Рішення

від 25.04.2019 по справі 420/1550/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/1550/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасишиної О.М.,

за участю секретаря: Куща М.О.,

представника позивача: Носенка І.П.,

представника відповідача: Лех А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас" до Державної екологічної інспекції в Одеській області про визнання протиправним та скасування припису від 20.02.2019 року № 02/13, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас" до Державної екологічної інспекції в Одеській області, в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції в Одеській області № 02/13 від 20.02.2019 року, виданий ТОВ Алвас на підставі акту від 15.02.2019 року № 10/13, складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів .

Ухвалою від 20.03.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

17.04.2019 року (вх. 13868/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на адміністративний позов.

В судовому засідання 22.04.2019 року за клопотання представника позивача до матеріалів справи приєднані письмові заперечення на долучення до матеріалів справи відзиву на позовну заяву.

22.04.2019 року (вх. № 14703/19) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів.

22.04.2019 року (вх. № 14722/19) представником відповідача до канцелярії суду подано клопотання про доручення доказів до матеріалів справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у період з 04.02.2019р. по 15.12.2019р. Державною екологічною інспекцією в Одеській області була проведена планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю Алвас про що контролюючим органом було складено акт від 15.02.2019 року № 10/13, з використанням форми затвердженої Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 09.08.2017 року № 303 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 23.10.2017 року за № 1289/31157. Однак, на думку позивача, такий акт, не можна вважати Уніфікованою формою актів в розумінні вимог Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , оскільки, як на час проведення перевірки, так і на теперішній час, застосована державним інспектором з охорони навколишнього середовища Державної екологічної інспекції в Одеській області форма Акту не була оприлюднена на офіційних веб-сайтах Державної екологічної інспекції в Одеській області та Державної екологічної інспекції України. Враховуючи зазначені обставини, позивач вважає виданий на підставі акту перевірки оскаржуваний припис від 20.02.2019 року № 02/13 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України № 10/13 у період 04.02.2019р.-15.02.2019р., відповідає уніфікованій формі акту, що складається за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Так, під час проведення перевірки, державними інспекторами було виявлено ряд порушень допущених позивачем при здійсненні господарської діяльності та на підставі акту перевірки № 10/13 винесено припис № 02/13 від 20.02.2019 року директору ТОВ Алвас Орлову О.Ф. За таких обставин, відповідач вважає правомірними зроблені висновки про порушення положень ст. 17 Закону України Про відходи , ст. 3 Закону України Про оцінку впливу на довкілля , ст. 14 Кодексу України про надра.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас" Одеському окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що на підставі плану заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності Державної екологічної інспекції України на 2019 рік, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 30.11.2018 року № 262, відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , ст. 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , Положення про Державну екологічну інспекцію в Одеській області, напрвлення у період з 04.02.2019р. по 15.02.2019р., проведено планову перевірку ТОВ Алвас щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, за результатами проведення якої складено акт № 10/13, який вручений позивачу 15.02.2019р. (т.1 а.с. 34-67).

Згідно акту перевірки, виявлено порушення, а саме:

п. в ч. 1 ст. 17 ЗУ Про відходи - не ведеться первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються;

ст. 17, ст. 26 ЗУ Про відходи ; абз. 4 п. 5 Порядку, затвердженого ПКМУ № 2034 - Державна статистична звітність за формою № 1 - відходи не складається та не подається;

п. м ч. 1 ст. 17 ЗУ Про відходи - не забезпечується професійна підготовка, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами;

ст. 3 ЗУ Про оцінку впливу на довкілля - встановлено, що впровадженні господарської діяльності підприємства здійснюється з порушенням встановлених законодавством вимог щодо здійснення оцінки впливу на довкілля, а саме: здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планової діяльності, визначеної ЗУ Про оцінку впливу на довкілля (перша категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля та підлягають оцінці впливу на довід кілля, п. 8 поводження з небезпечними відходами;

ст. 14 Кодексу про надра - експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод без отримання дозволу на користування надрами.

