Рішення

від 26.04.2019 по справі 826/25068/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року № 826/25068/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Система доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11.08.2017 №0005401402, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Система (далі - позивач, ТОВ Система ) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2015 року №0002752204 про сплату 402 168,00 грн податку на додану вартість та штрафних санкцій на суму 201 084,00 грн, складене ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки акта перевірки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та заниження податку на додану вартість є неправомірними, а прийняте відповідачем за результатами перевірки оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню. На думку позивача, твердження податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ Радіооптичні системи України є безпідставними, оскільки у нього наявне документальне підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, всі первинні документи, які супроводжували господарські операції відповідають вимогам закону та мають усі необхідні реквізити. При цьому, придбаний товар в подальшому був реалізований, що підтверджується відповідними первинними документами, тому позивач вважає, що він мав право на формування податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ Радіооптичні системи України за перевіряємий період.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.10.2017 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/25068/15 та вказану справу 19.10.2017 передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017 прийнято до провадження адміністративну справу №826/25068/15 та призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову.

Слід зазначити, що 15.12.2017 набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України в новій редакції (далі по тексту - КАС України), визначеній Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017.

Згідно з пунктом 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судовому засіданні за згодою представників сторін суд, на підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

На підстави частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України судом закінчується розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши доводи учасників процесу, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Система (код ЄДРПОУ 31481946) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ Радіооптичні системи України (код ЄДРПОУ 35635242), ТОВ Інноваційні Радіооптичні Системи (код ЄДРПОУ 33549870), ТОВ Селтек (код ЄДРПОУ 32307463) за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, про що складено акт перевірки від 17.07.2015 №297/26-57-22-04-10/31481946.

Перевіркою ТОВ Система по взаємовідносинах з ТОВ Інноваційні Радіооптичні Системи та ТОВ Селтек за лютий 2015 року порушень не встановлено.

Перевіркою ТОВ Система по взаємовідносинах з ТОВ Радіооптичні системи України за лютий 2015 року встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 402 168 грн, в тому числі за лютий 2015 року на суму 402 168 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 17.07.2015 №297/26-57-22-04-10/31481946 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0002752204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 603 252,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 402 168,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 201 084,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження повідомлення-рішення, рішенням ГУ ДФС у м. Києві про результати розгляду первинної скарги від 22.09.2016 №14564/10/26-15-10-05-35 зазначене податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0002752204 залишене без змін, а скарга позивача - без задоволення.

В подальшому, позивачем подана скарга до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 15.10.2015 №21725/6/99-99-10-01-01-25 залишені без змін податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0002752204 та рішення про результати розгляду первинної скарги від 22.09.2016 №14564/10/26-15-10-05-35, а скарга позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд входить з наступного.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

При цьому, пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу України).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, для формування податкового кредиту має бути наявність у платника податку - покупця належно оформлена податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути складені за фактично вчиненою операцією, повинні мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про господарську операцію, про зміст та обсяг операцій, та бути підписані уповноваженими особами, що надає первинному документу юридичну значимість для цілей відображення фактично вчинених операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкових вигод та які є передумовою його формування.

Такі правові наслідки наступають у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; придбання товарів/послуг з метою їх використання в господарській діяльності; наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України та підписана уповноваженою особою.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіреному податковим органом періоді ТОВ Система , в межах своєї господарської діяльності, укладено з ТОВ Радіооптичні системи України (Продавець) договір купівлі-продажу товарів №10-01-11 від 10.01.2011, згідно з умовами якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність товари, згідно з переліком, в кількості та з вимогами щодо якості як це зазначено у видаткових накладних.

В підтвердження факту поставки товару позивачем надано копії видаткової накладної №1 від 11.02.2015 та податкової накладної №1 від 11.02.2015 на загальну суму 36 774,40 грн, у тому числі ПДВ - 6 129,07 грн.

Також, між ТОВ Система (Покупець) та ТОВ Радіооптичні системи України (Постачальник) укладено договір поставки №26/02/15-1 від 26.02.2015, в порядку та на умовах якого Постачальник зобов'язується передати Покупцеві у власність, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти та оплатити товар.

За умовами Договору загальна кількість товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниці виміру товару та ціна одиниці виміру товару визначаються сторонами у Специфікації, що є додатком до Договору (п.1.4).

Відповідно до Додатку №1 до Договору №26/02/15-1 від 26.02.2015 у Специфікації Сторонами визначено кількість та номенклатура товару, що поставляється за цим Договором, а саме: Система живлення ЕТР-484-В6, 70шт; Випрямляч струму RectifierModule R4850G248/3000 (3kW), 208шт.

На виконання умов зазначеного договору поставки позивачем надано копії видаткової накладної №2 від 27.02.2015 та податкової накладної №2 від 27.02.2015 на загальну суму 2 413 010,40 грн, у тому числі ПДВ - 402 168,40 грн.

Усі розрахунки із контрагентом проведені та підтверджуються копіями виписок з банку по рахункам.

Як зазначено в акті перевірки, суми податку на додану вартість за вищезазначеними податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, включено до податкового кредиту за лютий 2015 року у сумі 408 297 грн та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, даним декларації з податку на додану вартість та даним реєстру податкових накладних.

Зі змісту акта перевірки не вбачається, що податковим органом зазначено про помилковість чи невідповідність вказаних первинних документів, складених між ТОВ Система та ТОВ Радіооптичні системи України вимогам законодавства.

