Рішення

від 18.04.2019 по справі 1340/5620/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/5620/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Мричко Н.І.,

за участі секретаря судового засідання Кулик С.В.,

представника позивача Мельничука В.А.,

представника відповідача Гурняк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД Інвест" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТД Інвест" (далі - ТзОВ "ЛТД Інвест", Позивач) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ГУ ДФС у Львівській області, Відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області від 07.09.2018 № 0014801402.

Ухвалою суду від 26.11.2018 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

19.12.2018 представником ГУ ДФС у Львівській області поданий відзив на позовну заяву, згідно з яким просить відмовити ТзОВ "ЛТД Інвест" у задоволенні позовних вимог повністю (арк. справи 167-169).

03.01.2019 представником позивача подано відповідь на відзив на позовну заяву (арк. справи 190-193).

Ухвалою суду від 28.01.2019 закрито підготовче провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

При обґрунтуванні позовних вимог Позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення рішення винесене без належних правових підстав, оскільки висновки акту перевірки є надуманими і ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового та іншого законодавства, а також неправильній оцінці фактичних обставин господарської діяльності позивача. Зазначив, що наслідком протиправних висновків відповідача є маніпулювання відомостями бухгалтерського обліку позивача, яке ґрунтується на довільному трактуванні змісту Акту списання від 30.11.2015, а саме - використання в Акті терміну "Дров'яні відходи", який використаний комісією підприємства не в розумінні відходів від виробництва. Адже, із змісту Акту списання вбачається чітко, що переведена у дрова сировина не має жодного відношення до браку, який утворився в процесі обробки деревини. Зіпсована деревина в подальшому використана у виробництві, що є прямою господарською діяльністю позивача і будь-які підстави для нарахування сум ПДВ при списанні її як сировини для виробництва у позивача були відсутні. Враховуючи наведене, Позивач вважає податкове повідомлення - рішення протиправним та зазначає про наявність підстав для його скасування.

Відповідач проти позову заперечив повністю. Надав відзив на позовну заяву (арк. справи 167-169), у якому зазначив, що доводи, наведені у позовній заяві жодним чином не спростовують висновків акту перевірки. Наголосив, що Позивачем не додано документів, які б підтвердили належне ведення обліку браку та причин його виникнення при сушінні деревини, а бухгалтерський облік браку не ведеться. Не підтверджено документально причин псування деревини при її зберіганні, а отже при їх списанні Позивач повинен був нарахувати суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість на підставі п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Щодо покращень основних засобів Відповідач вказав, що такі не підтверджуються бухгалтерськими документами, табелями обліку робочого часу та актами виконаних робіт, а отже підтвердження використання будматеріалів для покращення основних засобів відсутнє. Таким чином, вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення правомірним та просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач подав відповідь на відзив (арк. справи 190-193), у якому зазначив, що перевіркою не встановлено того факту, що покращення (ремонт) не було здійснено, що в свою чергу виключає підстави для висновків про необґрунтоване списання будівельних матеріалів. Щодо браку при сушінні фризи, Позивач зазначив, що всі доводи контролюючого органу в цій частині ґрунтуються на відомостях про те, що наявність браку документально не доведено. Однак, облік браку здійснюється на підставі тих документів, які ревізором проаналізовані та описані в Акті як акти вивантаження та бухгалтерські довідки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача щодо позовних вимог заперечив. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ТзОВ ЛТД Інвест зареєстроване Перемишлянським районним управлінням юстиції Львівської області, код ЄДРПОУ 38582272, місцезнаходження: 81240, Львівська область, Перемишлянський район, с. Ушковичі.

У період з 17.07.2018 по 30.07.2018 посадовими особами ГУ ДФС у Львівській області, проведено документальну планову виїзну перевірку ТзОВ ЛТД Інвест з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 валютного - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 31.03.2018.

За результатами перевірки складено акт № 2002/13-01-14-02/38582272 від 13.08.2018.

Згідно з висновками вказаного акту встановлено, зокрема, такі порушення: порушення п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 428 836,00 грн.

На підставі вказаного акту Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0014801402 від 07.09.2018, яким збільшено Позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 428 836,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 107 209,00 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення Позивачем оскаржувалось в адміністративному порядку, однак, рішенням ДФС України № 34860/6/99-99-11-01-01-25 від 26.10.2018 податкове повідомлення - рішення № 0014801402 від 07.09.2018 залишено в силі.

Позивач не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням - рішенням звернувся до суду з позовом в якому просить таке скасувати.

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків-юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Мінфіну № 727 від № 20.08.2015 визначає, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно, зокрема, викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення.

