Постанова

від 11.04.2019 по справі 804/620/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2019 року м. Дніпросправа № 804/620/18

головуючий суддя І інстанції - Павловський Д.П.

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) Іванова С.М.,

суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 року в адміністративній справі № 804/620/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІС-СТАР" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі територіального органу - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ВАЛСЕМ про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 143143570108 від 23.12.2014 року та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІС-СТАР" звернулось до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі територіального органу- Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма ВАЛСЕМ про скасування реєстрації декларації Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛСЕМ про готовність об'єкта до експлуатації, здійснену 23.12.2014 року за № ДП 143143570108 та виключити запис про таку реєстрацію з Реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 року адміністративний позов було задоволено.

Скасовано реєстрацію декларації Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВАЛСЕМ" про готовність об'єкта до експлуатації, здійснену 23.12.2014 року за № ДП 143143570108, та зобов'язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України в особі територіального органу - департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49600, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Січеславська Набережна, будинок 29; код ЄДРПОУ 37471912) виключити запис про реєстрацію декларації Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ВАЛСЕМ" (місцезнаходження: 49044, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Шевченка, будинок 49; код ЄДРПОУ 20216601) про готовність об'єкта до експлуатації, здійснену 23.12.2014 року за № ДП 143143570108 з Реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач вже звертався до суду з позовом про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації з тих самих підстав і про той самий предмет позову. Зауважено, що оскільки позивач не звільнений від обов'язку дотримуватись вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, якими чітко передбачено обов'язкове введення закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію та заборонено їх експлуатацію без такого введення, а також те, що зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації не підтверджує право власності, а надає право експлуатації не прийнятого в експлуатацію об'єкта будівництва, у відповідача не було правових підстав для відмови ТОВ Валсем у реєстрації декларації про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації.

Відзив від позивача на адресу суду не надходив.

28.02.2019 року від ОСОБА_1 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимоги на предмет спору на стороні позивача, яка обґрунтована тим, що у січні 2008 року біля будинку АДРЕСА_1 ТОВ Власем почала будівництво торговельного комплексу. Зауважено, що самочинним будівництвом та експлуатацією триповерховного торгівельного комплексу значно погіршені умови проживання у квартирах 4-х поверхів 16-ти поверхового будинку , у котрих бокове вікно кімнати повністю перекрито стіною торгівельного центру, а з фасадного боку огляд обмежено, у зв'язку з чим погіршились комфортність та умови проживання у квартирі відносно тих, які були до будівництва торгівельного комплексу, одна з яких на праві приватної власності належить ОСОБА_1.

Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для його задоволення з огляду на приписи ст. 49 КАС України, які визначають можливість залучення третіх осіб лише під час розгляду справи в суді першої інстанції, натомість суд апеляційної інстанції, з урахуванням Розділу ІІІ глави 1 КАС України, на стадії апеляційного розгляду справи, відповідними процесуальними повноваженнями не наділений.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 01 грудня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу торговельного комплексу та споруд, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Шрамко О.Ю. за № 10567, позивач набув від ТОВ Фірма ВАЛСЕМ право власності на торговельний комплекс та споруди за адресою: АДРЕСА_1, у складі літ. А-2 - торговельний комплекс; надбудова над літ. А-2; ґанок під літерою а; сходи під літ. а1; № 1-2 - споруди.

05 грудня 2008 року право власності було зареєстровано в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно, що підтверджується Витягом № 21158623.

01 вересня 2011 року між позивачем та Дніпропетровською міською радою було укладено договір оренди землі по фактичному розміщенню нерухомого майна, та отримано в оренду земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 площею 0,0918 га, строком на 15 років, та зазначений договір оренди посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Козіною А.В. за № 1579.

04 грудня 2013 року ТОВ ЮНІС-СТАР зареєстровано право власності на споруди № l - 2 після їх відновлення, у зв'язку із чим збільшилася загальна площа об'єкту нерухомого майна до 1148 кв.м.

Матеріалами справи підтверджується, що 17 січня 2018 року на адресу позивача надійшов лист від ТОВ фірми ВАЛСЕМ , разом із копією позовної заяви та відзивом на позовну заяву по справі № 904/10260/17 за позовом Дніпровської міської ради до ТОВ фірми "ВАЛСЕМ", третя особа - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради про визнання договору укладеним в редакції позивача, де зазначено, що ТОВ "ЮНІС-СТАР" залучено до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Зі змісту вказаних матеріалів позивачу стало відомо, що 24.12.2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція в особі Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області було зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 143143570108, а саме торговельного комплексу по бульвару Слави, буд. 7К, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю фірма ВАЛСЕМ .

Не погодившись з обґрунтованістю реєстрації вказаної декларації, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ фірма ВАЛСЕМ не мала статусу замовника або забудовника та права на подачу декларації про готовність об'єкта до експлуатації, у зв'язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для її реєстрації.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані висновки суду першої інстанції зроблені без врахування наступного.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб'єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Отже, рішення суб'єктів владних повноважень можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої зазначеної статті).

Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Ураховуючи наведені вище нормативні положення, не є публічно-правовим спір між суб'єктом владних повноважень та суб'єктом приватного права - юридичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку - це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного, господарського та адміністративного права, який в залежності від суб'єктного складу повинен розглядатись в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Як вбачається з поданого позивачем адміністративного позову і, на що не звернув увагу суд першої інстанції задовольняючи позов, визначений останнім спосіб захисту у вигляді скасування реєстрації декларації Товариства з обмеженою відповідальністю ВАЛСЕМ про готовність об'єкта до експлуатації від 23.12.2014 року № ДП 143143570108 та виключення запису про таку реєстрацію з Реєстру дозвільних документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України обґрунтовується порушенням охоронюваним законом прав та інтересів підприємства як власника майна.

Таким чином, у результаті та на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, яке, як зазначає позивач, прийнято внаслідок протиправних дій відповідача, який фактично підтвердив наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю фірма ВАЛСЕМ права експлуатації торговельного комплексу, фактично виник спір, що стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Так, з огляду на суб'єктний склад спірних правовідносин, даний спір має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Вказані правові висновки також відповідають правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 23.05.2018 року по справі № 802/233/16-а, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 КАС України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 238, ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 319 КАС України суд, -.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області - задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 року в адміністративній справі № 804/620/18-скасувати та провадження по справі закрити.

Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЮНІС-СТАР" про право на звернення до суду з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду на підставі ст.ст. 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя Л.А. Божко

суддя Ю.В. Дурасова