На підставі акту перевірки, Держінспектором з охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, з метою усунення виявлених порушень, був винесений припис від 20.02.2019 року № 02/13, відповідно до якого директору ТОВ Алвас приписано:

1. розробити план організаційно-технічних заходів по усуненню виявлених недоліків з вказівкою термінів виконання та відповідальних виконавців, затвердити його відповідним наказом. Копію наказу і плану заходів направити до Державної екологічної інспекції в Одеській області;

2. забезпечити складання державної статистичної звітності за формою № 1 - відходи;

3. забезпечити ведення журналу первинного поточного обліку кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються за формою 1-ВТ;

4. забезпечити професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері повноваження з відходами;

5. забезпечити заходи щодо прийняття рішень про провадження планової діяльності, визначеної діяльності, визначеної Законом України Про оцінку впливу на довкілля ;

6. Отримати дозвіл на користування надрами.

Суд не погоджується з висновками відповідача з огляду на таке.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (надалі - Закон №877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом (стаття 1 Закону № 877-V).

Згідно з частиною сьомою статті 7 Закону № 877-V, на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Таким чином, припис органу державного нагляду (контролю) виноситься лише у випадку виявлення під час перевірки порушень вимог природоохоронного законодавства та повинен містити вимогу щодо усунення виявлених порушень у встановлений термін.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 11 серпня 2017 року № 312 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 вересня 2017 року за № 1080/30948 (далі - Положення № 312), державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковуються.

За приписами пп. 2 п. 2 розділу ІІ вказаного Положення № 312, Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону земель, надр, зокрема щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель; збереження водно-болотних угідь; виконання екологічних вимог під час надання у власність і користування, зокрема в оренду, земельних ділянок; здійснення заходів із запобігання забрудненню земель хімічними і радіоактивними речовинами, відходами, стічними водами; додержання режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, а також територій, що підлягають особливій охороні; додержання екологічних нормативів з питань використання та охорони земель; ведення будівельних, днопоглиблювальних робіт, видобування піску і гравію, прокладення кабелів, трубопроводів та інших комунікацій на землях водного фонду; установлення та використання водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також додержання режиму використання їх територій; використання та охорони надр.

Пунктом 3 розділу ІІ Положення № 312 визначено, що Держекоінспекція також проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування).

Аналіз наведених норм свідчить, що відповідач наділений повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства та у разі виявлення порушення законодавчих вимог, видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства у встановлений строк.

Відповідно до статі 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до обов'язкових екологічних вимог відносять: а) раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; б) здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; в) здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; г) застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров'я населення; д) збереження територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; е) здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; є) здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов'язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

Що стосується п.п. 2, 3, 4 оскаржуваного припису, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відходи відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Поводження з відходами - дії, спрямовані на запобігання утворенню відходів, їх збирання, перевезення, сортування, зберігання, оброблення, перероблення, утилізацію, видалення, знешкодження і захоронення, включаючи контроль за цими операціями та нагляд за місцями видалення.

Згідно ст. 33 ЗУ Про відходи , визначені для зберігання та видалення відходів місця чиоб'єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

Відповідно до ст. 55 ЗУ Про охорону навколишнього природного середовища , Здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Відповідно до п. м ст. 17 ЗУ Про відходи , Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані, зокрема забезпечувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації та проведення атестації фахівців у сфері поводження з відходами.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем був наданий договір № 30-12/18 від 26.12.2018 року з ТОВ Укрекологістіка код ЄДРПОУ 38782391 (наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 93 від 19.03.2018 року Про видачу ліцензії ТОВ Укрекологістика ) відносно надання комплексу послуги з збирання, зберігання та організації утилізації (видалення) відходів. Крім того, були надані акти приймання-передачі відходів № 81 та № 82 від 08.01.2019 року та договір на надання послуг по вивезенню твердих побутових відходів з ТОВ Некрасівський полігон від 01.01.2019 року. До того ж, під час обстеження території забруднення, засмічення земель не встановлено, що є підставою для висновку про виконання сторонами умов зазначених договорів, а тому позивач не повинен виконувати п.п. 2,3,4 оскаржуваного припису.