Як випливає із змісту акту перевірки (арк. 22 Акту/арк. справи 30), контролюючим органом встановлено, що комісією у складі працівників позивача складено Акт від 30.11.2015 про те, що в результаті зберігання заготовки дубової, вона втратила свої якості: покрилась цвіллю, тріщинами та гниллю. Комісією прийнято рішення про переведення даної сировини у відходи деревини та використати для котельні сушильних камер. Загальний об'єм деревини - 130,97 м 3 загальною вартістю 452 089,69 грн.

Контролюючим органом, за результатами аналізу вказаного акту, із посиланням на Закон України "Про відходи" та Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затвердженими Наказом Мінпромполитики № 373 від 09.07.2007, зроблено висновок, що дана операція свідчить про оприбуткування дров'яних відходів як зворотних. При обґрунтуванні такого висновку перевіряючі виходили з того, що відходами є будь-які речовини, матеріали та предмети, що утворилися у процесі виробництва або споживання, а також товари (продукція), які вже були у вжитку та які повністю або частково втратили свої споживчі властивості. Відходами виробництва, як вказується в акті перевірки, є усе те, що утворилося в процесі виробництва чи після завершення його циклу, крім продуктів у вигляді енергії чи речовин-предметів виробництва.

Аналізуючи доводи акту в цій частині, суд виходить із того, що наведені норми законодавства, при оцінці спірної операції як оприбуткування зворотних відходів, застосовано неправильно. Так, відповідачем в акті перевірки вказано чітко, що зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися у процесі виробництва продукції (робіт, послуг), які втратили повністю або частково первинні споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні і фізичні) і тому використовуються із підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням у виробничому циклі підприємства.

Таким чином, зворотними відходами можна вважати виключно залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, що утворилися саме у процесі виробництва продукції. Такими не можуть вважатись матеріали та сировина, які втратили свої властивості в процесі зберігання.

Відповідно до вказаного вище Закону, відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Фактичні обставини полягають у тому, що Комісією позивача прийнято рішення перевести сировину у відходи деревини та використати її для котельні сушильних камер, що ж до поняття "дров'яні відходи", то такими, з огляду на наведені вище нормативні акти, можна вважати вже продукти, які утворились після згоряння самих дров.

Із змісту акту перевірки вбачається, що підставою для збільшення грошових зобов'язань з ПДВ стали висновки контролюючого органу про:

- порушення п. г п. 198.5 ст. 198 ПК України, у зв'язку із тим, що позивачем не нараховано податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 85 018,00 грн. з вартості зворотних дров'яних відходів при списанні дерев'яних заготовок пиляних дубових, фризи дубової загальним об'ємом 130,97 м 3 на підставі акту списання від 30.11.2015.;

- порушення п.189.1 ст.189 ПК України, у зв'язку із тим, що позивачем не нараховано податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 85 371,00 грн. з вартості будівельних матеріалів, використання яких у власній господарській діяльності не підтверджене належним чином;

- порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України, у зв'язку із тим, що позивачем не нараховано податкових зобов'язань з ПДВ в сумі 258 447,00 грн. з розміру наднормативних браку.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПК України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно із п. г п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Застосовуючи норми податкового законодавства, в цій частині суд погоджується із доводами Позивача про те, що норма п. г п. 198.5 ст. 198 ПК України в даному випадку Відповідачем застосована неправильно, адже передачі деревини для невиробничого використання не відбулося, оскільки зіпсована деревина передана для використання у господарській діяльності - використання у якості дров для опалення котельні сушильних камер. Не відбулось у цьому випадку і переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів, як вказується в наведеній нормі, оскільки невиробничі необоротні матеріальні активи функціонують у галузях невиробничої сфери і не беруть безпосередньої участі в процесі виробництва та призначені для невиробничого споживання. Зворотного перевіркою не встановлено, а при складанні акту відповідач обмежився виключно трактуванням обставин щодо зазначення в акті комісії визначення дров'яні відходи , без оцінки суті самої операції.

Спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на додану вартість на 85 371,00 грн. у зв'язку із заниженням податкового зобов'язання із вартості будівельних матеріалів, які списані в грудні 2017 року у зв'язку із покращенням основних засобів. Підставою для таких висновків відповідача стало те, що списання товарно-матеріальних цінностей на суму 426 853,14 грн. в якості збільшення балансової вартості основних засобів не підтверджене належними документами. До перевірки не надано акти виконаних робіт форми КБ-2В, табелями обліку робочого часу не підтверджено факту виконання робіт власними силами, до перевірки не надано дозвільних документів на виконання робіт та використання спеціальної техніки, акт списання будівельних матеріалів № 13 від 29.12.2017р. не містить відомостей про те, на які роботи витрачено відповідні матеріали. А отже, на думку відповідача, наданий до перевірки акти списання не підтверджує факту використання будівельних матеріалів у власній господарській діяльності.

