентів і часу їх розмов; журналу обліку дзвінків із зазначенням цілей дзвінків та їх тривалості за кожним номером, та відповідно не доведено використання ФОП ОСОБА_1 послуг рухомого (мобільного) зв`язку в господарській діяльності, у зв`язку з чим, відповідач зробив висновок, що в порушення п.177.2 ст.177, п. 177.4. ст.177, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 завищено витрати за 2013 рік на суму 3 010,25 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 та ЗАТ НВКП"Літа" укладено договір № 5/19 від 19.05.2013 про надання юридичних послуг.

Згідно банківської виписки від 24.07.2013р. року ФОП ОСОБА_1 було перераховано ЗАТ НВКП "Літа" грошові кошти у сумі 4000,00грн., в тому числі ПДВ 666,67грн.

ФОП ОСОБА_1 відповідна сума у розмірі 3333,33 грн. була включена до складу витрат за 2013 рік.

Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ЮП-1 від 08.08.2013р. не містить жодної інформації щодо змісту наданих юридичних послуг.

З огляду на викладене, відповідач зробив висновок, що ФОП ОСОБА_1 не доведено використання вказаних юридичних послуг в господарській діяльності.

Також в Акті перевірки встановлено розбіжність у відображені даних кол. 4 дод. 5 податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013 рік від 05.02.2014 № 9089555926 в сумі 3 905,09 грн., а саме завищено витрати на закупку ТМЦ (меду), які були включені у валові витрати за 2013 рік, розрухунок заниження витрат:

1. Залишок ТМЦ на початок року 01.01.2013 року - 19 386,15 грн.

2. Оплаченого придбаного товару у ТОВ "Бартнік" за 2013 рік (згідно виписок банку та наданого акту звірки по взаєморозрахунках) - 570 784,15 грн.

3. Залишок ТМЦ на кінець року 31.12.2013 року - 23 374,09 грн.

4. Витрати по ТМЦ, які повинні включатися до валових витрат - 566 796,21 грн. (19 386,15 + 570 784,15 - 23 374,09)

5. Додаються витрати на закупку тари, які підприємець включав у кол. 4 дод. 5 - 27 720,00грн. (закупка відер у ТОВ "Софтсвіт")

6. За результатами перевірки кол. 4 дод. 5 становить - 594 516,21 грн. (566 796,21 + 27 720,00).

7. Фактично підприємцем задекларовано кол.4 дод.5 становить - 598 421,30 грн. (570 784,15 + 27 720,00)

Так, відповідачем зроблено висновок про існування розбіжності, у зв`язку з чим позивачем завищено витрати на 3 905,09 грн. (594 516,21-598 421,30).

Відповідно до висновків Акта перевірки, позивачем завищено витрати у 2013 році на 38 656,17 грн., тим самим зменшено об`єкт оподаткування - чистого доходу на відповідну суму.

Також під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем у перевіряємий період придбавались товари, які не пов`язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , а саме: мишка дротова, сіль кам`яна, папір факс, рушник рулонний, рукавиці, скребок, папір обухівський, рушник рулонний, пакети європейські, заправка катріджа, скетч-карти, іскра де люкс, копус ємності, кришка, рукавички, відра 20 л., надання юридичних послуг, туалетний папір, рушники, батарейки, папір копіювальний, дошка магнітна, веб-камера, навушники, мікрофон, канцтовари, калькулятор, папки.

Враховуючи положення п. 198.3 ст.198 Податкового Кодексу України відповідач зробив висновок про завищення позивачем податкового кредиту за період перевірки з 01.01.2013 по 31.12.2013, що призвело до заниження суми ПДВ 7 666,53 грн.

Не погодившись з висновками Акта перевірки, позивач подав заперечення на Акт перевірки до начальника Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області.

У відповіді від 21.01.2015 № 1/гр./17-10/3 на заперечення позивача, відповідач зазначив, що комісією по розгляду спірних питань встановлено, що дійсно інспектором було допущено помилку у підрахунку витрат на товарно матеріальні цінності "мед" і тому суму витрат 3 905,09 грн. зараховано до складу витрат 2013 року, у зв`язку з чим відповідач у висновках за наслідком розгляду заперечень на Акт перевірки вказав, що позивачем порушено ст. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ зі змінами та доповненнями, встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 5 424,07 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі 5 424,07 грн.