Разом з тим, контролюючий орган вказує на те, що за результатами перевірки документів, ІС Податковий блок та Єдиного реєстру податкових накладних, ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що Випрамляч струму RectifierModule R4850G2 48/3000 (3kW) (код УКТ ЗЕД - 8504403000) та Система живлення ЕТР-484-В6, який придбавався ТОВ Система у ТОВ Радіооптичні системи України містить коди УКТ ЗЕД, який у свою чергу не ввозився на митну територію України ТОВ Радіооптичні системи України та не придбавався у контрагентів-постачальників за перевіряємий період.

Крім того, контролюючий орган вказує на те, що основним постачальником ТОВ Радіооптичні системи України у перевіряємий період було ТОВ Ріотен (код ЄДРПОУ 39195149), основний вид діяльності якого є 46.90 спеціалізована оптова торгівля, який, згідно баз даних, не придбавав та не ввозив на митну територію України товар, який в подальшому був реалізований ТОВ Радіооптичні системи України на адресу ТОВ Система .

Надалі ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначив про ненадання до перевірки документів, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам, та технічної документації, яка встановлює вимоги до його якості, а також документів щодо транспортування товару.

Разом з тим, суд зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість необхідно з'ясовувати, зокрема, обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

При цьому, вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, аналізуючи складені безпосередньо між позивачем та контрагентом первинні документи, що долучені до матеріалів справи, суд зазначає, що в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій позивача з ТОВ Радіооптичні системи України .

Зазначені документи складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Відтак, такі документи мають юридичну силу та підтверджують реальний рух активів, зміну зобов'язань та капіталу позивача.

Видані контрагентом позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству. Більш того, вказані податкові накладні зареєстровані у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних та суми, зазначені у податкових накладних включені до податкової звітності за вказаний період, яка також прийнята та зареєстрована на центральному рівні контролюючим органом.

На момент складання податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

Поряд з цим, слід зазначити, що придбаний товар ТОВ Система реалізований в подальшому іншим контрагентам.

Зокрема, отриманий від ТОВ Радіооптичні системи України товар разом з іншим товаром був укомплектований відповідно до комплектації номенклатури від 04.03.2015 №16, від 04.03.2015 №17, від 04.03.2015 №18, від 19.03.2015 №22, від 06.04.2015 №27, від 07.04.2015 №28, від 14.04.2015 №30, від 17.04.2015 №31, від 21.04.2015 №32, від 15.05.2015 №40, від 19.05.2015 №42, від 02.06.2015 №46, від 09.06.2015 №47, від 17.06.2015 №51, від 11.07.2015 №56, від 24.07.2015 №59.

Товар реалізований ТОВ Система наступним контрагентам: ПП Бенефіт на підставі договору поставки від 29.05.2014 №290514, ТОВ МС-Зв'язок на підставі договору поставки від 23.04.2014 №230414, ТОВ Донецькспецресурс на підставі договору поставки від 31.07.2014, ТОВ Виробничо-комерційна компанія Арія на підставі договору поставки від 28.05.2014 №280514, ТОВ ЕСУ на підставі договору поставки від 26.05.2014 №203/01/09-14/19647. Виконання умов вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, податкових накладних, банківськими виписками банку.

У взаємозв'язку з вищенаведеним суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про непов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Під час розгляду справи відповідачем не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними господарськими операціями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма виконавцями, постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з виконавців, постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок, зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на декларування валових витрат та права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Так само і відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Отже, в даному разі для перевірки законності здійснених донарахувань оспорюваних сум податкових зобов'язань позивачеві дослідженню підлягають обставини щодо реальності здійснення господарських операцій та правильності формування даних податкового обліку за наслідками виконання саме цих операцій.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи та не може бути підставою для відмови у праві платника податку (покупця) на податковий кредит чи формування витрат за наявності факту здійснення господарської операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10.09.2018 у справі №826/8016/13-а, від 10.09.2018 №826/25442/15.

При цьому, суд зазначає, що відсутність сертифікатів якості не є підставою для визнання операцій з постачання товару нереальними, оскільки такі сертифікати не є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Суд вважає також за необхідне зауважити, що товаросупроводжувальні документи, на відсутність яких посилається відповідач, в даній справі, не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладених угод позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб'єктами не пов'язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж/поставка товару.

Вказані правові позиції викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №804/76/15, від 24.01.2019 у справі №806/8289/13-а.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що операції позивача з контрагентом, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за рахунок сум податку на додану вартість за наслідками фінансово-господарських операцій з ТОВ Радіооптичні системи України , тому висновки акту перевірки про порушення позивачем норм пункту 44.1 статті 44, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0002752204 є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

За таких обставин, системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши правову оцінку наявних доказів у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позовних вимог, у відповідності до пункту 2 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2015 №0002752204.

Беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст.2, 3, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Система (код ЄДРПОУ 31481946, адреса: 03148, м. Київ, вул. Строкача, буд. 6, оф.104/3) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 31.07.2015 за №0002752204.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Система (код ЄДРПОУ 31481946, адреса: 03148, м. Київ, вул. Строкача, буд. 6, оф.104/3) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 9048 (дев'ять тисяч сорок вісім) гривень 79 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39513550, адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржено за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя Н.А. Добрівська