Рішення

від 26.04.2019 по справі 320/6648/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2019 року м. Київ №320/6648/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Басая О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" (далі - позивач, ТОВ "Рені Транс Сервіс") з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2018 №0050625501 та №0050635501.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період травень-грудень 2015 року та січень-квітень 2016 року товариством своєчасно задекларовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та сплачено самостійно узгоджені суми податкового зобов'язання у строки, визначені податковим законодавством.

Однак, відповідачем протиправно здійснено зміну призначення платежу, вказаних у відповідних платіжних дорученнях, та зараховано кошти в рахунок погашення податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994, який рішенням суду у справі №810/5149/14 був визнаний безнадійним.

З огляду на зазначене, позивач вважає, що висновок податкового органу про наявність податкового боргу з податку на додану вартість за попередні періоди є безпідставними та необґрунтованими, а тому він не мав правових підстав для застосування до товариства штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань.

Відповідач позов не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань, оскільки останній порушив терміни сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість.

Водночас, відповідач зауважив, що після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 у справі №2а-547/10/1070 у позивача виник податковий борг по податковим повідомленням-рішенням від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994, який погашався в порядку черговості виникнення податкового боргу відповідно до вимог п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що податковий борг, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994, є безнадійним і цей факт підтверджується рішеннями судів у справах №810/3922/14, №810/5700/14, №810/6571/14 та №810/717/15, а також рішенням суду у справі №810/5149/14, яким зобов'язано податковий орган прийняти рішення про списання безнадійного податкового боргу в сумі 702000,00 грн., який виник згідно з вказаних податкових повідомлень-рішень.

18 грудня 2018 року Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" без руху, в якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб і строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.

Згідно з ухвалою від 02.01.2019, суд відкрив провадження у справі, визначив, що справа буде розглядатися за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання.

Відповідно до ухвали від 14.03.2019, суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №320/6648/18 до 01.04.2019.

Ухвалою суду від 04.04.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою від 16.04.2019 суд вирішив здійснювати розгляд даної адміністративної справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" (ідентифікаційний код 32932003) зареєстроване в якості юридичної особи 02.06.2004 за адресою: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Трипільська, буд. 33/5, що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.12.2018 №1004787175 та від 02.01.2019 №1004826494 (том 1, а.с. 122-125, 140-143).

Позивач взятий на облік в якості платника податків 14.06.2004 за №2195 та відповідно до витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1710374500059 від 15.09.2017 позивач зареєстрований в якості платника податку на додану вартість 21.06.2004 (том 1, а.с. 29).

27 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ "Рені Транс Сервіс" за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та за січень, лютий, березень, квітень 2016 року з питань сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 27.08.2018 №1165/10-36-55-05/32932003 (далі - акт перевірки) (том 1, а.с. 32-33).

В акті перевірки зазначено, що ТОВ "Рені Транс Сервіс" порушено терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та за січень, лютий, березень, квітень 2016 року, чим порушено вимоги п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки, ТОВ "Рені Транс Сервіс" звернулось до відповідача із запереченнями на акт перевірки від 27.08.2018 №1165/10-36-55-05/32932003, до яких були додані копії податкових декларацій за перевіряємий період та виписки з банківських рахунків (том 1, а.с. 34-37).

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у Київській області листом від 24.09.2018 №16731/10/10-36-12-01 повідомило позивача про те, що висновки акта перевірки від 27.08.2018 №1165/10-36-55-05/32932003 залишено без змін, а заперечення без задоволення (том 1, а.с. 38-40).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі викладених в акті перевірки висновків ГУ ДФС у Київській області були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 26.09.2018 №0050625501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 446244,15 грн. за затримку більше 30 календарних днів (121, 117, 91, 91, 90, 90, 89, 88, 87, 87, 86, 85, 60, 58, 58, 57, 55, 55, 54, 56, 56, 86) сплати грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 2231220,75 грн. (том 1, а.с. 30);

- від 26.09.2018 №0050635501, яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10%, що становить 9329,92 грн. за затримку до 30 календарних днів (26, 29) сплати грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 93299,20 грн. (том 1, а.с. 31).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до Державної фіскальної служби зі скаргою від 11.10.2018 №56378/6, в якій просив повністю скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.09.2018 №0050625501 та №0050635501 (том 1, а.с. 41-46).