На підставі висновків Акта перевірки (уточнених), відповідачем 26.01.2015 були прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0000521702 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 8 383,25 грн. (за податковим зобов`язанням - 5 424,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 2 959,18 грн.; № 0000511702 форми "Р", яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість 11 499,80 грн. (за податковим зобов`язанням 7 666,53 грн. та за штрафними санкціями 3 833,27 грн.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями - рішеннями, позивач подав скаргу до ГУ ДФС у Київській області та ДФС України.

За результатами розгляду скарги позивача, рішеннями ГУ ДФС у Київській області та ДФС України залишено без змін спірні податкові повідомлення-рішення, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов висновку, що викладені в Акті перевірки висновки податкового органу про порушення позивачем є необґрунтованим.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, аргументуючи свою позицію наступним.

Як свідчать матеріали справи, 01.01.2013 між позивачем (покупець) та ТОВ "Бартнік" (продавець) було укладено додаткову угоду до договору поставки від 21.11.2002 № 009/03, відповідно до змісту якого, в зв`язку з необхідністю безперебійного виконання замовлень на ваговий мед в нестандартній тарі, для потреб контрагентів покупця, покупець за власний кошт забезпечує продавця необхідною кількістю тари для фасування вагового меду. Сторони погодились один раз на кінець відповідного кварталу проводити звірку використаної для фасування меду тари (п. 4 додаткової угоди).

01.01.2011 між позивачем (покупець) та ТОВ "Торгівельний дім "Інтер - Пласт" (продавець) укладено договір поставки № 109 відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність, покупець прийняти та розрахуватись на умовах, викладених в даному договорі ємкості поліпропиленові, асортимент, кількість та ціни на які відповідають видатковим накладним.

На підтвердження отримання від ТОВ "Торгівельний дім "Інтер - Пласт" поліпропиленові ємкості позивач надав суду: видаткові накладні від 12.03.2013 № 455 (корпус ємкості кр. 500 шт., кришка 500 шт.); від 20.05.2013 № ТОВ-22659 (відро 20 л. - 315 шт.); від 18.06.2013 № ТОВ-22753 (відро 20 л. - 280 шт.); від 11.07.2013 № ТОВ-22808 (відро 20 л. - 105 шт.); від 16.08.2013 № ТОВ-22896 (відро 20 л. - 280 шт.); від 22.11.2013 № ТОВ-23124 (відро 20 л. - 105 шт.); від 04.12.2013 № ТОВ-23144 (відро 20 л. - 210 шт.).

Також позивачем надані суду копії Актів прийому-передачі тари ТОВ "Бартнік" від 14.03.2013 № 1; від 31.05.2013 № 2; від 20.06.2013 № 3; від 16.07.2013 № 4; від 20.08.2013 № 5; від 26.11.2013 № 6 та Акт звірки використаної тари від 31.12.2013 до договору від 21.11.2002 № 009/03 і додаткової угоди від 01.01.2013.

Крім того, позивачем надано суду копію договору поставки від 01.01.2012 № 28 укладеного між позивачем (постачальник) та ТОВ "Хліб столиці".

Господарські операції за цим договором підтверджуються наявними в матеріалах справи специфікацією від 11.09.2012 та листом ТОВ "Хліб столиці" від 09.02.2015 № 4.

Також позивачем надано суду лист ТОВ "АН-3" від 11.02.2015 № 01/110215, яким останнє підтверджує, що ФОП ОСОБА_1 на підставі договору поставки від 23.04.2012 № 12/423 передало ТОВ "АН-3" мед натуральний квітковий акацієвий, упакований у 20л. відра згідно отриманих замовлень у період з 14.04.2013 по 26.11.2013 в кількості 644 кг. на суму 39 144 грн.

Листом від 14.05.2015 ТОВ "Край-2" підтвердило отримання від позивача протягом 2013 року 124 кг. меду розфасованого в пластикову тару.

Щодо відсутності у податкових та видаткових накладних відомостей про передачу вказаної ємності, позивач зазначив, що первинні документи формувались в програмі 1С і в таблиці розділу товар/номенклатура товарів не достатньо місця для введення повної назви, тому було прийнято рішення зазначити тільки основну назву, а саме: мед натуральний квітковий різнотрав`я.

Що стосується включення позивачем до витрат за 2013 рік сум грошових коштів за послуги зв`язку, то колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у відповідний звітний період було придбано та використано наступні скретч-карти: ТОВ "Алло" (код за ЄДРПОУ 30012848) згідно видаткової накладної (від 19.11.2013 № 0721-010444) про придбання скретч-карти 100, 40 в кількості 20 шт на загальну суму 1 098,04 грн. (без ПДВ); ТОВ "Компанія "Стар телеком" (код за ЄДРПОУ 36241946) згідно видаткових накладних (від 25.02.2013 № 10, 12.04.2013 № 22, 19.06.2013 № 2СТ-000038) про придбання скретч-карти 100, 40 в кількості 34 шт на загальну суму 1 912,21 грн. (без ПДВ).