Оцінюючи правомірність висновків акту перевірки в цій частині, окрім документів, якими оформлено списання будівельних матеріалів, суд взяв до уваги й інші документи, копії яких позивачем долучено до матеріалів справи, а також висновки акту перевірки, які стосуються обліку основних засобів позивача.

Так, судом надано оцінку відомостям акту перевірки, які наведено в розділі 3.1.1.1 та 3.1.1.2 Акту щодо доходу та фінансового результату до оподаткування, визначених за правилами бухгалтерського обліку і повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток. Із змісту Акту (сторінка 19) вбачається, що перевіркою не встановлено порушень в частині визначення різниць, які виникають відповідно до Податкового кодексу України. Порушень при нарахуванні амортизаційних відрахувань за перевірені періоди не перевіркою встановлено.

В матеріалах справи (арк. справи 216) міститься долучена позивачем копія Акту введення в експлуатацію від 29.12.2017, згідно з яким Позивачем введено в експлуатацію покращення орендованих основних засобів (адмінбудинку, котельні, складських приміщень та території), на загальну суму 437 326,00 грн., які здійснені з використанням матеріалів відображених в Акті списання № 13 від 29.12.2017.

З вказаних вище документів, суд встановив наявність розбіжності між вартістю матеріалів, яка зазначена в Акті списання № 13 від 29.12.2017 (426 853,14 грн.) та в Акті введення в експлуатацію від 29.12.2017 (437 326,51 грн.). В судовому засіданні представник позивача надав пояснення стосовно виникнення цієї розбіжності, пославшись на арифметичну помилку в Акті списання № 13 від 29.12.2017, яка виникла при додаванні граф сума , фактично така загальна вартість становить 437 326,51 грн. При перерахунку сум судом встановлено наявність такої помилки.

Із долученої до матеріалів справи Позивачем копії картки бухгалтерського обліку по рахунку 117 Інші необоротні матеріальні активи (орендовані приміщення) (арк. справи 223-224) видно відображення операції з введення в експлуатацію в грудні 2017 року збільшення вартості орендованих приміщень на 437 326,51 грн. Аналогічні дані відображено у відомостях нарахування амортизаційних відрахувань за IV-й квартал 2017 року та І-й квартал 2018 року (арк. справи 219-222). Відомості вказані Позивачем у цих документах підтверджують, що вже у І-му кварталі 2018 року Позивачем нараховувались амортизаційні відрахування на покращення основних засобів вартістю 437 326,51 грн., які виконані із матеріалів вказаних в Акті списанні № 13 від 29.12.2017.

Із Додатку АМ до рядка 1.2.1 додатка РІ до рядка 03 РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2017 року (рядок Н6) (арк. справи 217) видно декларування позивачем вартості нематеріальних активів в сумі 723 387,00 грн. (первісна вартість 286 060,00 грн. + вартість збільшення 437 326,51 грн.). Відомості Додатку до АМ до рядка РІ до рядка 03РІ Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за І-й квартал 2018р. (рядок Н6) (арк. справи 218) вказують, що саме на цю вартість активів нараховувались амортизаційні відрахування. Натомість, із сторінки 19 акту перевірки (арк. справи 27) видно, що за результатами перевірки показників податкових декларацій з податку на прибуток за І-й квартал 2018 року не встановлено завищення (заниження) показників у рядку 03 РІ Декларації з податку на прибуток.

З аналізу наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки контролюючим органом визнано правомірність нарахування амортизаційних відрахувань на нематеріальні активи на суму 437 326,51 грн. у І-му кварталі 2018 року, то будь-які підстави для висновку про використання списаних матеріалів на цілі не пов'язані із покращенням орендованих приміщень у Відповідача були відсутні.

Збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість є наслідком вибіркового підходу до аналізу первинних та облікових документів Позивача. З огляду на це, будь-які правові підстави для застосування п.198.5 ст.198 ПК України в цьому випадку у позивача були відсутні.

Щодо доводів Відповідача в акті перевірки про відсутність оформлених Актів КБ-2в на виконання ремонтних робіт.