Державна фіскальна служба України рішенням від 04.12.2018 №39197/6/99-99-11-06-01-25 залишила без змін податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 26.09.2018 №0050625501 та №0050635501, а скаргу позивача - без задоволення (том 1, а.с. 47).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено, що кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цім Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Згідно з приписами п.п.16.1.3 та 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 203.1 статті 203 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до п.п.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу України при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

За несплату платником самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених Податковим кодексом України, відповідальність передбачена статтею 126 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, платники податків зобов'язані своєчасно та в повному обсязі здійснювати сплату податків та зборів.

При цьому, у разі несплати або несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання, такому платнику податків нараховується штраф у розмірах, які визначені приписами чинного законодавства.

Як зазначено вище, підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є висновки контролюючого органу про несвоєчасну сплату позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та за січень, лютий, березень, квітень 2016 року.

Судом встановлено, що позивачем було подано до контролюючого органу наступні податкові декларації з податку на додану вартість:

- за травень 2015 року (зареєстрована за №9128140034), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 146163,00 грн. (том 1, а.с. 65-69);

- за липень 2015 року (зареєстрована за №9175558097), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 335011,00 грн. (том 1, а.с. 70-74);

- за серпень 2015 року (зареєстрована за №9194192685), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 220041,00 грн. (том 1, а.с. 75-79);

- за вересень 2015 року (зареєстрована за №9215213577), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 89236,00 грн. (том 1, а.с. 80-84);

- за жовтень 2015 року (зареєстрована за №9236745600), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 221005,00 грн. (том 1, а.с. 85-87);

- за листопад 2015 року (зареєстрована за №9256657930), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 207519,00 грн. (том 1, а.с. 88-90);

- за грудень 2015 року (зареєстрована за №9273772965), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 260506,00 грн. (том 1, а.с. 91-93);

- за січень 2016 року (зареєстрована за №9021797903), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 202846,00 грн. (том 1, а.с. 94-95);

- за лютий 2016 року (зареєстрована за №9037979527), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 233263,00 грн. (том 1, а.с. 96-97);

- за березень 2016 року (зареєстрована за №9059958513), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 321562,00 грн. (том 1, а.с. 98-99);

- за квітень 2016 року (зареєстрована за №9080594714), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 186567,00 грн. (том 1, а.с. 100-101).

З матеріалів справи слідує, що ТОВ "Рені Транс Сервіс" було здійснено сплату податку на додану вартість, про що свідчать наступні документи:

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2015 року було сплачено позивачем, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 25.06.2015 на суму 146163,00 грн. (том 1, а.с. 102);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за липень 2015 року було сплачено позивачем, що підтверджується виписками з банківського рахунку від 18.08.2015 на суму 78000,00 грн., від 26.08.2015 на суму 98911,00 грн. та від 13.07.2015 на суму 158100,00 грн. (том 1, а.с. 103-105);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2015 року було сплачено позивачем, що підтверджується виписками з банківського рахунку від 11.09.2015 на суму 35000,00 грн., від 21.09.2015 на суму 90000,00 грн. та від 28.09.2015 на суму 95041,00 грн. (том 1, а.с. 106-108);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2015 року було сплачено позивачем, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 19.10.2015 на суму 200000,00 грн. (том 1, а.с. 109);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2015 року було сплачено позивачем, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 16.11.2015 на суму 105000,00 грн. (том 1, а.с. 110);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2015 року було сплачено позивачем, що підтверджується виписками з банківського рахунку від 20.11.2015 на суму 90000,00 грн. та від 10.12.2015 на суму 198300,00 грн. (том 1, а.с. 111-112);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2015 року було сплачено позивачем, що підтверджується виписками з банківського рахунку від 30.12.2015 на суму 5000,00 грн., від 05.01.2016 на суму 35000,00 грн., від 13.01.2016 на суму 11000,00 грн. та від 14.01.2016 на суму 244000,00 грн. (том 1, а.с. 113-116);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2016 року було сплачено позивачем, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 12.02.2016 на суму 240000,00 грн. (том 1, а.с. 117);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2016 року було сплачено позивачем, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 15.03.2016 на суму 310000,00 грн. (том 1, а.с. 118);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2016 року було сплачено позивачем, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 11.04.2016 на суму 210000,00 грн. (том 1, а.с. 119);

- податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2016 року було сплачено позивачем, що підтверджується випискою з банківського рахунку від 18.05.2016 на суму 150000,00 грн. (том 1, а.с. 120).

Дослідивши інтегровану картку платника ТОВ "Рені Транс Сервіс" з податку на додану вартість за 2014-2016 роки (том 1, а.с. 238-250; том 2, а.с. 1-13), судом встановлено, що сплачені позивачем по вищевказаним платіжним дорученням суми податку на додану вартість за відповідні періоди були зараховані контролюючим органом у погашення податкового боргу (недоїмки) зі сплати податку на додану вартість за попередні періоди.

Судом встановлено, що податковий борг ТОВ "Рені Транс Сервіс" з податку на додану вартість виник ще у 2011 році.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Рені Транс Сервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994, якими платнику податків було нараховано податкове зобов'язання на загальну суму 702000,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 у справі №2-а-547/10/1070 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994 (том 1, а.с. 50-53).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2010 у справі №2-а-547/10/1070 та винесено нову про відмову в задоволенні позову (том 1, а.с.54-55).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2013 у справі №2-а-547/10/1070 (К/9991/18024/11) касаційну скаргу ТОВ "Рені Транс Сервіс" відхилено, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 у справі №2-а-547/10/1070 залишено без змін (том 1, а.с. 56-57).

Таким чином, грошові зобов'язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994, стали узгодженими у день набрання законної сили рішенням апеляційного суду у названій справі, тобто 28 березня 2011 року.

У зв'язку із несплатою у встановлений Податковим кодексом України строк узгоджених в порядку судового оскарження грошових зобов'язань у ТОВ "Рені Транс Сервіс" виник податковий борг.

Судом встановлено, що 01 липня 2014 року Державна податкова інспекція в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" про стягнення податкового боргу в сумі 533530,18 грн., який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 у справі №810/3922/14 у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про поновлення строку звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" про стягнення податкового боргу - відмовлено. Позовну заяву Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" про стягнення податкового боргу - залишено без розгляду (том 1, а.с. 182-184).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2014 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.07.2014 у справі №810/3922/14 - без змін (том 1, а.с. 185-186).

Так, зокрема, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що дата узгодження суми податкового зобов'язання в порядку оскарження пов'язана з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 у справі №2а-547/10/1070, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Рені Транс Сервіс" до ДПІ в Обухівському районі Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, на підставі яких визначено податковий борг. Це рішення набрало законної сили з моменту проголошення, тобто з 28.03.2011, а тому податкові зобов'язання стали узгодженими саме 28.03.2011. Отже, податковий борг у позивача виник 07.04.2011, відтак строк звернення до суду у податкового органу сплинув 07.04.2014, а до суду податковий орган звернувся лише 01.07.2014.

У той же час, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області про визнання бездіяльності відповідача щодо несписання безнадійного податкового боргу в сумі 702000 грн., який виник згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994; зобов'язання відповідача прийняти рішення про списання товариству безнадійного податкового боргу в сумі 702000 грн., який виник згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 у справі №810/5149/14 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області щодо несписання безнадійного податкового боргу в сумі 702000 грн. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс", який виник згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994. Зобов'язано Державну податкову інспекцію в Обухівському районі ГУ Міндоходів у Київській області прийняти рішення про списання Товариству з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" безнадійного податкового боргу в сумі 702000 грн., який виник згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994 (том 1, а.с.58-60).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 - залишено без змін (том 1, а.с. 61-62).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.05.2016 у справі №810/5149/14 (К/800/14141/15) касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області відхилено, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015 у справі №810/5149/14 залишено без змін (том 1, а.с. 63-64).