Що стосується п. 5 припису, відповідачем зазначено, що на території АЗС організовані місця для тимчасового збору та зберігання відходів, для подальшої передачі їх стороннім організаціям. Також, під час обстеження перевіряючими території встановлено наявність забетонованої ємкості для накопичення зливних вод з території з вмістом нафтопродуктів. З візуального огляду спостерігається каскадний відстій нафтозалишків, що на думку відповідача є поводженням з небезпечними відходами, при цьому відстояна вода разом з нафто шламом передається ТОВ Укрекологістика .

Суд критично ставиться до зазначених тверджень відповідача, оскільки пунктом 3 розділу ІІ Положення № 312 визначено, що Держекоінспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, проте, як зміст забетонованої ємкості перевіряючими було визначено з візуального огляду, а не з застосуванням інструментально-лабораторного контролю представник відповідача пояснити не зміг, що в свою чергу, виплило у необґрунтований припис викладений у п. 5 припису, у зв'язку з чим, останній підлягає скасуванню.

Крім того, в акті перевірки від 15.02.2019 року № 10/13 зазначено, що Державною екологічною інспекцією в Одеській області під час проведення планової перевірки дотримання ТОВ Алвас вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що підприємство здійснює реалізацію нафтопродуктів на двох АЗС по вул. Лісна, 5-А та по вул. Железнякова, 184-а у м. Ізмаїл Одеської області. № 1 Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Лісна, 5-А. На території АЗС розташовані: операторська з блоком дрібного ремонту автомобілів, навіс, 3 паливороздавальні колонки, 4 ємкості для зберігання нафтопродуктів (5 ємкостей об'ємом 10 м. куб., 3 для зберігання бензину, 1 для зберігання дизпалива, 1 для зберігання мастила). Підземне зберігання нафтопродуктів. № 2 Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Железнякова № 184-а. На території АЗС розташовані: операторська з блоком дрібного ремонту автомобілів, навіс, 2 (двохрукавні) паливороздавальні колонки, 4 ємкості для зберігання нафтопродуктів (ємкості об'ємом 10 м. куб. кожна). Підземне зберігання нафтопродуктів.

В свою чергу, під час здійснення господарської діяльності підприємство утворює наступні види відходів: залишки очищення резервуарів, шлам масловловлювачів, відходи стабілізовані чи затверділі за допомогою матеріалу зв'язувального неорганічного, матеріали обтиральні зіпсовані, відпрацьовані чи забруднені, нафтошлами механічного очищення стічних вод, відходи комунальні змішані, в т.ч. сміття із урн.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 3 ЗУ Про оцінку впливу на довкілля , перша категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає, зокрема поводження з відходами: операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення); операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше.

Відповідно до ст. 1 ЗУ Про відходи , небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Згідно ч. 4 ст. 3 ЗУ Про оцінку впливу на довкілля , забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Прикінцеві та перехідні положення ЗУ Про оцінку впливу на довкілля , висновки державної екологічної експертизи, одержані до введення в дію цього Закону, зберігають чинність та мають статус висновку з оцінки впливу на довкілля.

Так, з акту перевірки від 15.02.2019 року № 10/13 Державною екологічною інспекцією в Одеській області під час проведення планової перевірки дотримання ТОВ Алвас вимог природоохоронного законодавства було встановлено, що підприємством по АЗС № 1 та АЗС № 2 вже був отриманий висновок державної екологічної експертизи № 1236/09-09-09 від 23.05.2001р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необґрунтованість п. 5 оскаржуваного припису.

Статтею ст.14 Кодексу України про надра визначено види користування надрами, зокрема надра надаються у користування для: геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади та ін.); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції; задоволення інших потреб.

Частиною 1 статті 16 Кодексу України про надра передбачено, що спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим.Порядок проведення аукціонів з продажу спеціальних дозволів на користування надрамитапорядок їх наданнявстановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.4 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 30 травня 2011 р. № 615 (далі по тексту - Порядок № 615), дозвіл на видобування корисних копалин (промислову розробку їх родовищ) надається після проведення експертизи та оцінки розвіданих запасів корисних копалин в установленому порядку чи апробації прогнозних (перспективних) ресурсів корисних копалин ДКЗ за умови подальшого затвердження нею таких запасів.