В цій частині суд погоджується із доводами Позивача про те, що форма цього документа встановлена ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженим Наказом Мінрегіонбуду від 05.07.2013 № 293", який носить обов'язковий характер при визначенні вартості будівництва об'єктів, що споруджуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії. Відповідно до п. 1.3 Правил, застосування даного стандарту обумовлюється договором. Оскільки жодний договір на виконання будівельно-ремонтних робіт позивачем не складався, роботи проведені власними силами та не за бюджетні кошти, то у Позивача були відсутні правові підстави для складання Актів КБ-2в.

Надаючи оцінку висновкам акту перевірки про заниження Позивачем податку на додану вартість у зв'язку із не включенням до податкових зобов'язань вартості відбракованої фризи, суд встановив, що доводи Акту в цій частині грунтуються на документальному непідтвердженні наявності браку. Зокрема, контролюючим органом на сторінці 31 Акту (арк. справи 37) зазначено, що до перевірки не надано необхідних документів, які б підтверджували виникнення виробничого браку, а саме: відповідного акту (повідомлення про брак), інформації та її документального підтвердження щодо допущення браку із вини певних працівників чи через порушення технологічного процесу виробництва, інших незапланованих подій. Окрім того, до перевірки не надано встановлених причин браку (із визначенням шифру для кожного виду браку) і винних осіб, не надано до перевірки розроблених класифікаторів виробів із переліком операцій, за якими передбачено плановий брак, зазначені в класифікаторах, переліків шифрів проставлених в первинних документах.

Викладені вище висновки Акту зроблено із посиланням на п. 415 Методичних рекомендацій з формування собівартості продукції (робіт, послуг), затверджених Наказом Мінпромполітики № 373 від 09.07.2007. При цьому, слід звернути увагу, що Методрекомендації вказують, що акти (повідомлення про брак) повинні бути складені відділом технічного контролю підприємства, а їх форма не встановлена. На підставі цього документа ведеться бухгалтерський та податковий облік браку.

В судових засіданнях представником Позивача зазначено, що в структурі Товариства відсутній відділ технічного контролю, відповідні форми документів, про які зазначено в Акті, не розроблялись, а облік браку здійснюється на підставі тих документів, які ревізором проаналізовані та описані в акті перевірки як акти вивантаження та бухгалтерські довідки.

Необхідно зазначити, що, виходячи із висновків акту перевірки, відображення у первинній документації підприємства факту відбракування продукції в процесі виробництва за фактичними показниками такого відбракування не суперечить вимогам законодавства. Відповідачем взято до уваги виключно факт відсутності у позивача документів, які рекомендовані для використання. Однак, у позивача відсутній підрозділ, який мав би складати такі документи, тому суд вважає за необхідне вдатись до факту наявності у позивача обліку відбракованої продукції, як такого. Сторінки 29-30 Акту (арк. справи 35-36) містить посилання на Акти вивантаження, з інформацією про вихід браку. Крім того, актом перевірки зафіксовано факт оприбуткування такого браку як дров. З огляду на це, можна дійти висновку, що облік відбракованої продукції позивачем здійснюється.

Аналізуючи висновки акту перевірки в цій частині порушень податкового законодавства, судом взято до уваги також і те, що зміст порушення, всупереч вимогам Порядку № 727 від № 20.08.2015, викладений без посилання на конкретну норму, що, на думку Відповідача, порушена Позивачем.

Так, вказуючи про порушення Позивачем вимог п.198.5 ст.198 ПК України, ревізорами не вказано на якій саме підставі позивач повинен був здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при оподаткуванні відбракованої продукції. Адже, таке передбачене у зв'язку із використанням товарів: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Тобто, дії Позивача, як правопорушення в акті перевірки не кваліфіковані. Крім того, перевіркою не встановлено обставин, які б спростовували факт передачі деревини для використання у виробничому процесі, як дрова для сушильних камер, що є використанням в господарській діяльності позивача. Тому підстави для збільшення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ на 258 447,00 грн. в даному випадку у відповідача були відсутні.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги Позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та наявність підстав для його скасування обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статею 78 КАС України.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За результатами розгляду справи, суд дійшов висновку, що контролюючий орган не довів правомірності податкового повідомлення - рішення від 07.09.2018 № 0014801402.

Враховуючи викладене та зважаючи на встановлені обставини, суд вважає позовні вимоги Позивача обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області від 07.09.2018 № 0014801402 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення - рішення, винесене Головним управлінням ДФС у Львівській області від 07.09.2018 № 0014801402.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ: 39462700) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД Інвест" (місцезнаходження: 81240, Львівська область, Перемишлянський район, с. Ушковичі, код ЄДРПОУ: 38582272) судовий збір, сплачений за подання цього позову, в сумі 8040 (вісім тисяч сорок) гривень 68 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено та підписано 26.04.2019.

Суддя Мричко Н.І.