Так, судовим рішенням у справі №810/5149/14, яке набрало законної сили, встановлено, що податковий борг, який виник на підставі податкових повідомлень-рішень від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994 є безнадійним, що в свою чергу тягне за собою обов'язок податкового органу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України списати його.

Крім того, судовим рішенням у справі №810/5149/14 зобов'язано податковий орган прийняти рішення про списання Товариству з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" безнадійного податкового боргу в сумі 702000 грн., який виник згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994.

Частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, дослідивши інтегровану картку платника ТОВ "Рені Транс Сервіс" з податку на додану вартість за 2014-2016 роки, судом встановлено, що підставою для застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та за січень, лютий, березень, квітень 2016 року стало те, що контролюючим органом було спрямовано сплату податку на додану вартість за вказаний період в рахунок погашення податкового боргу по податковим повідомленням-рішенням від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994, суму якої визнано безнадійною на підставі постанови Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 у справі №810/5149/14.

Отже, даними інтегрованої картки ТОВ "Рені Транс Сервіс" підтверджується, що фактично заборгованість у позивача виникла внаслідок ігнорування відповідачем судового рішення, яким зобов'язано прийняти рішення про списання Товариству з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" безнадійного податкового боргу в сумі 702000 грн., який виник згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994.

Статтею 129 Конституції України (у редакції, чинній на момент набрання рішенням КОАС у справі №810/5149/14 законної сили) передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент набрання рішенням КОАС у справі №810/5149/14 законної сили) принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах, зокрема, є: верховенство права; обов'язковість судових рішень.

Згідно з статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Hornsby v. Greece" (Горнсбі проти Греції) від 19.03.1997, заява №18357/91, ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду.

Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень.

Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж Суд уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

У пункті 41 цього ж рішення ЄСПЛ зазначив, що вказані принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов'язані виконати рішення цього суду. У зв'язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2014 у справі №810/5149/14 зобов'язано прийняти рішення про списання Товариству з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" безнадійного податкового боргу в сумі 702000 грн., який виник згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 04.03.2009 №0000222301/011993 та №0000212301/011994, невиконання якої стало наслідком утворення в інтегрованій картці ТОВ "Рені Транс Сервіс" штучної заборгованості, суд дійшов висновку, що відповідачем було безпідставно нараховано позивачу на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень загальну суму штрафних санкцій у розмірі 455574,07 грн.

При цьому, доказів, які б свідчили про наявність у позивача податкового боргу, що виник з інших підстав, та який би міг вплинути на черговість зарахування коштів, якими позивач сплачував самостійно визначенні податкові зобов'язання у деклараціях з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та за січень, лютий, березень, квітень 2016 року, відповідач під час розгляду справи не надав.

Крім того, відзив на позовну заяву відповідача також не містить доводів про те, що контролюючий орган під час визначення позивачу штрафних санкцій з'ясовував підставу виникнення податкового боргу, у рахунок погашення якого ним змінювалось призначення платежів позивача.

Оскільки наявність у позивача не сплачених зобов'язань з податку на додану вартість за травень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та за січень, лютий, березень, квітень 2016 року спростовується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не мав правових підстав для застосування до позивача штрафу з підстав, визначених в пункті 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку про протиправність та необхідність скасування податкових повідомлень-рішень від 26.09.2018 №0050625501 та №0050635501.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак не довів правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 6833,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.12.2018 №1708 (том 1, а.с. 3).

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 26.09.2018 №0050625501 та №0050635501.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рені Транс Сервіс" (ідентифікаційний код 32932003) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області (03151, м. Київ, Солом'янський район, вул. Народного Ополчення, буд. 5-А, ідентифікаційний код: 39393260) судовий збір у розмірі 6833 (шість тисяч вісімсот тридцять три) грн. 61 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Басай О.В.