Дозволи надаються на такі види користування надрами: геологічне вивчення родовищ корисних копалин; геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислова розробка родовищ корисних копалин загальнодержавного значення; видобування корисних копалин; геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ); будівництво та експлуатація підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин, у тому числі споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва, скидання стічних вод; створення геологічних територій та об'єктів, що мають важливе наукове, культурне, санітарно-оздоровче значення (наукові полігони, геологічні заповідники, заказники, пам'ятки природи, лікувальні, оздоровчі заклади тощо); виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції (п.5 Порядку № 615).

Таким чином, відповідачем стверджується, що на момент проведення зазначеного планового заходу ТОВ Алвас не було надано відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами, на об'єкти, які експлуатуються товариством та призначені для підземного зберігання нафтопродуктів.

При цьому, відповідачем не доведено ту обставину, що позивачем зберігаються нафтопродукти. Як вже було встановлено судом, та зазначено а акті перевірки, перевіряючими здійснювався візуальний огляд ємкостей під час здійснення перевірки, а не з застосуванням інструментально-лабораторного контролю, що, в свою чергу, призвело до неправильних висновків викладених у п. 5 припису, тому суд вважає порушення викладені в п. 6 припису надуманими та не обґрунтованими, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню.

Оцінюючи доводи позивача про те, що за результатами перевірки складений акт, який не відповідає вимогам, встановленим законом, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю) встановлюються виключно законами.

У частині п'ятнадцятій статті 4 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"визначено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

Відповідно до абзацу 8 частини другої статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п'яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України від 02 жовтня 2012 року №483 "Про затвердження уніфікованих форм актів перевірок дотримання вимог природоохоронного законодавства, що містять перелік питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю)", скасовано відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 березня 2017 року №166-р "Про скасування деяких наказів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади".

Нова уніфікована форма акта на час проведення позапланової перевірки у період з 01 червня 2017 року по 14 червня 2017 року не була затверджена.

Листом Державної екологічної інспекції України від 13 травня 2017 року №6-8-2740 роз'яснено, що положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначають правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності"поширюється в тому числі і на територіальні органи Держекоінспекції.

Таким чином, під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) територіальні органи Держекоінспекції керуються Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Окрім того, суд наголошує, що позивачем було укладено з ТОВ Укрекологістіка договір на надання послуг з поводження з відходами від 26.12.2018р., згідно з п. 1 якого ТОВ Укрекологістіка здійснює комплекс послуг з поводження з безпечними та небезпечними відходами, що утворюються в результаті господарської діяльності ТОВ Алвас (т.2 .а.с. 39-46).

Окрім того, між позивачем та ТОВ Некрасівський полігон 01.01.2019 року було укладено договір на послуги по прийому та захороненню відходів, згідно якою ТОВ Некрасівський полігон здійснює утилізацію та поводження зі сміттям, прийом та захоронення відходів тощо (т.2 а.с. 50-52).

Відтак, як вбачається з матеріалів справи позивач вчинив всі необхідні заходи з метою збирання та утилізації відходів, а відтак не має нести відповідальності, а припис, викладений відповідачем є необґрунтованим.

Згідно з частиною шостою статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Таким чином, вимоги до форми акту встановлені в Законі України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Тому, незатвердження уніфікованого акта не є обставиною, за якою припис, складений на підставі такого акта перевірки, може бути визнаний протиправним.

Враховуючи встановлені обставини в їх сукупності, виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що припис від 20.02.2019р. № 02/13, базуються на припущеннях, а відповідач без належного самостійного дослідження всіх осбтавин, дійшов хибного висновку про порушення позивачем чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Державної екологічної інспекції в Одеській області судовий збір у розмірі 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас" (місцезнаходження: 68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Соборна, 33, кв. 2; код ЄДРПОУ 23856703) до Державної екологічної інспекції в Одеській області (місцезнаходження: 65058, м. Одеса, пр. Шевченка, 12; код ЄДРПОУ 38017120) про визнання протиправним та скасування припису від 20.02.2019 року № 02/13 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції в Одеській області № 02/13 від 20.02.2019 року.

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Одеській області (код ЄДРПОУ 23856703) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алвас" (код ЄДРПОУ 23856703) судові витрати у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Повний текст рішення складено та підписано 25.04.2019р.

Суддя О.М. Тарасишина

.