На підтвердження використання вказаних скетч-карт у господарській діяльності позивачем надано суду: копію угоди про надання послуг стільникового мобільного зв`язку стандартів ЗАТ "Київстар ДЖ.Ес.Ем" від 11.03.2003 № 712810; копії персоніфікованих рахунків ПрАТ "Київстар" з 31.01.2013 по 31.12.2013; копії звітів про здійснені телефонні переговори з 31.01.2013 по 31.12.2013.

З огляду на викладене та враховуючи положення підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України суд дійшов висновку, що позивачем правомірно віднесено вартість придбаних скетч-карт зв`язку до витрат 2013 року.

Також встановлено, що у перевіряємий період між позивачем (замовник) та ЗАТ НВКП "ЛІТА" (виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг від 19.05.2013 № 5/19.

Відповідно до пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, виконавець зобов`язується надати замовнику визначені цим договором юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в будь - яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних та господарських судах загальної юрисдикції України з питань господарських правовідносин, а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

На підтвердження факту надання виконавцем замовнику послуг відповідно до умов цього договору складається акт виконаних робіт (пункт 1.2 договору).

Послуги надаються виконавцем замовнику шляхом: усного та письмового консультування; складання проектів необхідних процесуальних документів, скарг, претензій та позовних заяв; надання послуг щодо захисту інтересів замовника в органах судової влади.

Строк надання послуг починається з 19.05.2013 та закінчується після стягнення заборгованості з ТОВ "Авторитет 2010" на користь замовника (пункт 2.2 договору).

За надані комплексні послуги замовник виплачує виконавцеві плату в розмірі 4 000 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано суду: копію претензії від 20.05.2013 № 13/5 за договором від 09.09.2010 № 10/9-9 укладеного між позивачем та ТОВ "Авторитет 2010" (вказана претензія підготовлена ЗАТ НВКП "ЛІТА"); докази погашення ТОВ "Авторитет 2010" заборгованості перед позивачем; Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) від 08.08.2013 № ЮП-1 (надання юридичних послуг щодо стягнення заборгованості з ТОВ "Авторитет 2010"); податкову накладну від 24.07.2013 на суму 4000 грн. у т.ч. 666,67 грн. ПДВ; платіжне доручення від 24.07.2013 № 40; Акт звірки взаємних розрахунків.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів зазначає, що враховуючи умови договору про надання юридичних послуг від 19.05.2013 № 5/19, надані позивачем документи повністю підтверджують надання позивачу юридичних послуг, які пов`язані із здійсненням останнім своєї господарської діяльності, у зв`язку з чим позивачем на законних підставах віднесно зазначені суми до витрат 2013 року та до податкового кредиту за вказаний період.

Також колегія суддів вважає, що твердження відповідача, що позивачем у перевіряємий період придбавались товари, які не пов`язані з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 , а саме: мишка дротова, сіль кам`яна, папір факс, рушник рулонний, рукавиці, скребок, папір обухівський, рушник рулонний, пакети європейські, заправка катріджа, скетч-карти, іскра де люкс, копус ємності, кришка, рукавички, відра 20 л., надання юридичних послуг, туалетний папір, рушники, батарейки, папір копіювальний, дошка магнітна, веб-камера, навушники, мікрофон, канцтовари, калькулятор, папки - безпідставними, оскільки повністю спростовані поясненнями позивача. Відповідачем не було доведено та надано доказів зворотнього.

Згідно із підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПК України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; ґ) витрати на оплату послуг зв`язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв`язок та інші подібні витрати); е) витрати на врегулювання спорів у судах; є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

Також до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов`язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов`язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов`язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 ПК України).

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 статті 138 ПК України).

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (пункт 177.4 ПК України).

Згідно із підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України , податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу .

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу . У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України ).

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 128 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-IV, громадянин-підприємець зобов`язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов`язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати органам доходів і зборів декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов`язкових платежів; сплачувати податки та інші обов`язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дослідженні господарські операції по правочинах між позивачем та контрагентами були реально (фактично) здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на нормах законодавства України, а ґрунтуються на припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання доходу, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення понесених витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 липня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Ганечко О.М.

Повний текст постанови виготовлено 10.07.2019.